ВСТУП

     Грошовий ринок э невід’ємною складовою частиною сучасних товарно-грошових відносин. В умовах розвитку соціально орієнтованої і регульованої ринкової економіки організація цього ринку і рівень ефективності його функціонування— це один з вирішальних важелів вирішення економічних і соціальних завдань, які ставить перед собою суспільство.

     Грошовий ринок на даний момент знаходиться в стані певної рівноваги, але цей стан миттєвий і сама рівновага є наслідком постійного її порушення. У цьому сенсі надзвичайно важливим стає розуміння шляхів і методів забезпечення такої рівноваги на грошовому ринку, яка б дала змогу оптимізувати його функціонування і забезпечувала б економічне зростання в нашій державі.

     Об'єктом дослідження реферату є теоретичні засади економіки в області грошового ринку.

     Предмет дослідження — аналіз грошового ринку України .

     Метою реферату є дослідження та аналіз грошового ринку.

     Мета  роботи зумовлює виконання таких завдань :

• дослідити поняття та особливості функціонування грошового ринку
• здійснити аналіз грошового ринку України в ракурсі обертання його основних інструментів
• визначити недоліки діяльності грошового ринку України , запропонувати можливі шляхи їх усунення

     Методами , які застосовані в даній роботі є метод аналізу, статистичний та графічний. 
 
 

Суть  і структура грошового ринку

     В економічній літературі немає чіткого однозначного тлумачення поняття "грошовий ринок", воно багатьма економістами часто ототожнюється із терміном "фінансовий ринок".

     В Україні цей ринок тільки розпочали  серйозно досліджувати. Одними з найперших  грошовий ринок грунтовно взялись аналізувати АС. Гальчинський, М.І.Савлук.

       Грошовий ринок можна визначити як сукупність економічних відносин, що забезпечують урівноваження попиту і пропозиції грошей та формування їх ціни, а також він є окремим сегментом фінансового ринку.

     Для кращого усвідомлення сутності грошового ринку важливо з'ясувати такі його структурні елементи, як об'єкт, суб'єкти та інструменти.

     Об'єктом  грошового ринку є гроші, які продаються і купуються на ньому. Таким об'єктом можуть стати тільки тимчасово чи постійно вільні кошти, власники яких пропонують їх на ринку задля одержання додаткового доходу. Операція продажу грошей має специфічний характер і суттєво відрізняється від традиційного продажу на товарних ринках.

     Продаж  грошей відбувається переважно у  формі кредитування. Продавець виступає у ролі кредитора, покупець у ролі позичальника. Операція продажу грошей не є еквівалентним обміном однакових цінностей, не веде до витрат продавцем права власності на відповідну суму грошей і тому повинна передбачати механізм забезпечення цього права й повернення власнику проданих коштів. Цей механізм базується на застосуванні спеціальних інструментів грошового ринку, які називають фінансовими інструментами.

     Інструментами грошового ринку є певні носії зобов'язань покупців грошей перед їх продавцями та одночасно носії права вимоги продавців грошей до їх покупців.

       Інструменти можуть мати різноманітні форми — це письмові угоди, сертифікати, облігації, акції, векселі, поліси тощо. Для продавців грошей всі вони є об'єктами грошових вкладень або фінансовими активами, які здебільшого продаються і купуються на ринку. Ставши власниками фінансових активів, ці суб'єкти дещо змінюють і свій статус на ринку — вони здійснюють продаж фінансових активів, а не купівлю грошей. Для них об'єктом ринку стають ці активи, а гроші лише посідають своє традиційне (для товарних ринків) місце — посередників в обміні. З цієї позиції грошовий ринок набуває вигляду ринку фінансових активів або фінансового ринку.

     Інструменти грошового ринку самі можуть набувати здатності до обігу. Найбільшою мірою  ця здатність властива цінним паперам  і валютним цінностям, що дає підстави виділити відповідні ділянки грошового ринку у самостійні ринки — цінних паперів та валютний. У розвинутих ринкових економіках поширена також купівля-продаж банківських позичкових вимог та зобов'язань, що дає підстави говорити про ринок позичкових угод як про самостійний вид грошового ринку.

     Для розуміння сутності грошового ринку  важливе значення має визначення його суб'єктів.

     Суб'єкти грошового ринку — це будь-які економічні структури - фірми, сімейні господарства, урядові структури, банки та інші фінансові посередники.

     Кожний  з них може виступати або в ролі продавця грошей (кредитора), в ролі покупця (позичальника), або в тій чи іншій одночасно, як, наприклад, банки та інші фінансові посередники.

     Умовний характер має і ціна на грошовому  ринку. Ціна грошей має форму процента на позичені чи залучені кошти, що істотно  відрізняє її від звичайної ціни на товарних ринках. Розмір процента визначається не величиною вартості, яку містять  у собі куплені (позичені чи залучені) гроші, а їх споживчою вартістю — здатністю приносити покупцеві додатковий дохід чи блага, необхідні для задоволення особистих виробничих потреб. Чим більша буде ця здатність і чим довше покупець користуватиметься одержаними грошима, тим більшою буде сума його процентних платежів.

     Надзвичайна складна сутність та певна умовність  грошового ринку істотно ускладнюють  розуміння механізму його функціонування. Тому розглянемо схему руху потоків  грошових коштів на монетарному ринку :

     

     Рис.1.1 Сектор прямого фінансування 

     Грошовий  ринок складається із багатьох потоків, якими грошові потоки переміщуються  між трьома групами економічних  суб'єктів:

• власниками заощаджень — тими, що заощаджують гроші;
• позичальниками — тими, що позичають гроші;
• фінансовими посередниками.

     Стрілки, що показують рух грошей, спрямовані від власників заощаджень (кредиторів) до позичальників, а стрілки що, відображають рух інструментів, від позичальників до кредиторів.

     Грошовий  ринок можна умовно поділити на два  сектори:

1. сектор прямого фінансування;
2. сектор непрямого фінансування.

     У секторі прямого фінансування грошові кошти рухаються безпосередньо від власників до позичальників.

     У секторі непрямого фінансування грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників через фінансових посередників.

     Грошовому (монетарному) ринку характерний  складний механізм функціонування. Для  його вивчення важливе значення має  структуризація грошового ринку.

     Окремі  сегменти грошового ринку можна  виділити за кількома ознаками:

• за видами інструментів, що застосовують для переміщеним грошей від продавців до покупців;
• за інвестиційними ознаками грошових потоків;
• за економічним призначенням грошових коштів, що купуються на ринку.

     За  видами інструментів грошовий ринок  складається з трьох взаємозв'язаних і доповнюючих один одного, але окремо функціонуючих ринків:

• ринок позичкових капіталів;
• валютний ринок.
• ринок цінних паперів.

       Ринок позичкових капіталів — система економічних відносин, що забезпечує акумуляцію вільних коштів, перетворення їх у позиковий капітал і його перерозподіл між учасниками суспільного відтворення.

     Валютний  ринок — система фінансово-економічних відносин, пов'язаних із здійсненням операцій купівлі-продажу (обміну) чужоземних валют і платіжних документів у чужоземних валютах.

     Ринок цінних паперів — частина ринку позичкових капіталів, де здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів. Через ринок цінних паперів акумулюється грошові надходження юридичних осіб і громадян та спрямовуються на виробниче й невиробниче вкладання капіталів.

       За другою ознакою можна виділити  такі сектори грошового ринку: 

• ринок банківських кредитів;
• ринок послуг парабанків (небанківських фінансово-кредитних установ).

     Окремим сектором грошового ринку можна  також додатково визначити фондовий ринок.

     Залежно від призначення засобів, що обертаються  на грошовому ринку, останній поділяється  на:

• ринок грошей;
• ринок капіталів.

     На  ринку грошей продаються і купуються грошові кошти у вигляді короткострокових позик та фінансових активів (боргові зобов'язання до одного року).

     На  ринку капіталів купуються і продаються грошові кошти у вигляді середньо- й довгострокових кредитів та фінансових активів строком понад рік.

     Ринок грошей можна умовно поділити на два  сектори:

• міжбанківський ринок;
• відкритий ринок

Графічна  модель грошового  ринку. Рівновага  на грошовому ринку

      Якщо  дві криві ,попиту і пропозиції, накласти одну на Другу в одній системі координат, то одержимо завершену графічну модель грошового ринку. У ній попит і пропозиція подаються у взаємодії і визначається результат цієї взаємодії: рівень їх урівноваження та норма рівноважної ставки процента, що відповідає цьому рівню (рис. 2.1).

      

      Рис. 2.1. Графічна модель ринку грошей 

      Криві попиту (МД) і пропозиції (М1) перетинаються  в точці А, якій адекватні маса грошей в обороті на суму 4,0 млрд грн. та ставка очікуваного доходу (номінального процента) на рівні 8%. Це значить, що економічні суб'єкти в даній економічній ситуації бажають мати у своєму розпорядженні грошей на суму 4,0 млрд грн., а банківська система може забезпечити пропозицію грошей на цьому ж рівні, щоб урівноважити попит і пропозицію. За цієї умови ставка процента (очікуваного доходу) стабілізується на рівні 8% . Цей рівень є рівноважною ставкою процента, яка буде задовольняти вимоги обох сторін ринку: покупці зможуть сформувати потрібний їм запас грошей, що дорівнює 4,0 млрд грн., і будуть його тримати на руках, а продавці зможуть розмістити наявний у них запас грошей за прийнятною ставкою процента.

      Ні  за якої іншої ставки процента подібна  зрівноваженість попиту і пропозиції неможлива. Припустимо, що якимось чином  удалося в цій ситуації встановити ставку процента на рівні 6%, тобто нижчій від рівноважної. Реакцією на цю зміну  буде зниження альтернативної вартості зберігання грошей і зростання попиту на гроші — точка попиту зміститься по кривій попиту вправо в положення A1 (при тому, що точка пропозиції залишиться в попередньому положенні А). Збільшення попиту на гроші виявиться в посиленні вимог економічних суб'єктів до банків надати їм грошові позички. Проте банки не зможуть задовольнити цих вимог, оскільки їхні резерви залишилися незмінними. Окремі банки спробують закупити додаткові резерви на міжбанківському ринку, і між банками посилиться конкурентна боротьба за ресурси. Наслідком цієї боротьби стане зростання процентної ставки доти, доки вона не досягне попереднього (рівноважного) рівня. Але в міру наближення ставки до цього рівня буде зростати альтернативна вартість грошей і скорочуватися попит на гроші. Як тільки ставка досягне 8%, увесь додатковий попит на гроші зникне і всі показники займуть рівноважне положення: попит і пропозиція — 4 млрд грн., ставка процента — 8%.

      Порушення рівноваги на грошовому ринку  може обумовлюватися також чинниками, які діють на боці пропозиції грошей та на боці попиту на гроші. У цих  випадках рівновага може відновитися  тільки на інших рівнях як процента, так і грошової маси . 
 
 
 
 
 
 
 

Перспективи розвитку грошового ринку в Україні