Фінансова криза 2008-2009 рр. та її вплив на банківську систему України

    Приватні  банки почали прагнути якомога більше заробити на зростанні цін на внутрішньому ринку. При цьому вони і зруйнували ж його своїми поспішними діями, вводячи все більше імпортних товарів та позикових фінансових ресурсів.

    В цей же час після виборів у 2004 р. Україна знову наступає на старі граблі – запозичення грошей, але отримані кошти були дуже швидко використані, а зовнішній борг країни досяг величини майже в 60% ВВП [4].

    Побачивши привабливі можливості до збагачення, в Україну почали стікатися іноземні інвестори, які вкладали свій капітал у банківську систему, що дало їм змогу скуповувати приватні банки. Частку іноземного капіталу в банківській системі України можна побачити на рис. 1.

    Рис. 1. Частка іноземного капіталу в статутному капіталі банківської системи України. 

    В наступних роках можна було побачити щорічне збільшення індексу цін  промислової продукції та індексу споживчих цін порівняно з індексом номінального обмінного курсу. Індекс номінального обмінного курсу практично всі роки аж до жовтня 2008 р. мав дуже низьке значення, що знижувало запас цінової конкурентоспроможності економіки України, і тільки завдяки тому, що долар знецінювався щодо євро, конкурентоспроможність ще трималася на більш-менш стабільному рівні. У свою чергу і тут знайшлись люди, які змогли заробити на впливі цих факторів, переважну їх кількість становили закордонні інвестори ті іноземні виробники.

    Проте не все було б так погано, якби ще й українські політики не внесли і сюди свій вклад. З 2004 – 2007 рр. в Україні з кожним роком все більше зростала політична роль в житті людей. У цей період різноманітних виборів, перевиборів, мітингів та демонстрацій влада прагнула отримати найбільшу кількість послідовників їхньої політичної кампанії і для цього використовувала найрізноманітніші прийоми. Почали збільшуватися соціальні виплати та заробітна плата, проте зростання цих показників перевищувало збільшення продуктивності праці і реального ВВП.

    Врешті-решт до 2008 року зовнішній борг України  становив 100 млрд. дол., що наблизило  його до критичної величини, і його покриття в перспективі ставало дедалі важчим, особливо після офіційного зниження державою національних грошей щодо іноземних валют. У результаті зовнішній борг країни перевищив 90% ВВП, що загрожувало кризою неймовірних масштабів [4].

    Можна безумовно стверджувати, що фінансова політика               2004 – 2007 рр. була вкрай небезпечною, але можливо вона б і змогла утримати відносну стабільність в країні в найближчі часи, адже ще на початку 2008 р. частка іноземного капіталу в Україні була дуже значною, проте фінансова криза 2008-2009 рр. не дала здійснитися цьому задуму. Останнім поштовхом до темної прірви було бажання Національного банку України знизити інфляцію. Проте цей шлях зниження інфляції був дискусійним, тому що погашення її планувалося за рахунок бюджету та пенсійного фонду. 

    2. Підведення підсумків  банківської діяльності 2008-2009 рр.

    В умовах загострення фінансової ситуації у вересні – листопаді   2008 р., що виникла внаслідок різкої зміни стану платіжного балансу, а також нестабільності курсу, населення масово кинулося в банки знімати заощадження та переводити їх в іноземну валюту в очікуванні зниження курсу гривні, тим самим призводячи до ще більшого його падіння. Цьому сприяла також політика комерційних банків, які отримали значні кошти на рефінансування, тобто для того, щоб відновити свої позиції, проте гроші були витрачені також на купівлю нової валюти, для того, щоб можна було вивести її за кордон.

    Паніка  зробила своє і курс гривні за жовтень 2008 р. знизився до 25%. Результатом цього стало введення Національним банком України обмежень на розрив угод по довгострокових депозитах населення, а також багато інших заходів, які хоч якось стабілізували занепад банківської системи. Крім того, НБУ докладав зусиль для стабілізації курсу національної валюти, що робилося під натиском МВФ, заборонивши продавати національну валюту за власним курсом і встановивши свій курс гривні. Все ж таки це зміцнило положення валюти в України, проте через деякий час це призвело до серйозних обмежень на купівлю валюти для населення, що спричинило появу „чорного”  ринку готівки, на якому курс значно різнився від встановленого МВФ і звісно ж в кращий бік для тих, хто заробляв на цьому додатковий прибуток.

    Слід  відзначити, що у той час, коли США  вже відчула на собі фінансову кризу, українська банківська система ще до вересня 2008 р. працювала відносно стабільно за тих, не дуже сприятливих умов, які вже склалися в нашій країні, тому що фактори, які й призвели до світової фінансової кризи для нашої держави, не були настільки вагомі, щоб одразу ж підірвати фінансову систему країни.

    Осінь 2008 року, мабуть, назавжди запам’ятається як період першої хвилі світової економічної кризи... Проте у вересні в Україні ще були розмови, що, мовляв, то в США — криза, а ми ще замалі в економічному плані й надо далеко від Америки, щоб відчути щось подібне. Тепер же новини зі світових фондових ринків, повідомлення про зупинення виробництв, банкрутство підприємств і цілих країн, а також прогнози різноманітних економічних експертів стосовно курсу валют чи термінів кризи стали для аудиторії українських ЗМІ таким же звичним і повсякденним явищем, як і для інших країн світу.

      У 2008 р., як і в попередніх  роках, в Україні не було такого попиту на іпотеку, як у більшої частини розвинутого світу, і тому не відбувалося їх масове повернення в банки та й їх сума становила всього 15% від ВВП, тоді я к у США – 75%. Фондовий ринок у нас не настільки розвинутий, як ринок банківських зобов’язань.

    Тому  каталізатором в Україні мав  стати інший фактор. На думку Віталія Рисіна цим поштовхом стала ситуація з Промінвестбанком – одним з найбільших банків країни, який займав шосте місце за активами (близько 27,5 млрд. грн). Причому проблеми цієї фінансової установи були викликані не світовою фінансовою кризою, а беручи до уваги всі попередні події 2008 р., нагнітання паніки, яка мала за мету підірвати довіру до банку та призвела до того, що вкладники почали масово забирати з Промінвестбанку свої депозитні вклади. Всього за кілька днів вкладники вилучили понад 3 млрд. грн [3].

    На  порятунок Промінвестбанку НБУ  були кинуті величезні кошти, а починаючи  з 7 жовтня 2008 р. в банку була запроваджена тимчасова адміністрація. Саме цей  досвід заклав в свідомість українських  громадян величезну недовіру до працездатності та дієспроможності українських банків. За офіційними даними НБУ, з 1 жовтня відплив депозитів з вітчизняних банків становив близько 3 млрд. доларів США.

    Національному банку України потрібно було приймати миттєві рішення для того, щоб  зовсім не втратити довіру громадян. Тому 11 жовтня 2008 р. НБУ прийняв постанову №319. Згідно цієї постанови банкам надавалися стабілізаційні кредити, було обмежено обсяг активних операцій та встановлення заборони на дострокове повернення депозитів фізичних осіб. В той же рік у другій половині жовтня 25 найбільших банків України звернулися за допомогою до НБУ, який виділив на рефінансування, тобто випуск нових облігаційних позик для погашення основного боргу по позиках, випущених раніше, 8 млрд. грн. Проте міжнародні агентства, які займаються встановленням рейтингової системи всіх банків світу, значно знизили позиції у цьому списку українських банків. Населення знову почало панікувати, але при вже існуючих обмеженнях вкладники не могли повернути всі ті депозити, які ще залишилися в банках, тому і почали скуповувати іноземну валюту, внаслідок чого значно зріс курс долара та євро.

    За  даними Національного банку України, на кінець 2008 р. у країні діяло 178 кредитних  установ. До кінця року їх стало значно менше. На кінець першого півріччя 2008 р. розбіжність між вимогами за кредитами та депозитами складала 196963 млн. грн, що змусило банки залучити до використання значної кількості іноземного капіталу. На цьому тлі загострюються проблеми, які знову ж таки пов’язані з банківськими активами, а точніше саме з їхньою якістю, оскільки до середини 2008 р. збільшення темпів росту активних операцій дозволяло утримувати більш-менш вагому частку проблемних кредитів на прийнятому рівні НБУ [5].

    На  фінансову стійкість банківського сектору також вплинули окрім внутрішніх причин й зовнішні негаразди. Як вже було вище сказано, міжнародні рейтингові компанії також в цій ситуації мали свій вплив на певні обставини. Головну роль в цих подіях відіграла міжнародна агенція „Fitch Ratings”, яка приймала участь в складанні рейтингу для банків України. Починаючи травнем і закінчуючи жовтнем 2008 р. рейтинг українських банків стрімко впав з „позитивного” до „негативного”. На рішення такого стрімкого спаду рейтингу вплинула одна із основних причин негараздів у нашій країни – нестабільна політична ситуація, відіграли тут свою роль і інфляція, а також дефіцит платіжного балансу.

    Інше  міжнародне рейтингове агентство „Standard & Poor’s” також знизило кредитний рейтинг України до „негативного”. Проте воно обґрунтувало своє рішення іншими причинами, серед яких: зростаючі витрати уряду у зв’язку з необхідність рекапіталізації банківської системи в умовах економічного спаду та значне посилення валютних ризиків. Агентство   „Standard & Poor’s” знизило довгострокові кредитні рейтинги „Альфа Банку”, „Кредобанку” та „Укрсоцбанку” [6].

    Але фінансова криза продовжила розвиватися й у 2009 р., і як передбачають експерти, вона може зачепити 2010 й навіть 2011 рр. [7].

    З усього вище сказаного можна зробити безліч висновків. Проте слід звернути особливу увагу на те, що за останні чотири роки співвідношення депозитів та кредитів знизилось з 93% до 49%. Тобто банки все частіше стали видавати кредити за рахунок запозичених коштів, отриманих від іноземних інвесторів. Крім того, до кризи біля 70% депозитів юридичних та фізичних осіб були номіновані в національній валюті, в той час, коли більша половина кредитів видавалася в іноземній валюті. Як тільки курс гривні почав падати, громадяни почали забирати свої кошти та переводити їх в іноземну валюту, у зв’язку з чим НБУ ввів заборону на їх дострокове вилучення.

    Цілком  природно, що вкладники не поспішають нести свої заощадження в банки, звідки їх дуже проблематично забрати. Рівень недовіри до фінансових установ  зараз майже 80%, порівнюючи з минулими роками. Громадяни, які все ж таки наважуються приносити гроші в банк, залишають свої кошти в основному на рахунках, з яких у будь-який час можна зняти свої гроші. Наприклад, в „Укрсиббанку” спостерігають підвищення попиту на депозит „Активні гроші”, який дозволяє без перешкоджань у будь-який час знімати гроші, а в VAB банку – створили аналогічний депозит, який має назву „Активні заощадження”. Тобто ми можемо спостерігати хоч і незначні, проте певні зрушення у подоланні фінансової кризи в Україні [7].

    Якщо  на початку нинішнього року частка зазначених вище депозитів знизилася  до 17,9%, то вже на кінець осені вона приблизилася до 20% і, як передбачають аналітики, ці цифри вже на початку 2010 р. можуть сягати навіть 40%, що може призвести до своїх як позитивних, так і негативних наслідків. Виходить, що довіра банківським установам може й повернутися, проте в цьому році також відбулося багато й негативних подій, що в деякому сенсі віддалили нас від моменту подолання кризи [8].

    В період з січня по квітень 2009 р. значно впали показники промислового виробництва, інфляція значно збільшилася. Кабінет  міністрів заборонив Держкомстату публікувати дані зміни ВВП за I квартал 2009 р. Згідно цих даних спад ВВП в першому кварталі складав близько 20,3%, а в другому кварталі – 18%. Інфляція з січня по травень складала 7,4% (в 2008 р. ця цифра була близько 14,6%), в основному через обмежені дії Національного Банку України, завдяки яким грошова маса за січень-травень зменшилась на 9,2%. В той же час цей порівняльний успіх виглядав гнітюче на загальносвітовому фоні, оскільки по підсумку першої половини 2009 років на Україні була зафіксований найбільш високий показник інфляції в світі — 8,6 відсотка. Дефіцит держбюджету в першому півріччі 2009 років склав 10,61 мільярда гривень. На початок липня 2009 року державний і гарантований державою борг України складав 28,9 мільярда доларів, у тому числі зовнішній — 20,5 мільярда доларів, внутрішній — 8,2 мільярда доларів. ВВП України за ІIІ квартал 2009 року, в порівнянні з аналогічним кварталом 2008 року, за попередніми даними, зменшився на 15,9 %. Обнародування остаточних даних за III квартал очікується 30 грудня 2009 р. За даними Міністерства економіки, рівень тіньового сектора економіки України за результатами II кварталу 2009 року складає 36 % від офіційного ВВП. По попередніх оцінках, державний бюджет України, в результаті збільшення тіньового сектора, в 2009 році може недоотримати більше 100 млрд. грн. У III кварталі Держкомстат зафіксував двократне — до $432 млн. — прискорення відтоку прямих інвестицій з України. Унаслідок відтоку і курсової переоцінки надходження прямих іноземних інвестицій в III кварталі скоротилося до $614 млн. Опит керівництва провідних іноземних інвестиційних компаній, який був проведений в жовтні 2009 року дослідницьким центром компанії SEOLA Group, показав значне погіршення інвестиційного клімату в Україні. Так, згідно даним дослідження, 69 % керівників іноземних інвестиційних компаній не збираються найближчим часом розглядати питання про інвестування в економіку України. При цьому 34 % іноземних інвестиційних компаній, які вже працюють в країні, збираються піти з України, а 26 % — заморозити поточні проекти.