Фінансова криза 2008-2009 рр. та її вплив на банківську систему України

    Зміст

    Вступ…………………………………………………………………………....2

    1. Основні причини виникнення фінансової кризи………………..…….4

    2. Підведення підсумків банківської діяльності 2008-2009 рр…….…11

    3. Світовий досвід впровадження  антикризових заходів та розробка  методів боротьби з кризою в Україні……………………………………..…...18

    Висновок………………………………………………………………………26

    Список  використаної літератури……………………………………..…...28 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Фінансова криза 2008-2009 рр. та її вплив на банківську систему України 

    Вступ

    Я б хотіла розпочати свою роботу сама з тлумачення терміну «криза». Криза – це загострення, розлад, занепад, тобто це слово є уособленням всього того негативного, що тим чи іншим способом впливає на наше життя. В залежності від сфери впливу кризи бувають різних видів: це можуть бути біржові, валютні, грошово-кредитні, політичні, економічні, фінансові або навіть екологічні кризи. Але від назви суть не змінюється, все одно з того чи іншого боку криза буде нести в собі суперечні, іноді навіть не дуже сприятливі наслідки як для кожного громадянина, так і для держави в цілому [1].

    Україна вже 18 років існує як незалежна  та самостійна країна. За цей тривалий час вона побачила й пережила багато подій, які значною мірою вплинули на її формування у ту державу, яку  ми бачимо сьогодні. Можна, наприклад, згадати політичну кризу у 2001р., яку пов’язували із вбивством журналіста Георгія Гонгадзе, чи знов таки ж політичну кризу, але вже у 2004, пов’язану з виборами Президента України, але слід також згадати 2008 рік, у якому Україна вступила до Світової організації торгівлі. Ці події були як позитивними, так і негативними, однак вони є вже частиною історії. Сьогодні ж Україна знову на своєму тернистому шляху зустріла перепону до світлого майбутнього і ім’я їй – світова фінансова криза.

    Насамперед  слід зауважити, що фінансова криза – це глибокий розлад фінансової системи країни. Необхідно відзначити, що для України ця криза не є першою, однак вона є поки що наймасштабнішою для нас. Що стосується наслідків, то про них говорити ще занадто рано, адже фінансовий занепад тільки розпочав панувати на земній кулі, але все ж таки вже приніс багато невдоволення, розчарувань, провалів, негараздів, а в деяких випадках навіть паніку та розпач.

    В останні роки кожен спроможний побачити тенденцію до загострення фінансової ситуації як на рівні країни, так і глобальному рівні. В цій ситуації в найгіршому стані опинилася банківська система, а криза 2008-2009 рр. не додала до цих подій зовсім нічого, щоб покращило становище банків, навпаки, навіть погіршило їх позицію.

    В свої роботі я поставила собі за мету дізнатися все ж таки як вплинула фінансова криза на діяльність банків, дати характеристику сучасного стану банківського сектору країни, а також надати певні рекомендації щодо збереження найбільш стабільної роботи банків під час кризового занепаду.

    Я вирішила звернутися саме до цієї актуальної проблеми, тому що одним із важливих чинників, який значною мірою впливає  на розвиток економіки як України, так і цілого світу, звичайно, є банківська система. Хоч на сьогодні криза на банківському рівні не знайшла своєї розв’язки, проте вона є надзвичайно цікавою для експертів, які досліджують це питання, а саме: економічну ситуацію банківської кризи, які причини призвели до її виникнення та що можна зробити для того, щоб подолати її з найменшими збитками для банківської системи України.

    З вище сказаного можна зробити  висновок, що банківська система зараз  знаходиться не в дуже сприятливому становищі, що значною мірою вплинуло на життя кожного громадянина  нашої країни. Але все ж таки ця проблем не була відкладена на потім для того, щоб вирішити її за кращих часів і це дає надію на краще, безкризове майбутнє.

    Вивчення  цієї проблеми висвітлено в наукових працях багатьох вітчизняних й зарубіжних вчених, найбільш цікавими та розгорнутими є праці, написані І.А. Бланк, Дж. К. Ван Хорн, А.В. Богомоловою,               І.К. Кованкадзе [1].

    Чітке визначення кризового стану завжди приводили до значних розбіжностей серед науковців, оскільки не кожна  негативна ситуація в діяльності банків чи банківської системи призводить до кризи. Одні вважають, що криза – це і проблема, і об’єктивна передумова, так би мовити стимул до подальшого розвитку, а Ю. Розенталь вважає, що криза – це ситуація, яка характеризується високою небезпекою, станом невпевненості, відчуттям невдоволеності [1].

    Отже, криза - це не завжди занепад, інколи це навіть поштовх до руху вперед, який часом є навіть необхідним процесом. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1. Основні причини виникнення фінансової кризи

    Як  вже було вище сказано, Україна відчула  на собі не одну переломну подію, в тому числі і фінансову. У 1998-1999 рр. держава вже зустрілася з фінансовою кризою, проте у ті часи вона була викликана надмірною активністю держави на ринку внутрішніх запозичень для фінансування дефіциту бюджету, що і призвело в свою чергу до спаду економіки та втечею з країни закордонних інвесторів. Внаслідок ізольованості банківського сектору від світового капіталу цю кризу можна також сміливо назвати валютною. Сьогодні до України знову завітала стара знайома, проте цього разу її руйнівну силу на собі відчув і весь світ.

    Фінансова криза, або як її ще називають банківська криза – це невід’ємна риса ринкової економіки, вона супроводжує процес поступового розвитку суспільства. В залежності від впливу банківської кризи на економіку її можна поділити на три типи: ті, які діють на макроекономічному рівні; на мікроекономічному рівні; та ті, які характеризуються повномасштабною бюджетно-фінансовою дестабілізацією, яка призводить до високої інфляції економіки [1].

    Таке  явище як криза може бути стихійного характеру, чи навпаки – бути передбаченою на основі розрахунків експертів та науковців. Але все ж таки криза неочікувано з’являється надзвичайно рідко. Тому в економіці завжди вкладали великі кошти у розвиток системи, спеціалісти якої займаються прогнозуванням ринку, оцінкою його стійкості під час фінансової кризи, діагностикою та моніторингом банківської системи, що є необхідним для подальшого, хоч якоюсь мірою, впевненого майбутнього.

    Під час кризи у 1997-1998 рр. Міжнародний  банк розрахунків (МБР) займався вивченням банківської кризи й досяг певних результатів у цьому питанні. МБР дійшов висновку, що банківська криза відбудеться, якщо в країні виражені хоча б один із зазначених нижче чотирьох чинників: проблемні активи банків складають більше 2% ВВП країни; сума коштів, необхідних для порятунку банківської системи, перевищує 2% ВВП; у банківському секторі націоналізація набула масового характеру, банківські депозити заморожені, а влада запроваджує „банківські канікули ”; центральний банк гарантує виплати населенню за всіма банківськими депозитами, не підтверджуючи свої слова матеріальною основою [2].

    Ось і виходить, що в далекому 1997 р. були передбачені основні чинники, які  мали місце у теперішній фінансовій кризі

    „Нинішня  криза не є якоюсь особливою у світовій фінансовій системі, - зробив висновок кандидат економічних наук, доцент Львівського інституту банківської справи Олексій Другов. Але її масштаби значно посилилися наслідками фінансової глобалізації. А головною її причиною, як і попередніх світових криз, були спекуляції. Проте регулятор фінансово-кредитного ринку, яким у США є федеральна резервна система, нічого не робив, щоб їх припинити ”. Із цим висновком частково не погодився проректор університету банківської справи НБУ професор Олександр Барановський. Він зазначив, що саме процес фінансової глобалізації та появи нових сегментів фінансового ринку і вирізняє нинішню кризу. Адже у попередніх випадках взагалі не фігурував ринок похідних цінних паперів, тобто не фігурували цінні папери, механізм випуску  та обігу  яких  пов'язаний  з  правом на придбання чи продаж протягом строку,  встановленого договором, цінних паперів. Не було й впливу різних негативних факторів, як нині, коли наклалися кілька криз – іпотечна, валютна, ринку похідних цінних паперів та інші. Тому дуже цікаво й корисно для боротьби з кризами було б дослідити розвиток цих явищ та створити систему їх попередження, наголосив він [3].

    Які ж основні причини виникнення банківської кризи? На цю тему існують вже, напевно, тисячі робіт. До найбільш реальних і обґрунтованих слід віднести, такі як: різке зростання заощаджень, низькі процентні ставки в країнах з розвинутою економікою та вільне переміщення капіталу між цими країнами. Також варто звернути увагу на те, що значно раніше почала наростати невеликими темпами інфляція, в результаті чого почали зростати ціни на активи, а ризик в фінансовій та економічній структурах почав приносити менше прибутків, що в свою чергу призвело до масового використання кредитів. На основі всіх цих подій в США й з’явилася величезна кількість цінних паперів, забезпечених іпотеками, які не мали під собою ніякої матеріальної основи - це були гроші створені з повітря, які ж знову купували під кредити інші громадяни [2].

    „Іншою  причиною масштабної кризи в Америці є радикальна зміна структури фінансової системи розвинутих країн за час стрімкого зростання світового ринку, а також значно зросла роль небанківських фінансових посередників на грошовому та фондових ринках. Ситуація ускладнилась падінням цін на нерухомість і серйозними проблемами на ринку структурованого фінансування. В результаті банки фактично втратили можливість виводити зі свої балансів ризикові активи, а фінансова система США почала відчувати дедалі сильніший вплив зростання витрат за кредитами та цін на фінансові активи. До того ж зміна її структури ускладнила управління кризовими явищами за допомогою традиційного набору інструментів центрального банку ”[3].

    Після всіх цих подій й почали зникати  найбільші інвестиційні банки Америки. Bear Stearns, Lehman Brothers та Merrill Lynch – ці банки не витримали натиску кризи, ще два банки – Goldman Sachs, Morgan Stanley знайшли собі нових власників, а страхову групу AIG викупила держава, вважаю, що якби AIG збанкрутувала, тоді б була зруйнована вся фінансова система США.

    Також цю подію пов’язують з Китаєм. Вважають, що відбувся світовий дисбаланс заощаджень, тобто в США рівень заощаджень був занадто низький, а в Китаї  та інших країнах, що розвиваються, навпаки – занадто високий, а Америка не звернула на це необхідної уваги і продовжувала жити не по засобах. І внаслідок цих подій знову ж таки з’явився мильна булька, роздмухана на неіснуючому капіталі, яка не примусила довго ждати свого так би мовити „лопання”.

    Інша  точка зору полягає в тому, що Китай сприяв появі глобального дисбалансу не через свій торгівельний експорт, а через експорт капіталу. Китаю не вистачало не попиту на предмети вжитку, а пропозиції високоякісних фінансових активів. Він знайшов їх в США, в основному у формі цінних паперів Міністерства фінансів і інших урядових цінних паперів, у свою чергу спонукавши інших інвесторів робити більш спекулятивні інвестиції.

    Саме  з цих подій, як вважають аналітики, і почалася всесвітня фінансова криза. Спочатку це стало головною проблемою США як країни, через яку проходить майже весь світовий капітал і де знаходяться найглибші фінансові ринки, а потім вже й інших країн світу, зокрема й України. На відміну від інших країн Україна йшла до цієї кризи, вже починаючи з самого початку XXI ст.

      Слід розпочати ще з далекого 2000 р., коли неабиякими темпами зростала грошова маса, але інфляція залишалася на низькому рівні. У подальші роки грошова маса залишалася у великому об’ємі, проте почалися серйозні проблеми з інфляцією, що можна побачити на таблиці 1. У цей час почала зростати кількість виданих кредитів економіці. Якщо в 2004 р. їх величина становила 25,7% від ВВП, то вже у 2007 р. – досягла 59,9%, при цьому дуже високими були темпи зростання кредитів, виданих фізичним особами, що не могло не вплинути на темп інфляції в бік підвищення [4]. 
 
 
 

    Таблиця 1

   Приріст грошової маси та інфляція в економіці  України у 2000-2008 рр.

      У свою чергу споживчий характер кредитів, виданий фізичним особам, значно погіршив фінансове становище держави ще до початку кризи в Україні.

    Також у 2004 р. в Україні відбулися найбільш гучні президентські вибори, влада  на гребні апогею вирішила підвищити  пенсії тим, у кого вона менша за прожитковий мінімум. Хотілося як найкраще, а отримали як завжди. В результаті пенсії збільшили у декілька разів і відбулося розбалансування пенсійного фонду, а інфляція з цього моменту почала прискорене зростання.

    У 2005 р. у макроекономічній сфері ситуація різко змінюється у бік погіршення. Зростання цін у 2004 р. і в наступних 2005-2007 рр. формує в Україні умови попиту, який з кожним роком все більше підвищувався, а задовольнити який Україна вже починаючи з 2005 р. не могла, оскільки внутрішні резерви вже давно були вичерпані. Відбувається різке підвищення показників імпорту внаслідок зменшення контролю за митницею України, а Національний банк України здійснив офіційне підвищення валютного курсу національної валюти країни, що за тодішнього стану економіки було значним ударом по банківській системі країни.

    В 2007 р. на спекуляціях із житловою нерухомістю можна було заробити на 20-25% більше, ніж це було у попередні роки. Так найбільший стрибок цін був зафіксований в найбільших промислових областях: Донецьк (+38%), Харків (+33%), Дніпропетровськ (+25%) [2].