Економічна природа лізингового кредиту

1. Економічна природа лізингового кредиту
2. Але є сенс привести таке визначення лізингу Європейської федерації національних асоціацій по лізингу обладнання (Євролізинг): “Лізинг - це договір оренди заводу, промислових товарів, обладнання, нерухомості для використання їх у виробничих цілях, тоді як товари купуються орендодавцем, і він зберігає за собою право власності”. З цього випливає, що лізинг стає складною торгово-фінансово-кредитною операцією, однією з форм оренди машин і обладнання, одним із способів фінансування інвестицій і активізації збуту, який заснований на збереженні права власності на товари за орендодавцем.  Його застосування пов’язане з “розщепленням” функції власності, тобто відділенням володіння майном від використання.

Частка витрат на лізингові операції в загальних обсягах капітальних  вкладень у машини і обладнання становить: у США - 33%, Англії, Франції, Швеції, Іспанії - 13-17%; Італії, Голандії - 12-14%. В Японії щорічний приріст обсягу лізнгових  операцій становить 25-30%.¹

Наведені дані свідчать, що західних підприємців приваблює ця форма  оренди насамперед перевагами, які має право користування обладання порівняно із правом володіння ним. У США кожний четвертий долар, вкладений у розширення і модернізацію виробничого апарату, витрачається не на придбання техніки, а на її тимчасове користування.

Згідно із Законом України «Про лізинг», який набрав чинності 10 січня 1998 року, лізинг — це підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, і яка полягає в наданні лізингодавцем (юридичною особою або індивідуальним підприємцем, які здійснюють лізингову діяльність) у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу (особі, котра одержує майно за договором лізингу) майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність (з доручення і за погодженням з лізингоодержувачем) у продавця (поста-чальника-виробника майна), за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

  Не можуть бути об'єктами  лізингу земельні ділянки та  інші природні об'єкти (мисливські  угіддя, ліси, водоймища тощо).

Лізинговий кредит — це кредитні відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна  і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є специфічною формою майнового, тобто товарного кредиту. Його специфіка полягає у тісному  взаємозв'язку і переплетенні кредитних, фінансових та орендних відносин. Правові  та економічні засади здійснення лізингової діяльності визначені в Законі України "Про лізинг" (від 16 грудня 1997 p.).

Лізинг —  це довгострокова оренда машин, обладнання, промислових товарів інвестиційного призначення, куплених орендодавцем для  орендаря для їх виробничого використання, при збереженні права власності  на них за орендодавцем на весь термін договору оренди.

З точки зору змісту кредитних відносин, лізинг можна розглядати як різновид довгострокового  кредиту, який надається в натуральній  формі і погашається позичальником  у розстрочку. В західних країнах лізинг виник у 40—50-х роках XX ст. через виробничу вигідність надання в оренду на тривалий строк основного капіталу внаслідок застосування фінансових систем прискореної амортизації. Лізинг дає змогу товаровиробникам отримувати необхідне виробниче обладнання без значних витрат капіталу, а також уникати втрат, пов'язаних з прискореним спрацюванням обладнання.

Об'єктом (предметом) лізингу є будь-яке нерухоме і  рухоме майно, яке може бути віднесене  до основних фондів: машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна  та інша техніка, будинки, споруди, системи  телекомунікацій тощо, не заборонене законодавством до вільного обігу на ринку.

Суб'єктами, лізингу, як правило, є три особи:

1) постачальник  або продавець предмету лізингу  — підприємство, організація та  інші суб'єкти господарювання, які  здійснюють виробництво і реалізацію  машин і обладнання;

2) лізингодавець  — суб'єкт господарювання, який  передає в користування об'єкти  лізингу за договором лізингу;  лізинго-давцями можуть бути банківські  або небанківські фінансові установи (лізингові компанії);

3) лізингоодержувач (користувач) — суб'єкт господарювання, який одержує в користування  об'єкти лізингу у встановлених  лізинговим договором межах; лізингоодержувач  вступає у відносини з лізингодавцем  щодо оренди об'єктів лізингу.

Сутність  лізингу полягає в наданні  лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержува-чу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним У власність  за дорученням і погодженням з  лізингоодержу-вачем у відповідного продавця майна за умови сплати лізин-гоодержувачем  періодичних лізингових платежів. За своєю економічною природою лізинг має двоїсту форму. З одного боку, лізинг відповідає сутності кредитних  відносин і є кредитною операцією (має місце передача майна у  користування на умовах строковості, повернення і платності); а з другого боку, оскільки кредитор і позичальник  працюють не з грошовим капіталом, а  з продуктивним, лізинг є подібним до однієї з форм інвестиційного фінансування.

Комерційний банк може бути або прямим учасником  лізингової угоди безпосередньо  як лізингодавець, або непрямим учасником  як кредитор лізингової компанії чи гарант угоди за лізингом. Типова схема  лізингової операції така: банк (непрямий суб'єкт) надає лізинговій компанії позику на придбання певного виробничого  майна; лізингова компанія (або банк як прямий суб'єкт) на прохання клієнта  придбає відповідне виробниче майно; постачальник або продавець, отримавши  гроші, передає майно в розпорядження  лізингоодержувача; відповідно до лізингової угоди лізингоодержувач періодично вносить на рахунок лізингової фірми  лізингові платежі; лізингова фірма  погашає позику комерційному банку. Лізингові платежі за своєю величиною  і структурою складаються з двох частин: 1) вартості майна і 2) комісійної винагороди за лізингові послуги, що дорівнює відсотку за кредит. Як правило, відсоткова плата за лізинг нижча  від банківського позичкового відсотка, тому клієнту вигідніше користуватися  лізингом, ніж брати позику для  купівлі обладнання.

Особливістю відносин власності при лізингові  є те, що право власності на товар  зберігається за лізингодавцем (кредитором), а лізингоодержувач отримує предмет  лізингу лише в тимчасове користування. Після закінчення терміну лізингової угоди можливий викуп орендованого майна лізингоодержувачем за залишковою вартістю. Якщо цього не відбувається, сторони можуть продовжити лізинговий договір або лізингоодержувач повертає майно власникові (лізингодавцю).

Залежно від  особливостей здійснення лізингових операцій (ступеня окупності), лізинг може бути двох видів — фінансовий та оперативний.

Фінансовий  лізинг (financial lease) — це угода, що передбачає протягом періоду своєї дії виплату  лізингових платежів, які покривають повну вартість амортизації обладнання або більшу його частину, додаткові  витрати і прибуток орендодавця.

В українському законодавстві під фінансовим лізингом розуміється договір лізингу, за яким лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від  лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Цими межами визначається й сума відшкодування  вартості лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу.

Отже, якщо в  українському законодавстві для  фінансового лізингу встановлена  межа — не менше строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, то в міжнародній практиці при  фінансовому лізингу лізингоодержувач за час дії лізингової угоди виплачує лізингодавцю всю величину амортизації  орендованого майна. Саме фінансовий лізинг найбільшою мірою виражає сутність кредитних відносин.

Фактично  у випадку фінансового лізингу  має місце довгострокове кредитування покупки. Лізингова угода характеризується при цьому тривалим терміном, що наближується до терміну окупності  предмета лізингу та амортизації  всієї або більшої частини  його вартості. Основне місце на ринку фінансового лізингу посідають  банки.

Оперативний лізинг (operating lease) — це договір лізингу, який укладається на термін, менший за період амортизації орендованого майна. Для оперативного лізингу  характерне часткове відшкодування  вартості майна, що здається в лізинг (термін амортизації довший за термін договору). Витрати лізингодавця, які  пов'язані з придбанням і утриманням предмету лізингу, не покриваються тут  орендними платежами протягом одного лізингового контракту. В Законі України "Про лізинг" строк  оперативного лізингу

Оперативний лізинг, у свою чергу, охоплює рейтинг і хайринг.

Рейтинг - короткострокова оренда від одного дня до одного року без права наступного придбаня орендарем майна.

Хайринг - середньострокова оренда, яка передбачає здачу в найм товарів, обладнання і машин на термін від одного до трьох років.

Операції по рейтингу і хайрингу передбачають багаторазову передачу машин  і обладнання від одного орендаря до іншого. Їх об’єктом є стандартне обладнання, яке відповідає вимогам  численних орендарів.

Внутрішній  лізинг за своєю сутністю і масштабом поширення буває внутрішньо- або загальнодержавним. Його суб'єктами є українські підприємства (організації) чи їхні інтеграційні утворення. Українські суб'єкти лізингу можуть практично здійснювати дві його форми — зворотний та пайовий лізинг.

Виділяють також:

— зворотний  лізинг — це договір лізингу, який передбачає придбання лізингодавцем  майна у виробника (постачальника) і передачу цього майна йому ж  у лізинг; такий, здавалося б, незвичний  вид лізингу використовується виробниками  обладнання (постачальниками) з метою  поліпшення свого фінансового становища;

— пайовий  лізинг — це здійснення лізингу  на основі укладання багатостороннього  договору та залучення до угоди кількох  кредиторів, які беруть участь у  лізинговій операції, інвестуючи свої кошти;

— міжнародний  лізинг — це лізинг, що здійснюється суб'єктами господарювання, які перебувають  під юрисдикцією різних держав, або  в разі, якщо майно чи платежі  перетинають державні кордони.

Початок лізингових операцій в сучасному розумінні  їх змісту відносять до 1877 p., коли американська компанія "Белл Телефон К°" прийняла рішення не продавати свої телефонні  апарати, а здавати їх в оренду. Це сприяло значному розширенню обсягів  реалізації виробленої продукції і  виробничого використання телефонної техніки. Перша спеціалізована лізингова  фірма "Юнайтед Стейтс лізинг корпорейшн" була створена у 1952 р. у Сан-Франциско (США).

У свою чергу міжнародний лізинг поділяється на експортний, транзитний та імпортний.

Експортний лізинг - угода, при якій постачальник і лізингова компанія знаходяться в одній країні, а орендар - зарубіжна компанія. Така угода називається експортним лізингом, оскільки по відношенню до свого однонаціонального учасника угоди (у даному випадку постачальника) лізингова фірма виконує функцію стимулювання збуту.

Транзитний лізинг - угода, всі учасники якої знаходяться у різних країнах. Це найбільш складні операції для лізингових компаній. Вони вимагають знань правових, податкових та інших собливостей, які властиві зразу ж обом іноземним ринкам.

Імпортний лізинг - операція, при якій лізингова фірма знаходиться в країнах орендаря, а постачальник - закордонна компанія. Імпортним лізингом така угода називається тому, що по відношенню до свого однонацінального учасника угода (у даному випадку орендаря) лізингова компанія виконує функцію стимулювання імпорту.

За методом фінансування розрізняються  терміновий лізинг, коли здійснюється одноразова оренда, і поновлювальний (револьверний), при якому договір  лізингу продовжується після  закінчення першого терміну контракту.

Крім названих зустрічається такий  термін як пільговий лізинг. Це, на наш  погляд, не особлива форма лізингових послуг, а лише посилання на застосування в окремих країнах пільгових  умов для лізингу. Як правило, ним  стимулюється розвиток окремих галузей  промисловості.

Недоліки  лізингового кредиту пов'язані, насамперед, з досить складною організацією лізингових операцій, значними фінансовими витратами  на підготовку і реалізацію лізингових угод (особливо за відсутності відповідних  податкових пільг). Для товаровиробників вигідність проведення лізингової кредитної  операції потребує детального вивчення, адже можливо, що доцільнішим, з фінансової точки зору, є використання інших  форм кредитування (комерційного кредиту  або банківської позики).

Лізингова операція, крім чисто лізингу, включає й  інші послуги, які можуть бути надані лізингоодержувачу. До них відносяться: технічні послуги, наприклад, транспортування  об'єкта лізингу до місця його використання клієнтом, монтаж і наладка обладнання, технічне обслуговування і поточний ремонт обладнання; консультаційні послуги, наприклад, з питань оформлення угоди, оподаткування тощо.

3. Механізм лізингового кредитування

Механізм  лізингового кредиту включає  в себе чотири основні етапи, що випливають з типової схеми лізингової операції (див. підрозділ 7.1): 1) звернення лізингоодержувача  до лізингодавця з проханням придбати потрібне йому обладнання у постачальника, аби потім надати його в оренду; 2) купівля лізингодавцем даного обладнання у постачальника; 3) передача лізингодавцем придбаного обладнання у тимчасове користування лізингоодержувачу  за певну плату; 4) припинення (закриття) лізингової угоди. В основі виділення  етапів механізму лізингової операції покладена оцінка лізингу як виду підприємницької діяльності, спрямованої  на інвестування тимчасово вільних  або залучених фінансових коштів у майно, яке передається за договором  фізичним та юридичним особам у виробниче  користування на певний строк.