Економічна модель Швеції

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ імені Вадима Гетьмана

Кафедра європейської інтеграції

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Економічна модель Швеції »

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: Лисенко Віта

студентка-2-ї  групи 4-го курсу

спеціальності 6503

Перевірив: Федірко О.А.

 

 

                                            

 

 

Київ-2012

План

Вступ……………………………………………………………………………3

1. Основні риси та цілі економічної моделі Швеції…………………………4-7

2. Сучасний економічний стан Швеції у світі……………………………….8-14

Висновки………………………………………………………………………...15

Список використаної літератури………………………………………………16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Шведська  модель виникла  у зв’язку із становленням Швеції як однієї з найрозвиненіших в соціально-економічному відношенні держав. Подібно до інших відносно малим промислово розвиненим країнам Швеція дуже залежить від зовнішньої торгівлі для збереження своєї високої продуктивності праці і рівня життя. У 2011 р. об’єм експорту складав 60% валового внутрішнього продукту (ВВП). Понад 80% всього експорту складають промислові товари. Найбільш важливі експортні ринки знаходяться в Західній Європі. Більше половини шведського експорту прямує в Європейський Союз (ЄС).

Важливе значення мають також сусідні  північні країни Фінляндія і Норвегія. Хоча в цих країнах, а також  Данії населення в сумі складає  лише 14 -15 млн. чоловік, на них доводиться майже одна п’ята частина експорту Швеції.[4]

 Хоча  Швеція є щодо малою країною,  її економіка у великій мірі  диверсифікована. Традиційні галузі, що базуються на двох найбільш  важливих сировинних ресурсах - залізняку  і лісі, як і раніше грають  важливу роль, проте зросло значення  машинобудування і різних високотехнологічних  секторів. Мало інших країн розміром  з Швецію мають своє власне  авіабудування і ядерну енергетику, а також дві національні автомобілебудівні  компанії, розвинену галузь по  виробництву озброєнь, телекомунікаційну  галузь з високим рівнем технології  і дві крупні фармацевтичні  групи.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Основні риси та цілі економічної моделі Швеції.

Термін  «шведська модель» виник у зв’язку із становленням Швеції як однієї з найрозвиненіших в соціально-економічному відношенні держав. Він з’явився в кінці 60-х років, коли іноземні спостерігачі стали відзначати успішне поєднання в Швеції швидкого економічного зростання з обширною політикою реформ на тлі відносної соціальної безконфліктності в суспільстві. Цей образ успішної і безтурботної Швеції особливо сильно контрастували тоді із зростанням соціальних і політичних конфліктів в навколишньому світі.

  Зараз цей термін використовується в різних значеннях і має різний сенс залежно від того, що в нього вкладається. Деякі відзначають змішаний характер шведської економіки, що поєднує ринкові відносини і державне регулювання, переважаючу приватну власність у сфері виробництва і споживання.

 Інша  характерна межа післявоєнної  Швеції - специфіка відносин між  працею і капіталом на ринку  праці. Впродовж багатьох десятиліть  важливою частиною шведської  дійсності була централізована  система переговорів про укладення  колективних договорів в області  заробітної плати за участю  могутніх організацій профспілок  і підприємців як головні дійові  особи, причому політика профспілок  ґрунтувалася на принципах солідарності між різними групами трудящих.

  Ще один спосіб визначення шведської моделі виходить з того, що в шведській політиці явно виділяють дві домінуючі мети : повна зайнятість і вирівнювання доходів, що і визначає методи економічної політики. Активна політика на високорозвинутому ринку праці і виключно великий державний сектор (при цьому є на увазі перш за все сфера перерозподілу, а не державна власність) розглядаються як результати цієї політики.

 Нарешті,  в найширшому сенсі шведська  модель - це весь комплекс соціально-економічних  і політичних реалій в країні  з її високим рівнем життя  і широким масштабом соціальної політики. Таким чином, поняття “Шведська модель” не має однозначного тлумачення.

 Основними  цілями моделі, як вже наголошувалося, протягом тривалого часу були  повна зайнятість і вирівнювання  доходів. Їх домінування може  бути пояснене унікальною силою  шведського робочого руху. Більш  за півстоліття - з 1932 р. (за  винятком 1976-1982 рр.) - у владі знаходиться Соціал-демократична партія Швеції (СДРПШ) . Протягом десятиліть з СДРПШ тісно співробітничає Центральне об’єднання профспілок Швеції, що підсилює робочий рух реформіста в країні. Швеція відрізняється від інших країн прийняттям повної зайнятості як головна і незмінна мета економічної політики, а шведський народ в цілому - активний її прихильник.

 Прагнення  до рівності сильно розвинене  в Швеції. Коли лідер соціал-демократів  Пер Альбін Ханссон в 1928 р.  висунув концепцію Швеції «як вдома народу», де мовилося про спільність інтересів нації в створенні загального будинку, великі групи населення поза робочим рухом змогли прийняти його погляди. У Швеції соціал-демократичні ідеї привертають значну частину середніх шарів.

  До специфічних чинників, властивих саме Швеції, треба віднести незмінний зовнішньополітичний нейтралітет, неучасть у двох світових війнах, рекордне за тривалістю перебування у влади Соціал-демократичної робочої партії, історичні традиції мирних способів переходу до нових формацій, зокрема від феодалізму до капіталізму, тривалі сприятливі і стабільні умови розвитку економіки, домінування реформізму в робочому русі, що затвердив ці принципи в своїх відносинах з капіталом, пошук компромісів на основі обліку інтересів різних сторін.

  На економічний розвиток певний вплив зробили культура і історичні передумови. Невід’ємною частиною шведських традицій є підприємництво. Ще з часів вікінгів в Швеції відомі підприємства по виробництву зброї і коштовностей. Перша в світі компанія – «Струра Коппарберг»(заснована більше 700 років тому) з’явилася в Швеції і до цих пір входить в дюжину найбільших експортерів країни.

 Успішне  функціонування економічної системи  залежить від динаміки цін,  конкурентоспроможності шведської  промисловості і економічного  зростання. Зокрема, інфляція - загроза  як рівності, так і конкурентоспроможності  шведської економіки. Отже, повинні  використовуватися такі методи як підтримка повної зайнятості, яка не приводить до інфляції і негативної дії на економіку. Як показала практика, дилема між безробіттям і інфляцією з’явилася ахіллесовій п’ятій шведській моделі.

 З  середини 70-х років у зв’язку  із загостренням конкурентної  боротьби на зовнішніх ринках  і глибокою економічною кризою  положення країни помітно ускладнилося, і шведська модель стала давати  осічку. Зокрема деякі галузі  промисловості, що потрапили в  глибоку структурну кризу, стали  отримувати державну допомогу, причому  в дуже великому масштабі. Але,  не дивлячись на похмурі прогнози  багатьох економістів, Швеція  змогла вийти з кризи. Безперервний  економічний підйом, що продовжується з 1983 року, показав, що шведська модель змогла пристосуватися до умов, що змінилися, і показала свою життєздатність.

 Шведська  модель виходить з положення,  що децентралізована ринкова  система виробництва ефективна,  держава не втручається у виробничу  діяльність підприємства, а активна  політика на ринку праці повинна  звести до мінімуму соціальні  витрати ринкової економіки. Сенс  полягає в максимальному зростанні  виробництва приватного сектора  і як можна більшому перерозподілі  державою частини прибули через  податкову систему і державний  сектор для підвищення життєвого  рівня населення, але без дії  на основи виробництва. При  цьому упор робиться на інфраструктурні  елементи і колективні грошові  фонди.

  Це привело до дуже великої ролі держави в Швеції в розподілі, споживанні і перерозподілі національного доходу через податки і державні витрати, що досягли рекордних рівнів. У ідеології реформіста така діяльність отримала назву “Функціональний соціалізм”.[3]

Індекс OMX Stockholm 30 - 1119,51 / -0,34% (NASDAQ OMX Nordic на 20:00 19.03.2012).

У 2011 році ВВП Швеції (по ППС) склав $ 351,4 млрд., збільшившись на 3,9% в порівнянні з 2010 р. ($ 337,9 млрд., Imf.org).

  ВВП на душу населення (за ПКС): $ 37 800 ($ 36 500, imf.org).

 Склад  ВВП по секторах економіки: 

• сфера послуг - 72,2% (2,9% туризм);
• промисловість - 26,1%;
• сільське і лісове господарство, рибальство - 1,7%.

 Чистий  приплив іноземних інвестицій - 2,8% від ВВП. 

У 2010 році на освіту та охорону здоров'я було виділено по 9,9% від ВВП.

Внутрішній  борг Швеції: 32,0% від ВВП (34,8%). Зовнішній борг Швеції: $ 1016 млрд. ($ 853,3 млрд., Cia.gov). Міжнародні резерви: $ 48,3 млрд. (Монетарне золото - 12%, іноземна валюта - 78%).

У Росії  Швеція купує головним чином рідке  і тверде паливо, метали, хімічні  продукти, верстати, а продає до Росії  переважно машини і устаткування. Розширюється виробнича кооперація між шведськими і російськими  підприємствами в промисловості, енергетиці і транспорті. Щорічно Швецію відвідують 3-4 млн. іноземних туристів.[4]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Сучасний економічний стан Швеції у світі.

Швеція  належить до високорозвинутих індустріальних капіталістичних країн. Як вже було сказано, країна володіє значними (на загальноєвропейському рівні) запасами природних ресурсів: деревини, залізняку, гідроенергії. Аж до середини ХХ століття, галузі, пов’язані з переробкою лісу і залізняку, складали основу промислового виробництва і експорту. У сучасній економіці ліс, залізняк і напівфабрикати, що виробляються з них, грають вже  другорядну роль, поступившись провідним  місцем машинобудуванню, електротехніці і електроніці.

  Проте Швеція як і раніше залишається одним їх найбільших в світі виробників і експортерів залізняку, якісної сталі, пиломатеріалів і целюлозно-паперової продукції. Одна з найважливіших особливостей економіки Швеції - її «яскраво виражена експортна спрямованість»: на зовнішньому ринку реалізується близько 25% валового національного продукту і більше 30% промислових товарів. Країна сильно залежить від імпорту, за рахунок якого покривається до 25% потреб Швеції в товарах і послугах. Це може бути пояснено процесами інтеграції, що відбуваються в Європі.

  Економіці країни властивий високий ступінь концентрації виробництва і капіталу. У провідних галузях промисловості, судноплавстві, банківській справі переважають крупні концерни, такі як “СЬКФ”, “АСЕА”, “Еріксон”, “Електролюкс”, “Сааб-ськанія”, “Вольво”. Ці і багато інших фірм знаходяться в тісному зв’язку з крупними банками. Монополізація економіки дуже висока в Швеції. Особливістю є і зосередження крупних капіталів в руках окремих сімейств. Наприклад, сімейство Валленбергов контролює компанії, біржова вартість акцій яких перевищує 1\3 акціонерного капіталу всіх зареєстрованих на біржі фірм. Економічна система, що існує в Швеції, зазвичай характеризується як «змішана економіка, що сполучає основні форми власності: приватну, державну, кооперативну».

У ХХІ  ст. Швеція ввійшла з міцною і  стійкою економікою, темпи зростання  якої загалом перевищували темпи  економічного зростання в зоні євро. Водночас, оскільки країна інтегрована  в систему світогосподарських зв’язків, то світові політичні та економічні процеси суттєво впливали і впливають  на її економічне середовище.

Споживчі  ціни в грудні 2011 р. в 27 країнах Євросоюзу  в річному вирахуванні збільшилися  на 3,0%, а в місячному вирахуванні - на 0,3%. Найбільш низький рівень інфляції спостерігався в Швеції (0,4%) і  Мальті (1,3%), а найвищий - в Словаччині (4,6%), Польщі (4,5%) і на Кіпрі (4,2%).

Нагадаємо, споживчі ціни в зоні євро в листопаді 2011 р. в річному численні виросли  на 3%. У порівнянні з попереднім місяцем  споживчі ціни в зоні євро в листопаді 2011 р. виросли на 0,1%.

Споживчі  ціни в листопаді 2011 р. в 27 країнах  Євросоюзу в річному численні виросли на 3,4%, а в місячному  численні - на 0,2%. Найбільш низький рівень інфляції спостерігався у Швеції (1,1%) та Ірландії (1,7%), а найвищий - у  Великобританії (4,8%), Естонії та Польщі (в обох країнах - на рівні 4,4%) .[5]

Низький рівень і стійкість інфляції забезпечена насамперед активною антиінфляційною політикою, помітним зростанням продуктивності праці, а також – загалом сприятливою для країни динамікою світових цін. Зниженню темпів інфляції сприяє також підвищення конкуренції в роздрібній торгівлі через полегшення доступу на внутрішній продовольчий ринок нових іноземних торговельних фірм (внаслідок лібералізації торгівлі та розширення ЄС).

Близько половини створюваного у країні ВВП  реалізується на зовнішньому ринку, а для провідних галузей відповідні показники є ще вищими. Експорт  товарів і послуг збільшувався випереджальними  темпами, які окремими роками сягали 10-13%.[5]

 

Кількість зайнятого населення у Швеції становить 4 млн. осіб. Протягом багатьох років рівень безробіття за міжнародними стандартами залишався низьким  завдяки потужному секторові  приватного підприємництва, зростанню  державного сектора та активній політиці на ринку праці.[1]