Економічна безпека та фактори впливу на економічну безпеку підприємства

                      МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

        КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ТЕХНОЛОГІЙ ТА  

                                                  ДИЗАЙНУ                                             
 
 
 

                                              

                                         КУРСОВА РОБОТА

                             з дисципліни «Економіка підприємства»

                     на тему «Економічна безпека та фактори впливу на

                                 економічну безпеку підприємства» 

                                            Варіант № 24 
 
 

                                                                                   Виконав:

                                                                                   студен групи ЗОАТ-10

                                                                                   Юровицька К. Ф.

                                                                                    Перевірив:

                                                                                    Професор Гречан А.П. 

                                              Київ 2012    

                                                  ЗМІСТ

1.Вступ

2.Теоретична частина

3.Практична частина

4.Висновки

5.Список літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Діяльність  підприємств (суб’єктів підприємницької  діяльності) в умовах ринкової економіки  відбувається під впливом факторів невизначеності і спричиненого нею  ризику, внаслідок чого фактичні результати конкретного рішення або виду діяльності можуть відхилятися (і найчастіше відхиляються) від запланованих. Ризик існує об’єктивно, незалежно від того, враховують його чи ні, і проявляється як зниження доходів, перевищення витрат, зниження рентабельності тощо. Ігнорування ризику або ж його неналежне урахування швидко приводить підприємство до краху, тому раціональна поведінка його керівництва і провідних фахівців передбачає аналіз ризику, обов’язкове його урахування у прийнятих рішеннях і розробку заходів, спрямованих на його запобігання, зниження або компенсацію.

 Теоретичні  основи і практичні методики  аналізу й урахування факторів  ризику в економіці і бізнесі,  а також методи зниження ризику  викладені в нечисленних вітчизняних  і перекладених літературних  джерелах.

 Забезпечення нейтралізації фінансових ризиків підприємства на основі стратегії уникнення ризику передбачає прийняття управлінських фінансових рішень на основі порівняльного аналізу фінансово-математичних моделей альтернативних сценаріїв (наприклад, різних варіантів здійснення окремої господарської операції – покриття потреби у капіталі на основі обліку векселя, факторингу, банківського кредиту чи комерційного кредиту) з метою визначення без кризового сценарію із наступним прийняттям його як основного. Однак слід зазначити, що існування безризикового сценарію здійснення тієї чи іншої господарської операції в умовах невизначеності ринкового середовища є досить проблематичним, тому говорять про відносну безкризиковість. Так, наприклад, безризиковими активами на ринку цінних паперів вважають державні цінні папери. 
 
 
 
 
 

1.Економічна  безпека та фактори впливу  на економічну безпеку підприємств. 

Важливим  кроком у контексті загального реформування економіки є інтеграція в економіко-правове  середовище України ринкових фінансово-господарських інструментів. Введення будь-яких нових методів управління економічними процесами вимагають не тільки їх імплементації в організаційно-правову інфраструктуру фінансово-господарських відносин, а й ретельного розроблення конкретних схем їх застосування з тим, щоб отримати найбільш ефективний результат. Це питання є принциповим тому, що від перших успіхів нововведення у вигляді реалізації конкретних проектів залежить майбутнє його використання у підприємницькій діяльності загалом.

З перших років переходу України до ринкового типу економіки дуже гостро постає питання забезпечення безпеки здійснення економічної діяльності, зокрема на мікрорівні — рівні суб'єктів господарювання.

Основні проблеми безпеки підприємницької  діяльності в Україні:

• по-перше, ринкова економіка, побудована на конкуренції, є дуже динамічною системою, а значить і дуже небезпечною;.

• по-друге, український ринок перебуває  на стадії становлення і тому його механізми ще не відпрацьовані;

• по-третє, в країні відсутні стійкі норми права захисту інтересів підприємців.

Спеціалісти з безпеки вважають, що одним із шляхів створення для недержавних  підприємств передумов для економічного виживання за умов ринкових відносин є виявлення та нейтралізація  загроз економічній стабільності підприємства, що і є суттю діяльності щодо забезпечення безпеки підприємства.

Безпека суб'єкта залежить від різних факторів. Шкоду інтересам підприємця може бути завдано у результаті несприятливої  економічної політики держави, протиправних дій конкурентів, кризових явищ в економіці, непередбачених змін кон'юнктури ринку, стихійного лиха, надзвичайних подій, управлінської некомпетентності, соціальної напруги тощо.

                                                                                                                                                                                Отже, фактори, що впливають на рівень безпеки підприємств можуть бути внутрішніми і зовнішніми, економічними та неекономічними, об'єктивними і суб'єктивними.

Виходячи  з того, що головним принципом ринкової економіки взаємодія господарчого об'єкта і ринку, який є сукупністю господарчих об'єктів і разом з тим самостійною цілісністю (не зведену до суми складових її частин), господарчий суб'єкт може існувати тільки з умови безперебійної взаємодії з ринковим середовищем. Для цього необхідне нормальне функціонування як самого підприємства, та і ринку в цілому.

Центральною ланкою забезпечення безпеки підприємства взагалі є економічна безпека  суб'єкта господарювання. Економічна безпека підприємства — це режим забезпечення отримання найкращого економічного ефекту від функціонування суб'єкта господарювання у вигляді прибутку чи досягнення соціальної мети.

Сучасний  етап вивчення економічних відносин сформував передумови зародження нової  науки про економічну безпеку підприємства — екосекент (від англ. economic security of enterprise). Екосекент — це економічний стан підприємства, стійкий (у межах критичних обмежень) проти зовнішніх та внутрішніх змін фінансово-господарського середовища, не віднесених до форс-мажорних обставин.

За сучасних умов правове регулювання безпеки  підприємницької діяльності набуває  важливого значення.

Насамперед  треба відзначити, що в Україні  відсутній окремий закон, який би регулював відносини між суб'єктами права щодо захисту бізнесу чи корпоративних прав, або від зазіхань, як з боку злочинних угруповань, так і з боку корумпованих владних структур. Тож норми права, які регулюють вказані відносини, містяться в окремих законах України та в підзаконних нормативних актах. Найчастіше в цих нормах права особа (як суб'єкт права) виступає не як бізнесмен (тобто особа, що займається підприємницькою діяльністю), а як фізична особа (тобто незалежно від роду занять). Отже, суспільні відносини, пов'язані із забезпеченням безпеки бізнесу, регулюють такі нормативні акти:

1. Конституція  України.

2. Кримінальний  та Кримінально-процесуальний кодекси  України (тобто кодифіковані збірники  нормативних актів, що передбачають  кримінальну відповідальність за  порушення чинного законодавства  (у тому числі у сфері безпеки бізнесу), та нормативних актів, що визначають сам процес притягнення винних до кримінальної відповідальності).

3. Кодекс  адміністративних правопорушень  (тобто кодифікований збірник  нормативних актів, що передбачають  адміністративну відповідальність за порушення чинного законодавства).

Можна, звісно, заперечити, що який же це захист безпеки підприємницької діяльності, якщо навпаки, кодекси передбачають відповідальність (кримінальну чи адміністративну) за порушення, які вчиняють комерсанти чи фізичні особи при здійсненні комерційної діяльності. Наведемо приклад: є дві комерційні структури, одна ретельно дотримується законів, сплачує податки, при завезенні товару з-за кордону повністю сплачує митні збори, ліцензує свою діяльність — з цих виплат, звісно, складається кінцева ціна товару чи послуг, які фірма реалізує. Інша комерційна структура працює наполовину "в тіні" — не платить податків, завозить контрабандний товар, не ліцензує свою діяльність. Звісно, ціна товару чи послуг у цих двох структурах буде зовсім непорівнянною, внаслідок чого законослухняна комерційна структура збанкрутує, бо не витримає конкуренції з іншою комерційною структурою. Закони ж, встановлюючи покарання за протизаконну діяльність, не дають змоги комерсантам діяти незаконними методами, тим самим підтримуючи здорову конкуренцію та захищаючи права законослухняних конкурентів. Такі приклади можна навести майже по кожній нормі права.

4. Господарський  та Цивільний, Господарсько-процесуальний  та Цивільно-процесуальний кодекси  України.

5. Закони  України:

• "Про  банки і банківську діяльність";

• "Про  цінні папери і фондову біржу";

• "Про  акціонерні товариства ";

• "Про  інформацію";

• "Про  захист від недобросовісної конкуренції";

• "Про  захист інформації в автоматизованих  системах";

• "Про  державну контрольно-ревізійну службу в Україні"; 

• "Про  відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом";

• " Про інвестиційну діяльність";

• "Про  державну податкову службу в Україні";

• "Про  підприємства в Україні";

• "Про  аудиторську діяльність";

• "Про  оперативно-розшукову діяльність";

• "Про  організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю".

Перелік законів може бути суттєво доповнений, бо майже в кожному з них  є норми, які, регулюючи діяльність суб'єктів права, обмежуючи його права у вчиненні протизаконних дій, тим самим забезпечують безпеку підприємницької діяльності законослухняного суб'єкта права.

6. Декрети  Кабінету Міністрів, постанови  Кабінету Міністрів, положення  Національного банку України,  інші підзаконні нормативні акти виконавчої влади та відомчі накази та інструкції.

  Діяльність підприємств за умов ринку характеризується передусім певним рівнем економічної свободи суб'єктів господарювання. Однак свобода одного учасника ринкових відносин обмежується правами та економічною свободою інших суб'єктів господарювання, які прагнуть насамперед власної вигоди. Таке поняття, як вигода, є майже ключовим у причинно-детермінаційному комплексі виникнення ризиків, оскільки вигода одного учасника ринкових відносин може стати руйнівною силою виникнення ризику, збитків, втрат і навіть банкрутства для інших учасників. Це положення посилюється ще й тим, що підприємства, які виробляють однорідну продукцію або надають подібні послуги, прагнуть у будь-який спосіб витіснити свого конкурента з ринку або хоча б посісти домінуюче положення.

Отже, учасники економічних відносин незалежно  від власного бажання протягом своєї  діяльності будуть мати справу з певним рівнем невизначеності і, як наслідок цього, відчувати на собі вплив тих видів ризиків, які притаманні ринковій економіці взагалі та конкретним економічним умовам країни в цілому або тому чи іншому напрямку діяльності зокрема.

Умови невизначеності, які існують у  будь-яких видах економічної діяльності, є предметом досліджень і об'єктом постійного спостереження фахівців різних галузей науки — юристів, економістів, соціологів, політологів тощо. Комплексність підходу до вивчення цієї проблеми зумовлюється тим, що суб'єкти господарювання у процесі своєї діяльності залежать від цілої низки умов, залежно від їх причинного складу та місця виникнення, а саме: соціально-політичних, адміністративно-управлінських, законодавчих, виробничих, комерційних, фінансових. Поняття ризику як об'єктивного прояву невизначеності з'явилося у військових, економічних, демографічних, медичних, біологічних, правових та інших дисциплінах. У вищих навчальних закладах багатьох країн дедалі більше уваги приділяється проблемі вивчення методів управління ризиками.