Дослідження проблеми тіньової економіки в умовах переходу України до ринку

5. В  умовах посилення загальної кризи  збільшилася кількість видів  підприємницької діяльності, які носять кримінальний характер. До них прийнято віднести , крім торгівлі наркотиками, зброєю, валютні операції, забороненні чинним законодавством України, розкрадання державного майна. Усвідомлений обман споживачів і держави, нелегальні кримінальні структури, що займаються експропріацією доходів легально функціонуючих підприємств.

Враховуючи  різноманітність підприємницької діяльності, що має тіньовий характер, а також високий рівень її розвитку за обсягами наданих нею послуг і впливом на формування національної економіки за обсягами є цілком зіставними з легальними, вирішення проблеми набуває особливої актуальності.

Необхідно розробити державну програму зниження тінізації економіки України, в якій обгрунтувати мету, завдання державних адміністративних установ з вирішення проблеми, форм і методів їх досягнення, а також механізмів їх реалізації, втому числі і фінансового забезпечення.

В залежності від впливу на суспільство тіньову  економіку підприємницької діяльності доцільно розділити на три групи:

- формування  нелегальних підприємницьких структур;

- заниження  результатів господарювання, ухилення  від податків;

заборонені  чинним законодавством види підприємницької діяльності.

Такий розподіл має принципове значення у  визначенні форм і методів боротьби з тіньовою економікою. При цьому  також необхідно враховувати  функції корисності і впливу на розвиток суспільства кожної групи.

Зазначимо, що шкода від функціонування нелегальних  структур підприємницької діяльності, якщо ця група включає тільки ті її види, що не заборонені чинним законодавством України, полягає в тому, що від них не надходять кошти в державний бюджет, оскільки вони не зареєстровані і не сплачують податків державі. Разом з тим така форма підприємництва забезпечує зайнятість і доходи значної частини населення. Крім цього, вона занижує офіційні дані про рівень доходів населення, дозволяє отримувати від держави окремими підприємцями дотацій. На теперішній час ця форма тінізації набула широкого розповсюдження не тільки в сфері підприємництва, але і в державному секторі економіки на державних та приватизованих підприємствах.  

номіки  на державних та приватизованих підприємствах.

Напрямки  зниження рівня тіньової економіки і їх форми показано в табл.3.1

Таблиця 3.1.

Механізм  зниження тіньової діяльності [9]

Механізм  зниження тіньової діяльності в сфері  підприємництва  
Група 1 Створення умов для легалізації тіньових структур  
Групи 2 Зниження податкового тиску, захист інтересів підприємців  
Групи 3 Стимулювання підприємницької діяльності, підтримка пріоритетних напрямків  
Групи 3 Застосування жорстких адміністративних і каральних заходів щодо зниження кримінальних видів підприємництва  
Групи 4 Усунення державних корумпованих структур на всіх рівнях влади

Нелегальні  економічні відносини будуються, в  основному, на рівні окремих працівників та їх горизонтальних взаємозвязків між постачальниками товару.

Сьогоднішні умови господарювання мають форму  сітьового маркетингу при постачанні і реалізації продукції споживачами. Така форма набула широкого розповсюдження в Україні в сфері роздрібної торгівлі. Результатом боротьби з такою формою тінізації повинна стати її лібералізація, а не зниження. Для цього необхідно створити більш ліберальні умови для функціонування дрібних підприємницьких структур.

Тінізація діяльності підприємців другої групи носить частковий характер, оскільки вони функціонують реально і сплачують податки, якщо не в повному обсязі, то принаймі частково. Заходи із зниження тінізації стосовно цієї групи підприємців мають формуватись в двох напрямках:

- зниження  бартиризації в стосунках підприємців;

- - зниження  податкового тиску на підприємців з боку держави.

- Що  стосується третьої групи тінізації  в сфері підприємництва, яка заборонена чинним законодавством України і носить кримінальних характер, до цієї сфери повинна застосовуватись жорстка політика держави, спрямована на її знищення і заборону.

Для припинення окремих тіньових схем і обмеження  тіньової економіки пропонується також:

- передбачити  формування спеціального реєстру  та загального переліку декларацій  із заявленими до відшкодування сумами ПДВ, які вважаються сумнівними. Ця інформація має передаватися від підрозділів оподаткування юридичних осіб до підрозділів обробки та ведення податкової звітності. Крім того, підрозділи оподаткування юридичних осіб після проведення попередніх перевірок повинні формувати реєстри платників, які заявили до відшкодування суми податку 100 тис. грн і більше, декларації яких не були відібрані як сумнівні;

- застосувати  мінімальні ціни на високоліквідні  імпортні товари (у першу чергу  підакцизні) для розрахунків і сплати податків. Варто також створити інститут представників митної та податкової служби в зарубіжних країнах для обміну інформацією про оподатковування зовнішньо-економічної діяльності українських субєктів підприємництва. Для контролю за обсягами й асортиментом товарів, що перетинають кордон, слід облаштувати митниці сучасними засобами контролю та обліку товаропотоків;

- запровадити  моніторинг за внутріфірмовими  цінами в межах холдингових  компаній з метою недопущення  реалізації тіньових сум (у тому числі і в межах транснаціональних корпорацій) з подальшим переведенням грошей за кордон. Конкретизація цієї пропозиції в роботі представлена для підприємств вугільної промисловості та сфери нафтопереробки. Потенційно моніторинг може бути запроваджений у будь-якій галузі, де є технологічна кооперація і створена холдингова компанія;

- увести  систему регресивно-прогресивного  оподаткування, що збільшується  від зменшення бази оподаткування  і, навпаки, знижується, якщо результати  роботи підвищуються. За таких умов легалізація доходів буде супроводжуватися наповненням бюджету.

Таким чином, державна програма щодо зниження тінізації української економіки  повинна формуватися на багатокритеріальній  основі. Механізми зниження тіньової економіки повинні будуватись з  врахуванням позитивних і негативних результатів її впливу на населення  та національну економіку.

ВИСНОВКИ 

Проведене курсове дослідження дозволило сформувати ряд висновків.

1. Тіньова  економіка являє собою складне  суспільно-економічне явище, повязане  з незаконним привласненням особою  або групою людей частини створеної  вартості або частки майна  через різні спотворення обєктивної інформації про рух грошових коштів та матеріальних цінностей, спотворення даних первинного обліку для заплутування джерел походження доходу, а також через організацію та реалізацію методом лобіювання відповідних законодавчих норм і нормативів, схем корисливого перетікання капіталів, здійснення яких не підлягає під кримінальну відповідальність, але зумовлює матеріальні втрати державних або підприємницьких структур, або окремих громадян.

2. Тіньова  економіка функціонує поряд з  легальною економікою. Певний її рівень притаманний кожній країні у світі (10?15 % від ВВП). Водночас наявність тіньової економіки суперечить державному устрою та закону. Структурними складовими тіньової економіки є: кримінальна діяльність, неформальна та фіктивна діяльність. Причини виникнення тіньової економіки можуть бути класифіковані за часом, тобто мати короткострокове, середньострокове та довгострокове джерела утворення. Збільшення рівня тіньової економіки до 40?50 % ВВП є критичним, а за оцінками багатьох експертів рівень тіньової економіки в Україні становить близько 50 %.

3. Негативними  наслідками існування тіньової  економіки є: скорочення податкових  надходжень до бюджету та фінансування  інноваційно важливих та стратегічних  напрямів розвитку держави, погіршення  умов існування соціального сектора країни; „втеча” капіталу за кордон, скорочення обсягів офіційного виробництва, вивільнення працівників, поглиблення некерованості економічними процесами, збавлення міжнародного престижу країни, довіри інвесторів як зовнішніх, так і внутрішніх тощо. Найголовніший негативний чинник тіньової економіки - викривлення умов функціонування підприємств.

4. Вилучення  фінансових ресурсів з реальної  економіки і спрямування значної  частини за межі країни в  умовах напруженості бюджетного фінансування і наявності значного державного боргу (як внутрішнього, так і зовнішнього) становить серйозну проблему для економічного розвитку. Реальним виявом такого стану є скорочення прибутковості реального сектора навіть в умовах розширення його масштабів останнім часом. Такий стан зумовлено тим, що сьогодні існують цілком легальні засоби зменшення фінансового результату і, навіть, утворення збитку, внаслідок чого постійно збільшуються розміри неплатежів, значна частина яких за терміном давності списується без проведення відповідних компесаційних санкцій. За такої практики формуються фінансові потоки, які розділяють одержані реальні доходи на легальні (мінімально потрібні для продовження виробничого процесу) і тіньові (що формуються без обмежень на приватних рахунках).

5. Найчастіше  для перерозподілу на користь  тіньового сектора використовують  фінансові установи в офшорних  зонах. Привабливість цих зон  для тіньових структур пояснюється  особливим їх статусом та умовами  функціонування. Особливостями їх  є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового, фіскального режиму, високого рівня банківської і комерційної таємниці, а також лояльність державного регулювання. В Україні значна частина тіньових опреацій здійснюється через офшорні компанії.

6. Для  практичного використання в дисертаційній  роботі запропоновано організаційно-економічний  механізм виявлення і попередження  тіньової економіки як сукупність  заходів впливу на мотивацію  поведінки субєктів у напрямі  профілактики й обмеження протиправної діяльності. Комплексне застосування економічних, адміністративних та правових заходів дозволить реалізувати завдання детінізації економіки.

7. Детінізація  української економіки повязана  з комплексним реформуванням  системи відносин, яка здійснюється  в економічній сфері між державою, підприємцями та найманими працівниками, і має спрямовуватися на усунення тих чинників, які негативно впливають на економіку і зумовлюють її тінізацію, а саме: порушення економічних інтересів між субєктами економічних відносин, що скорочує базу розширеного відтворення одних субєктів на користь іншим; скорочення офіційних джерел ресурсно-фінансового забезпечення підприємств; зростання витратності, в тому числі й тієї, що виникла внаслідок штучного завищення витрат на ресурси, вузли та напівфабрикати (у деяких товарних групах українські ціни перевищили світові); прояви монопольної поведінки.

8. Механізмами  детінізації на сучасному етапі  можуть бути: реформування національної  системи фінансового контролю  за здійсненням протизаконної  діяльності у напрямі розробки  конкретних інструментів обмеження  тіньових систем перерозподілу  фінансових ресурсів за кожним конкретним випадком; формування спеціального реєстру та загального переліку декларацій із заявленими до відшкодування сумами ПДВ, які вважаються сумнівними; застосування мінімальних цін на високоліквідні імпортні товари (передусім підакцизні) для розрахунків і сплати податків; створення інституту представників митної та податкової служби в зарубіжних країнах (для обміну інформацією про оподатковування зовнішньоекономічної діяльності українських субєктів підприємництва); запровадження моніторингу за внутріфірмовими цінами в межах холдингових компаній; застосування змін в організаційній структурі державних холдингових компаній, (зокрема, позбавлення підприємств права юридичної особи) та ін

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Базилевич  В.Методичні аспекти оцінки масштабів  тіньової економіки/ Базилевич  В., Мазур І.//ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ.-2004.-№  8.-С.36-44.-(Упр. економікою: теорія та  практика).

2. БазилюкА.В., КоваленкоО.С. Тіньова економіка  в Україні. - К.:НАЕІ Мінекономіки Украіни, 1998. - 206с.

3. Дерегуляція  економіки як один із шляхів  подолання проблеми тіньової  економіки і корупції: Матеріали круглого столу, 20 груд. 1999 р./ УКР. НЕЗАЛЕЖ. ЦЕНТР ПОЛIТ. ДОСЛIД.-К.,1999.-63 С.

4. Держава  та тіньова економіка / Зінов'єв Ф.В. // Держава та регіони. Сер.: Економіка та підприємництво.- 2004.- № 4. С. 97-99.