Державний борг: причини, види та наслідки

Розділ III. Державний борг та його наслідки

1.Стратегія управління державною заборгованістю

Під управлінням державним боргом слід розуміти сукупність де­ржавних заходів, що пов'язані з випуском і погашенням державних боргових зобов'язань, з визначенням ставок процентів і виплатою доходу за державними цінними паперами, з встановленням ліміту боргу, підтриманням курсу державних зобов'язань, визначенням умов випуску нових державних цінних паперів. Управління держав­ним боргом передбачає ефективне використання коштів запозичен­ня, пошук коштів для виплати боргу, нейтралізацію негативних на­слідків державного боргу.

Принципи управління державним боргом розглянуто у табл. 1

Таблиця №1 Принципи управління державним боргом.

[2.  с. 168-172]

Процес управління державним боргом включає такі основні етапи:

        залучення коштів;

        розміщення запозичених коштів;

        повернення боргу і виплата відсотків.

У процесі управління державним боргом виділяють такі напрямки:

■                   планування - визначення у вигляді щорічних директив цілей управління: 'запровадження в адміністративному порядку з урахуванням кон'юнктури світових фінансових ринків показни­ків стану заборгованості, розміру відсоткових ставок і платежів, валютної структури боргу та його терміновості, співвідношен­ня між боргом, утвореним на умовах фіксованої та плаваючої відсоткових ставок, обсягів залучення нових кредитів;

■                   оцінка операцій - систематичне проведення фінансово- економічної оцінки фактичних результатів проведення кож­ної операції у сфері залучення кредитів і управління боргом, оцінка стану боргового портфеля. За кордоном використову­ють кілька методик оцінки: метод базових вартісних оцінок, аналіз розриву та дюрації, попередній аналіз, моделювання за схемою «вартість проти ризику»;

■                   відстеження кон'юнктури - постійне від стежування розвит­ку кон'юнктури на окремих кредитних ринках у розрізі конт­ролю за змінами валютних курсів та відсоткових ставок. При цьому можливе використання таких методик, як складання кривих форвардних операцій і кривих прибутковості обліга­ційних позик; кореляція відсоткових ставок і валютних курсів. Правильне розуміння інвестиційного попиту, врахування по­казників розвитку світової економіки забезпечують ефективне управління борговим портфелем;

■                   підтримка контактів з кредиторами - надання реальної інформації про потреби країни в позикових коштах у контек­сті ухваленої стратегії розвитку економіки;

■                   активне управління боргом - перехід від формального виконання зобов'язань за кредитними угодами до активно­го управління борговим портфелем. Після визначення цілей та проведення аналізу стану фінансових ринків доцільне за­стосування методів цільового впливу на структуру й термі­ни боргового портфеля. Вибір позикових інструментів і часу здійснення емісії має бути орієнтований на використання оптимальних ринкових умов. При активному управлінні бор­гом нормою є застосування «попереджувальних» позик, за­безпечення високої ліквідності позик, зворотний відкуп влас­них боргових зобов'язань;

■                   управління ризиками - моніторинг кредитних ризиків є од­нією з обов'язкових умов ефективного управління боргом. Потрібна добре поставлена система оцінювання та управління ризиками, а також застосування жорстких вимог до рівня кре­дитних рейтингів інвесторів (кредиторів). Крім того, має бути розроблено юридичну процедуру нейтралізації таких ризиків;

■                   формування еталонного боргового портфеля - оцінка ефективності проведених операцій щодо залучення нових позик і управління боргом. Найбільш поширений метод - це формування «еталонного» боргового портфеля, з яким має постійно порівнюватися наявний. Цей метод необхідно вико­ристовувати спільно з дотриманням принципу своєчасної та всеосяжної звітності. Крім оцінки власної діяльності бажано систематично оцінювати і роботу партнерів;

■                   розподіл відповідальності - прийняття на себе ризиків за­лучення позик і кредитів і подальший аналіз стану боргового портфеля в розрізі його схильності до ризиків, що може бути досягнуто шляхом зосередження цих операцій в уповноваже­ному банку за умови здійснення аналізу і контролю за ризика­ми з боку Міністерства фінансів;

■                   кадрове і технічне забезпечення — підготовка кадрів, від­повідне комп'ютерне і програмне забезпечення, рівень опла­ти праці персоналу - важливі складові успіху. Вважається, що «інвестиції» в систему управління'державним боргом є одни­ми з найбільш «прибуткових», оскільки забезпечують істотне скорочення витрат щодо, обслуговування заборгованості й зменшення ризиків;

■                   мотивація - стимулювання новаторства серед персоналу з використанням для цього спеціально розроблених схем оплати праці та банків - стратегічних партнерів уряду в здійсненні по­зик і управлінні зовнішнім' боргом. Директиви, що затверджу­ються, повинні мати положення, які допускають певний простір для помилок в умовах нестабільності на фінансових ринках. [2. с. 169-172]

Обсяг залучених зовнішніх позик для будь-якої країни визначається двома факторами:

1.                  по-перше, скільки капіталу країна може поглинути;

2.                  по-друге, який обсяг боргу вона може обслуговувати без ри­зику виникнення кризи платежів.

Управління розміщенням запозичених коштів є основним еле­ментом системи управління боргом. Залучені кошти повинні ви­користовуватися для фінансування зростання виробничих потуж­ностей. При цьому повинно збільшуватися виробництво товарів не лише для внутрішніх потреб, а також експортної продукції, необхід­ної для одержання іноземної валюти на обслуговування та погашен­ня зовнішнього боргу. При відсутності цього платежі з обслугову­вання боргу досягнуть неприпустимо високої частки експорту та вітчизняного виробництва, у зв'язку з чим кредитори, запобігаючи ймовірним неплатежам, скорочуватимуть кредитування країни.

Для забезпечення платоспроможності держави (можливості по­гашення боргів) застосовуються різноманітні методи коригування позикової політики, серед яких найпоширенішими є рефінансуван­ня боргу та реструктуризація заборгованості.

2. Економічні наслідки збільшення державного боргу.

Виділимо такі макроекономічні ефекти державного боргу:

- ефект  монетарної політики: державний борг може призвести до підвищенню рівня відсоткової ставки, у разі чого державні органи , які відповідальні за кредитно-грошову політику, вимушені проводити експансіоністську монетарну політику з ціллю зменшення рівня відсоткової ставки. Крайнім випадком може стати фінансування бюджетної політики за рахунок грошової емісії;

- ефект втрати податкових надходжень: обслуговування державного боргу потребує використання частки податкових надходжень або збільшення державного боргу на суму його обслуговування;

- ефект фіскальної політики: можливість використовування позик на зменшення дисципліни бюджетного процесу, так як фінансування додаткових витрат за рахунок держаного боргу не потребує підвищення податків, отже, створює додаткове навантаження на приватний сектор, з однієї сторони, і підвищує схильність  виборців завдяки збільшенню бюджетного фінансування відповідних видів витрат, з іншої;

- ефект економічної залежності країни: як відмічають деякі економісти,  інвесторів хвилює більш об’єми державного боргу ще з часів , коли король Англії Едвард III проголосив дефолт по своїм зобов’язанням перед італійськими банкірами в 1335 році. У випадку коли значна частина боргових  забов’язань перебуває в руках нерезидентів, незначна зміна ринкової кон’юктури на рівні як країни, так і світової економіки, може призвести до значних коливань курсу валюти і динаміки потоків капіталу

- ефект політичної залежності: в умовах великого об’єму державного боргу, кризи ліквідності внутрішнього фінансового ринку і низького рівня збережень єдиним виходом відносно уникання дефолду при зберіганні належного рівня видатків влади, є приваблення  зовнішнього фінансування. Але в таких умовай кредитори можуть висувати ряд додаткових умов що до зміни економічного курсу та міжнародного політичного позиціонування країни.

Деякі  науковці виділяють інші макроекономічні ефекти державного боргу, але, аналізуючи їх, можна зробити висновок, що вони являються по суті атрибутами відокремлених нами  ефектів і проявляють себе лише в конкретних умовах. У нашому списку ми виділяємо лише ті ефекти, дії яких являються безумовними, оскільки вони комплексно характеризують вплив державного боргу на соціально-економічні процеси країни.

Інші науковці показують, що державний борг має величезний вплив не лише на економіку країни, зміни ринкової конюктури, фіскальну та монетарну політики держави, но і на її політичну і економічну незалежність. Тому макроекономічні ефекти державного боргу є якісними оцінками результатів економічних процесів та явищ, створених державним боргом, із-за чого можна роздивлятись як об’єкти статистичного аналізу та оцінки.

■                   В свою чергу статистичне вивчення державного боргу та його макроекономічні ефекти, передбачує використання певних методів та моделей. Але вивчення окремого соціально-економічного явища можуть потребувати  в адаптації існуючої методології та присутності якісного інформаційного забезпечення.

В результаті проведеного іспиту встановлено, що макроекономічні ефекти державного боргу є якісними оцінками економічних процесів та явищ, створених впливом державного боргу на економіку. Вони проявляються через зміни макроекономічної конюктури, фіскальної та монетарної політики гаціонального багатства, економічного розвитку, політичної стабільності держави та її економічної незалежності, а звідси, являється об’єктом   статистичного вивчення. Основними ефектами державного боргу, є збільшення суспільного попиту та ВВП у короткостроковому періоді, та зменшення рівня збережень, інвестицій та національного фогтства в довгостроковому періоді. [2. с. 170-172]

Таким чином, державний борг впливає на економічний зріст, грошовий оборот, рівень інфляції, ставки рефінансування, занятості, об’ємів інвестицій в економіку країни в цілому та реальний сектор економіки, приводить до зменшенню інвестиційних ресурсів в економіці, порушенню виробничих процесів, зменшенню економічного росту.

IV Динаміка боргової зобов'язаності України

В умовах формування та функціонування ринкової економіки значно посилюється роль та значення такого компонента державних фінансів як державний борг. Гострою фінансовою проблемою є державний борг для України. В структурному плані він поділяється, як і в інших країнах, на державний внутрішній та зовнішній державний борг. Внутрішній борг держави становить собою заборгованість уряду по державних цінних паперах, по невиплаті заробітної плати у всіх галузях народного господарства, взаємозаборгованість підприємств між собою і державі, боргу держави підприємствам за продукцію. Державний борг деформує економіку, гальмує розвиток реальних економічних процесів і в кінцевому рахунку не дозволяє ефективно розвиватися країні. (дивись табл.2)

Таблиця №2 Динаміка державного боргу