Державне регулювання розвитку транспортного комплексу

     За  січень-жовтень 2009р. підприємствами галузі перевезено 563,9 млн.т вантажів, що становить 73,4% від обсягу перевезень вантажів за аналогічний період 2008р.

      Вантажообіг становив 305,2 млрд.ткм, що склало 72,4% від обсягу січня–жовтня 2008р. Вантажообіг залізничного транспорту знизився на 29,0%. На Львівській залізниці вантажообіг зменшився на 36,5%, Південно-Західній – на 32,8%, Південній – на 32,3%, Донецькій – на 28,1%, Придніпровській – на 27,5%, Одеській – на 21,3%.

      Зменшення вантажообігу відбулося також на автомобільному транспорті (на 11,0%), авіаційному (на 12,4%), трубопровідному (на 26,7%), річковому (на 46,4%), морському (на 56,0%).

        Перевезення вантажів залізницями порівняно з січнем–жовтнем 2008р. зменшилися на 27,0%, у т.ч. відправлення вантажів – на 24,8%. Відправлення вантажів зменшилися на Одеській залізниці на 37,8%, Львівській – на 31,8%, Південно-Західній – на 30,2%, Придніпровській – на 23,8%, Донецькій – на 22,7%, Південній – на 13,6%.

      Відправлення  цементу знизилося на 43,3%, будівельних матеріалів – на 43,0%, хімічних і мінеральних добрив – на 37,5%, чорних металів – на 32,2%, лісових вантажів – на 30,5%, нафти і нафтопродуктів – на 22,7%, брухту чорних металів – на 22,1%, коксу – на 20,4%, залізної та марганцевої руди – на 20,1%, кам’яного вугілля – на 13,6%. Відправлення зерна та продуктів перемелу зросло на 31,9%.

      Вітчизняний морський та річковий торговельний флот виконав перевезення вантажів у обсязі 8,1 млн.т, що на 52,9% менше від обсягу січня–жовтня 2008р. Перевезення вантажів підприємствами річкового транспорту зменшилися на 58,5% від обсягів січня-жовтня 2008р., морського транспорту – на 45,1%. Закордонні перевезення вантажів морським транспортом скоротилися на 52,6%, річковим – на 42,4%. Обсяг переробки вантажів у торговельних і рибних портах та на промислових причалах (морських і річкових) зменшився на 15,1% і становив 133,0 млн.т. Переробка імпортних вантажів зменшилася на 49,1%, транзитних вантажів – на 22,0% та внутрішнього сполучення – на 59,6%. Переробка експортних вантажів зросла на 11,1%. Кількість оброблених суден – закордонних та іноземний фрахт – скоротилася на 22,5% і склала 13,9 тис. одиниць.

      Підприємствами  автомобільного транспорту (з урахуванням перевезень фізичними особами-підприємцями) за січень-жовтень 2009р. перевезено 114,8 млн.т вантажів, що на 27,4% менше від обсягу перевезень вантажів у січні–жовтні 2008р., та виконано вантажообіг у обсязі 27,5 млрд.ткм, який скоротився на 11,0%.

      За 10 місяців 2009р. авіаційним транспортом перевезено 69,7 тис.т вантажів, що на 20,7% менше від обсягу січня–жовтня 2008р. Вантажообіг авіаційного транспорту склав 283,7 млн.ткм, що на 12,4% менше порівняно з січнем–жовтнем 2008р.

     За  січень-жовтень 2009р. пасажирським транспортом перевезено 6,1 млрд. пасажирів, виконано пасажирську роботу в обсязі 111,3 млрд.пас.км, що становить відповідно 87,9% та 89,2% від обсягів січня–жовтня 2008р.

      Залізничним транспортом за січень-жовтень 2009р. відправлено 362,5 млн. пасажирів, що на 3,8% менше, ніж у січні–жовтні 2008р. Відправлення пасажирів зменшилися на Донецькій залізниці – на 7,3%, Південній – на 4,5%, Одеській – на 4,0%, Південно-Західній – на 3,6%, Львівській – на 2,3% та Придніпровській – на 2,1%.

     Послугами автомобільного транспорту (з урахуванням перевезень фізичними особами-підприємцями) скористалися 3,4 млрд. пасажирів, що на 7,4% менше від обсягів перевезень пасажирів у січні–жовтні 2008р. Перевезення пасажирів автотранспортом фізичних осіб-підприємців зменшилися на 8,7%.

      Перевезення пасажирів морським транспортом скоротилися на 15,8% від обсягів січня–жовтня 2008р. Підприємства м. Севастополя, які виконали 81,5% загальних обсягів морських перевезень пасажирів, зменшили перевезення пасажирів на 15,6%.

      Закордонні  морські перевезення пасажирів  зменшилися на 3,5% порівняно з січнем–жовтнем 2008р. Підприємства Автономної Республіки Крим, які виконують майже всі морські закордонні перевезення (94,8%), зменшили перевезення пасажирів у січні–жовтні 2009р. на 3,0%. авіаційним транспортом перевезено 4,5 млн. пасажирів, що на 16,4% менше від обсягів авіаперевезень пасажирів у січні–жовтні 2008р.

      Відповідно, паралельно із досить значним падінням показників галузі, за прогнозами очікується щорічне зростання попиту на транспорті послуги на 4-5%, з огляду на що обсяги перевезень вантажів у перспективі до 2020 року можуть зрости у 1,5-2 рази, пасажирів - у 1,3-1,5 рази.

      На  даний час транспортна система  України не в повній мірі готова до забезпечення перевезень у таких  обсягах. Внаслідок недостатнього  розвитку нормативно-правової бази і низького інвестиційного потенціалу ТДК збільшується зношення технічних засобів, погіршується їх структура, не забезпечується належна безпека руху. Все це в умовах жорсткої конкуренції призводить до витіснення українських перевізників з міжнародних ринків транспортних послуг, знижує якість обслуговування вітчизняних підприємств і населення, створює реальну загрозу економічній безпеці держави.

      Враховуючи  це, слід відзначити основні проблеми, які стримують забезпечення зростаючого  за обсягами та якістю попиту на транспортні послуги, серед яких:

• нерегулярне та неефективне оновлення нормативно-правової бази, що регулює діяльність ТДК;
• недостатньо ефективна система управління і регулювання діяльності ТДК, високий рівень заполітизованості та корумпованості по всій вертикалі;
• недостатнє оновлення основних фондів всіх видів транспорту і дорожнього господарства, невідповідність їх технічного рівня перспективним вимогам;
• низький рівень міжгалузевої координації у розвитку транспортної інфраструктури, що призводить до нераціонального використання ресурсів і зниження ефективності використання транспорту;
• слабкий ступінь використання геополітичного положення України та можливостей її транспортних комунікацій для міжнародного транзиту вантажів територією України;
• повільне вдосконалення транспортних технологій та недостатня їх пов'язаність з виробничими, торговельними, складськими і митними технологіями;
• неприпустимо низький рівень інформатизації транспортного процесу та інформаційної взаємодії транспорту з іншими галузями економіки;
• недостатня ефективність фінансово-економічних механізмів, що стимулюють надання інвестицій на розвиток транспорту;
• відставання у реалізації державних і галузевих програм в області окремих видів діяльності, видів транспорту, транспортного машинобудування, розбудови державного кордону;
• низький рівень кадрової політики в галузі;
• неефективна та непрозора тарифна політика в галузі транспорту;
• неефективне використання державного майна в транспортній сфері.

     Все це визначає необхідність здійснення комплексу організаційно-правових, економічних і техніко-технологічних заходів, розрахованих як на короткострокову, так і на довгострокову перспективу, які б забезпечували розвиток транспортно-дорожнього комплексу у тісному поєднанні з процесами, що відбуваються у світовій та вітчизняній економіці, сприяли розвитку продуктивних сил країни, соціальної мобільності населення.

      Таким чином, прискорення вирішення цих  проблем має важливе значення не тільки для транспортної галузі, але і для держави в цілому, ефективного функціонування її виробничої та соціальної сфер, яке значною мірою забезпечується стабільною і надійною роботою транспорту. Крім того, збільшується роль транспорту у розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, реалізації геополітичного потенціалу України як транзитної держави.

     Пріоритетною  напрямом державного регулювання залишається  вдосконалення нормативно-правового  забезпечення розвитку транспортної системи  і ринку транспортних послуг, включаючи  створення нормативно-правовий бази, регулюючої питання якості транспортних послуг, забезпечення мобілізаційної підготовки транспортних організацій і виконання ними військово-транспортному обов'язку, розвитку механізмів державно-приватного партнерства, що забезпечують чіткий законодавчий розподіл прав, відповідальності і ризиків між державою і інвестором, а також визначення пріоритетних сфер  цих механізмів на транспорті. У транспортній галузі посилюється дефіцит кваліфікованих професійних кадрів.

     Ще  однією важливою проблемою державного регулювання є недостатній рівень конкурентоспроможності вітчизняних компаній і всієї транспортної системи України в цілому на світовому ринку транспортних послуг. Ефективний і динамічний розвиток транспортної галузі, конкурентоспроможність українських транспортних підприємств багато в чому залежатимуть від ухвалення  найважливіших законів, наприклад: «Про платні автомобільні дороги», «Про морські порти України» і інших. Відсутність цих законів стане серйозною перешкодою в реалізації стратегічних цілей і значно  результати реалізації державного регулювання.

Висновки 

     Отже  як висновок можемо сказати, що на даний час транспортна система України не в повній мірі готова до забезпечення перевезень у необхідних обсягах. Внаслідок недостатнього розвитку нормативно-правової бази і низького інвестиційного потенціалу ТДК збільшується зношення технічних засобів, погіршується їх структура, не забезпечується належна безпека руху, зростає негативний вплив діяльності транспорту на навколишнє природне середовище та здоров'я людини. Все це в умовах світової фінансової кризи та жорсткої конкуренції призводить до витіснення українських перевізників з міжнародних ринків транспортних послуг, знижує якість обслуговування вітчизняних підприємств і населення, створює реальну загрозу економічній безпеці держави.

     Отже, прискорення вирішення цих проблем  має виключно важливе значення не тільки для транспортної галузі, а  і для держави в цілому. Розвиток ТДК повинен бути політикою сталого економічного зростання замість діючої політики руйнування. Основними принципами нової політики діяльності ТДК мають стати: приватизація на транспорті, демонополізація, розвиток конкурентного середовища, спрощення процедур перетину кордонів за рахунок створення спільних контрольно-пропускних пунктів. Такі заходи зведуть до мінімуму затримку транспортних потоків, скоротять торговельні збитки; узгодять систему транспортно-експедиційного обслуговування з принципами міжнародної федерації експедиторських асоціацій (FIATA).

Література 

1. Гурнак В.М.  Транспортно-дорожній комплекс України на сучасному етапі. (Стан. Проблеми. Перспективи.) / В.М. Гурнак, О. Ананченко, М.В. Гурнак // Залізн. трансп. України. – 2006. – N 4. – С. 14-16.

2. Дикань В.  Л. Повышение транзитности Украины  через интеграцию в мировою  транспортною систему / В. Л. Дикань, Н. В. Якименко // Вісник економіки транспорту і промисловості: Зб. наук. праць. – Харків: УкрДАЗТ, 2005. - № 9-10. – С. 13 – 18.

3. Корнієнко В.В. Особливості структурної реформи залізничного транспорту України / В.В. Корнієнко, В.В. Козак, Г.М. Легенький, А.Д. Лашко, О.М. Пшінько, Ю.С. Бараш // Залізн. трансп. України. – 2009. – N 5. – С. 3-9.

Стаття надійшла до редакції 15.06.2010 р.

4. http://www.ukravtodor.gov.ua

5. http://zakon.rada.gov.ua

6. http://www. me.gov.ua