Безробіття, його форми та види

 
 
 
 
 
 

ДОПОВІДЬ

з дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини»

на тему:

«Безробіття, його форми та види» 
 
 
 
 
 
 
 

 

План: 

Вступ

1. Сутність безробіття
2. Форми безробіття
3. Основні причини безробіття

Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ 

     На різних етапах розвитку людського суспільства ефективність використання робочої сили була різною. Первісному суспільству була притаманна повна зайнятість всього працездатного населення общини і одночасне перенаселення окремих територій; звідси  постійна боротьба племен за територію.

     При рабстві була присутня повна зайнятість рабів усіх рабів і відносне

перенаселення вільних громадян, частина яких ставала  колоністами або воїнами, а їх основним призначенням було поповнення армії рабів.

     При феодалізмі існувало абсолютне і відносне аграрне перенаселення, частина людей становила прихований надлишок, деякі з них займалися промислами на “великій дорозі”, інші поповнювали військо, призначенням якого було завоювання нових земель.

     В умовах частого капіталізму на індустріальному етапі його розвитку, при пануванні ринкових відносин виникло нове соціально-економічне явище - армія безробітних.

     Безробіття  — складне економічне, соціальне  і психологічне явище.

     Водночас  безробіття — це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення. 

 

1. Сутність безробіття

 

     Безробіття  є невід’ємною складовою ринкової економіки, одним з негативних наслідків  самої природи ринку, результатом  дії його головного закону — попиту і пропозиції.

     Безробіття — незайнятість певної частини економічно-активного населення (трудових ресурсів) унаслідок об’єктивних причин (процесів), притаманних ринковій економіці, таких як циклічність розвитку економіки, протирічний характер НТП, високі темпи модернізації виробництва, дія закону народонаселення і т. ін. Безробіття, котре наступило внаслідок об’єктивних причин, зобов’язує суспільство турбуватися про громадян, які залишилися без роботи не зі своєї вини і не за власним бажанням.

     Ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» дає таке визначення безробітного: «Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи». Слід підкреслити, що це визначення безробіття стосується лише тих громадян, які самі шукають роботу, виявляючи економічну активність.

     Більш широке поняття безробітного, за методологією МОП, — це особи віком 15—70 років (зареєстровані та не зареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам:

     а) не мали роботи (прибуткового заняття);

     б) активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх чотирьох тижнів, що передували опитуванню;

     в) були готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

     До  категорії безробітних відносяться  також особи, які не шукають роботу тому, що вже знайшли її і мають  домовленість про початок роботи через певний проміжок часу, а також навчаються за направленням державної служби зайнятості.

     Економічна  сутність безробіття полягає в тому, що за рахунок вимушеної незайнятості частини економічно-активних громадян суспільство позбавляється певної величини суспільного продукту, витрачаючись при цьому на утримання безробітних і членів сімей, котрі знаходяться на їх утриманні.

     Соціальна сутність безробіття — в тому, що вимушено непрацюючі особи, які існують  не на зароблені кошти, а на допомогу, маргіналізуються, не знаходячи самовираження в праці, і якщо безробіття стає тривалим, втрачають професіоналізм, виробничі навички, зневіряються і можуть деградувати як особистості.

     Таким чином, безробіття в умовах ринкових економічних відносин є, з одного боку, невід’ємною, а з другого, — неприйнятною альтернативою зайнятості, проблемою, яку суспільству доводиться вирішувати щоденно шляхом проведення заходів державного регулювання зайнятості. 

2. Форми безробіття 

     Комплексність причин безробіття зумовлює існування різних його типів і форм. Існують різні трактування форм безробіття.

     Розрізняють такі основні типи безробіття:

     а) природне;

     б) вимушене.

     Природне  безробіття – тип безробіття, який практично не може бути ліквідований за існуючої економічної системи.

     Природне  безробіття набуває форми фрикційного, структурного, циклічного, добровільного  та інституціонального.

     Фрикційне безробіття зумовлене міжрегіональними, професійними та віковими переміщеннями частини працездатного населення. Воно пов'язане з постійним рухом населення з одного регіону в інший, із зміною професій. Для нього характерним є стан пошуку або очікування роботи в найближчому майбутньому. Цей різновид безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним, оскільки частина працівників тимчасово втративши роботу, переходить з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на вище оплачувану і продуктивну. Це означає більші доходи для робітників і раціональний розподіл трудових ресурсів, а отже і більший реальний обсяг національного продукту.

     Структурне  безробіття зумовлене структурними зрушеннями в економіці (відмирання або зменшення частки старих галузей та появою і швидким розвитком нових), науково-технічним прогресом, змінами в структурі споживчого попиту та ін. Тобто відбувається невідповідність між пропозицією праці та попитом на робочу силу. Таке безробіття теж вважається неминучим.

     Різниця між структурним та фрикційним безробіттям  не дуже значна. Основна відмінність  полягає в тому, що у “фрикційних” безробітних є певні навички, які вони можуть продати, а у “структурних” безробітних немає можливості одразу отримати роботу без перепідготовки, додаткового навчання чи навіть зміни проживання. Структурне безробіття характеризується більшою тривалістю і вважається серйознішою проблемою порівняно з фрикційним безробіттям.

     До  циклічного безробіття призводить спад виробництва, тобто та фаза економічного циклу, яка пов’язана з кризовими явищами в економіці та характеризується недостатністю сукупних витрат. Рівень безробіття підвищується, коли сукупний попит на товари і послуги зменшується і скорочується зайнятість. В періоди економічного спаду циклічне безробіття доповнює фрикційне і структурне, а в періоди циклічного підйому воно відсутнє.

     Добровільне безробіття – безробіття, яке існує за наявності вільних робочих місць. Така ситуація виникає внаслідок того, що особи працездатного віку не влаштовуються на роботу через недостатній рівень заробітної плати, низький зміст праці тощо, але приступили б до роботи, якби плата була вищою.

     Інституціональне  безробіття пов’язане з функціонуванням самих інститутів ринку робочої сили, факторами, які впливають на попит і пропозицію на ньому (неповні інформація про вакансії, завищений рівень допомоги по безробіттю, занижені податки а доходи тощо). Воно породжується правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці.

     Вимушене  безробіття – тип безробіття, коли людина працездатного віку не працює з незалежних від неї причин, вона може і хоче працювати, має достатню кваліфікацію, шукає роботу але не може знайти її, бо немає вільних робочих місць. Серед форм вимушеного безробіття найбільш поширеними є такі:

     Плинне (поточне) безробіття зумовлене передусім циклічним характером розвитку економіки, кризами надвиробництва та перевиробництва та ін; це частина промислової резервної армії праці, яка то позбувається роботи, то знову знаходить її.

     Приховане безробіття виникає тоді, коли існує часткова зайнятість, тобто працівники працюють неповний робочий день (тиждень, місяць, рік) без збереження заробітної плати. Такі люди є частково безробітними, хоча й входять до категорії зайнятих. Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого населення, приховане — наявність формально зайнятого населення.

     Приховане безробіття можні поділити на:

• вимушену неповну зайнятість, коли людина працює неповний робочий день або тиждень;
• кваліфікаційне безробіття – людина працює не за своїм рівнем майстерності;
• функціональне безробіття, яке виникає, якщо працівник, який навіть зарахований на ту чи іншу посаду за фахом, зайнятий цілий робочий день, але не виконує своїх обов’язків, а є лише присутнім на роботі.

     Аграрне безробіття зумовлене витісненням дрібного виробництва великим і розоренням дрібних товаровиробників у сільському господарстві.

     Застійне  безробіття визначається нерегулярністю зайнятості окремих категорій населення, коли частина працездатного населення живе випадковими заробітками, охоплює найстійкіший контингент безробітних — бідних, бродяг, бомжів та ін.

     Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різкі коливання попиту на працю виникає внаслідок сезонності праці в деяких галузях ( туризм, сільське господарство, будівництво ).

     Технологічне  безробіття пов’язане з ліквідацією робочих місць внаслідок модернізації, впровадження нової техніки і технології.

     Конверсійне безробіття виникає в зв’язку із скороченням галузей військово-промислового комплексу в економіці.

     Технологічне  та конверсійне безробіття виокремлюють у структурному безробітті.

     Безробіття  також поділяється на такі основні  групи:

     Абсолютне безробіття – таке, що виникає, коли робочих місць менше, ніж працездатного населення (тобто у результаті перенаселення).

     Відносне  безробіття виникає тоді, коли в одному місці спостерігається надлишок робочої сили, а в іншому – її дефіцит.

     За  тривалістю розрізняють також  постійне (тривале) та тимчасове безробіття. 

 

3. Основні причини  безробіття

 

     Західні економічні школи дотримуються різних поглядів на суть та причини безробіття.

     Англійський економіст Т. Мальтус здійснив першу  спробу з’ясувати сутність і причини  безробіття. Теорія Мальтуса пояснює його надто швидким зростанням населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування. У своїй праці “Досвід про закон народонаселення” він доводить, що людство на планеті розмножується в геометричній, а виробництво засобів існування зростає в арифметичній прогресії. Тому, з часом, певна частина людей залишається без засобів існування, тобто стає абсолютно надлишковою, що передбачає необхідність регулювання їх кількості.

     Вчений  стверджував, що таке явище як безробіття властиве всім епохам. Причину цього  він вбачав у вічному біологічному законі, властивому всім живим істотам, – розмножуватися швидше, ніж збільшується кількість необхідних засобів до існування. Ця теорія з певними змінами і до нашого часу має прихильників.

     Технологічна  теорія безробіття, яка виникла у середині 50-х рр., вбачала причину у прогресі техніки, технічних змінах у виробництві, особливо раптових.

     Монетаристи причиною безробіття вважали інфляцію. Проте це досить обмежений погляд на природу безробіття.

     Найпоширенішою  в наш час є кейнсіанська теорія безробіття. Згідно з нею причиною безробіття є недостатній сукупний попит на товари. Це зумовлено схильністю людей до заощадження і недостатніми стимулами до інвестицій. Держава, підвищуючи доходи, або знижуючи податки, може збільшити в економіці суспільний попит, що зумовить зростання попиту на робочу силу, а це, в свою чергу, знизить рівень безробіття. Кейнсіанці вважали безробіття закономірним явищем для капіталізму епохи вільної конкуренції. Він також вказував на те, що сучасній державі слід боротися з цим негативним явищем.