Атомна енергетика України у системі РПС

    а) виробляти збройний плутоній;

    б) мати високу економічність.

          Проблема їх небезпечного функціонування фактично відсовувалася  на задній план.

    Найбільш  гострою проблема в ядерній енергетиці сьогодні вважають тарифи на електроенергію. Така увага до АЕС зрозуміла: середня ціна теплових електростанцій 10,5-11 коп. за кВт. год., АЕС – 7.5 коп. за кВт. год. Але тут існують дві, діаметрально протилежні, точки зору:

    а) тариф дуже низький і не забезпечує розвиток енергетики;

    б) дуже завищений, що затрудняє оплату споживачам.

    Таким чином, на сьогодні перед розвитком  атомної енергетики стоїть ряд проблем. Таких, як екологічна безпека, підтримка  галузі з боку держави, диверсифікація постачання палива на АЕС. 
 
 
 
 

    4.  Перспективи розвитку  атомної енергетики України

    На  сьогодні збільшенню викидів промисловості, теплової генерації і транспорту в атмосферу може перешкодити  тільки розвиток водневої та атомної  енергетики. Названі причини й  змусили світ переглянути своє ставлення  до ядерної енергетики. Нині про намір розвивати атомну енергетику заявляють навіть ті країни, які ще зовсім недавно збиралися повністю відмовитися від її використання в мирних цілях.

    Відомо, що в Україні недостатня ресурсна база нафти й газу, а гірничо-геологічні умови видобутку вугілля, помножені на екологічні проблеми, дають змогу припустити, що переважна орієнтація на вугілля навряд чи можлива. Слід зазначити, що така ситуація є небезпечною для стабільного економічного зростання в країні. Тому набір чинників, які спровокували ядерний ренесанс у світі, повністю ідентичний і для України.

    Майбутнє  ядерної енергетики обумовлене ще рядом  причин. Так, розрахунки, виконані в  рамках проекту стратегії розвитку ПЕК до 2030 р., показують, що саме вкладення  в атомну енергетику будуть для нас  найефективнішими. Друге - це неминучий розвиток атомно-промислового комплексу країни в цілому, для чого в нас є власна сировинна та ресурсна база. Це насамперед уран і цирконій, що дає нам певні переваги в силу обмеженості цих ресурсів на світовому ринку. В Україні є досить потужний машинно- і приладобудівний комплекс, повністю виробляється все необхідне для енергетики насосне устаткування, трубопровідна арматура. Ми маємо чотири підприємства з випуску автоматизованих систем управління технологічними процесами в ядерних реакторах. В Україні зберігся будівельно-монтажний комплекс, є два галузеві проектно-конструкторські інститути, розвинута галузева наука, а також існує досить серйозна система підготовки кадрів для галузі. На сьогодні ми маємо надлишковий ядерно-промисловий потенціал, тому подальший розвиток атомної енергетики дасть можливість завантажити його належним чином.

    За  таких умов найпривабливішим виглядає розвиток атомної енергетики та "великої" гідроенергетики. При цьому розвиток ядерної енергетики не повинен обмежуватися лише будівництвом атомних електростанцій. Необхідно споруджувати атомні станції теплопостачання, установки для опріснення води, плавучі АЕС для енергозабезпечення віддалених регіонів. Особливо перспективним видається споживання атомної електроенергії для водневої енергетики - виробництва водню з його подальшим використанням як моторного палива (сьогодні викиди СО₂ транспортом дорівнюють викидам при виробництві теплової енергії) [20].

    Зрозуміло також і те, що розвиток ядерної  енергетики не буде безхмарним. Значні проблеми пов'язані з тим, що нинішня структура енергоспоживання нераціональна, що є головною причиною невистачання нині діючих потужностей. Для вирішення цієї проблеми доведеться не тільки змінювати цю структуру, а й залучати серйозний інвестиційний потенціал, що дуже проблематично з огляду на загальну інвестиційну непривабливість України, а також тривалі терміни окупності інвестицій у ядерній енергетиці, що становлять 20 і більше років. Адже загальний інвестиційний цикл у галузі, з урахуванням виведення енергоблоків із експлуатації, становить близько 80 років. Україні ще доведеться прийняти чимало законів, щоб в атомну енергетику прийшов інвестор.

    Ще  однією стратегічною проблемою ядерної  енергетики є бідність на водні ресурси. Як спосіб вирішення цієї проблеми вчені пропонують розмістити частину блоків на морському узбережжі, що потребує додаткового вивчення. Можливо, також доведеться вдатися до неординарних підходів, таких, як спорудження сухих градирень, які самі по собі дуже дорогі,

    Перспективи атомної енергетики в Україні  також залежать багато в чому й  від її конкурентоспроможності. При  цьому тариф на атомну електроенергію в Україні має обґрунтовано зростати. За оцінками деяких, спеціалістів, ціна атомної кіловат-години має послідовно зрости до 2, максимум 2,5 цента. При цьому тариф міститиме в собі інвестиційну складову, необхідну для будівництва нових блоків. Зрозуміло, що навіть за рівня 2-2,5 цента за кіловат-годину тариф на атомну електроенергію однаково буде набагато нижчим, за ту ціну, яку виставляють сьогодні на вітчизняному оптовому ринку теплові генеруючі компанії .

    Для того,щоб в Україні відбулися суттєві зміни у взаємовідносинах влада-суспільство в питаннях ядерної енергетики, необхідно кардинально змінювати ставлення влади до суспільства та враховувати його позиції. Публічність, відкритість влади, стратегічне планування розвитку ядерної галузі у поєднанні з постійним РR-процесом, спрямованим на зміну "чорнобильських стереотипів", дадуть змогу зменшити ризик консервації або й згортання ядерної енергетики в Україні [11].

    Працівникам атомної енергетики слід доступно і прозоро продемонструвати громадськості прогрес у забезпеченні безпеки, надаючи якнайширшу інформацію, проводячи копітку роз'яснювальну роботу, яка врешті-решт має подолати негативне ставлення та недовіру до атомної енергетики. Все це має здійснюватися за умови державної підтримки інвестицій в ядерну галузь, оскільки без неї розміри необхідних вкладень, чималий термін окупності та можливі ризики не приваблюватимуть інвесторів.

    Крім  того, масштабне розгортання програм  використання ядерної енергії потребує дотримання безпеки та підвищення надійності ядерних установок, гарантування нерозповсюдження ядерних матеріалів і запобігання  їх використанню у військових цілях, розв'язання проблем поводження з ядерними відходами, гарантованого фізичного захисту ядерних установок та здатності протистояти тероризму .

    На  фаховій дискусії "Ядерна енергетика України: проблеми розвитку, безпеки  і суспільної підтримки в контексті  євроінтеграції", яку провів Центр Разумкова 16 червня 2005 р., було запропоновано наступні заходи у рамках створення довгострокової стратегії соціально-економічного розвитку України та розвитку ПЕК щодо розробки науково обґрунтованих стратегічних напрямків розвитку атомної енергетики України:

• кардинально підвищити якість менеджменту в державних організаціях, що діють у сфері атомної енергетики. Особливу увагу приділити розв'язанню проблем довіри, прозорості, контролю над діяльністю влади та результативності зворотного зв'язку з громадськістю з питань політики функціонування та розвитку атомної енергетики.
• з метою забезпечення підтримки населенням державної політики розвитку атомної енергетики розробити та прийняти закон України про встановлення пільгових тарифів на теплову та електричну енергію для громадян, що проживають у 30-кілометровій зоні навколо діючих АЕС;
• провести ряд фахових дискусій, круглих столів, громадських слухань із метою оприлюднення альтернативних сценаріїв енергетичного розвитку України, вивчення ставлення до них експертів та різних груп населення;
• запровадити інформаційно-аналітичні проекти (загальноукраїнський і регіональні) з метою вивчення настроїв та інформування населення (особливо в зонах будівництва та розвитку об'єктів атомної енергетики), забезпечення участі громадськості у формуванні державної політики у сфері атомної енергетики, підтримки цієї політики після її ухвалення [11].

    Виходячи  з умов, які склалися в Україні  ми маємо 3 види сценаріїв подальшого розвитку ядерної енергетики.

    І. Атомні електростанції  відпрацьовують свій термін і виводяться з експлуатації, включаючи і блоки, що будуть введені в експлуатацію на Рівненській, Хмельницький і Південно-Українській АЕС. Виведення АЕС з експлуатації компенсується в основному ТЕС.

    ІІ. Атомна енергетика підтримується на рівні 1990 р. (296,3 млрд. кВт.г) плюс блоки, що будуть введені в експлуатацію на Рівненській, Хмельницькій і Південно-Українській АЕС. При цьому нові потужності вводяться лише для компенсації вибуття ядерних блоків, що відпрацювали свій термін. Ріст потреби в електроенергії компенсується в основному за рахунок ТЕС.

    ІІІ. Атомна енергетика отримує свій подальший розвиток. Визначається раціональна для умов України структура генеруючих потужностей (по типах станцій). Визначаються рівні виробництва електроенергії на АЕС.

    В усіх варіантах передбачається вивести  ЧАЕС з експлуатації, ввести потужності, що замінять її, на Рівненську АЕС (1-й блок) і Хмельницьку АЕС (2-й блок), а також завершити будівництво 3-го і 4-го енергоблоків на Хмельницькій АЕС і 4-го енергоблока Південноукраїнської АЕС (додаток А).

    Особливістю першого варіанта є те, що після  введення в експлуатацію недобудованих  перерахованих вище ядерних енергоблоків будівництво нових АЕС не передбачається. У цьому варіанті буде мати місце поступове вибуття потужностей існуючих АЕС до 2030 р. після завершення проектного 30-літнього терміну експлуатації. До 2020 р. по цьому варіанту залишається в експлуатації 6 енергоблоків потужністю по 1 млн. кВт.г (Рівненська АЕС – 1 блок, Хмельницька АЕС – 3 блока, Запорізька АЕС – 1 блок і Південноукраїнська АЕС – 1 блок), до 2030 р. із виведенням з експлуатації енергоблоку №6, введеного у 1995р., Україна буде мати 5 млн.кВт потужності.

    За  другим варіантом розвитку ядерної  енергетики відповідно до розрахунків, встановлена потужність АЕС у 2010-2030 рр. повинна скласти біля 15,8 млн.кВт з річним виробітком електроенергії при оптимальних коефіцієнтах використання 0,85-0,86 у 120 млрд. кВт. г. Вся інша потреба України буде покриватися в основному за рахунок ТЕС і частково за рахунок ГЕС і нетрадиційних джерел енергії (НДЕ). У цьому випадку необхідно збільшити виробіток електроенергії на ТЕС у 1,8-2 разів. Буде потрібно в 1,5-1,6 разів більше мінерального палива навіть при широкому використанні ПГУ й інші високоефективні методи, що підвищують ККД енергогенерування.

    За  третім варіантом виробіток електроенергії на ТЕС залишається в теперішніх межах, а весь приріст виробництва  електроенергії забезпечується за рахунок  розвитку  ядерної енергетики. При  цьому на АЕС необхідно буде виробляти 183-198 млрд. кВт.г до 2030 р., а встановлену потужність довести до 24,5-26,4 млн.кВт.

    Аналіз  цих сценаріїв розвитку ядерної  енергетики показує, що максимальне  залучення ТЕС у покриття потреби  України в прогнозованому періоді буде мати місце в першому варіанті. На рівні 2030 р. виробіток електроенергії на цьому типі генеруючих потужностей повинен скласти порядку 226-241 млрд. кВт. г. Необхідна потреба в паливі для ТЕС на виробіток електроенергії буде складати на рівні 2030 р. біля 54-57 млн т у.п. за першим варіантом. При цьому перевитрати палива в порівнянні з третім варіантом розвитку енергетики складуть 35,0-38,5 млн. т у.п., а за другим варіантом – 15,0-18,6 млн т у.п.

    Потреба в паливі у таких обсягах може скласти серйозні проблеми, оскільки розвиток власного вугільного палива в Донецькому басейні потребує додаткових капітальних і матеріальних витрат, перспективи значного збільшення видобутку газу і нафти в Україні досить проблематичні, а імпортування хоча б частини енергоресурсів для покриття потреби ТЕС у паливі в умовах усе зростаючих на них цін призведе до величезних витрат.

    Витрати коштів на придбання палива за першим варіантом становлять 2,3-2,4 млрд. дол., за другим варіантом – 1,4-1,6 млрд. дол. та за третім варіантом – 0,8 млрд. дол. В порівнянні з третім варіантом розвитку ядерної енергетики перевитрати затрат на паливо за першим варіантом становитиме 1,0-1,1 млрд. дол.,  а за другим варіантом – 0,4-0,5 млрд. дол.

    Щодо  загальних витрат, то проведені техніко-економічні розрахунки показали, що найбільш низькі приведені витрати отримані по третьому сценарію розвитку енергетики – 5,86 цент/кВт.г. Він найбільше економіко-екологічно ефективний. По сумарних приведених витратах (які включають складові по капітальним вкладенням, експлуатаційні витрати на паливо і збиток на екологію, і ризик) цей сценарій на 29% нижче в порівнянні з першим сценарієм і на 16% нижче в порівнянні з другим сценарієм, проте капітальні вкладення за третім сценарієм на 32% більші ніж у порівнянні з першим сценарієм і на 14% у порівнянні з другим сценарієм [23].

    Нині  українські наукові центри володіють  достатнім науково-технічним і  промисловим потенціалом для  розробки для розробки власних компонент  ядерного паливного циклу.