Атомна енергетика України у системі РПС

    Сталий  розвиток будь-якої країни в сучасних умовах розпочинається зі зміни підходу  до енергетичної безпеки. Всім відомо, що енергетика рухає промисловість, забезпечує життєдіяльність держави, а також гарантує її безпеку і незалежність. Саме традиційне енергоспоживання, не турбуючись про майбутні покоління, веде до вичерпання природних ресурсів.

    Відмітимо, що паливно-енергетичний комплекс завжди був серед вирішальних факторів економічного розвитку та одним з головних важелів внутрішньої та зовнішньої політики.

    Зважаючи  на таку специфіку, паливно-енергетичний комплекс весь час залишався об'єктом  особливого державного регулювання  і, очевидно, залишатиметься таким і надалі.

    Водночас  переважна більшість вчених-дослідників  зазначає, що нинішню ситуацію в  енергетиці можна визначити як критичну. Криза, яку переживає наша економіка, спричинила труднощі і в енергетиці. Найболючіші проблеми - економічні, зокрема проблеми платежів, спотворення платіжної системи. У тарифах на оплату енергії та енергоресурсів не передбачені кошти не тільки на розвиток, а й на просте відтворення і навіть утримання енергетичного господарства. Сама структура тарифів не відповідає загальноприйнятій у розвинутих країнах. До цього додається і моральна застарілість та фізична зношеність обладнання.

    На  сьогодні (окрім отримання нетрадиційних  видів енергії, які тільки-но починають  розвиватися) як фундамент для подальшого розвитку ПЕК можна назвати тільки одну галузь - ядерну енергетику. Нині саме вона залишається єдиним сектором стабільності у вітчизняному паливно-енергетичному комплексі. На тлі масштабного газового шоку, що потряс країну, постійних сезонних криз на ринку нафтопродуктів, а також хронічно невирішених проблем вугільної галузі дедалі частіше погляди політиків, держуправлінців, екологів і простих обивателів спрямовуються у бік "мирного атома", адже на сьогоднішній день найбільше електроенергії виробляється на АЕС, що видно із рис. 3.1. 

    Рис. 3.1. Динаміка обсягів виробництва електроенергії на АЕС, ГЕС та ТЕС протягом 2003—2007 років 

    У свідомості дедалі більшої кількості  громадян ядерний комплекс починає  асоціюватися з енергетичною незалежністю, надійністю та перспективним науково-технологічним розвитком країни.

    Разом із тим, Україна не єдина в такому підході. Переважна більшість вчених вважає, що світ вступає в епоху  ядерного ренесансу, в основі якого  лежать дві причини. Перша — це різке зростання цін на органічне  паливо й відсутність стабільності в його поставках. Друга причина - усвідомлення світовою громадськістю того, що глобальне потепління - це вже не наукова гіпотеза, а підтверджена масштабними науковими дослідженнями і підкріплена фактами теорія, Механізми Кіотського протоколу не вирішують проблему в цілому. Вони спрямовані на те, щоб утримати рівень викидів вуглекислого та інших парникових газів в атмосферу на рівні 1990 року. Однак вони не відповідають на запитання, як знизити концентрацію парникових газів в атмосфері з тим, аби зупинити глобальне потепління клімату планети. За розрахунками, вже до кінця цього століття Гренландія втратить свій льодовиковий щит [18].

    Недостатньо високий коефіцієнт використання встановленої потужності АЕС в Україні (70 %) зумовлений об'єктивними внутрішніми та зовнішніми факторами. На нашу думку, до внутрішніх належать передусім недостатній обсяг інвестицій, високий рівень старіння основних фондів, невідповідність сучасним нормам і правилам ядерної безпеки українських ядерних блоків, соціально-політичні кризи. Серед зовнішніх факторів заслуговують на увагу високий рівень монополізації постачання ресурсів, залежність ядерної енергетики від ввезення ядерного палива і обладнання. Разом із тим резерви для підвищення коефіцієнту використання встановленої потужності на АЕС є: у 2008 р. його планується підняти до 81-83 % [23].

    В Україні склався позитивний досвід щодо створення та введення в експлуатацію сухих сховищ відпрацьованого ядерного палива . Піонером у цій справі стала Запорізька АЕС. Дослідно-промислова експлуатація комплексу із створення сховищ відпрацьованого ядерного палива з трьома вентильованими конвеєрами, проведена у вересні 2001 р., дала свої позитивні результати. Ведеться підготовка для отримання ліцензії на промислову експлуатацію таких об'єктів.

    Нині  відпрацьоване ядерне паливо українських  АЕС вивозиться в Росію на зберігання і переробку, за що щорічно доводиться сплачувати близько 80 млн. дол. При цьому  всі корисні ізотопи, що містяться  в ньому, не використовуються. Створення  в Україні власного циклу з переробки і зберігання ВЯП, на думку спеціалістів, дасть змогу зменшити щорічні витрати на 50 млн. дол. .

    Унікальність  проблеми опроміненого ядерного палива полягає в тому, що після переробки воно може бути використане повторно. Цим шляхом йдуть Росія, а також Франція та Великобританія. На шлях розвитку ядерної енергетики із замкнутим циклом стають Японія, Китай, Індія. Сполучені Штати ще недавно заявляли: щоб уникнути «розповзання» небезпечних з військової точки зору ядерних матеріалів по всьому світу, будь-які види ОЯП повинні бути не перероблені, а цілком поховані. Але сьогодні керівництво США переглядає свою позицію. Основна ініціатива Росії - радикальне підвищення планки глобальної безпеки. Пропонується створити під егідою МАГАТЕ та за активної участі всіх країн «ядерного клубу» три-чотири світових центри по збереженню і переробці опроміненого ядерного палива. Це дозволить сконцентрувати ядерне паливо (його у світі близько 150 тис. т) у державах із найбільш передовими технологіями переробки, достатніми виробничими потужностями та територією, а також забезпечити жорсткий контроль за опроміненим ядерним паливом, знизити ймовірність потрапляння ядерних матеріалів до терористів.

    Практика  використання АЕС виявила необхідність у маневрових АЕС, оскільки базові працюють лише в постійному режимі і не піддаються регулюванню у виробництві енергії (потреба цього виникає у конкретних випадках, наприклад, коли до ладу стає нове підприємство.

    Протягом 2010-2030 рр. в ядерних країнах світу передбачається заміна діючого парку ядерних енергоблоків, побудованих у 70-80-х роках XX ст. Ця проблема постане і перед Україною. Суть проблеми полягає у тому, що на цей період країна повинна мати розвинутий ринок сервісних послуг із зняття енергоблоків із експлуатації (дезактивація, демонтаж, ліквідація радіоактивних відходів тощо). В Україні такий досвід ще незначний (ліквідація ядерного реактора ЧАЕС).

    Важливим  ключовим завданням ядерної енергетики є ядерна безпека, що вимагає реалізації комплексних програм. На сьогодні склалися два підходи до забезпечення безпеки АЕС. Перший (традиційно інженерний) підхід базується на збільшенні кількості та підвищенні ефективності різних захисних і локалізуючих систем і обладнання, що знижують можливість аварій і зменшують небезпеку їх наслідків. Інший підхід базується на концепції безпечного реактора [26].

    Провідні  ядерні країни активно працюють над  створенням безпечніших реакторів  нового покоління, ведуть розробки з  використанням прискорювачів для ядерної енергетики, що допоможе розв'язати проблему поводження з відпрацьованим паливом. Фахівцями підраховано, що для розробки і випробування нової реакторної Концепції потрібно не менше 15-20 років залежно від рівня підтримки держави і наявності фінансових ресурсів. Ще більше часу потребує вибір найбільш оптимального варіанта з декількох пропозицій. У зв'язку із цим проміжним етапом є вдосконалення проектів із відпрацювання окремих рішень з підвищення безпеки ядерних установок [26]. Ця проблема досить актуальна для провідних ядерних держав світу. При цьому слід зазначити, що у Мінпаливенерго України досі немає інфраструктури підтримки та експлуатації атомних електростанцій, фактично не залучається до вирішення цих питань Інститут ядерних досліджень .

    Вирішення зазначених проблем на державному рівні, на нашу думку, сприятиме активізації  розвитку ядерної енергетики в Україні. Здатність ядерної енергетики успішно  виконувати свої функції забезпечить  функціонування та стійкий прогресивний розвиток усіх галузей народного господарства, достатній рівень умов життя та працездатності населення.

    На  найближчу перспективу (до 2006 р.) спрямована Програма забезпечення розвитку ядерної  енергетики, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів від 29.08.2002 р. № 503-р. Вона визначає такі важливі пріоритетні напрями розробок, як удосконалення керування ЯЕК, підвищення безпеки та надійності роботи реакторів, створення власного ядерно-паливного циклу, продовження ресурсу діючих реакторів, удосконалення системи поводження з радіоактивними відходами, вирішення соціальних питань атомної енергетики тощо. Що стосується соціального розвитку галузі, то перед її керівництвом стоїть завдання зберегти висококваліфікований, передусім ліцензований, персонал; підвищити якість та умови праці і життя працівників АЕС. Важливим напрямом є формування через правову освіту населення належного іміджу атомної енергетики, розуміння її доцільності та безпеки, позитивного ставлення до перспектив розвитку.

    Концепція Державної науково-технічної програми пріоритетних напрямів підтримання безпеки об'єктів ядерно-енергетичного комплексу до 2010 р. передбачає розв'язання проблем із дотримання безпеки та надійності експлуатації АЕС в умовах значного витрачання ресурсу устаткування і систем, важливих для безпеки АЕС, визначення та запобігання виникненню проблем безпеки, пов'язаних із процесами старіння, які суттєво погіршують властивості елементів та систем, а також вжиття відповідних заходів із метою продовження термінів експлуатації діючих енергоблоків.

    Ядерна  енергетика України має майбутнє, але досягнення його належного рівня  можливе лише за достатнього фінансування.

    Для поліпшення стану в ядерній енергетиці було б доцільно на основі вже прийнятих  програм розробити загальну національну  програму розвитку ЯЕК України. Вона могла б складатися з програми-мінімум і програми-максимум. Це є цілком виправданим в умовах економічної та фінансової нестабільності України. На нашу думку, вона має передбачати:

• комплекс технічних та організаційних заходів щодо забезпечення безпеки та фізичного захисту ядерних установок, відпрацьованого 
  ядерного палива, радіоактивних відходів у процесі виробництва, перевезення, поводження;
• приведення ядерного законодавства та ядерної практики у відповідність із міжнародними принципами, нормами, правами, стандартами;
• врахування й експлуатацію сучасних ефективних ядерних технологій, приладів, устаткування;
• відповідну фінансово-матеріальну базу та контроль із юридичною відповідальністю за недотриманням вимог у цій сфері.

    Як  і в кожній новій галузі, в атомній енергетиці проблем вистачає. Розглянемо це, порівнюючи плюси і мінуси використання атомної енергетики.

    Витрати на експлуатацію АЕС в десятки  разів менший, ніж на ГЕС та ТЕЦ, тому, що собівартість інфраструктури для проживання оперативного та ремонтного персоналу обладнання для технічного обслуговування і інше в декілька разів менше, що видно із табл. 3.2.

    Таблиця 3.2

    Собівартість  електроенергії

    АЕС створюють потенційну небезпеку радіоактивного забруднення в Україні. 45 відсотків території та половина населення може опинитись в зонах радіоактивного забруднення [4].

    Атомна  енергетика являється високотехнологічною  і науково ємкою галуззю. Вона дає роботу багатьом науковим і конструкторським колективам. Являється споживачем продукції  вітчизняного важкого машинобудування. Техногенна аварія на 4-му реакторі Чорнобильської АЕС за розмірами негативних соціальних, екологічних, та економічних наслідків, за масштабами впливу на біосферу планети і на погляди людей на сучасні проблеми розвитку земної цивілізації вважається найбільшою ядерною катастрофою в історії людства. Тому “НІ” будівництву нових енергоблоків в Україні, як густонаселеному регіоні Європейського континенту, висловлюються повсякчас і скрізь, на будь-якому рівні.

    Побічним  продуктом АЕС являється плутоній, який використовується для виробництва  атомної зброї, що в свою чергу збільшує економічну і політичну міць країни. Відмова від атомної енергетики неминуче приведе до ослаблення України і розцінюється безумний крок.

    Об’єктивно  АЕС екологічно не більш небезпечний, ніж ядерна, хімічна, біологічна, і  друга зброя. Порівняно з викидаючими тони канцерогенної пилюки ТЕС, незаймана природа навкруги АЕС виглядає вельми переконливою. Рівень радіації в 50м. від реактора не вище, ніж на дитячому пляжі. Реактори РБМК-1000 встановлені на АЕС проектувались ще в 60-ті роки і відповідали двом умовам: