Аналіз системи управління продуктивністю праці на ПП «ВЕСТ ЛАЙН»

Зміст 

Вступ

Розділ 1.Теоретико-методичні основи управління продуктивністю праці на підприємсві.

1.1.Продуктивність  праці : сутність і значення.

1.2.Показники  оцінки продуктивності праці.

1.3.Управління  продуктивністю праці на підприємстві.

Розділ 2.Аналіз системи управління продуктивністю праці на ПП «ВЕСТ ЛАЙН».

2.1.Аналіз  показників продуктивності праці  на підприємстві.

2.2.Програми підвищення та управління продуктивністю праці на підприємстві

Розділ 3.Вдосконалення програми управління продуктивністю праці на підприємстві.

3.1.Організаційно-економічна  характеристика діяльності підприємства.

3.2.Особливості  управління продуктивністю праці  на підприємстві.

3.3.Оцінка (аналіз) продуктивності праці на  підприємстві (ефективність). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 
 

     Актуальність дослідження. Продуктивність праці виступає однією з найважливіших складових конкурентоспроможності підприємств. За таких обставин актуальним є дослідження сутності продуктивності праці, факторів, що впливають на її рівень, програм управління продуктивністю праці на підприємствах, та розробки практичних рекомендацій щодо  підвищення ефективності системи управління продуктивністю праці.

     Як  економічна категорія продуктивність праці - це ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

     Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під дією різноманітних чинників. Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги).

     Управління  продуктивністю праці як складова процесу управління охоплює планування, організацію, керівництво, контроль і регулювання, які засновані на співвідношенні кількості продукції, що випускається виробничою системою, та витрат на виготовлення цієї продукції. Цей процес такий же важливий, як і інші контрольні функції та процеси менеджменту.

     Управління  продуктивністю вимагає ефективних контактів і розуміння ролі різних служб у створенні обсягів  виробництва. Воно також потребує розгляду системи з позицій як великих, стратегічних, так і дрібніших, тактичних і навіть поточних завдань, вміння обґрунтувати зміни та оцінити їх наслідки для фірми і, що, можливо, найважливіше, здатності ув'язати підвищення продуктивності з її вимірюванням.

     Управління  продуктивністю праці — це складне  комплексне завдання, однаково важливе для організацій будь-якої сфери діяльності й будь-якого розміру, якщо вони планують досягти успіху в ринковій конкуренції[3 Гуменюк Н.Д. і ін. Економічні методи керування і прискорення розвитку виробництва.-Київ Техніка, 2003.]. Реалізація цього завдання залежить від грамотної та скоординованої роботи економістів і менеджерів на всіх етапах програми.

     Питанням  управління продуктивністю праці присвячені наукові праці відомих українських і російських вчених -  Абалкіна Л.І., Адамчука В.В., Завіновська Г. Т, Грішнова О.А, Амосова А.М., Богині Д.П., Бондар І.К., Герчикової І.М., Гупалова В.К., Калини А.В., Лук'янченко Н.Д., Сороки І.В. та зарубіжних – Мескона М.Х., Сінка Д.С., Емерсона Г. Поняття продуктивності праці, методи оцінки та підвищення її ефективності розглядаються у роботах таких дослідників, як Чернова Т.В., Ромусік Я.В., Хміль Ф.І., Вітвіцький В.В., Власова Н. В., Базарова Т.Ю., Еремена Б.Л. та інші. Значний внесок у розробку теоретичних і методологічних питань підвищення продуктивності праці внесли С.Г.Струміліна, А.С.Кудрявцев, А.М.Омаров, Л.С.Бляхман, М.І.Бондаренко, А.Г.Євтушенко, В.В.Мазур, Д.Ю.Васильєв, І.І.Прокопенко та ін. Тією чи іншою мірою ця проблема розглядається в роботах філософів, соціологів, психологів, демографів.

     Предмет дослідження – ТД «ВЕСТ ЛАЙН».

     Об’єкт  дослідження – система управління продуктивністю праці на досліджуваному підприємстві - ТД «ВЕСТ ЛАЙН».

     Метою дослідження є дослідження продуктивності праці, її ролі в економічному зростанні підприємства, а також аналіз резервів  росту продуктивності праці на підприємстві, виявлення головних особливостей управління продуктивністю праці на підприємствах в сучасних соціально - економічних умовах.

     Завдання  дослідження. Розглянути теоретичний та практичний аспект досліджуваної теми, 
 
 
 

     РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ  ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПРОДУКТИВНІСТЮ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСВІ.

     1.1.ПРОДУКТИВНІСТЬ  ПРАЦІ : СУТНІСТЬ  І ЗНАЧЕННЯ. 

     Під продуктивністю праці як економічною  категорією заведено розуміти ефективність (плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ. Економіка підприємства: Підручник/ За ред. С. Ф. Покропивного

 Провідні  економісти дають різні тлумачення продуктивності праці. Зокрема, С.Г.Струмілін [11. Борщевский И.И., Трухов В.А. Производительность труда: методы анализа и прогнозирования. – Минск.: Наука и техника, 1988. – 141 с.] визнає, що продуктивність праці в загальному і в той же час точному значенні цього слова характеризується кількістю продукції, тобто сумою споживчих благ у натуральному вираженні, створюваних робітником в одиницю часу. Ця кількість, у свою чергу, визначається цілим рядом факторів, з яких одні стоять на боці самого робітника, а інші – на боці виробничої техніки і суспільної організації праці. Сукупність суб’єктивних факторів продуктивності праці, що залежать від самого робітника, визначає індивідуальну продуктивність останнього. Сукупність об’єктивних факторів продуктивності, що стоять поза волею і якостями окремого робітника, ми об’єднуємо поняттям продуктивної сили праці.

 А.М.Омаров [11. Борщевский И.И., Трухов В.А. Производительность труда: методы анализа и прогнозирования. – Минск.: Наука и техника, 1988. – 141 с.], розглядаючи сутність продуктивності праці, вказував, що продуктивність праці виступає як результат розвитку продуктивної сили й інтенсивності праці, породжених функціонуванням відповідно двох сторін праці (конкретної праці і праці як витрати людської енергії).

 За твердженням  Л.С.Бляхмана [11. Борщевский И.И., Трухов В.А. Производительность труда: методы анализа и прогнозирования. – Минск.: Наука и техника, 1988. – 141 с.], продуктивність праці – це реально досягнута в часі ефективність праці на основі сполучення об’єктивних і суб’єктивних умов виробництва.

 М.І.Бондаренко і А.Г.Євтушенко [22. Бондаренко М.І., Євтушенко А.Г. Економіка праці. – Харків, 2002. – 293 с.] стверджують, що продуктивність праці є узагальнюючим показником результативності праці, який характеризує ефективність її витрат в матеріальному виробництві й сфері послуг і визначається кількістю зробленої продукції (виконаних робіт) в одиницю часу чи витрат праці на одиницю продукції (виконаних робіт).

 В.В.Мазур [4. Мазур В.В. Производительность труда: проблемы и решения. – Минск: Университет, 1989. – 152 с.] відзначав, що продуктивність праці є дуже складною економічною категорією, незважаючи на зовнішню простоту її визначення: під нею розуміється ступінь ефективності (результативності) праці. Іншими словами, продуктивність праці характеризується відношенням обсягу виробництва до працевтрат. Д.Ю.Васильєв [3. Васильєв Д.Ю. Производительность труда – важнейший фактор ускорения социально-экономического развития страны // Вестник ЛДУ. Серия 5. Вып.3 (№19). – 1988. –137 с.] уявляє продуктивність праці як складне, двоїсте за своєю природою явище, що виступає, з одного боку, як продуктивність конкретної праці, а з другого – як продуктивність абстрактної праці.

 І.І. Прокопенко [55. Методичні рекомендації щодо підвищення продуктивності праці в галузях економіки України. – Краматорськ, 2002. – 63 с.] вважає, що під продуктивністю слід розуміти ступінь ефективності використання наявних ресурсів (не тільки праці, а й капіталу, сировини, землі, інформації, часу тощо) для виробництва товарів чи послуг, що відповідають потребам ринку за кількістю та якістю. 

 1. Борщевский И.И., Трухов В.А. Производительность труда: методы анализа и прогнозирования. – Минск.: Наука и техника, 1988. – 141 с.

 2. Бондаренко М.І., Євтушенко  А.Г. Економіка  праці. – Харків, 2002. – 293 с.

 3. Васильєв Д.Ю. Производительность  труда – важнейший  фактор ускорения  социально-экономического  развития страны // Вестник ЛДУ. Серия  5. Вып.3 (№19). – 1988. –137 с.

 4. Мазур В.В. Производительность  труда: проблемы  и решения. –  Минск: Университет, 1989. – 152 с.

 5. Методичні рекомендації  щодо підвищення  продуктивності праці  в галузях економіки  України. – Краматорськ, 2002. – 63 с. 

     Продуктивність  — це показник результативності та ефективності виробництва, що характеризує випуск продукції в розрахунку на одиницю використаних ресурсів та факторів виробництва (Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / За ред. Р. Дяківа. — К.: Міжнар. екон. фундація, 2000).

     Згідно  з рекомендаціями Міжнародної організації  праці (МОП) розрізняють поняття  “продуктивність” і “продуктивність праці”. Дуже вдало розкрив різницю між термінами "продуктивність" і "продуктивність праці" Р. В. Гаврилов, який об'єднав ці поняття в одну схему (рис. 2). http://osvita.ua    http://osvita.ua/vnz/reports/management/14854

     Ця  оригінальна схема показує близькість понять "продуктивність" і "продуктивність праці", і якщо "продуктивність" базується на критеріях "якість продукції" та "якість трудового життя", "економічність", "життєвий рівень", "впровадження новітніх технологій", тобто на загальних поняттях, то "продуктивність праці" — це ефективність витрат конкретної праці або ресурсів живої та уречевленої праці стосовно конкретного суб'єкта ринкових відносин. Виходячи з цього умовно ліва сторона шестикутника це продуктивність", а права — "продуктивність праці". http://osvita.ua

     Основною  проблемою економічної теорії і  господарської практики є аналіз співвідношення результатів і витрат, що в загальному розумінні називаємо ефективністю.

     Витрати визначаються обсягом (вартістю) використаних економічних ресурсів. Як відомо, економічні ресурси заведено поділяти на три великі групи: 1) робоча сила (трудовий потенціал, людський капітал); 2) компоненти природних ресурсів (земля та сировина); 3) компоненти засобів виробництва (фізичний капітал). Відповідно окремо визначається ефективність використання робочої сили, природних ресурсів або капіталу.

     Результати  характеризуються обсягами та вартістю виробленої і реалізованої продукції, розмірами доданої вартості, прибутку, а також показниками конкурентоспроможності, якості життя, екології тощо. Найчастіше результати виражаються обсягами продукції або розміром прибутку. Якщо у розрахунку ефективності результати визначаються обсягом продукції, то ми одержимо показники, які називаються продуктивністю, а якщо розміром прибутку, то такі показники ефективності називаються рентабельністю (прибутковістю). Економiка пiдприємства / С. Ю. Вiгуржинська

     Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є продуктивність праці, що, як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів  та витрат, у даному випадку — результатів праці та витрат праці.

     У широкому розумінні зростання продуктивності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ при тих самих або й менших затратах праці. Економiка пiдприємства / С. Ю. Вiгуржинська