КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ 

ТАРАСА  ШЕВЧЕНКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

 з  дисципліни “Теорія економічного  розвитку”

 на тему:

«Значення проблеми довкілля для  економіки розвинених і менш розвинених країн» 
 
 

Викладач

к.е.н., доц. Єгоров Валентин Олександрович 

Виконала:

студентка ІІ-го курсу

 магістратури

спеціальності

економічна  теорія

Сливка  Тетяна Олександрівна 
 
 
 
 

Київ  – 2008 р.

Зміст

Вступ........................................................................................................................3

1. Основні  проблеми довкілля...............................................................................5

2. Економічне  зростання та довкілля....................................................................7

3. Збереження природних екосистем, як одне з завдань сталого розвитку.....11

4. Можливі  шляхи розв’язання екологічних  проблем.......................................13

Висновки................................................................................................................16

Список  використаної літератури..........................................................................17 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

 

     Занепокоєння  деградацією навколишнього середовища, яке розпочалося у промислово розвинутих країнах у 1960—1970-х роках, до 1980-х поширилося на менш розвинуті країни. Втім, найбільш нагальні проблеми менш розвинутих країн не є обов'язково такими ж, що й у більш розвинутих.

     Причиною  того, що проблеми довкілля різняться  між менш і більш розвинутими країнами, є те, що практично немає таких форм деградації довкілля, які б мали тенденцію залишатися постійними у процесі економічного зростання. Такі проблеми, як недостатня міська санітарія, мають тенденцію покращуватися зі зростанням доходів населення. Інші, такі як забруднення повітря в містах, спочатку погіршуються, але потім, зі зростанням доходів, також покращуються, а ще інші, як, наприклад, викиди двоокису вуглецю, зі зростанням доходів погіршуються.

     Проблеми  навколишнього середовища менш і  більш розвинутих країн не є, звичайно, цілком відмінними між собою. Якщо викиди двоокису вуглецю, які є продуктом головним чином багатих країн, є причиною парникового ефекту, то це впливає на бідні країни. Втрата біологічного розмаїття внаслідок руйнування тропічних лісів у менш розвинутих країнах є також утратою всього світу. Проблеми довкілля і політика, яку проводять менш і більш розвинуті країни, можуть взаємодіяти через міжнародну торгівлю. Для прикладу, якщо "брудна" промисловість зосереджена у менш розвинутих країнах, а експорт надходить у більш розвинуті, деградація довкілля посилюється в перших і зменшується в останніх. Існує погляд, що така схема торгівлі є бажаною, оскільки попит на якість довкілля або непряму економічну оцінку якості життя є нижчими у "третьому світі". На противагу цьому висловлюється інша думка, згідно з якою така схема торгівлі небажана, оскільки наслідком слабкого урядового регулювання є більше розходження між приватними і соціальними витратами на захист довкілля у менш, аніж у більш розвинутих країнах.

     Необхідними для збереження довкілля є такі заходи державної політики, як накладення штрафів (податків) за забруднення навколишнього  середовища чи вимоги щодо використання обладнання, контроль за викидами в  атмосферу шкідливих речовин. Подібні види регулювання є доволі слабкими у більшості бідних країн і можуть призвести до забруднення високої інтенсивності.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Основні проблеми довкілля

 

     Серед багатьох екологічних проблем можна  виділити основні проблеми довкілля:

• чиста вода і санітарія;
• чисте повітря;
• ґрунти, вода і продуктивність сільського господарства;
• природне середовище і втрата біологічного розмаїття;
• парниковий ефект;
• економічне зростання та довкілля.

 

Таблиця 1. Основні негативні наслідки деградації довкілля для здоров'я людей і продуктивності економіки.

 

     Забруднення повітря, яке спочатку зростає, а потім зменшується із зростанням (зменшенням) доходу на одну особу може бути представлене графічно (рис. 1, рис. 2).

     

     Рис 1. Концентрація твердих частинок у міському повітрі. 

     

     Рис 2. Міська концентрація двоокису сірки. 

     Оскільки  це нагадує припущення Кузніца щодо нерівності доходів, дана залежність, що графічно має форму оберненої літери U, стала відомою як "крива довкілля Кузніца". Ця крива не обмежується забрудненням повітря, але разом з тим існують деякі форми деградації довкілля, до яких вона не має стосунку. Причиною різкого піднесення дуги є те, що більше виробництво на одну особу є причиною більшої кількості викидів за умови рівності всіх інших показників.

     Причина різкого зниження дуги більш суперечлива. Найбільш поширеним поясненням є те, що більш заможні споживачі вимагають вищої якості довкілля, багатші уряди мають більші можливості для запровадження регулювання, яке забезпечує більш високу якість навколишнього середовища, якої вимагають їхні виборці, а більш технологічно передові виробники здатні краще контролювати шкідливі викиди на своїх підприємствах. Друге, трохи песимістичне, пояснення зосереджує увагу на асортименті вихідної продукції. Багатші країни виробляють набагато більше послуг, ніж товарів, а в межах промислового виробництва мають тенденцію спеціалізуватися на "чистих" галузях промисловості. Попит на продукцію "брудної” промисловості покривається за рахунок імпорту з бідніших країн. Якщо останнє пояснення правильне, тоді на світовому рівні економічне зростання країн з доходами на одну особу вище "поворотної точки" оберненої літери U для певної форми дегргдації довкілля не покращує якості довкілля, переносячи деградацію на бідніші країни.

      

2. Економічне зростання та довкілля

 

     При збереженні теперішньої продуктивності та прогнозованому  зростанні  населення,   обсяги виробництва країн, що розвиваються, протягом 1990—2030 рр. зростатимуть на 4— 5 % на рік. Обсяги матеріального виробництва   індустріальних   країн   зростатимуть повільніше, але все ж за вказаний період можуть потроїтись. Світові обсяги виробництва до 2030 р. мають зрости  у 3,5 рази.

     Ресурси Землі є обмеженими, так само як і поглинаюча здатність її "вигрібних ям". Чи стане це обмеженням для зростання активності людства, залежатиме від наявності   замінників   природних   матеріалів, обсягів технічного прогресу та структурних змін. Змушення тих, хто приймає рішення, ставитися з увагою до обмеженої кількості природних ресурсів, може мати потужний вплив на всі їхні наступні дії.

     У 80-х роках висловлювалися побоювання щодо нестачі металів та мінералів, то нині потенційна пропозиція цих ресурсів переважає попит. За останні 100 років ціни на мінерали доволі послідовно зменшувались.   У   1980-х   роках відбулося   різке падіння цін, що призвело до накопичення надлишку мінералів і до загрози розорення тих країн, які залежали від їх експорту.

     На  противагу цьому попит на деякі інші природні ресурси часто перевищує пропозицію. Це стосується попиту на воду, і не тільки в посушливих районах Близького Сходу, у Північному Китаї, на сході Яви і в деяких районах Індії. Водоносні горизонти інколи виснажуються незворотно, а викачування води з річок є настільки значним, що це непоправно шкодить їхнім екологічним функціям, і подальше зрошення в регіоні серйозно обмежується.

     Причиною  того, що деякі ресурси, такі, як вода, ліси і чисте повітря, перебувають у стані облоги, а інші, такі як метали, мінерали та енергія, — ні, є те, що нестача останніх відображається в ринкових цінах, тому сили заміни, технічного прогресу і структурних змін є значними. Ресурси першої групи характеризуються відкритим доступом, тому стимули для їх заощадливого використання відсутні. Саме через це необхідно, щоб установи — корпорації, фермерські й домашні господарства, уряди — та політика, яку вони проводять, чинили тиск на тих осіб, котрі приймають рішення, аби змусити їх ураховувати в своїх діях соціальну вартість цих ресурсів. Це не є простим завданням. Однак, як свідчить практика, коли політика в галузі довкілля дістає підтримку громадськості і рішуче впроваджується в життя, позитивні сили заміни, технічного прогресу та структурних змін можуть бути настільки ж потужними, як і у випадку таких ринкових вхідних ресурсів, як метали та мінерали. Це пояснює те, чому суперечки з приводу навколишнього середовища змістилися від турботи про фізичні межі у бік турботи про стимули для людської поведінки і політики, яка здатна подолати недосконалості ринку та існуючої політики. 

     Пожвавлення економічної активності може спричинити проблеми довкілля і воно може також, за наявності відповідної політики та інституцій, допомогти їх вирішенню. У зв'язку з цим існують три схеми:

1. Деякі проблеми довкілля зменшуються при зростанні добробуту. Це відбувається через те, що зростання доходу забезпечує ресурси для таких державних послуг, як санітарія і забезпечення  села електроенергією. Коли людям вже не доводиться щодня турбуватися про виживання, вони можуть почати вигідно вкладати ресурси у збереження довкілля з метою отримання прибутків. Така позитивна синергія між економічним зростанням і якістю довкілля не повинна недооцінюватися.

  

2. Деякі проблеми довкілля спочатку погіршуються, а потім покращуються зі зростанням доходу. Більшість видів забруднення повітря і води потрапляють у цю категорію,   так   само   як   і  деякі   види вирубування лісів та вторгнення у природні середовища. У такому покращенні нема нічого автоматичного. Воно відбувається лише тоді, коли країни умисно запроваджують політики для забезпечення додаткових ресурсів з метою вирішення проблем довкілля.

     

3. Деякі показники збитків, нанесених довкіллю,   зі  зростанням  доходу  погіршуються. Прикладами можуть бути викиди двоокису  вуглецю   і  азоту  в  повітря   і муніципальні відходи.  У  цих  випадках послаблення   є   доволі   коштовним,   а витрати, пов'язані з викидами та відходами, все ще не вважаються високими, часто через те, що оплачуються кимсь іншим. Ключовим питанням знову залишається політика. У більшості країн як фірми, так і окремі особи мають недостатньо стимулів для зменшення викидів та відходів. І допоки такі стимули не будуть  запроваджені   —   через   відповідні регулювання, зобов'язання та інші заходи — збитки, завдані довкіллю, зростатимуть. Однак позитивний досвід, отриманий у випадку інших форм забруднення,   показує,   що   покращення   ситуації можливе при затвердженні та впровадженні відповідної політики.

       
 

     Для вирішення проблеми збитків, які завдаються довкіллю, потрібне застосування двох груп політик. Жодна з них не буде достатньою без іншої, обидві вони є необхідними. Отож це:

1. Політики, які ставлять за мету закріпити позитивні зв'язки між розвитком і довкіллям шляхом виправлення або попередження проявів неефективності політики у цій галузі, покращення доступу до ресурсів і технології та сприяння справедливому зростанню доходів;
2. Політики, спрямовані на специфічні проблеми довкілля: способи регулювання та ініціативи, необхідні для визнання важливості довкільних цінностей у процесі прийняття рішень.