Недосконалість ринкової економіки та необхідність державного регулювання

align="justify">      - емісійна система й емісійні банки;

      - організаційно оформлене посередництво  на товарних, сировинних, фондових і валютних біржах;

      - аукціони, ярмарки та інші форми  організованого позабіржо-вого посередництва;

      - система регулювання зайнятості  населення й центри (державні й недержавні) сприяння зайнятості (біржі праці);

      - інформаційні технології й засоби ділової комунікації;

      - податкова система й податкові  інспекції;

      - система страхування комерційного, господарського ризику й страхові (державні й недержавні) компанії;

      - спеціальні рекламні агентства,  інформаційні агентства й засоби масової інформації;

      - торгові палати, інші громадські  й добровільні державно-громадські  об'єднання ділових кіл;

      - митна система;

      - професійні спілки працюючих  за наймом;

      - комерційно-виставочні комплекси;

      - система вищої і середньої  економічної освіти;

      - консультативні (консалтингові) компанії;

      - аудиторські компанії;

      - громадські і державно-громадські  фонди, призначенні для стимулювання  ділової активності;

      - спеціальні зони вільного підприємництва  тощо.

      Інфраструктура  виступає як механізм функціонування підприємництва. Вона заповнює величезний економічний простір від виробництва до споживання. Отримуючи вироблену продукцію, вона організовує укладання контрактів на постачання, просуває товарні потоки по галузях і регіонах, регулює збут і обслуговування економічної системи. Тому ефективність функціонування ринкової економіки в першу чергу залежить від комплексності й ефективності її інфраструктури.

      Сучасна інфраструктура ринкової економіки сформувалась у результаті тривалої еволюції товарного виробництва. Разом з цим формувалися й її функції:

      - організаційне оформлення ринкових відносин;

      - полегшення учасникам ринкових  відносин реалізації своїх інтересів;

      - спеціалізація різних суб'єктів  економіки, підвищення оперативності й ефективності їхньої роботи на основі диференціації ринкових ніш1621, які вони заповнюють;

      - полегшення форм юридичного й  економічного контролю, державного  й громадського регулювання ринкових  відносин.

        Розрізняють два види ринкової інфраструктури: спеціалізовану, тобто таку, яка обслуговує окремі ринки (ринок товарів, послуг, цінних паперів і т. ін.); загальну, тобто таку, яка обслуговує всю економічну систему, нею зайнятий весь економічний простір від виробника до споживача.

      Основними елементами спеціалізованої інфраструктури, тобто структури, яка сприяє організаційному оформленню ринкових відносин, є біржі, системи оптової й роздрібної торгівлі, ярмарки, аукціони, торговельні доми і т. ін.

      Загальна  інфраструктура обслуговує ринкову  економіку в цілому. З певною мірою умовності сюди можна віднести: грошову, фінансову, кредитну й податкову системи [4, С. 207-209].

      Розглянемо  окремо основні елементи.

      Аукціон — це спосіб продажу конкретних товарів з публічних торгів у  заздалегідь визначений час та у  визначеному місці покупцю, який запропонував найвищу ціну. Розрізняють аукціони примусові, які проводять судові органи чи органи влади з метою стягнення боргів з неплатників, а також різні організації (державні й приватні) для реалізації конфіскованих товарів та заставленого, але не викупленого в строках майна. Аукціони добровільні, які організуються з ініціативи власників товарів, що реалізуються.

      Існують і міжнародні аукціони, на яких проводяться  публічні відкриті торги за певними  товарними групами: чай, тютюн, хутро, прянощі, риба, а також предмети розкошу та твори мистецтва тощо.

      Ярмарки — це регіональні торги, які організовуються  у певному місці і в певний час. Як правило, найчастіше вони проводяться  для сезонного розпродажу сільськогосподарської  продукції. Так, наприклад, в Україні  віддавна значною популярністю користується Сорочинський ярмарок у Полтавській області. Існують також і міжнародні ярмарки, на яких здебільшого торгують за зразками.

      Торгово-промислова палата - це організація, що сприяє розвитку зовнішніх зв 'язків і торгівлі. Вона забезпечує участь вітчизняних товаровиробників у міжнародних виставках, а також сприяє організації іноземних виставок в Україні.

      Товарна біржа - це особливий суб'єкт господарювання, який надає послуги в укладенні  біржових угод, виявленні попиту та пропозиції на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє здійсненню пов'язаних з ним торговельних операцій. Товарна біржа являє собою регулярно функціонуючий товарний ринок, на якому здійснюються оптові торговельні операції з купівлі-продажу однорідних товарів на основі встановлених стандартів, зразків та попередньої біржової експертизи. Тут продаються і купуються, як правило, не самі товари, а титул власності на них або біржові контракти на їх постачання. При цьому продавець зобов'язаний мати відповідний товар у наявності і доставити його покупцеві в обумовлений біржовим контрактом строк. Метою діяльності товарної біржі є укладання відповідних угод, виявлення товарних цін, попиту та пропозиції певних товарів. Кожна товарна біржа спеціалізується на окремих товарах або їх групах. Принциповими властивостями біржових товарів є стандартність, однорідність, взаємозамінність.

      Економічна  роль товарних бірж полягає в тому, що вони сприяють впорядкуванню і  прискоренню товарообігу, встановленню ринкової рівноваги, неперервності процесу відтворення.

      Товарні біржі поділяються на універсальні та спеціалізовані, публічні та приватні. На універсальних біржах продаються товари різних груп. Так, на універсальній  товарній біржі у Києві продаються худоба, свинина, яловичина, картопля, капуста, консервовані огірки та інші сільськогосподарські товари. На спеціалізованих товарних біржах об'єктом торгівлі є окремі товари або їхні споріднені групи (алюміній, мідь, нікель, вугілля, нафта, бензин, кава, какао, цукор, зерно тощо). Наприклад, відома Лондонська товарна біржа займається продажем металів, Нью-Иоркська біржа продає каву, какао, цукор.

      На  публічних товарних біржах угоди  можуть укладати як їх члени, так і  підприємці, що не є членами біржі. Діяльність цих товарних бірж регулюється законодавчими та урядовими актами, статутом біржі та правилами біржової торгівлі.

      Приватні  товарні біржі організовуються  і функціонують у формі акціонерних  корпорацій. Укладати угоди на таких  біржах можуть лише акціонери.

      Фондова біржа — це установа, де здійснюється купівля-продаж цінних паперів — акцій, облігацій сертифікатів, векселів тощо за реальними ринковими цінами. її роль в ринковій економіці буде розглянута в наступних главах.

      Наступним важливим елементом інфраструктури ринку є валютна біржа. Вона являє собою специфічний ринок, де об'єктом купівлі-продажу є різні національні валюти відповідно до попиту та пропозиції. На валютній біржі здійснюються визначення ринкового курсу іноземних валют, укладання угод з членами біржі на купівлю або продаж іноземної валюти відповідно до ринкового курсу, операції Центрального банку щодо підтримки ринкового курсу національної валюти тощо.

      Нині  найбільші валютні біржі знаходяться  в Лондоні, Нью-Йорку, Цюріху, Токіо  та інших містах.

      Важливим  елементом сучасної інфраструктури ринку є біржа праці (робочої сили), або служба зайнятості. Біржа праці - це організація, яка регулярно здійснює посередницькі операції між підприємцями (роботодавцями) і найманими працівниками з метою купівлі-продажі товару — "робоча сила ".

      Біржа праці здійснює аналіз стану ринку  праці, прогнозує попит і пропозицію робочої сили, веде облік громадян, що звертаються за працевлаштуванням, сприяє підготовці і перепідготовці кадрів, створенню додаткових робочих  місць, працевлаштуванню працездатних осіб, здійснює професійну орієнтацію молоді, виплачує грошову допомогу по безробіттю, надає профконсультації тощо.

      Значне  місце в інфраструктурі ринку  займає кредитна система. Вона являє  собою сукупність різних видів банків та банківських об'єднань, інвестиційних фондів, страхових компаній, пенсійних фондів, ощадних та інших кредитно-фінансових установ, що здійснюють мобілізацію тимчасово вільних коштів і надають їх економічним суб'єктам у вигляді грошових позик на умовах повернення і платності. Головною ланкою кредитної системи є банківська система. Банки - це фінансово-кредитні організації, що спеціалізуються на акумуляції грошових коштів та кредитуванні, посередництві у грошових розрахунках з економічними суб'єктами і операціях з цінними паперами.

      У ринкову інфраструктуру входять  і державні фінанси, основою яких є центральні і місцеві бюджети. Ці бюджети мають різні джерела  доходів і витрачаються на різні  цілі. Через державний бюджет відбувається перерозподіл доходів, фінансування державних  цільових програм.

      Елементом інфраструктури ринку є суб'єкти страхової діяльності у сфері  господарювання.

      Страхування - діяльність спеціально уповноважених  державних організацій та суб'єктів  господарювання, пов 'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання страхового випадку за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Наявність централізованих грошових коштів дає, з одного боку, високі гарантії відшкодування збитків суб'єктам ринку, а з іншого - дає змогу економно і ефективно використовувати тимчасово вільні кошти на фінансовому ринку.

      Суб'єкти страхової діяльності (страхові компанії) продають страхові поліси (свідоцтва) та акумулюють страхові внески юридичних і фізичних осіб. Одержані доходи розміщують в цінних паперах. Вони можуть надавати довгострокові кредити суб'єктам підприємницької діяльності.

      Важливим  елементом ринкової інфраструктури є аудиторські організації, які  надають аудиторські послуги суб'єктам господарювання.

      Сертифікацію  суб'єктів, які мають намір займатися  аудиторською діяльністю, порядок їх підготовки, облік аудиторських організацій  та аудиторів здійснює Аудиторська  палата України.

      Ще  одним елементом ринкової інфраструктури є законодавство, правова система, що регулює взаємовідносини суб'єктів ринку.

      Формування  і функціонування ефективної ринкової інфраструктури в Україні активно  впливатиме на розвиток сучасних ринкових відносин, підприємницької діяльності, зростання вітчизняної економіки19, С 122-123].

       

      2.3. Моделі ринкової економіки 

      Не  існує єдиної моделі ринкової економіки. Їх специфіка залежить від історичних особливостей розвитку конкретної країни, рівня її економічного розвитку, співвідношення функцій державних і громадських структур, вибору пріоритетів суспільного розвитку. Однак попри всі відмінності моделей, їх можна об'єднати у три різновиди — ліберальний, соціально орієнтований і державно-керований ринок. 

      

                                     Рис. 3. Моделі ринкової економіки 

      Для США, наприклад, характерне незначне втручання  держави в економіку, наближеність до реалізації принципу "вільної  гри ринкових сил". Тут активно  заохочується підприємництво, а високий рівень економічного розвитку дає змогу за рахунок часткового перерозподілу національного доходу підтримувати прийнятний життєвий рівень для малозабезпечених верств населення. Загалом ліберальна модель базується на соціально-культурних особливостях нації — масовій орієнтації на досягнення особистого успіху та високому рівні економічного добробуту.

      Японська  модель ґрунтується на історичних традиціях  цієї країни, на пріоритетах інтересів  нації над особистими інтересами, на високій трудовій дисципліні і відповідальності працівників, розвиненому почутті сприйняття нового, готовності населення йти на певні матеріальні витрати заради добробуту країни. За рахунок перелічених та інших чинників досягається значне зниження витрат виробництва продукції, її висока якість, що забезпечує незаперечну конкурентоспроможність японських товарів на світовому ринку. Японці не перебільшували роль "вільного ринку" і вже з повоєнних років активно застосовували механізм макроекономічного індикативного планування. Нині бізнесмени разом з міністерствами розробляють стратегічні напрями розвитку економіки і визначають ключові галузі для вкладення капіталів. В Японії відсутнє державне соціальне забезпечення (цю функцію виконують фірми).