Недосконалість ринкової економіки та необхідність державного регулювання

                                                          Вступ 
 

      Розвиток  цивілізації доводить, що людству  поки ще не відомо ефективнішої системи  господарювання, ніж ринкова. Виявляється, саме ринкова економіка створює сильні стимули до самореалізації людини, підвищення її трудової та господарської активності, значно прискорює науково-технічний прогрес. Притаманний ринковій економіці механізм саморегулювання забезпечує найкращу координацію діяльності господарюючих суб'єктів, раціональне використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, збалансованості народного господарства.

      Під ринковою розуміють таку економіку, яка базується на приватній власності, в якій економічні рішення приймаються самостійно господарюючими суб’єктами маючи на меті отримання найбільшої вигоди (прибутку).

      У широкому розумінні ринок — це така форма економічного розвитку суспільства, за якої ринковим важелям відводиться  визначальна роль у саморегулюванні  економіки на основі використання цілої  низки економічних законів товарного  виробництва, а державі відводиться роль додаткового регулятора можливих негативних соціально-економічних наслідків.

      Отже  актуальність дослідження даної  курсової роботи полягає у необхідності вивчення самої сутності ринкової економіки, розглянути принципи її організації, проблеми та перспективи розвитку.

      Предметом дослідження виступає сучасна ринкова  економіка.

      Головна мета даної роботи полягає в тому, що  на основі теоретичного матеріалу розглянути сутність ринкової економіки, її принципи побудови, функції, об’єкти та суб’єкти, проаналізувати моделі ринкової економіки та необхідність державного регулювання ринкової економіки.

      Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

      - дати визначення ринкової економіки, її функції, об’єкти і суб’єкти ;

      - виявити основні принципи побудови ринкової економіки;

      - вивчити моделі ринкової економіки;

      - дослідити позитивні та негативні сторони ринкової економіки;

      - дати аналіз заходам держави стосовно недоліків ринкової економіки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      1. Сутність ринкової економіки та її суб’єкти і об’єкти.

      1.1. Сутність ринкової економіки 

      У процесі тривалої еволюції у всіх країнах світу утвердилося панування  ринкової економіки як основної і найефективнішої форми ведення господарства.

      Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою", в рамках і з допомогою яких відтворюються і панують відносини і зв'язки товарного виробництва.

      Теоретичні  аспекти розвитку ринкової економіки  знайшли своє віддзеркалення в працях таких відомих вчених-економістів, як А. Сміт,        Д. Рікардо, Д. Міль, А. Маршалл, А. Пігу, Дж. М. Кейнс, М. Фрідмен,           А. Чухно, С. Мочерний, В. Базилевич. Проте цілісного уявлення про особливості і тенденції розвитку ринкової економіки не створено.

      З політико-економічної точки зору ринкове господарство є обов'язковим, невід'ємним компонентом товарного виробництва. Отже, природа, економічний зміст, функції і структура ринкової господарської системи зумовлюються товарним виробництвом, його принципами та законами.

      У сучасній науковій літературі, в політичних і законодавчих документах поняття "ринкове господарство" нерідко ототожнюють з такими поняттями, як "ринок", "ринкова економіка", "ринкова організація виробництва". Ці поняття в цілому можна використовувати як тотожні.

      Ри́нкова еконо́міка — вид організації економіки, за якої продукт, що виробляється, стає товаром, тобто виробляється з метою продажу на ринку.

      Ринкова організація економіки виявилася  найбільш ефективною. Вона вимагає  від суспільства найменших витрат при вирішенні кардинальних економічних  проблем. Виробники і споживачі  товарів знаходять один одного без усякого втручання ззовні, спілкуючись між собою мовою цін. Завдяки такій вільній поведінці забезпечується пропорційність у господарській діяльності: усе непотрібне, що втратило свою корисність, відкидається не знаходячи попиту, а потрібне, прогресивне отримує простір і розвиток.

      Ринкова економіка, за теорією А. Сміта, - це лад, заснований на приватній власності, за якого здійснюється вільна гра  ринкових сил. Рушійною силою господарського розвитку є прагнення індивідуума  до досягнення власних економічних інтересів, яке збільшує не тільки його добробут, а й примножує багатство суспільства. Суперечність між індивідом і суспільством відсутня.

      У ринковій економіці держава виконує  другорядну роль, хоча вона відіграє важливе  значення в розвитку національного господарства. Тобто держава виконує лише ті функції, які окремий індивід, без ЇЇ втручання або взагалі, не може здійснити або зробить це економічно неефективно. Зокрема, такими функціями держави є організація громадського порядку, забезпечення національної оборони, організація державної поштової служби, запровадження обов'язкового шкільного навчання, емісія великих банкнот, будівництво деяких громадських споруд та їх утримання в належному стані тощо[19, . С. 106-108].

      Ринкова економіка – це альтернатива адміністративно-командній системі. От її неможливо піти, навіть упровадивши госпрозрахунок, оренду і продовжуючи централізований встановлювати ціни, нормативи і тому подібне Практика показала, що поряд з регулюванням соціальних і економічних параметрів з центру потрібні якісь сили саморегулювання. Вони-то і є специфічною особливістю ринку.

      Ринок виступає не як самоціль, а як засіб  досягнення вищих результатів виробництва, забезпечення ефективності фінансово-господарської  діяльності за допомогою системи важелів регулювання економіки. У основі такого регулювання – перехід від вертикальних зв'язків в економіці до горизонтальних (між виробником і споживачем), і ці зв'язки повинні встановлюватися між самостійними товаровиробниками [1, С. 219].

      Перехід до ринкової економіки ні за яких обставин не може бути здійснений "кавалерійською атакою", цей процес не може бути легким і безболісним. При цьому треба взяти до уваги, що в сучасному світі з 170 країн ринкової економіки тільки понад 30 належать до багатих розвинутих країн.

      Для ефективного функціонування ринку  необхідні певні умови: 
          - реальний плюралізм (множинність) форм власності та форм господарювання. Якщо виходити з досвіду розвинутих країн, то для забезпечення такого плюралізму повинні існувати індивідуальна приватна власність (заснована як на своїй, так і на чужій праці), колективна власність (у формі акціонерних компаній, кооперативів, власності трудових колективів тощо), державна власність, муніципальна власність, змішані форми власності (різні комбінації названих форм);

          - неспроможність суб'єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін. За наявності такого впливу, що передбачає існування монополій (в тому числі олігополій як колективних монополій), ефективність функціонування ринку зменшується;

      - розвинуте антимонопольне законодавство та наявність достатніх механізмів його реалізації. Ця умова значно послаблює монополістичні тенденції в економіці та сприяє ефективному функціонуванню сучасного ринку;

      - високорозвинута система економічного та адміністративного регулювання економіки з боку держави (за переважання економічних методів), що призводить до існування регульованого ринку;

      - наявність і доступність всебічної інформації про ринок. Виконання цієї умови передбачає розвинуту маркетингову діяльність;

      - наявність ринкової інфраструктури, тобто комплексу установ, інститутів, служб, підприємств, які обслуговують ринок;

      - конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприємницької діяльності;

      - розгалужений, розвинутий комплекс об'єктів власності, які можуть стати предметом купівлі-продажу. До таких об'єктів належать засоби виробництва, в тому числі земля, робоча сила, інтелектуальна власність (у формі патентів, ліцензій тощо), послуги, різні види цінних паперів (акції, облігації, сертифікати та ін.), гроші, нерухомість, предмети споживання тощо;

       - стабільна грошова та фінансова системи, а отже відповідно відсутність або низький рівень інфляції та стабільність податкової системи (яка породжує стабільність фінансової);

      - раціональне поєднання лібералізму (відкритості внутрішнього ринку) та протекціонізму (система захисту від зовнішньої конкуренції)[12,С. 257-259]. 

      1.2. Суб’єкти та об’єкти ринкової економіки 

      Основними об’єктами ринкових відносин є:

      - товари і послуги, які постачені на ринок або які можуть бути постачені за певного рівня ціни. До товарів ми включаємо і капітальні блага, тобто засоби виробництва;

      - робоча сила, або праця;

      - земля та інші природні ресурси;

      - нерухомість: будівлі, споруди, житло;

      - технології та інформація [10, С. 129].

      Суб'єктами сучасної ринкової економіки є підприємці, працівники, кінцеві споживачі, власники позичкового капіталу, власники цінних паперів тощо, яких узагальнено поділяють на дві мікросистеми — домогосподарства і фірми, держава.

      Домашнє господарство є особливим явищем ринкової економіки. Поняття "домашнє господарство" близьке до поняття сімейного господарства у звичайному розумінні: люди, пов'язані родинними зв'язками, мають спільні доходи і спільно їх використовують, мають на меті максимальне задоволення власних потреб. Але в ринковій економіці домашні господарства є особливим утворенням: вони не лише отримують і витрачають доходи, а й є власниками та постачальниками всіх ресурсів, необхідних фірмам для виробництва товарів і послуг, — землі, праці, капіталу, підприємницьких здібностей. 

      

      Рис.1. Кругообіг товарів і доходів у ринковій економіці 

      Фірма — це економічна одиниця, що використовує ресурси для виробництва економічних благ і постачає ці блага на ринок, має на меті максимізацію прибутку.

      На  малюнку зображено схему кругообігу, що здійснюється між двома суб'єктами — домашніми господарствами і фірмами, зв'язки яких опосередковані ринком ресурсів і ринком продуктів.

      Кругообіг ринкової економіки починається  з домашніх господарств як власників  ресурсів, що постачають на ринок ресурсів працю, землю і підприємницькі здібності. Ресурси потрапляють до фірм, які, розподіливши та поєднавши їх у певний спосіб, створюють товари і послуги. Вироблені товари і послуги, опинившись на ринку продуктів, стають об'єктом попиту і подальшого споживання домогосподарств. Цим завершується перше (внутрішнє) коло кругообігу у ринковій економіці.

      Друге коло кругообігу починається з фірм. Фірми, здійснюючи витрати, є на ринку ресурсів покупцями. Купуючи ці ресурси у домогосподарств, вони сплачують їм доходи: заробітну плату, ренту, процент і прибуток. Домогосподарства, отримавши доходи, здійснюють споживчі витрати і на ринку продуктів купують товари та послуги. Фірми, які ці товари і послуги реалізують, привласнюють виручку від реалізації.

      Отже, на ринку товарів і послуг фірми  пропонують їх, а домогосподарства визначають свій попит на товари і  послуги. На ринку ресурсів домогосподарства пропонують ці ресурси для продажу, а фірми визначають свій попит на них.