Грошова система та грошовий обіг

План

Вступ

Грошова система………………………………………………4

Грошовий обіг………………………………………………...19

Висновок

Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Грошова система України функціонує відповідно до закону про Національний банк України. Офіційною грошовою одиницею (валютою) є гривня. Співвідношення між гривнею і золотом Законом не встановлено. Офіційний курс гривні до іноземних грошових одиниць визначається НБУ і публікується в пресі. Фіксований масштаб цін відсутній. Видами грошей, що мають законну платіжну силу, є банкноти і металеві монети, що забезпечуються всіма активами Національного банку. Крім готівки функціонують і безготівкові гроші (у виді засобів на рахунках у кредитних установах). Виключним правом емісії готівки, організації і їхнього обертання і вилучення володіє НБУ. На Національний банк України покладені такі обов'язки: n прогнозування й організація виробництва, перевезення і збереження банкнот і монет, а також створення їхніх резервних фондів; n установлення правил збереження, перевезення й інкасації готівки для кредитних організацій; n визначення ознак платоспроможності грошових знаків і порядку заміни і знищення ушкоджених; n розробка порядку ведення касових операцій для кредитних організацій; n визначення правил, форми, термінів і стандартів здійснення безготівкових розрахунків; n ліцензування розрахункових систем кредитних установ. З метою регулювання економіки НБУ залучає такі інструменти: ставки облікового відсотка; норми обов'язкових резервів кредитних установ; операції на відкритому ринку; здійснює регламентацію економічних нормативів для кредитних заснувань. Для здійснення касового обслуговування кредитних заснувань, а також інших юридичних осіб, на території України створюються розрахунково-касові центри при територіальних головних управліннях НБУ. Ці центри формують оборотну касу по прийомі і видачі готівки, а також резервні фонди грошових банківських квитків і монет. Резервні фонди являють собою запаси не випущених в обіг банкнот і монет у сховищах НБУ і мають важливе значення для організації і централізованого регулювання касових ресурсів. Залишок готівки в оборотній касі лімітується і при перевищенні ліміту надлишки грошей передаються з оборотної каси в резервні фонди. Об'єктивна потреба в резервних фондах обумовлена необхідністю: задоволення потреб економіки в готівці; відновлення грошової маси в обігу в зв'язку з приходом у негодність окремих банкнот; підтримки обов'язкового покупюрного складу грошової маси в цілому по країні і регіонам; скорочення витрат на перевезення і збереження грошових знаків. Готівка випускаються в обіг на основі емісійного дозволу - документа, що дає право НБУ підкріплювати оборотну касу за рахунок резервних фондів грошових банкнот і монет.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Грошова система

За сферою охвату економічних відносин грошова  система ¾ явище надзвичайно широке, адекватне всьому грощовому обороту. Всі грошові потоки, незалежно від сфйери економіки, яку обслуговують, та форми в якій здійснюються, є об’єктами регулятивного впливу грошової системи. Тому є підстава для виділення в складі грошової системи окремих, відносно самостійних підставин:

• системи безготівкових розрахунків;
• валютної системи;
• системи готівкового обігу.

Кожна з вказаних підсистем має свій особливий об’єкт регулятивного  впливу, який обмежується певною формою чи сферою грошового обороту. Кожна з них буде розглянута в наступних главах підручника.

Поскільки грошова система кожної країни визначається її внутрішнім законодавством, саме явище  грошової системи виступає на поверхні як суто національне. Кожна держава  формує свою власну грошову систему, стараючись надати їй повну незалежність та здатність протистояти зовнішнім впливам, коли вони загрожують інтересам національної економіки. Наявність такої суверенної грошової системи є однією з ключових ознак політичної та економічної самостійності держави.

Особливо  переконливо національно-державна зумовленість грошових систем проявилася в період становлення незалежних країн, що виникли на терені колишнього СРСР. Кожна з них, проголосивши свою політичну незалежність, по суті одночасно заявила з єдиного рубльового простору, який регулювався іншою державою ¾ Російською Федерацією, та про створення власних грошей та грошової системи. Однією з перших серед цих країн стала на шлях побудови власної грошової системи Україна.

Національно-державна домовленність та призначення грошової системи повинно враховуватися урядом країн, коли коли вони приймають рішення про реконструкцію своїх грошових систем в напрямку їх об’єднання. Таке об’єднання неминуче означає втрату істотного захисного механізму для національної економіки, яким є грошова система. Відмова від такого механізму економічно можлива лише за умови, що ці країни мають однакові за рівнем розвитку і структурою економіки, та високодемократичні політичні устрої. В противному випадку виникнуть загрози втрат, як для економічно слабких так і економічно сильних країн, що об’єднуються. Про це красномовно свідчать великі труднощі, з якими зіткнулися країни-члени ЄС в спробі об’єднати свої грошові системи в одну з єдиною валютою ЄВРО. Усвідомивши значні загрози від об’єднання грошових систем країн з різним рівнем економічного розвитку та неможливість у визначені сроки (1999 рік) ліквідувати ці відмінності, керівництво ЄС всебільше схиляється до думки про допуск до об’єднаної грошової системи тільки деяких країн-членів, які мають найменші відмінності в економічному та фінансовому становищі.

Загальнонаціональне призначення та особлива місія грошової системи у функціонуванні держави  зумовлюють важливу роль історичного  фактору, традицій, національних особливостей, економічного розвитку країни в її формуванні. Це проявляється не тільки в зовнішньому вигляді грошових знаків та монет, що несуть на собу багато відмінностей з історії країни, а й у більш складних і відповідальних елементах грошової системи, таких як масштаб цін, купюрність грошових знаків, організація розрахунків тощо. Завдяки цьому грошова система кожної країни має свої специфічні ознаки, які відрізняють її від грошових систем інших країн, забезпечують їм імунитет против зовнішнього втручання.

Разом з тим в грошових системах різних країн є багато спільного. Це проявляється перш за все в однотипності методів регулювання грошових потоків та маси грошей в обігу, ідентичності інструментів регулювання грошового ринку тощо. Ця спільність деяких рис грошових систем різних країн зумовлена однотипністю їх економічних систем, побудованих на риноквих засадах. Коли економічний розвиток створив достатні умови для демонетаризації золота, країни з ринковою економікою досить одностайно відмовилися від системи золотого монометалізму і запровадили грошові системи, що базуються на крелитних грошах. Нині ці країни також дружно запроваджують в своїх грошових системах обіг електронних грошей у вигляді платежів на основі сучасних електронних технологій.

При нормативно-правовому підході до грошової системи в її складі можна виділити декілька окремих елементів, кожний з яких законодавчо зафіксований. Стосовно до умов України можна виділити такі елементи її грошової системи:

• найменування грошової одиниці;
• масштаб цін;
• види та купюрність грошових знаків, я5кі мають статус законного платіжного засобу;
• регментація безготівкових грошових розрахунків;
• регламентація готівкового грошового обороту;
• регламентація режиму валютного курсу та операцій з валютними цінностями;
• регламентація режиму банківського процесу;
• державні органи, які здійснюють регулювання грошового обороту та контроль за дотриманням чинного законодавства.

Найменування  грошової одиниці виникає, як правило, історично. Навіть коли молоді держави  створюють нові грошові системи, назви для своїх грошових одиниць (національних валют) вони шукають в своїй історії чи в історії корінної нації відповідної країни. Так, зокрема, поступила Україна. Нову національну валюту рішенням Верховної Ради України названо гривня. Таку назву мала грошова одиниця Київської Русі ¾ високорозвинутої держави, яка існувала на території сучасної України в Х-Х1 ст. Тим самим проведена своєрідна місія зв’язку між сучасною і колишньою українськими державами, що підтверджує закономірний характер відновлення держави Україна.

Масштаб цін представляє собою величину грошової одиниці даної країни. В  епоху, коли гроші мали натурально-речову форму, зокрема золота та срібла, масштаб  цін встановлювався державою шляхом визначення вагового вмісту металу в  грошовій одиниці. Визначена таким чином величина грошової одиниці була важливим елементом системи ціноутворення. Адже купівельна спроможність таких грошей не могла істотно відхилятися від вартості їх офіційного металевого вмісту. Тому змінюючи величину останнього, держава могла змінювати загальний рівень творчих цін.

В сучасних умовах, коли в обігу знаходяться  нерозмінні на золото кредитні гроші, фіксація державного металевого вмісту грошової одиниці втратила сенс і  відмінена в усіх країнах. А масштаб  цін втратив форму вагового вмісту металу в грошовій одиниці. Але чи зберігся взагалі масштаб цін як елемент грошової системи? І якщо зберігся , то в якій формі і як держава формує і використовує його якості елемента грошової системи?

Про наявність  масштаба цін і в сучасних умовах свідчать істотні відмінності в рівнях цін на одні й ті ж товари, виражені в грошових одиницях різних країн. Це є прямим свідченням того, що ціни визначені в різних масштабах, тобто в грошових одиницях різної величини. Більше того, ціни в одній і тій же грошовій одиниці можуть істотно змінюватися, якщо остання знецінюється, тобто зменшується її величина як масштаб цін.

В більшості  випадків масштаб цін в сучасних умовах змінюється стихійно, незалежно  від волі держави, під впливом  інфляційних процесів в економіці. Тобото, місце і роль масштабу цін в процесі ціноутворення істотно змінилися. Уже не держава свідомо змінює масштаб цін з метою впливу на рівень цін, а стихійні процеси в ціноутворенні змінюють масштаб цін, новий рівень якого в подальшому впливає на ціноутворення.

Поскільки інфляційні процеси стали хронічним  явищем, виникла загроза постійного зменшення масштабу цін, що негативно  впливає на функціонування грошей як міри вартості та дієвість системи  цін. Тому в довгостроковому плані  підтримування масштабу цін на певному, відносно сталому рівні є важливою задачею кожної держави.

Вирішеню  цієї задачі сприяють перш за все державні заходи антиінфляційної політики. Проте  ці заходи, пригнічуючи інфляцію, можуть тільки зупинити подальше скорочення масштабу цін, але не можуть відновити його попереднього ¾ доінфляційного рівня. Ціни втрачають співставимість в часі, здатність вірно виражати динаміку економічних процесів. Послабити ці недоліки можливо шляхом відновлення попереднього масштабу цін, що можна здійснити шляхом деномінації, яка проводиться як елемент грошової реформи. Отже проблема масштабу цін в сучасних умовах стала складовою більш загальної проблеми забезпечення сталості грошей і вирішується одночасно з нею.

Наведені  положення щодо природи масштабу цін в сучасних умовах наглядно проявився в українській економіці 1991-1996 рр. Під дією різних інфляційних факторів протягом 1991-1993 рр. оптові та роздрібні ціни в Україні зросли приблизно в 9-10 тисяч разів, точніше ¾ роздрібні ціни на споживчі товари ¾ у 8435,7 разів, а оптові ціни промисловості ¾ в 10701,6 разів (порівняно з 1990 р.). В такій же мірі зменшилася величина грошової одиниці ¾ українського карбованця. Вона стала мікроскопічно малою, внаслідок чого з обігу зникли не тільки монети, а й всі купюри номіналом менше 10 000 крб. В обігу широко використовувалися купюри в 100 000 крб. і навіть в 1 млн.крб, поскільки якраз такий номінал був адекватний новому масштабу цін.

Починаючи з 1994 р. інфляція в Україні пішла  на спад. Протягом декількох місяців 1995 р., а сособливо ¾ в 1996 р., індекс цін залишався незмінним. Проте рівень всіх цін був таким же високим як і раніше ¾ на найпростіші товари ціни виражалися десятками і сотнями тисяч карбованців. Ця обставина сама по собі істотно ускладнювала грошові відносини, погіршувала розрахунковво-касове обслуговування госплдарюючих суб’єктів, підтримувала недовіру до грошово-кредитної політики державаи, підсилювала інформаційні очікування. Усунути ці недоліки можна було шляхом укрупнення грошової одиниці (збільшення масштабу цін). Ця задача була однією з ключових при проведенні грошової реформи у вересні 1996 р. Вирішили її шляхом деномінації (зменшення) у 100 тис. разів всіх грошових показників, включаючи масу готівки в обігу.

Міра  укрупнення масштабу цін (100 000 раз) була вибрана не випадково. Здавалося, що запроваджуючи принципово нову грошову одиницю, Україна могла вибрати будь-який масштаб цін, не орієнтуючись на той, який був за часів входження її до складу СРСР. Адже світова практика свідчить, що успішно можуть функціонувати грошові системи з відносно малим масштабом цін (наприклад, в Японії та Італії) та з відносно великим (наприклад, у Великобританії, Канаді, Австралії).

В ході підготовки грошової реформи в Україні  активно дискутувалося питання, який масштаб цін вибрати. Були пропозиції запровадити малий масштаб цін, провівши деномінацію в 10,0 тис. разів. Пропонувалось також встановити величину гривні на рівні долара США, а це означало, що деномінацію прийшлось би, проводити в значно більшій мірі. Але обидві пропозиції не враховували історичної обумовленності формування масштабу цін і тому не були прийняті.

Найбільш  повно відповідав вказаній вимозі масштаб  цін, що складувався при деномінації  цін в 100 тисяч разів. Поскільке  обвальне зростання інфляції почалося з 1991 р., то масштаб цін 1990 р. можна вважати кінцевою точкою в його історичному русі, перерваною полосою гіперінфляції. Тому логіка історичного підходу вимагала визначення розміру гривні на рівні масштабу цін 1990 року. Поскільки індекс споживчих цін на початок 1996 року зріс порівняно з 1990 роком приблизно в 126 тис. разів, а індекс оптових цін промисловості ¾ в 87 тис. разів, деномінація в 100 тис. разів по суті відновлювала той рівень масштаба цін, який він був у 1990 році.