Форми і системи заробітної плати. Функції заробітної плати. Сучасна структура заробітної плати

     Згідно  з проектом Трудового кодексу держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств і організацій шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і мінімальних гарантій в оплаті праці, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників суб'єктів господарювання державного та комунального секторів економіки, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджетів, умови і розміри оплати праці працівників цих підприємств визначається Кабінетом Міністрів України. А договірне регулювання оплати праці працівників підприємств і організацій здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному, галузевому, територіальному рівні та колективних договорів відповідно до законодавства. Норми колективного договору, якими допускається оплата праці нижче норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче державних норм та гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися на період подолання фінансових труднощів підприємства, організації строком, який у будь якому випадку не може перевищувати шести місяців.

     На  мою думку проект Трудового кодексу  більш детально регламентує питання  співвідношення державного та локального регулювання заробітної плати. На відміну  від нині діючого Трудового Кодексу, в якому питання державного та локального регулювання заробітної плати розпорошені по всьому кодексу, проект конкретно визначив що відноситься до сфери державного регулювання заробітної плати, а що до сфери локального регулювання заробітної плати. В цьому я бачу переваги проекту Трудового кодексу.

 

      3. Системи заробітних  плат та їх види 

     Системою  заробітної плати називається спосіб нарахування працівнику оплати праці  в залежності від затрат, складності праці, умов, характеру чи результатів праці.

     Існує декілька основних систем оплати праці: відрядна, погодинна (по часова) та тарифна  система.

     Тарифна система оплати праці.

     Тарифна система - це комплекс різних нормативних  актів, які приймаються в централізованому і локальному порядку та забезпечують диференціацію оплати праці в залежності від складності (кваліфікації) праці, її умов (шкідливості, важкості, кліматичних умов), характеру і значення праці.

     Тарифна система включає:

     1. Тарифні сітки 

     2. Тарифні ставки 

     3. Схеми посадових окладів

     4. Тарифно-кваліфікаційні характеристики(довідники) 

     5. Надбавки і доплати, районні  коефіцієнти, списки (перечні) робіт  з шкідливими і важкими умовами  праці. 

     Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно  від їх складності, а працівників - кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.

     Тарифні сітки - це сукупність кваліфікаційних  розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Кваліфікаційний розряд характеризує рівень кваліфікації роботи, тобто степінь її складності. Прості роботи відносяться до нижчих розрядів, складні - до вищих (проста штукатурка та фігурна). Коефіцієнтом першого розряду є одиниця, а далі коефіцієнти збільшуються на десяті долі (1, 1; 1, 2; 1, 3 і т.п. ) і коефіцієнти шостого розряду (при 6 розрядній сітці) чи восьмого розряду (при восьми розрядній сітці) також може бути менше розрядів 2, 3, 4, як буде встановлено на даному ПОУ.

     В залежності від вибраної одиниці  часу ставки першого розряду бувають  годинні, денні, іноді місячні. В  більшості галузей застосовуються годинні ставки. В вугільній, гірничорудній промисловості, сільському господарстві - денні ставки.

     Тарифні ставки - це найважливіший елемент  тарифної системи. Це виражений в  грошовій формі абсолютний розмір оплати праці різних груп і категорій  робітників в одиницю робочого часу. В залежності від вибраних одиниць встановлюються годинні, денні чи місячні тарифні ставки. Вони залежно від умов праці поділяються на три категорії:

     1. Нормальні тарифні ставки 

     2. Тарифні ставки на важких і  шкідливих роботах

     3. Тарифні ставки на особливо  важких і особливо шкідливих  роботах, розмір яких збільшується.

     Тарифні ставки змінюються і в залежності від напруженості праці для робітників відрядників вони більш підвищені, чим для погодинників.

     Тарифно-кваліфікаційні характеристики робіт, професій і посад - їх розробка і затвердження відноситься до компетенції Мінпраці та Соцполітики. Вони складаються з 3 частин:

     1. Керівники 

     2. Спеціалісти 

     3. Технічні виконавці 

     Довідники встановлюють функціональні обов'язки працівників по їх спеціальності, кваліфікації, котрі працівники повинні знати і уміти виконувати. Довідники є єдині для всього народного господарства, галузеві - по видам галузевих робіт. На їх підставі можуть розроблятися локальні довідники для конкретного ПОУ.

     Надбавки  і доплати бувають двох видів: централізовані - встановленні законодавством і локальні - встановленні колдоговорами, угодами, трудовими договорами(контрактами).

     До  центральних належать надбавки і  доплати за роботу в польових умовах (геологи) до 50% ставки; за рухомий, роз'їзний характер роботи - від 15 до 40% тарифу; за роботу в зоні ЧАЕС; північні і районні надбавки; за класність водіям (водіям 1 та 2 класу); надбавки за класні чини, звання (судді, прокурори).

     Формування  тарифної сітки (схеми окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів), що встановлюються у розмірах, не нижчих ніж визначені генеральною, галузевою (регіональною) угодою.

     Віднесення  виконуваних робіт до певних тарифних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних  розрядів робітникам провадиться власником  або уповноваженим ним органом  згідно з тарифно-кваліфікаційним  довідником за погодженням з профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

     Згідно  з проектом Трудового кодексу  основою регулювання оплати праці  є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні ставки, тарифні  сітки, схеми посадових окладів  і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації за розрядами тарифної сітки. Тарифна система є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) проводиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів), які (співвідношення) встановлюються у розмірах не нижче визначених галузевою (регіональною) угодою. Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів робітникам проводиться роботодавцем згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником. Кваліфікаційні розряди підвищуються насамперед робітникам, які успішно виконують встановленні норми праці і сумлінно ставляться до своїх трудових обов'язків. Право на підвищення високого розряду протягом не менш як трьох місяців і склали кваліфікаційний іспит. Посадові оклади установлює роботодавець відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестації роботодавець вправі змінювати посадові оклади працівникам у межах затвердженої в установленому порядку схеми посадових окладів (мінімальних і максимальних розмірів окладів за відповідними посадами). Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань праці.

     Відрядна система оплати праці.

     Відрядна  система оплати праці має декілька різновидів: пряма відрядна; відрядно-прогренсивна; відрядно-акордна; відрядно-побічна; відрядно-преміальна. При цьому відрядна система заробітної плати може бути індивідуальною і колективною.

     Пряма відрядна система полягає у тому, що кожна одиниця продукції оплачується за незмінною відрядною розцінкою незалежно від рівня виконання норм виробітку (Норма виробітку - це встановлений обсяг роботи, який працівник чи група працівників відповідної кваліфікації повинні виконати за одиницю робочого часу в певних організаційно-технічних умовах ) чи норми часу (Норма часу -це розмір витрат робочого часу, встановлений для виконання одиниці роботи працівником або групою працівників відповідної кваліфікації в певних організаційно-технічних умовах). Порядок визначення відрядної розцінки залежить від того, що складено в основу нормування праці. Якщо при виконанні певної роботи нормою праці є кількість виготовленої продукції, то відрядна розцінка відповідно до ст. 90 КЗпП обчислюється за формулою

     Рв₌ Т

     Н_в

     де  Р_в - розцінка відрядна; т - тарифна ставка; н_в - норма виробітку.

     Коли  ж на виготовлення певної одиниці  продукції встановлена норма  часу, відрядна розцінка обчислюється за формулою

     Р_в= т x н_ч

     де  Р_в - розцінка відрядна; т - тарифна ставка; Н_ч - норма часу.

     При обчисленні відрядної розцінки необхідно, щоб її складові елементи обчислюватись  за однакову одиницю часу - годину, робочий  день, місяць.

     Для визначення розміру заробітної плати  працівника відрядна розцінка, незалежно  від способу її обчислення, помножується на кількість виготовленої працівником продукції.

     Відрядно-прогресивна  система заробітної плати є однією з найбільш складних з юридичної  точки зору. Її зміст полягає в  тому, що працівник у разі перевиконання  норми виробітку при дотриманні якісних показників праці одержує винагороду за прогресивно зростаючими розцінками. Правильне застосування цієї системи сприяє зростанню випуску продукції без збільшення обладнання і кількості працівників, тобто веде до збільшення продуктивності праці. Оплата за цією системою пов'язана з визначенням і виплатою прогресивних доплат, правове регулювання яких відрізняється від правового регулювання основної оплати праці за твердими розрядними розцінками.

     Відрядно-прогресивна  система оплати праці вводиться з метою значного підвищення продуктивності праці на вирішальних дільницях виробництва. Ця система оплати є заохочувальною. Але вона, як правило, не є постійною, оскільки вводиться на певний строк. Вихідною базою введення відрядно-прогресивної системи є певний рівень виконання встановлених норм виробітку, досягнення яких дає працівнику право на оплату продукції, що виготовлена понад достатньо високу норму, за прогресивно зростаючими відрядними розцінками. Введення, скасування чи перегляд відрядно-прогресивної системи заробітної плати є зміною істотних умов трудового договору, тому при їх проведенні повинні виконуватись умови, передбачені ст. 32 КЗпП.

     При акордній системі оплати праці винагорода виплачується за кінцевий результат  комплексу робіт - готовий будівельний об'єкт, монтаж обладнання та ін. Акордна оплата визначається на підставі чинних норм виробітку чи норм часу, що передбачені на окремі роботи, які входять як складові частини до цілого об'єкту. Тому остаточний розрахунок за роботу, виконану акордно, проводиться після прийому всього об'єкту.

     Акордна система оплати праці вводиться  для посилення матеріальної зацікавленості у скороченні строків виконання  робіт без зниження якості.

     Побічно-відрядна система заробітної плати, як правило, застосовується для оплати праці допоміжних працівників, які обслуговують основне виробництво. Їх заробіток визначається за відрядними розцінками, що встановлені на одиницю продукції, виготовлену робітниками основного виробництва.

     Відрядно-преміальна - передбачає поєднання відрядної форми оплати праці з виплатою премії. ЗУ "Про оплату праці" не передбачає державного регулювання преміювання, це сфера регулювання локальними нормами.

     Переважно заробітна плата нараховується  і виплачується індивідуально кожному  працівнику. Разом з тим існує колективна форма організації праці, яка застосовується в бригаді. При бригадній формі організації праці заробіток кожного члена бригади визначається на підставі загальних результатів роботи бригади. Загальний колективний заробіток бригади розподіляється між членами бригади відповідно до їх кваліфікації і відпрацьованого часу.

     Почасова система оплати праці.

     Почасова  система оплати праці застосовується переважно для оплати праці службовців Для робітників ця система застосовується у випадках автоматизації та механізації виробництва, зокрема, на дільницях і видах робіт з регламентованим режимом виробництва, при обслуговуванні апаратури, на дослідних виробництвах тощо.