Фінансові інструменти та фінансовий інжиніринг

     2. Поняття фінансового інжинірингу 

     Послуги типу «інжиніринг» з'явились в розвинених країнах в 60-ті роки і до теперішнього часу одержали достатньо широкий  розвиток. Міжнародний інжиніринг – діяльність по наданню комплексу послуг виробничого, комерційного і науково-технічного характеру, здійснених як спеціалізованими фірмами, так і промисловими, будівельними та іншими компаніями.

     Всю сукупність інжинірингових послуг можна  поділити на дві групи послуг:

     1) пов'язані з підготовкою виробничого  процесу (передпроектні, проектні, післяпроектні та спеціальні);

     2) по забезпеченню нормального  ходу процесу виробництва і  реалізації продукції. В цю  групу входять роботи, пов'язані  з оптимізацією процесів експлуатації, управління підприємством і реалізації його продукції.

     Таким чином, інжиніринг виступає як важливий засіб підвищення ефективності вкладеного в об'єкт капіталу. Його завданням являється одержання замовниками найкращих (оптимальних) результатів від вкладень капіталу та інших витрат за рахунок:

     1) системного підходу до здійснення  проектів;

     2) багатоваріантності технічних й  економічних розробок, їх фінансової  оцінки і вибору оптимального варіанту;

     3) розробки проекту з урахуванням  можливості застосування прогресивних  будівельних і виробничих технологій, обладнання і матеріалів;

     4) застосування сучасних методів  організації й управління всіма  стадіями виконання проектів.

     Як  самостійний вид міжнародних  комерційних операцій, інжиніринг передбачає надання на основі договору на інжиніринг одною стороною (названої консультантом) другій стороні (названій замовником) комплексу чи. окремих видів інженерно-технічних послуг, пов'язаних з проектуванням, будівництвом і введенням об'єкта в експлуатацію, з розробкою нових технологічних процесів на підприємстві замовника, із вдосконаленням наявних виробничих процесів аж до введення виробу. у виробництво.

     Надання на основі договору на інжиніринг повного  обсягу послуг і поставок, необхідних для будівництва нового об'єкта, називається комплексним інжинірингом. Він нараховує три окремих види інженерно-технічних послуг:

     1) консультативний інжиніринг, який  пов'язаний, головним чином, з  інтелектуальними послугами, що здійснюються при проектуванні об'єктів, розробці планів будівництва і контролю за проведенням робіт;

     2) технологічний інжиніринг нараховує  надання замовнику технологій, необхідних, необхідних для будівництва промислових об'єктів і їх експлуатації (договори про передачу виробничого досвіду і знань, розробку проектів по енергопостачанню, водопостачанню, транспорту та ін.);

     3) будівельний або загальний інжиніринг, що полягає, головним чином,  в постачанні обладнання, техніки  або монтажу устаткування, враховуючи  при необхідності інженерні роботи. Кожен із цих видів інженерно-технічних послуг може бути предметом самостійного договору.

     Інжиніринг  як вид зовнішньоторгових операцій має свої специфічні особливості:

     являється одною із форм послуг виробничого  призначення, яка безпосередньо не втілюється в речовій формі, а в його кориснім ефекті. Цей корисний ефект може мати матеріальний носій, як, наприклад, проектна і технічна документація, графіки, креслення і т. п., або може не мати, як навчання, управління та ін.;

     інжиніринг  пов'язаний, в кінцевому результаті, з підготовкою і забезпеченням процесу виробництва і реалізації розрахованих на проміжне і кінцеве споживання матеріальних благ. Самі послуги виробничого характеру не входять до складу інжинірингу;

     як  уособлена сфера виробничої діяльності, інжиніринг носить комерційний характер, тобто стає об'єктом купівлі-продажу;

      
інжиніринг відрізняється від  ліцензії, «ноу-хау» та інших форм в  області технологій.

     Інжинірингові послуги являються відтвореними послугами, вартість яких визначається суспільно необхідними затратами  часу на їх виробництво і таких, що мають багато продавців для їх реалізації. Ліцензії ж і «ноу-хау» пов'язані з реалізацією нових в даний момент не відтворених знань виробничого призначення, які мають обмежену кількість продавців.

     На  практиці надання інжинірингових послуг часто поєднується з продажем «ноу-хау». В даному випадку «ноу-хау» носить прихований характер і не виділяється в самостійну угоду. Це веде до змішування понять «інжинірингові послуги» і «обмін технологією». В дійсності ж інжинірингові послуги – це спосіб передачі нових технологічних та інших знань, але самі послуги являють собою товар, що відрізняється від технології. Інжинірингові фірми, наприклад, в галузі управління займаються не плануванням, а розробкою нових методів планування виробництва продукції на основі маркетингових досліджень зовнішнього ринку, не обліком і звітністю, а пошуком нових підходів до обліку та звітності, модернізації структур управління, контролю за якістю продукції і т.п.

     В останній час на світовому ринку  інжинірингових послуг з'явився новий  вид послуг – послуги реінжинірингу, які надають іноземні інжинірингові  фірми.

     Реінжиніринг  являє собою інженерно-консультаційні послуги по перебудові систем організації та управління виробничо-торговими й інвестиційними процесами господарського об'єкта з метою підвищення його конкурентоздатності і фінансової стійкості. Реінжиніринг поділяється на два види: кризовий і реінжиніринг розвитку.

     Перший  спрямований на вирішення кризисних  проблем підприємства. Він використовується тоді, коли результат фінансово-комерційної  діяльності підприємства постійно знижується, конкурентоздатність його різко падає, з'являються тенденції до банкрутства й потрібен комплекс заходів по подоланню кризової ситуації. Сьогодні в кризовому реінжинірингу відчувають потребу багато підприємств Донецької області та України.

     Другий  вид реінжинірингу використовується у тих випадках, коли динаміка розвитку знижується і діюча структура організації й управління підприємством вже досягла межі в одержанні прибутку. В процесі реорганізації системи управління господарського суб'єкта на основі реінжинірингу здійснюється перехід від бізнес-процесу до бізнес – процес-реінжинірингу. Бізнес-процес являє собою дію персоналу управління в господарському процесі. Бізнес-процес-реінжиніринг – це оптимізація системи управління господарськими процесами, враховуючи зовнішньоекономічну діяльність.

     Фінансова інновація – це нові фінансові інструменти та фінансові технології.

     Фінансові інструменти поділяються на:

     • концептуальні засоби – поняття  і концепції, що лежать в основі фінансів як неформальної дисципліни (теорія вартості, теорія хеджування й ін.);

     • фізичні засоби – інструменти  і процеси, які можна використати  для досягнення якої-небудь конкретної мети (інструменти – звичайні акції, цінні папери з фіксованим доходом і т.п.; процеси – електронна система торгівлі цінними паперами й ін.).

     До  нових (відносно) фінансових інструментів належать брокерські рахунки управління готівкою, облігації, забезпечені пулом  іпотек, процентні свопи, конвертовані облігації з правом дострокового погашення, звільнені від податку облігації з плаваючою ставкою і ще багато інших.

     Фінансова технологія – це економічна і фінансова  теорія, математичні й статистичні  методи, обізнаність про готові фінансові  розробки, комп'ютерна та телекомунікаційна  техніка і т.п. Прикладом нових  фінансових технологій виступає поява на Нью-Йоркській фондовій біржі комп'ютерної системи для поточного звіряння обсягу купівлі і продажу, відомої під назвою ДОТ-системи (Designated Order Turnaround (DOT) System).

     Технологічні  інновації прискорили і посилили процес глобалізації. Так, нові засоби зв'язку підвищили швидкість здійснення міжнародних операцій та сприяли збільшенню їх обсягу, зокрема через створення розрахунково-платіжних систем СВІФТ, ТАРГЕТ тощо.

     Як  вважають експерти, інновації, що з'явилися  останнім часом, створюють на фінансових ринках атмосферу невизначеності, невпевненості, нервозності, що підвищує нестабільність і можливість різких коливань, особливо на ринках держав, що розвиваються, і країн з перехідною економікою.

     Взагалі фінансова інновація як поняття  означає:

     1) якісний стрибок у наших уявленнях.  Це вид творчості, який веде  до появи зовсім нової, революційної технології, наприклад своп, перший інструмент на основі пулу іпотек, перша облігація з нульовим купоном чи введення «смітникових» облігацій для фінансування викупу;

     2) новий поворот у використанні  вже відомої ідеї. Прикладом такої  творчості служить розширення сфери строкових контрактів на торгівлю товарами і фінансовими інструментами, які раніше не використовувалися на ф'ючерсних майданчиках, введення нових варіантів свопів чи створення нових типів взаємних фондів;

     3) об'єднання вже існуючих технологій  чи процесів для створення  інструменту, що пристосований до якої-небудь конкретної ситуації. Цей останній тип часто ігнорують у дискусіях з питань фінансового інжинірингу, хоча за ступенем важливості він не поступається першим двом. Прикладом є випадки застосування вже існуючих інструментів для зменшення фінансового ризику фірми, зниження вартості її фінансування, отримання користі з деяких існуючих особливостей бухгалтерського обліку і податкового законодавства чи з метою використання неефективного ринку.

     Дуже  важко зрозуміти різницю між  інноваціями, що являють собою справді  якісний стрибок у мисленні, і  тими, що визначають новий поворот  у використанні відомих технологій. Розглянемо як приклад програмну  торгівлю, прибуток у якій отримується як різниця між готівковим ринком акцій і ф'ючерсами на фондові індекси. Вихідна арбітражна стратегія, тобто купівля (продаж) готівкових активів за одночасного продажу (купівлі) ф'ючерсних контрактів, сама по собі не нова. Фактично у торгівлі зерном вона використовується вже понад століття. Але перенесення цієї стратегії на готівкові акції та індексні ф'ючерси потребувало створення складних математичних моделей, потужних комп'ютерів і електронних систем торгівлі цінними паперами. Якщо ми сконцентруємо свою увагу на базовій стратегії, то дійдемо висновку, що програмна торгівля є новим поворотом у розвитку старої ідеї. З іншого боку, якщо ми акцентуємо на зростанні ролі у роботі фінансових інженерів складного моделювання, розробок програмного забезпечення і комп'ютерних мереж зв'язку, то мусимо визнати, що дана інновація містить певний якісний стрибок.

     Процес  розроблення нових фінансових інструментів і операційних схем (нових фінансових технологій) має назву фінансовий інжиніринг.

     Термін  «фінансовий інжиніринг» з'явився у 1991 р. Фінансовий інжиніринг, за визначенням Дж. Фінерті, включає проектування, розроблення і реалізацію інноваційних фінансових інструментів і процесів, а також творчий пошук нових підходів до вирішення проблем у сфері фінансів. Особлива увага у визначенні спирається на «інноваційний» та «творчий» підхід.

     З погляду практики фінансовий інжиніринг охоплює багато різних сфер. Основними  з них є: фінанси акціонерних  компаній; торгівля; управління довгостроковими і короткостроковими вкладеннями грошових коштів; управління ризиками.

     Послуги з фінансового інжинірингу допомагають  клієнтам банку оперативно реагувати на зміни, що відбуваються у світі, в законодавстві та економіці, приймати правильні рішення, ефективно використовувати фінансові ресурси.

     Банківські  послуги з фінансового інжинірингу  – це:

     – розроблення нових операційних схем для здійснення фінансово-кредитних операцій;

     – розроблення нових фінансових інструментів.

     Фінансовий  інжиніринг не слід ототожнювати з  фінансовим аналізом, який є базою  фінансового інжинірингу. Суть фінансового  аналізу полягає в розчленуванні чи розкладі цілого на складові з метою їх вивчення, з'ясування співвідношення між ними, виявленні наявності проблеми та її першопричин. Фінансовий інжиніринг, використовуючи результати фінансового аналізу, відповідний власний інструментарій та операційні схеми, займається розробленням, конструюванням та реалізацією нових фінансових інструментів, технологій надання нових банківських послуг з метою розв'язання фінансових проблем клієнтів.

     В окремих випадках шляхи вирішення  цих проблем мають одноразовий  характер, вони непридатні для повторного використання. Але може бути, що готове рішення фінансової проблеми має досить широке застосування, тобто може використовуватися значною кількістю суб'єктів господарювання. Отже, кожний фінансовий інструмент чи схема повинні задовольняти конкретні потреби клієнта, у більшості випадків схеми фінансового інжинірингу можуть бути універсальними та уніфікованими.

     З погляду практики фінансовий інжиніринг охоплює різні сфери економіки  та напрями діяльності. Зокрема відчутна роль фінансового інжинірингу в торгівлі цінними паперами та похідними цінними паперами, особливо при здійсненні арбітражу у часі. Як правило, основою для існування похідних цінних паперів є невизначеність у майбутньому. Тому механізм випуску та обігу похідних цінних паперів пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.