Економічні ситеми

ЗМІСТ

Вступ.............................................................................................................................3

1. Сутність економічної системи суспільства ....................................................4
2. Структурні елементи економічної системи....................................................6
3. Типи економічних систем…...........................................................................10

Висновки....................................................................................................................16

Список використаної літератури..............................................................................17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

В основі розвитку людського суспільства  лежить виробництво матеріальних і духовних благ, інших цінностей, цілісна сукупність яких забезпечує умови життєдіяльності людини. У процесі розвитку і функціонування суспільного виробництва між його членами виникають економічні відносини, задовольняються потреби та реалізуються економічні інтереси, діють економічні закони. Конкретно-історична сукупність останніх визначає економічну систему суспільства, склад її елементів та специфічні риси. Це свідчить про те, що економіка будь-якого суспільства являє собою системний об'єкт, певну систему.

Система як загальнонаукове поняття  – це сукупність взаємопов’язаних і розміщених у належному порядку  елементів певного цілісного  утворення. До системних утворень належать складні об'єкти, які характеризуються численністю, різноманітністю та різнотипністю тих елементів, які їх утворюють. Крім цілісності кожна система характеризується впорядкованістю, стійкістю зв'язків і залежностей між її елементами, саморухом та наявністю загальної мети.

Будь-яке суспільство, особливо високо розвинуте сучасне, являє собою соціальну систему. Соціальна система - це складно-організована впорядкована цілісність, що включає окремих індивідів та соціальні спільноти які об'єднані різноманітними зв'язками і взаємовідносинами, специфічними за своєю природою.

Економічна система є основою соціальної системи, важливою підсистемою суспільства.

Основна мета даної контрольної роботи - розкрити поняття економічної системи суспільства та основних її складових.

 

 

 

 

 

 

1.Сутність економічної  системи суспільства.

 

Економіка будь-якої країни функціонує як багатовимірна система, що складається з великої кількості різних взаємопов’язаних та взаємозалежних компонентів, які розвиваються відповідно до спільних для всієї системи законів. Щодо змісту поняття "економічна система", то серед науковців відсутня єдність поглядів. Останнє зумовлене тим, що зазначене поняття є складним за структурою, має велику кількість характеристик, які якісно відрізняються одна від одної. Тому в навчальній та науковій літературі існують різні підходи до визначення економічної системи, а саме:

• як сукупності відносин між людьми, що складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ;
• як сукупність людей, об’єднаних спільними економічними інтересами;
• як історично визначеного способу виробництва;
• як особливим чином упорядкованої системи зв’язків між виробниками та споживачами матеріальних і нематеріальних благ;
• як сукупність всіх економічних процесів, що функціонують у суспільстві на основі притаманних йому відносин власності та організаційно-правових норм, тощо.

Отже, економічна система - це сукупність взаємопов’язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства, яка має загальну мету. Структурні ланки, що утворюють різноманітні економічні системи, за своїм змістом неоднорідні. Вони поєднують у собі загальні та специфічні, основні та похідні, нові, що народжуються, та відмираючі старі, перехідні та проміжні економічні форми, кожна з яких функціонує на основі спільної для всієї системи і разом з тим власної логіки розвитку. В сучасних економічних умовах структурні елементи системи характеризуються динамізмом, мінливістю, суперечністю розвитку. Цим визначається необхідність структурної диференціації складових ланок економічної системи суспільства, без якої неможливо пізнати об'єктивні закони та принципи її функціонування.

Будь-яка економічна система характеризується ієрархічністю, прагне набути стану  цілісності та органічності.

Ієрархія системи визначається місцем її елементів в соціальній структурі та механізмом їх субординації. Тип взаємозв'язку елементів системи може бути "вертикальним" або "горизонтальним". Вертикальна залежність виявляється у відносинах примусу: влади - підкори, керованості - підлеглості. Горизонтальні зв'язки є партнерськими, добровільними, конкурентними. У соціально-орієнтованих економічних системах домінують саме такі взаємини.

Наявність не тільки необхідних, а й достатніх елементів для саморозвитку, самовідтворення, поліфункціональної діяльності системи характеризує її цілісність, самодостатність. Ознака органічності системи вказує на внутрішню, родинно-генетичну єдність, чистоту, не-чужинність її елементів. Чим більше в економічній системі перехідних, змішаних явищ, форм та процесів, тим нижчий ступінь її органічності, чистоти. Таку тенденцію розвитку не слід розцінювати як однозначно негативну. Якщо в сучасних умовах взаємозалежність, взаємопереплетіння, конвергенція розвитку економічних систем збагачують, вдосконалюють одна одну - це прогресивний процес.

Економічна система включає:

1) провідний тип власності на ресурси;

2) основні групи суб’єктів суспільного виробництва і відносини між ними;

3) економічну форму результатів виробництва;

4) принципи організації виробництва, розподілу, обміну і споживання;

5) систему економічних законів.

Економічна система – це в першу чергу спосіб організації національної економіки. Національна економіка – сукупність домашніх господарств, підприємств, державних інститутів, інфраструктури та різних активів у межах певного природного середовища та державної території.

Основними елементами економічної  системи є:

• спосіб узгодження діяльності суб’єктів господарського життя чи спосіб розвитку основних проблем організації економіки (що? як? для кого?);
• власність на виробничі ресурси та вироблені блага;
• принципи розподілу та перерозподілу національного продукту.

В цілому об’єктивна різноманітність  якостей економічної системи  обумовлює наявність їх багатокритеріального погляду.

 

 

2. Структурні елементи економічної системи.

 

Важливою характеристикою економічної  системи є визначення її структурних  елементів. Найбільш поширеною є точка зору, що основними елементами економічної системи, її підсистемами є продуктивні сили, економічні відносини та господарський механізм.

Продуктивні сили – це сукупність засобів виробництва, працівників з їхніми фізичними і розумовими здібностями, науки, технології, інформації, методів організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб людей. В процесі історичного розвитку продуктивні сили як в цілому так і окремі їх елементи постійно оновлюються, збагачуються і перебувають у діалектичній єдності, кількісній і якісній функціональній залежності.

Продуктивні сили є матеріальною основою економічної системи. Їх розвиток, як і кожне економічне явище, регулюється певними економічними законами.

Ці закони, в свою чергу, базуються  на основному законі продуктивних сил, який в узагальненому вигляді  ілюструє ступінь їх розподілу і  представляє його як співіснування різних видів трудової діяльності. Чим більше видів економічної діяльності праці існує в суспільстві, тим глибший поділ праці.

Сучасні продуктивні сили виступають у двох формах:

1) безпосередніх органів матеріального  виробничого процесу;

2) духовно-соціальних продуктивних  сил. 

Перша форма є первинною, тобто  є базою, на якій здійснюється розвиток духовно-соціальних продуктивних сил. Це продуктивні сили сфери матеріального виробництва, до якої належать такі галузі, як промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт і зв’язок, торгівля тощо.

Друга форма - забезпечує духовне оволодіння світом - розвиток знань, виробництво духовних багатств, науковий прогрес. Вона функціонує в нематеріальній сфері, особливо в таких її галузях, як освіта, наука і наукове обслуговування, культура і мистецтво, охорона здоров’я, соціальне забезпечення, фінансово-кредитна сфера, державне управління. Одним із показників прогресу продуктивних сил є випереджаючий розвиток духовно-соціальних продуктивних сил.

Ступінь розвитку продуктивних сил  суспільства - кваліфікаційний рівень виробників і розвиток техніки - визначає ефективність, результативність економічної системи, рівень продуктивності праці, зрештою, матеріальний добробут населення. Сучасні продуктивні сили потребують не лише збалансованості між галузями й підгалузями народного господарства країни, а часто й синхронності їх дій.

 

Економічні відносини – це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних та нематеріальних благ. Вони є об’єктивними і матеріальними, оскільки:

1. складаються незалежно від волі і свідомості людини;

2. невід’ємні від буття продуктивних сил, являють собою їх суспільну форму.

Усі зміни в економічній системі  разом з її матеріальною основою реалізуються через економічні відносини. Економічні відносини можна класифікувати за різними критеріями:

• за характером і формами привласнення благ;
• за фазами відтворення;
• за рівнем відносно продуктивних сил - техніко-економічні, організаційно-економічні, соціально-економічні;
• за рівнем господарювання: мікро- та макрорівень.

У процесі організації виробництва  виникають загальні організаційно-економічні відносини, що відбивають певний рівень виробництва.

Організація виробництва – це процес забезпечення єдності, злагодженості, функціонування факторів виробництва, взаємодія людей, що  беруть участь у виробництві. Ці відносини пов’язані з процесом та поділом праці. Вони формуються у процесі взаємодії відносин спеціалізації, кооперативності, комбінування, концентрації, обміну діяльності між людьми.

Техніко-економічні відносини – відносини, що визначаються технікою і технологією, що застосовуються у процесі виробництва. Вони розвиваються й удосконалюються паралельно з технікою і технологією та індустріалізацією економіки.

Організаційно-економічні і техніко-економічні відносини виражають систему  відносин "людина - виробництво" ("людина - природа").

Найскладнішою підсистемою економічної  системи і відповідно системи  економічних відносин є соціально-економічні відносини.

Соціально-економічними відносинами називають сукупність суспільних зв’язків і відносин між економічними суб’єктами, в які вони вступають у процесі суспільного виробництва і привласнення його результатів. Вони надають суспільству історичної визначеності та соціальної якості. За фазами відтворення (виробництво, розподіл, обмін, споживання), соціально-економічні відносини зумовлюють систему зв’язків "людина - людина".

Соціально-економічні відносини є економічною формою розвитку продуктивних сил. Розвиток і вдосконалення економічних відносин має бути адекватним розвитку продуктивних сил.

Таким чином, соціально-економічні відносини, основою яких є певна  форма власності, займають визначальне  місце у структурі економічних  та в економічній системі взагалі, виконуючи в ній системотвірну функцію.

 

Господарський механізм є третім структурним елементом економічної системи, що складається з сукупності форм і методів регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих суб’єктів на основі використання економічних законів ринку, державних економічних важелів, правових норм та інституційних утворень.

До нього належать глибинні, докорінні, сутнісні відносини - відносини власності і поверхневі-організаційні структури та конкретні форми господарювання.

Отже, господарський механізм — це сукупність організаційних структур,конкретних форм господарювання і методів управління, які базуються на певних відносинах власності. Господарський механізм, на відміну від економічних відносин, є поверхневим шаром, що не зменшує його значення і ролі у функціонуванні економічних систем, адже йдеться про механізм господарювання кожного способу виробництва, про форму реалізації пануючої власності на засоби виробництва, про виявлення і поєднання економічних інтересів суспільства. Крім організаційних структур продуктивних сил, що виступають у конкретних формах суспільного поділу праці, господарський механізм включає методи управління, значення яких дедалі більше зростає, надбудовні відносини - правові, політичні, соціальні і відповідні їм організаційні структури. Також механізм господарювання - це механізм дії та використання економічних законів.

Найважливіша функція  господарського механізму – забезпечення процесу відтворення та ефективного  розвитку суспільного виробництва  на основі динамічної рівноваги між виробництвом та споживанням, попитом і пропозицією.

 

 

 

 

 

3. Типи економічних  систем

 

Важливим питанням є класифікація економічних систем. Економічна система - складне, багатоструктурне і поліфункціональне  соціально-економічне явище. Класифікація їх різна, вона залежить від різних критеріїв. В цілому об’єктивна різноманітність якостей економічної системи обумовлює наявність їх багатокритеріального погляду. Критерії можна поділити на: