Великі географічні відкриття та їх наслідки

В економічному розвитку Західної Європи велику роль відіграли географічні  відкриття кінця XV — початку XVI ст. Їх важливою економічною передумовою  була криза левантійської торгівлі з другої половини XV ст. Після загарбання турками Константинополя у 1453 p. ними контролювалися Чорне та Середземне моря. Венеціанцям довелось платити  велике мито, щоб залишити торгові  факторії, а генуезців турки вигнали  із своїх володінь. Західноєвропейські купці намагалися знищити монополію  італійців у торгівлі зі Сходом. Континентальну караванну торгівлю ускладнив розпад Монгольської імперії. Торгові шляхи через Північну Африку були монополією арабів.

Значним стимулом до географічних відкриттів було золото як матеріалізація багатства. Відчувалася нестача  грошей у товарному обігу. Видобуток  коштовних металів був обмежений, значна їх частина йшла на прикраси. Пасивним залишався баланс Європи у  східній торгівлі. Іспанські дворяни  після завершення війни з арабами  і відвоювання у 1492 p. Гранади залишилися без засобів існування. Вони зневажали  економічну діяльність і намагалися вийти із скрутного становища  за допомогою територіальної експансії, вирушаючи в небезпечні експедиції.

Розвиток абсолютизму  в Західній Європі створив політичні  передумови для організації великих  морських експедицій для колоніальних загарбань. Монархам потрібні були гроші  для утримання війська, чиновників, двору.

Перші експедиції, що поклали  початок великим географічним відкриттям, споряджалися за рахунок держави. Серед  таких відкриттів успішною була подорож 1497— 1498 pp. португальця Васко да Гама, який відкрив морський шлях з Європи в Індію через Атлантичний  океан. Генуезець Христофор Колумб, підтриманий Іспанією у 1492 p., рушив  на Захід через Атлантичний океан (шлях біля берегів Африки контролювала Португалія) і відкрив Америку. Колумб здійснив ще три експедиції до Америки  в 1493—1496, 1498—1500, 1502—1504 pp. Першу навколосвітну  подорож здійснила експедиція Магеллана  в 1519—1521 pp.

Великі географічні відкриття  мали важливе значення для господарства Західної Європи. Почалася перебудова європейських економічних відносин. Виникли економічні зв'язки між найвіддаленішими областями, землями і народами різної матеріальної культури. Торгові шляхи  перемістилися з країн Середземного моря на океани: Атлантичний, Індійський, Тихий. Зовнішня торгівля у XVI— XVIII ст. досягла розмірів світової. До її обігу  були залучені нові товари, до того не відомі в Європі: тютюн, кава, какао, чай та ін. Почалося формування світового  ринку як складової частини індустріальної економіки. Центрами світової торгівлі стали спочатку Лісабон, Севілья, з  середини XVI ст. — Антверпен, у XVII —  Амстердам, у XVIII ст. — Лондон.

Небачений приплив до Європи благородних металів зумовив  так звану революцію цін. Вона почалася насамперед в Іспанії, яка  отримувала значну частку колоніального  золота та срібла (в 1600 p. — 83 %). Ціни на товари зросли в Іспанії, Португалії у 4 рази, а на хліб — навіть у 5 разів, у Франції —в 2,3, а в Англії — 2,5 раза. Одночасно почалося здешевлення  дорогоцінних металів. Наслідки революції  цін були значними. Збагатилися купці, які займалися посередницькою торгівлею. Прискорився перехід до мануфактурного виробництва. Збільшилися прибутки промисловців внаслідок здешевлення найманої праці. В аграрному укладі європейських країн зменшилися реальні розміри фіксованої грошової ренти або орендних платежів, тоді як ціни на сільськогосподарську продукцію зросли.

Безпосереднім результатом  великих географічних відкриттів було створення колоніальної системи. Першими  на шлях колоніального грабунку вступили Іспанія і Португалія, створивши  величезні колоніальні володіння. Поступово їх витиснули Голландія, Англія, Франція, перемігши на зовнішньому  й внутрішньому ринках. Нещадне пограбування колоніальних народів принесло європейським колонізаторам величезні багатства  й сприяло піднесенню економіки  європейських країн.

Почалася перебудова європейських економічних відносин. Розклад феодального  господарства був пов'язаний з такими процесами, як розвиток товарного господарства; спеціалізація ремесла, що наближалася  до рівня мануфактурного поділу праці; посилення майнової та соціальної диференціації; формування великих капіталів і  розвиток розширеного відтворення. У сільському господарстві ці процеси  відбувалися повільно. Феодальна  земельна власність поступово стала  об'єктом купівлі-продажу. Розорення  дрібного і середнього дворянства набуло широких масштабів. У Франції  воно поповнювалося за рахунок "людей  мантії" (чиновників, буржуазії). Селянські  цензиви еволюціонували у дрібну селянську власність, феодальна  грошова рента і оренда — у  капіталістичну ренту і оренду, використовувалася  наймана робоча сила. Дворянство збідніло. Були вигідними ліквідація селянських наділів, перехід до фермерського господарства.

Отже, з XVI до середини XVIII сторіччя мануфактура, засноване на поділі праці. Створювала умови для більш масштабного  виробництва товарів. Для такого виробництва міські ринки і ярмарки  ставали тісними. Крок за кроком вони розширювалися до регіональних, державних, міждержавних і, нарешті, світових масштабів. Міжнародні ринки, що подавали собою  ту частину національних ринків, що була безпосередньо пов'язана з  закордонними ринками, виникнули в  Європі, на Ближньому Сході, на Далекому Сході. Промисловість була тісно  пов'язана з національними ринками. Товари для вивозу за рубіж являли собою готові продукти і провадилися з місцевої сировини. Торгівля носила двосторонній характер. Великі географічні відкриття спричинили за собою активний розвиток вивозу товарів у знову відкриті землі і стали найважливішим чинником розвитку капіталізму в Європі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Великі географічні відкриття  зробили приголомшуюче враження на сучасників, що прекрасно усвідомлювали  масштаби що відбувалися, подій. Факти спростовували представлення всіх авторитетів стародавності. Перед європейцями відкрилися нові культурні обрії. Мешканці знову відкритих земель жили зовсім інакше, чим європейці, і найбільш допитливі розуми тієї епохи перестали дивитися на європейські порядки як на єдино можливі і стали зв'язувати з Новим Світлом ідеальний суспільний пристрій. Відкриваючи світ, європейці пізнавали себе.

Географічні відкриття були підготовлені господарськими і науково-технічними досягненнями. У Європі з'явилися  нові типи кораблів (каравели, баржі), зросла їх вантажність (від 500 до 2 тис. т), поліпшилися  мореплавні характеристики. Було сконструйовано барометр, гідрометр, вдосконалено компас. Був виданий географічний атлас.

Великим географічним відкриттям сприяв розвиток абсолютизму. Європейські  монархи прагнули розширення своїх  володінь, їм потрібні були великі кошти  для утримання війська, чиновників, двору. До далеких подорожей вабили мотиви навернення невідомих народів  до християнства. Географічні пошуки мали велике значення для європейської торгівлі, найголовнішу роль у якій відігравала Індія. Ця країна з найдавніших часів доставляла Європі спеції, ліки, слонову кістку, тканини.

Отже, у результаті Великих географічних відкриттів окремі країни Західної Європи опинились у максимально сприятливих  умовах для розвитку капіталістичного виробництва. Позитивний вплив на них  справляла географічна близькість до нових морських шляхів світової торгівлі. Великі географічні відкриття  прискорили процес первісного нагромадження  капіталу.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Калинина Е. Великие  географические открытия 15-17 веков// Преподавание истории в школе. - 2002. - № 5. - C. 55-58

2. Лановик Б. Економічна  історія: Курс лекцій/ Богдан Лановик,  Микола Лазарович, Володимир Чайковський;  Ред. Б. Лановик. -2-е вид., перероб.. -К.: Вікар, 2000. -300 с.

3. Леоненко П. Економічна  історія: Навчальний посібник/ Петро  Леоненко, Петро Юхименко,. -К.: Знання-Прес, 2004. -499 с.

4. Малій О. Великі географічні  відкриття // Історія в школі. - 2005. - № 2. - C. 43 -46

5. Ткач О. Хронологія  географічних досліджень та відкриттів// Краєзнавство. Географія. Туризм.. - 2005. - № 13. - C. 21-23

6. Юхименко П. Економічна  історія: Навчальний посібник/ Петро  Юхименко,. -К.: Вікар, 2004. -341 с.

7. Агапова И.И. История экономической мысли. Курс лекций.- М., 1998.

8. Антология экономической классики: в 2 т./ сост. И.А.Столяров. - М., 1993.

9. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. - М., 1994.

10. Всемирная история экономической мысли./ Ред. В.Н.Черковец. - т. 1-6. - М., 1987-1997.

11. Горкіна Л.П. Нариси з історії політичної економії в Україні. - К., 1994.

12. Гусейнов Р.М., Горбачева Ю.В., Рябцева В.М. История экономических учений.- М., 2000.

13. Злупко С.М. Економічна думка України: тексти лекцій. - Львів, 1992.

14. Історія економічної думки України./ Р.Х. Васильєва та ін. - К., 1993.