Водні ресурси України

     Серед сучасних глобальних світових проблем  людства екологічні проблеми, в тому числі проблеми збереження водних ресурсів посідають чи не найголовніше місце. Охороні навколишнього середовища і раціональному використанню водних ресурсів тепер приділяється особлива увага з боку як суб'єктів господарювання, урядових структур, так і міжнародної громадськості [25]

     Протягом  останнього десятиліття особливої гостроти набувають питання забезпечення збалансованого використання, охорони й відтворення водних ресурсів, які частково можна вирішити за рахунок формування та впровадження на підприємствах водного господарства України ефективної системи екологічного менеджменту (СЕМ).

     Питання доцільності впровадження та функціонування СЕМ на вітчизняних підприємствах  водогосподарського комплексу піднімається у працях таких провідних науковців  як М.Хвесик, В.Голян, ЛКожушко, П. Скрипчук, Н.Закорчевна, А.Орлов, А.Яцик, ВЛук'янихін, Л.Горбач, Т.Кузнєцова, В.Костриченко та ін. [26]

     Система екологічного менеджменту (СЕМ) – це сучасний підхід, що враховує пріоритети охорони навколишнього середовища при плануванні й здійсненні господарської діяльності підприємствами, це невід'ємна складова частина управління природним середовищем. Можна сказати, що екологічний менеджмент - це тип управління, принципово орієнтований на формування і розвиток екологічного виробництва і екологічної культури життєдіяльності людини. Це тип управління, побудований на соціально-економічному і соціально-психологічному мотивуванні гармонії взаємин людини з природою [27].

     Метою впровадження СЕМ на підприємствах  водогосподарсько-меліоративної галузі є задоволення інтересів споживачів - громадян України та галузей народного господарства України - у безперебійному постачанні водних ресурсів необхідної якості у необхідному обсязі та раціональне використання зазначеними вище споживачами "водного капіталу", його максимальна економія, відтворення та охорона від забруднення, засмічення й вичерпання, запобігання шкідливій дії водних ресурсів.

     Впровадження  СЕМ на підприємстві ВГК: навчання керівництва, спеціалістів підприємства та інших  працівників; виконання положень та впровадження запланованих процедур.

     Функціонування  СЕМ: виконання процедур і їх коректування; проведення внутрішнього аудиту функціонування СЕМ.

     Аналіз  СЕМ: виявлення позитивних і негативних ефектів від впровадження на підприємстві СЕМ; корегування елементів СЕМ.

     Сертифікація  СЕМ на підприємстві, що здійснює свою діяльність у сфері водного господарства [29].

     В більшості держав-членів ЄС малі та середні підприємства можуть отримати допомогу від держави в розмірі 75% від загальних витрат на проведення сертифікації. Для України це поки що проблематично у зв'язку з обмеженими фінансовими можливостям. В перспективі в Україні можна було б проводити сертифікацію продукції, а особливо тієї, що користується попитом на міжнародних ринках, перший раз безкоштовно з метою показати підприємствам переваги від впровадження сертифікації продукції, а потім і від впровадження СЕМ. Показник ефективності впровадження СЕМ на підприємствах водогосподарського комплексу можна визначити двома способами: а) Есем = Очікувані переваги від впровадження СЕМ – Очікувані витрати по впровадженню СЕМ

     Якщо  Есем >0, то впровадження СЕМ є доцільним та обґрунтованим, а якщо Есем<=0. то впроваджувати СЕМ у водній сфері діяльності не варто.

     Відповідно  до другого методу оцінки показника (Есем = Очікувані переваги від впровадження СЕМ / Очікувані витрати по впровадженню), якщо ЕСем>1, то впроваджувати систему екоменеджменту вигідно, у противному випадку (якщо ЕСЕМ <=1) – ні.

     Запровадження СЕМ може принести підприємству будь якого профілю, і не лише тим, що діють  у сфері водного господарства, широкий спектр переваг, які достатньо легко дозволяють окупити витрати на впровадження даної системи. Банки та інвестори вже почали віддавати належне перевагам, що виникають за наявності високих показників природоохоронної діяльності підприємства. Всі великі транснаціональні компанії на міжнародних фондових біржах вже сьогодні підлягають перевіркам, метою яких є вивчення природоохоронних показників їх діяльності. Незабаром такі перевірки стануть реальністю і для малих, і середніх компаній в країнах СНГ, включаючи Україну та Росію. Тому впровадження СЕМ можна розглядати і як інвестицію в довгострокову життєздатність підприємства [30]. Таким чином, можна підкреслити основні стратегічні та тактичні напрямки забезпечення раціонального водокористування.

     Основними завданнями державної політики забезпечення раціонального використання та збереження водних ресурсів виступають:

• зменшення антропогенного навантаження на водні об’єкти;
• створення ефективної структури управління і механізмів економічного регулювання охорони та використання водних ресурсів;
• забезпечення якісного водопостачання питною водою населення, що безпосередньо визначає якість життя та рівень здоров’я нації;
• дотримання принципів і стандартів світового співтовариства у сфері водокористування, забруднення водних об’єктів, використання вод у різних сферах економіки;
• розробку адекватного сучасним умовам нормативно-законодавчого поля залучення водних ресурсів до господарського обороту тощо.

     Управління  водним господарством України, на наш  погляд, повинно базуватися на:

• Цілісному розумінні та єдності процесів використання, охорони і відтворення водних ресурсів.
• Екосистемному підході до створення промислових та адміністративних структур використання водних ресурсів певної території, вибудовуванні ефективних процедур моделювання (прогнозування), планування, координації та контролю у сфері водокористування.
• Структуризації та політичній формалізації повноважень органів влади та місцевих громад у сфері управління водним господарством, розмежуванні сфер контролю та адресної відповідальності водокористувачів.
• Розробці методики альтернативного порівняння способів задоволення потреб водоспоживачів за рахунок вод різних водних об’єктів та явного чи неявного імпорту водних ресурсів.
• Удосконаленні нормативно-законодавчого поля у сфері водокористування, з огляду на Директиви Європейського Співтовариства і Національних стандартів тощо.

Висновки

     На  основі вивчення різних наукових підходів до дослідження теоретико-методологічних аспектів процесів ресурсозбереження водних ресурсів, зроблено висновок, що під процесами ресурсозбереження слід розуміти діяльність по отриманню певних результатів: вивільнення, економія ресурсів у процесі виробництва, зменшення витрат виробництва, збільшення прибутку, досягнення позитивних ефектів.

     Ресурсозбереження водних ресурсів як економічна категорія  зводиться до наступних тез: ресурсозбереження  водних ресурсів це:

• процес раціонального використання водних ресурсів;
• результат, як сума суспільно-значимих економічних ефектів від використання водних ресурсів;
• сфера економічної діяльності суспільства.

     Дослідженнями встановлено, що ключовим елементом у сучасній парадигмі водовикористання виступають положення стійкого соціально-економічного розвитку української держави, закріплені основним нормативним актом в Україні у сфері охорони водних ресурсів – Водним кодексом України.

     В рефераті показано, що державне управління у сфері використання й охорони вод здійснюється за басейновим принципом на основі державних, міждержавних і регіональних програм використання й охорони вод.

     Управління здійснює Кабінет Міністрів України, місцеві Ради народних депутатів і їх виконавчі комітети, спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади.

     Спеціально  уповноваженими органами державної  виконавчої влади у сфері управління та охорони вод виступають Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Державний комітет України з водного господарства, Державний комітет України з геології та використання надр, їхні органи на місцях й інші державні органи.

     Державне  управління у сфері використання та охорони водних ресурсів здійснюється відповідно до Загальнодержавної програми розвитку водного господарства України, яку Верховна Рада прийняла у 2002 р. як Закон України.

     Основними організаційно-правовими засобами забезпечення раціонального використання й охорони вод і водночас функціями державного управління в цій сфері є: планування раціонального використання водних об'єктів; контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів; ведення державного моніторингу вод, державного водного кадастру і здійснення державного обліку вод; проведення екологічної експертизи об'єктів, пов'язаних з використанням вод; стандартизація і нормування в галузі використання й охорони вод.

     Проаналізувавши світовий досвід можна зазначити, що тема ресурсозбереження на основі прискорення науково-технічного прогресу повинна бути провідною в ряді галузей народного господарства.

     В основу механізму організації вдосконалення ресурсозбереження водних ресурсів повинно бути покладено принцип забезпечення ефективної взаємодії всіх його складових з метою прискореного розвитку ресурсозбереження водних ресурсів. Модель дозволяє формувати загальний механізм вдосконалення ресурсозбереження водних ресурсів відповідно до цілей кожного рівня, що надає можливість методологічно пов’язати інтереси та пріоритети кожного рівня та формувати відповідні взаємообумовлені механізми забезпечення належного ресурсозбереження водних ресурсів.

     Модель  враховує, що характерна особливість сучасного ресурсозбереження водних ресурсів полягає у наявності кількох елементів, які є підсистемами єдиної системи ресурсозбереження водних ресурсів.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література

1. Економічний тлумачний словник: власність, приватизація, ринок цінних паперів (українсько-англійсько-російський) / Л.М. Алексеєнко, В.М. Олексієнко. - Тернопіль: Астон, 2003. - 672 с.
2. Лопатников Л.И. Экономико–математический словарь. – М.: Наука, 1987. – 509с. С. 382
3. Родников А.Н. Логистика.– М.: Экономика, 1995. – 252с. С. 65
4. Большой экономический словарь / Под. ред. Азрилияна. – М.: Институт новой экономики, 1999. – 1248 с., с.852
5. Ресурсосбережение: эколого-экономический аспект / Конищева Н.И., Кушнирович Н.А., Рожков Л.В. и др. – К.: Наукова думка, 1992. – 212 с., с.117
6. Конституція України
7. Новиков Ю.В. Экология, окружающая среда и человек: Учебное пособие. — М., 1998. - С. 83
8. Крисаченко В. С, Хилько М. 1. Екологія. Культура. Політика: концептуальні засади сучасного розвитку. — К., 2002. — С. 172, 173
9. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджені постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. - № 38-39. - Ст. 248
10. Водний кодекс України, 1995р. //Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 24. - 99 с
11. Закон України „Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, №25, ст.172 (із змінами, внесеними згідно із Законом №2505-IV від 25.03.2005, ВВР, 2005, №17, №18-19, ст.267)
12. Ткачук О.А., Кулій О.М., Новицьк О.С. Модель відбору води із водопровідних мереж при зміні вільних напорів у них. „Проблеми водопостачання, водовідведення та гідравліки". Наук. -техн. зб. Вип. 2. / Головний редактор О.Я. Олійник. - К: КНУБА, 2003. - с. 57 - 63
13. Голуб А.А. и Сафонова Г.Ф., Экономика окружающей среды и природних ресурсов: Вводньш курс. - Москва, 2003. - 266 с
14. Голуб А.А., Струкова Е.Б., Зкономика природопользования/ Учебное пособие. - Москва. Аспект Прес, 2005. - 189 с.
15. Дорогунцов С.И., Хвесик М.А. Концепция водообеспечения народнохозяйственного комплекса областей Украины на период до 2005 г. – К.: Вища школа, 1992. – 93 с.
16. Трогобчук В. М. Економіко-екологічні проблеми гідромеліорації.- К.: Наукова думка. 1990. -208 с
17. Загальнодержавна Програма розвитку водного господарства України (Затверджена Законом України від 17.02.03 № 2988-ІІІ)
18. Концептуальні основи сталого розвитку водогосподарського комплексу України / СІ. Дорогунцов, М.А. Хвесик, В.І. Банних та ін. - К., 2006 - 53с].
19. Економіка діяльності водогосподарських підприємств: Навчальний посібник / А.С. Гордійчук. − Рівне, 1999. − 175 с.
20. Завгородня Т. Удосконалення інструментів економічного механізму охорони навколишнього природного середовища // Економіка України. – №12. – 2000.– С. 64–76.
21. Трогобчук В. М. Раціональне природокористування і ефективність виробництва // Водне господарство України.-К.-1987.- Вип.№22. С. 63-71.
22. Загальнодержавна програма “Питна вода України” на 2006–2020 роки / Затверджено Законом України від 3.05.2005 р. № 2455–VI / Урядовий кур’єр. – 2005. – № 68. – С.5–10
23. Загальнодержавна Програма розвитку водного господарства України (Затверджена Законом України від 17.02.03 № 2988-ІІІ) // Урядовий кур’єр. – 20.04.2002. – № 76. – С.14-19.
24. Яковлев А.І., Управління інвестиційною та інноваційною діяльністю на основі проектного аналізу/ Навчальний Посібник. - Київ. Видавництво УАДУ, 2005. - 118 с.
25. Система зкологического менеджмента: основные преимущества, затрати, экономическая зффективность // Менеджер-эколог - 2005 - №1 — с. 23 - 31.
26. Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням: Підручник / За заг. ред. д.е.н., проф. Л.Г. Мельника та к.е.н., проф. М.К. Шапочки - Суми: ВТД "Університетська книга", 2005 - 759 с.
27. Система зкологического менеджмента: основные преимущества, затрати, зкономическая зффективность // Менеджер-эколог - 2005 - №2 - с. 25 - 33.
28. Л.Ф. Кожушко, Е.Г. Мороз. Організаційно-методичні аспекти системи екологічного менеджменту на підприємствах водогосподарського комплексу України / Екологічний менеджмент у загальній системі управління: Тези Шостої щорічної Всеукраїнської наукової конференції- Суми: Вид-во СумДу, 2006 - 189 с.
29. Л.Ф. Кожушко, Е.Г. Мороз. Організаційно-методичні аспекти системи екологічного менеджменту на підприємствах водогосподарського комплексу України / Екологічний менеджмент у загальній системі управління: Тези Шостої щорічної Всеукраїнської наукової конференції- Суми: Вид-во СумДу, 2006 - 189 с.
30. Хвесик М.А., Голян В.А., Хвесик Ю.М. Інституціональне середовище сталого водокористування в умовах ринкових відносни: національні та регіональні виміри-К.: Книжкове вид-во НАУ, 2005 - 220