Технічні аспекти метрологічного забезпечення контролю за забрудненням атмосферного повітря

      Стандартизація і нормування в галузі охорони атмосферного повітря спрямовані на:

      - забезпечення безпечного навколишнього природного середовища та запобігання екологічним катастрофам;

      - реалізацію єдиної науково-технічної політики в галузі охорони атмосферного повітря;

      - встановлення єдиних вимог до обладнання і споруд щодо охорони атмосферного повітря від забруднення;

      - забезпечення безпеки  господарських об’єктів і запобігання виникненню аварій та техногенних катастроф;

      - впровадження і  використання сучасних екологічно безпечних технологій.

      Стандарти в галузі охорони атмосферного повітря розробляються, приймаються, схвалюються, переглядаються, змінюються, їх дія припиняється в порядку, встановленому законом.

      Відповідно  до закону контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється з метою забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, посадовими особами цих органів, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

      Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря  здійснюється спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних  ресурсів, його територіальними  органами, а також іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади.

      Виробничий контроль за охороною атмосферного повітря здійснюється   підприємствами, установами, організаціями  та громадянами – суб’єктами підприємницької діяльності в процесі їх господарської та іншої діяльності, якщо вона справляє шкідливий вплив на стан атмосферного повітря.

      Громадський контроль у галузі охорони атмосферного повітря  здійснюється громадськими інспекторами охорони  навколишнього природного середовища відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». 

      1.2.2 Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря 

      Згідно  статті 33 Закону України «Про охорону  атмосферного повітря» відповідальність за порушення законодавства в  галузі охорони атмосферного повітря несуть особи, винні у:

      - порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище;

      - перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;

      - перевищенні нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел;

      - викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону;

      - перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

      - недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

      - провадженні незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;

      - впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об’єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону атмосферного повітря;

      - порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря;

      - проектуванні і будівництві об’єктів з порушенням встановлених законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря;

      - невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря;

      - ненаданні передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерела забруднення, а також приховуванні або перекрученні відомостей про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря;

      - недотриманні норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при проектуванні, розміщенні, будівництві та введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об’єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, — несуть відповідальність згідно з законом.

      За  порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря передбачена  відповідальність: у статтях 78, 78-1, 79, 80, 81 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУАП), стаття 241 Кримінального кодексу України [7].

 

       Розділ 2

      Технічні  аспекти метрологічного забезпечення контролю за забрудненням атмосферного повітря

      2.1 Інвентаризація викидів забруднюючих  речовин в атмосферне повітря 

      Інвентаризація містить у собі збір і систематизацію інформації про розміщення джерел забруднення атмосфери на території, про види та кількісний склад забруднюючих речовин, характеристику технології виробництва, газоочисних установок з погляду утворення та відведення забруднюючих речовин, визначення параметрів стаціонарних джерел викидів, а також характеристику неорганізованих джерел.

      Результати інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу на підприємстві оформляються відповідно до нормативного документа «РНД 211.2.3.014-95 Інструкція про зміст і порядок складання звіту про проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві», що затверджений Міністерством охорони навколишнього природного середовища 10.02.95 р. (Відповідно до ст. 31 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» і ст. 4 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».). Використання Інструкції є обов’язковим при проведенні інвентаризації викидів забруднюючих речовин підприємствами незалежно від відомчого підпорядкування й форм власності.

      Інвентаризація  джерел виділення й викиду шкідливих  речовин в атмосферу може здійснюватися:

• прямими вимірами, заснованими на проведенні безпосередніх інструментальних вимірів;
• розрахунковими методами з використанням галузевих методик, погоджених з органами Мінприроди;
• за матеріалами технологічного регламенту й технічного проекту [10].

      Інвентаризація  може проводитися в повному обсязі або вибірково за визначенням параметрів окремих джерел утворення й викидів, визначенням кількісних і якісних характеристик окремих забруднюючих речовин. Об’єм інвентаризації залежить від мети її проведення відповідно до вимог законодавчих актів і нормативних документів з даного питання. Повна інвентаризація здійснюється один раз у п’ять років. Матеріали інвентаризації можуть бути використані для розробки технологічних нормативів утворення забруднюючих речовин при роботі устаткування, для розробки нормативів ГДВ, для регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферу, для здійснення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря, для розрахунку розсіювання забруднюючих речовин в атмосферному повітрі й ін.

      Інвентаризацію  викидів виконують спеціалізовані організації, які перебувають на обліку в Мінприроди. Підприємство відповідає за виконання в установлений термін інвентаризації викидів, за своєчасне надання інформації і за створення необхідних умов для проведення вимірів.

      Звіт  про інвентаризацію оформлюється з  використанням таблиць, наведених  у додатках до Інструкції (характеристика джерел утворення забруднюючих речовин, характеристика джерел викидів забруднюючих речовин, характеристика газоочисних установок, характеристика викидів забруднюючих речовин від основних виробництв).

      24 червня 1998 року Україна підписала  Протокол з важких металів до Конвенції 1979 року про трансграничне забруднення повітря. 21.08.2000р. постановою Кабінету Міністрів України затверджена «Концепція стратегії скорочення викидів важких металів в атмосферу». У зв’язку з цим у цей час однією з пріоритетних завдань в галузі скорочення та регулювання викидів важких металів є нормування викидів від технологічних процесів тих важких металів, які можуть призвести до подальшого загострення екологічної ситуації в країні та її регіонах.

      Для реалізації даної Концепції необхідно виконати такі завдання:

• здійснити збір, систематизацію існуючих даних про викиди в атмосферу важких металів, створити базу даних за викидами важких металів в атмосферу за основними виробництвами галузей промисловості;
• розробити проект Державної програми скорочення викидів важких металів в атмосферне повітря;
• розробити методичне забезпечення системи скорочення викидів важких металів в атмосферне повітря;
• удосконалити систему управління й екологічного контролю викидів важких металів й ін.

      Наказом Мінприроди № 298 від 09.08.01 р. затверджена Інструкція з проведення інвентаризації викидів важких металів в атмосферне повітря. Вона прова диться підприємствами, які мають стаціонарні джерела викидів важких металів в атмосферу.

      Інвентаризація  містить у собі: характеристику основних виробництв, установок, параметрів стаціонарних джерел викидів, ефективності газоочисних установок.

      Для проведення інвентаризації підприємство може залучати власні підрозділи або  сторонні спеціалізовані організації, які мають досвід таких робіт і дозвіл територіальних органів Мінприроди. Підприємство відповідає за організацію та проведення робіт з інвентаризації у встановлений термін, створення необхідних умов для проведення вимірів, своєчасне подання необхідної інформації.

      За  матеріалами інвентаризації підприємство складає державний статистичний «Звіт про інвентаризацію викидів  важких металів в атмосферне повітря» за формою № 1 - важкі метали, затвердженою Держкомстатом.

 

       2.2 Методи оцінювання забруднення атмосферного повітря, прилади і способи відбору проб

      2.2.1 Методи оцінювання забруднення атмосферного повітря 

      Головною  метою аналізу забруднення повітря  є отримання інформації про якісний та кількісний його склад, необхідної для прогнозування рівнів забруднення, оцінювання фактичного стану, реалізації заходів щодо охорони повітряного басейну.

      Для оцінювання забруднення повітря  використовують лабораторні (характеризуються високою точністю і є незамінними для поглиблених досліджень); експресні (передбачають використання універсальних газоаналізаторів ); автоматичні (забезпечують безперервний контроль забруднення атмосферного повітря) методи [8].

      Лабораторні дослідження проводять з використанням хроматографічних, мас-спектрального, спектрального, електрохімічного методів аналізу забруднення атмосферного повітря. 

      2.2.2 Методи відбору проб атмосферного повітря для лабораторного аналізу 

      Одним з основних елементів аналізу  якості атмосферного повітря є відбір проб. Важливість його зумовлюється тим, що за неправильного відбору проб результати аналізу втрачають сенс. Проби повітря відбирають аспіраційним способом (пропускаючи повітря через поглинальний прилад з визначеною швидкістю) і способом заповнення посудин обмеженого об’єму. Для дослідження газоподібних домішок придатні обидва способи, а для дослідження аерозольних домішок і пилу — лише аспіраційний [8].

 

       2.2.3 Прилади для контролю за забрудненням атмосферного повітря 

      Нижче приведені характеристики деяких газоаналізаторів.

      Газоаналізатор 645-ХЛ. Автоматичний хемілюмінесцентний газоаналізатор 645-ХЛ всіх модифікацій призначений для інструментального контролю оксиду азоту NO, діоксиду азоту N0₂ і суми оксидів азоту NO_х.

      Метод ґрунтується на вимірюванні кількості  виділеного світла в хімічній реакції фотографічним методом. Використовують реакцію озону з оксидом азоту, внаслідок якої утворюється діоксид азоту в збудженому стані: