Нормативна база, завдання і мета екологічної експертизи туристичних комплексів

Вживання недоброякісної води призводить до виникнення багатьох інфекційних (холера, черевний тиф, вірусний гепатит А, дизентерія, сальмонельоз, лептоспіроз тощо) і неінфекційних (хвороби системи травлення, серцево-судинної, ендокринної систем тощо) захворювань, нерідко з тяжкими наслідками. 

Забруднення води нітратами  призводить до захворювання на водно-нітратну метгемоглобінемію у дітей та зниження загальної резистентності організму. Високий рівень мінералізації  питної води, який спостерігається  у південній частині України, збільшує кількість захворювань  на хвороби шлунково-кишкового тракту, зокрема гастрити, жовчнокам’яну та сечокам’яну хворобу. 

На якість питної води впливає  вкрай незадовільний стан водопровідних  мереж, зношеність яких в окремих  регіонах становить 40-70%, подача води за графіком, а також часті відключення  об’єктів водозабезпечення від систем енергозабезпечення, що призводить до інтенсивного забруднення питної води збудниками інфекційних хвороб бактеріальної  та вірусної природи.   

До високотоксичних забруднювальних  речовин відносять важкі метали, пестициди, діоксини, а також радіоактивні забрудники. Серед виробничих токсичних речовин досить поширеними є метали: свинець, ртуть, цинк, марганець, кадмій, берилій, хром, нікель тощо. Серед важких металів чільне місце посідає свинець. Цей метал та його сполуки є широко розповсюдженими, високотоксичними та здатними навіть при низьких концентраціях накопичуватися та негативно впливати на всі органи та системи організму, зумовлюючи особливо важкі зміни у нервовій системі. Контакт зі свинцем і його сполуками трапляється під час добування свинцевих руд, у поліграфічному виробництві, в сільському господарстві, під час роботи автотранспорту.

Одними з найбільш небезпечних  забрудників довкілля є стійкі органічні  забрудники (СОЗ)  органічні сполуки, які є дуже токсичними та особливо стійкими до деградації у довкіллі. До СОЗ відносять канцерогенні ПАВ, деякі бромовані вогнегасники та металоорганічні сполуки. Характерні ознаки СОЗ: 

• висока токсичність; 

• стійкість у довкіллі (персистентність): період напіврозпаду у воді – понад 2 місяці, у ґрунті  понад 6 місяців; • значна біоакумуляція у живих організмах; 

• здатність до перенесення  на великі відстані з повітрям, водою  або з видами, що мігрують.  

СОЗ акумулюються у жирових  клітинах й інтенсивно накопичуються  по харчових ланцюгах живлення. Найнебезпечніші  вони для верхніх щаблів екологічної  піраміди, досягаючи в них високих  концентрацій. СОЗ викликають рак, алергічні  захворювання, підвищену чутливість, ендокринні порушення, пригнічення  імунітету, порушення центральної  та периферійної нервової системи, хвороби  крові, цукровий діабет, порушення репродуктивних функцій тощо.  

Непридатні або заборонені до використання пестициди складають  особливу групу високотоксичних  речовин, які не можна використовувати  за прямим призначенням внаслідок втрати корисних властивостей, збігання терміну  придатності, заборони до застосування, втрати маркування чи неконтрольованого  змішування. В Україні стан сховищ, де зберігаються непридатні пестициди, в цілому є незадовільним.

На здоров’я кожного туриста впливають такі фізичні чинники, як іонізуюче випромінювання, електромагнітне забруднення та шум.

Найбільш серйозну небезпеку  представляє радіаційне забруднення, або іонізуюче випромінювання. Сильним  радіоактивним забрудненням уражено 53,5 тис. квадратних кілометрів (майже 9%) території України. Близько 1,5 млн  людей проживають на території, де радіоактивний  фон перевищує допустимі норми. За ступенем шкідливої дії на організм найбільш значущими є такі радіоактивні елементи, як йод-131, цезій-137, стронцій-90, плутоній-239-242. Вплив іонізуючої радіації може викликати рак майже всіх органів тіла.

Гострою є проблема тривалого  опромінення залишками технологій з підвищеним вмістом природних  і штучних радіонуклідів (уранових виробництв, гірничодобувної промисловості тощо). Вагомим чинником радіаційного забруднення є газ радон, який дає близько 65% середньої сумарної дози, отриманої населенням України. 

Інтенсивний розвиток інформаційної, оборонної та інших видів діяльності призвів до виникнення нового небезпечного чинника довкілля – електромагнітного  забруднення. Головні його джерела  – радіо-, телевізійні та радіолокаційні станції, лінії електропередач високої  та надвисокої напруги. Найпоширенішими  джерелами електромагнітного забруднення на туристичних комплексах є засоби мобільного радіозв’язку. Внаслідок електромагнітного випромінювання у людей спостерігаються головні болі, значна втома, розвиваються неврози, безсоння та інші важкі захворювання, зокрема такі хвороби, як рак головного мозку, молочної залози у жінок та лейкемії у дітей.  

Ще одним чинником фізичного  забруднення є шум. Понад 60% населення  України проживає в зонах акустичного  дискомфорту. Тривалий вплив шумів  на організм людини може призвести  до ушкодження слухової функції з  виникненням тимчасової або постійної  втрати слуху, порушення здатності  передавати та сприймати звуки мовного  спілкування, неспокою, порушення сну, зниження продуктивності праці. Звук є  нестерпним подразником у нічний час: він порушує сон і відпочинок людини після трудового дня, призводить до того, що втома поступово стає хронічною. Все це стимулює розвиток різноманітних захворювань, зокрема  гіпертонічної хвороби [3].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

На лабораторній роботі, вивчили нормативну базу екологічної експертизи, визначили сутність поняття «екологічна експертиза», мету, завдання, принципи, об’єкти, суб’єкти екологічної експертизи, загальні вимоги до проведення екологічної експертизи. Визначили поняття «туристичний комплекс» та можливі джерела забруднення навколишнього середовища поблизу туристичних комплексів. Переконались, що поблизу ділянки туристичного комплексу можливі різні види небезпек, наприклад, забруднення повітря, води, ґрунту, транспорт, щодо яких необхідно проводити наступні запобіжні заходи:

1) встановлення та забезпечення стандартів безпеки стосовно найпоширеніших забрудників повітря; 

2) забезпечення дотримання стандартів безпеки стосовно вмісту шкідливих речовин в їжі та воді; 

3) моніторинг забруднення  повітря, електромагнітних полів  і рівнів шуму; 

4) контроль і моніторинг  біологічного та хімічного забруднення; 

5) реорганізація або переміщення промислової діяльності та електростанцій; 

6) зменшення інтенсивності дорожнього руху та впливу забруднення, викликаного транспортом; 

7) зменшення рівня забруднення води та ґрунту найпоширенішими забруднювачами; 

8) розміщення туристичних комплексів подалі від основних джерел електромагнітних полів і шуму; 

9) попередження про небезпеку, властиву ультрафіолетовому випромінюванню.

10) забезпечення дотримання чинних законів і правил використання будівельних матеріалів (таких як свинець, азбест тощо) та стандартів безпеки, проведення періодичних перевірок і ремонту опалювальних систем, електропроводки, систем пожежної безпеки тощо у разі реконструкції або побудови нових об’єктів; 

11) вилучення або видалення забруднювальних речовин; 

12) профілактика поширення епідемій (охорона джерел водопостачання або контроль рівня забруднення пилом).  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перелік використаної літератури:

 

1 Закон України «Про екологічну експертизу» (ст. 1) м. Київ, 9 лютого 1995 року N 45/95-ВР

2 Витяг з ДСТУ 4527:2006 "Послуги туристичні. Заклади розміщення. Терміни і визначення".

3 http://uk.wikipedia.org/ - сайт електронної бібліотеки Вікіпедія.