Нормативна база, завдання і мета екологічної експертизи туристичних комплексів

Лабораторна робота №1

з дисципліни «Екологічна  експертиза туристичних комплексів»

 

Тема: «Нормативна база, завдання і мета екологічної експертизи туристичних  комплексів»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета роботи: вивчити закон «Про екологічну експертизу». Визначити сутність поняття «екологічна експертиза», мету, завдання, принципи, об’єкти, суб’єкти екологічної експертизи, загальні вимоги до проведення екологічної експертизи. Визначити поняття «туристичний комплекс» та можливі джерела забруднення навколишнього середовища поблизу туристичних комплексів.

 

Хід роботи:

 

1 Поняття екологічної експертизи та нормативна база про екологічну експертизу.

2 Мета, завдання та принципи екологічної експертизи.

3 Об’єкти екологічної експертизи.

5 Суб’єкти екологічної  експертизи.

6 Загальні вимоги щодо  проведення екологічної експертизи.

7 Сутність поняття «туристичний  комплекс».

8 Джерела забруднення навколишнього середовища поблизу туристичних комплексів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 Поняття екологічної експертизи та нормативна база про екологічну експертизу

 

Відносини в галузі екологічної  експертизи регулюються Законом України «Про екологічну експертизу», Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства України. Завданням законодавства про екологічну експертизу є регулювання суспільних відносин в галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави.

Екологі́чна експерти́за — вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки (Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом «Про екологічну експертизу» N 1642-III (1642-14) від 06.04.2000.

 

2 Мета, завдання  та принципи екологічної експертизи

 

Метою екологічної  експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах.

Основними завданнями екологічної експертизи є:

1) визначення ступеня  екологічного ризику і безпеки  запланованої чи здійснюваної  діяльності;

2) організація комплексної,  науково обґрунтованої оцінки  об'єктів екологічної експертизи;

3) встановлення відповідності  об'єктів експертизи вимогам екологічного  законодавства, будівельних норм  і правил  (Пункт 3 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом «Про екологічну експертизу» N 1642-III (1642-14) від 06.04.2000;

4) оцінка впливу діяльності  об'єктів екологічної експертизи  на стан навколишнього природного  середовища і якість природних  ресурсів (Пункт 4 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом «Про екологічну експертизу» N 1642-III (1642-14) від 06.04.2000;

5) оцінка ефективності, повноти,  обґрунтованості та достатності  заходів щодо охорони навколишнього  природного середовища (Пункт 5 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом «Про екологічну експертизу» N 1642-III (1642-14) від 06.04.2000;

6) підготовка об'єктивних, всебічно обґрунтованих висновків  екологічної експертизи.

Основними принципами екологічної експертизи є:

1) гарантування безпечного  для життя та здоров'я людей  навколишнього природного середовища;

2) збалансованість екологічних,  економічних, медико-біологічних  і соціальних інтересів та  врахування громадської думки; 

3) наукова обґрунтованість,  незалежність, об'єктивність, комплексність,  варіантність, превентивність, гласність; 

4) екологічна безпека,  територіально-галузева і економічна  доцільність реалізації об'єктів  екологічної експертизи, запланованої  чи здійснюваної діяльності;

5) державне регулювання; 

6) законність.

 

4 Об’єкти екологічної  експертизи

 

Екологічній експертизі піддається, насамперед, проектований господарський об'єкт, будівництво, продукція яких може негативно впливати на навколишнє середовище і все живе; це може бути діяльність існуючого підприємства.

Однак, у кінцевому рахунку, будь-яка екологічна експертиза є  експертизою  конкретної документації, наприклад, техніко-економічного обґрунтування на будівництво якого-небудь заводу, проекту міжнародної угоди або обґрунтування заяви про видачу ліцензії.

Відповідно до закону України  «Про екологічну експертизу» об'єктами екологічної експертизи є:

1. проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів;
2. передпроектні, проектні матеріали;

3) документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, генетично-модифікованих організмів, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених  пунктах і регіонах, а також  діючі об'єкти та комплекси, що мають  значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища. Військові, оборонні та інші об'єкти, інформація про які становить державну таємницю, підлягають екологічній експертизі відповідно до цього Закону та інших  спеціальних законодавчих актів  України (Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом «Про екологічну експертизу» N 1642-III (1642-14) від 06.04.2000.

 

 

5 Суб’єкти екологічної  експертизи

 

Відповідно до закону України  «Про екологічну експертизу»  суб'єктами екологічної експертизи є:

1) Спеціально уповноважений  центральний орган виконавчої  влади з питань екології та  природних ресурсів, його органи  на місцях, створювані ними спеціалізовані  установи, організації та еколого-експертні  підрозділи чи комісії; 

2) інші державні органи, місцеві Ради і органи виконавчої  влади на місцях відповідно  до законодавства; 

3) громадські організації  екологічного спрямування чи  створювані ними спеціалізовані  формування;

4) інші установи, організації  та підприємства, в тому числі  іноземні юридичні і фізичні  особи, які залучаються до проведення  екологічної експертизи;

5) окремі громадяни в  порядку, передбаченому цим Законом  та іншими актами законодавства.

 

6 Загальні вимоги  щодо проведення екологічної  експертизи

 

До документації на об'єкти екологічної експертизи додаються  обгрунтування щодо забезпечення екологічної  безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності з комплексною еколого-економічною  оцінкою існуючого чи передбачуваного  впливу на стан навколишнього природного середовища, оцінкою екологічного ризику та з альтернативними прогнозними  варіантами зменшення цього впливу (Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом «Про екологічну експертизу» N 1642-III (1642-14) від 06.04.2000.

Особи, які передають документацію на об'єкти екологічної експертизи, у разі необхідності організують  і фінансують проведення додаткових досліджень, пошукових і експертних робіт, забезпечують гласність і  враховують громадську думку щодо запланованої чи здійснюваної діяльності, гарантують достовірність попередньої оцінки впливу на навколишнє природне середовище, що відображається в Заяві про екологічні наслідки діяльності (Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом   «Про екологічну експертизу»  N 1642-III (1642-14) від    06.04.2000 [1].

 

7 Сутність поняття «туристичний комплекс»

 

Туристичний комплекс - це заклад, призначений для прийому та обслуговуванню туристів, що складається з кількох функціональних підрозділів, які розміщуються в одному або кількох будинках (зонах), об'єднаних на основі єдиного композиційно-функціонального вирішення, з централізованою системою управління. Туристичний комплекс – аналогічний готелю засіб розміщення з двох або більше будівель, в якому забезпечують надання комплексу послуг; у більшості випадків надають послуги харчування, торгівлі, зв’язку та розважання [2].

Туристичні комплекси  мають функціонувати відповідно до вимог охорони навколишнього  середовища (щодо утримування території, технічного стану і утримування  приміщень, вентиляції, водопостачання, каналізації згідно з чинними  нормативними документами (ГОСТ 2874, ДМН  В.2,2-9, ДБН 360. СНиП 2.04.01, СанПиН 42-128-4690, ГОСТ 17.1.3.13 тощо). У туристичних комплексах має бути передбачено систему санітарного очищання та прибирання території (раціональне збирання, тимчасове зберігання, швидке видаляння, регулярне вивезення твердих та рідких побутових відходів, їх надійне знешкоджування та доцільна утилізація) згідно з СанПиН 42-128-4690. Господарчі та підсобні будівлі, сміттєзбірники потрібно розмістити та облаштувати з дотриманням санітарних вимог і правил.

Під час функціонування туристичних  комплексів і надавання послуг не повинно бути шкідливих впливів  на навколишнє середовище.

 Туристичні комплекси  повинні мати екологічний паспорт  або висновок природоохоронних  служб, що підтверджує відсутність  шкідливих впливів на навколишнє  середовище, та довідку щодо екологічного  стану навколишнього середовища.

Органи державного управління у межах їхньої компетенції контролюють  дотримання вимог до послуг туристичних  комплексів відповідно до вимог чинних нормативних документів.

Методи контролювання  якості послуг, що надають туристичні комплекси, застосовують згідно з ГОСТ 28681.2 і ГОСТ 28681.3.

 

8 Джерела забруднення навколишнього середовища поблизу туристичних комплексів

 

Під забрудненням навколишнього  середовища розуміють надходження  в біосферу будь-яких твердих, рідких і газоподібних речовин або видів  енергії (теплоти, звуку, радіоактивності  і т. п.) у кількостях, що шкідливо впливають на людину, тварин і рослини як безпосередньо, так і непрямим шляхом

Джерела забруднення дуже різноманітні: серед них не тільки промислові підприємства і паливно-енергетичний комплекс, але і побутові відходи, відходи транспорту, а також хімічні  речовини, які людина цілеспрямовано вводить до екосистеми для захисту  корисних продуцентів і консументів  від шкідників, хвороб і бур'янів.

Серед інгредієнтів забруднення   тисячі хімічних сполук, особливо важкі метали та оксиди, токсичні речовини та аерозолі. Різні джерела викидів можуть бути однаковими за складом і характером забруднюючих речовин.

Забруднення атмосферного повітря  є одним з основних чинників несприятливого впливу на здоров’я туристів. У районах розміщення металургійних центрів хвороби органів дихання дітей зустрічаються в 2 рази частіше, ніж у відносно чистих районах цих міст. Такою ж є ситуація у містах з підвищеним рівнем забруднення атмосферного повітря підприємствами хімічної промисловості, де рівень загальної захворюваності теж на 20-45% вищий, ніж в умовно чистих районах.

Крім промислових підприємств, значним забруднювачем атмосфери  на ділянці поблизу туристичного комплексу є автомобілі. Вантажні та легкові автомобілі щорічно викидають в атмосферу шкідливі речовини (загалом більше 200 різних речовин), в тому числі канцерогенні вуглеводні та формальдегід, який негативно впливає на центральну нервову систему. Експерти ВООЗ вважають, що вихлопні гази автомобілів – це причина 70% дитячих і понад 60% захворювань дорослих. 

Якість води  один з найважливіших факторів, які впливають на здоров’я туристів. В Україні склалася така ситуація, за якої практично всі поверхневі води, а в окремих регіонах і підземні води за рівнем забруднення не відповідають вимогам стандарту на джерела водопостачання. При цьому очисні споруди й технології очищення та знезараження води залишаються незмінними; вони не спроможні очистити воду до рівня показників безпеки. Через це значна частина туристів одержує питну воду з істотними відхиленнями від нормативів. Проблема істотно загострюється тим, що наявні технології очищення води передбачають широке застосування хлору, внаслідок чого в питній воді утворюється велика кількість токсичних хлорорганічних сполук, які мають кумулятивну та канцерогенну дію.