Дунайський біосферний заповідник

Рідкісні види риб у водосховищі представлені ендеміками Дунаю – чопом великим та лососем дунайським, а також лососем чорноморським. Всі ці види занесені до Червоної книги України і у Сасику теж зустрічаються дуже рідко. З риб родини осетрових відмічені поодинокі особини як молоді, так і дорослих екземплярів російського осетра та севрюги, які заходять до водосховища по каналу Дунай – Сасик.

У верхів’ї водосховища   Сасик було відмічено перебування 3 видів земноводних (ропуха зелена, кумка червоночерева, жаба озерна) та 4 види плазунів (черепаха болотяна, вуж звичайний, вуж водяний та ящірка прудка). Усіх їх включено до міжнародних списків рідкісних тварин.

Водосховище Сасик має велике значення для орнітофауни, головним чином, для представників водно-болотного комплексу. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2005 Сасик був включений до складу водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення, переважно, як місце перебування водоплавних птахів. В період 2007-2011 рр. на зазначених територіях відмічене гніздування понад 90 видів птахів. Найціннішою територією в орнітологічному плані є верхів’я Сасика. Різноманітність ландшафтів досліджуваної території дають притулок під час міграцій та гніздування великій кількості птахів різних екологічних груп. Протягом року в межах басейну р. Когильник та верхів’ї водосховища Сасик відмічено перебування понад 180 видів птахів, 31 з яких занесені до Червоної книги України.

Серед ссавців, в верхів’ях  водосховища Сасик зустрічаються  такі види, як кріт, лисиця, собака єнотоподібний, борсук, куниця кам’яна, ласка, тхір лісовий, тхір звичайний, норка європейська, видра річкова, заєць, ховрах крапчастий, хом’ячок звичайний, ондатра та ін.

Зараз працює урядова комісія і вирішується питання щодо відновлення зв’язку Сасика з морем.

3.6 Джантшейський лиман

Входить до складу Тузловської  групи лиманів, які знаходяться  на півдні Одеської області. На берегах північної частини лиману знаходиться курорт Катранка, який є діючим лише в літній період.

Акваторія частини Джантшейського лиману, площею 450 га була включена до складу ДБЗ без вилучення у землекористувачів  одночасно з верхів’ям водосховища  Сасик та входить до зони антропогенних  ландшафтів. Між собою ці дві водойми  з’єднані через штучно зроблений  канал, по якому раніше здійснювався скид води з водосховища. Джантшейський лиман до опріснення лиману Сасик мав однакові з ним гідрологічні умови, тобто був солоноводною водоймою. Після перетворення лиману Сасик на водосховище, Джантшейський лиман став майже повністю прісноводною водоймою. На сьогодні основна площа лиману представлена відкритим дзеркалом води, яке в весняно-літній період заростає майже повністю занурено-водяною рослинністю.

Від моря лиман відділений піщаним пересипом (Тузлівський пересип) в якому періодично утворювався природний проран, що з’єднував лиман з морем. Завдяки прорану в водойму навесні заходила молодь риб родини кефалевих, яка протягом літа там нагулювалася і восени виходила на зимівлю у море. Для підтримки функціонування прорану регулярно проводяться меліоративні роботи по його розчищенню. На заході лиман відділений від Сасика піщаним пересипом, на якому в 1978 р. була побудована гранітна дамба. Відкриті піщано-мулисті коси в західній частині лиману, які в минулому були представлені солончаковою рослинністю після опріснення оз. Сасик повністю заросли очеретом. Як й для верхів'я Сасику, для Джантшейського лиману характерними є три типи рослинності: водний, плавневий засолених боліт та солонцово-солончакових луків навколо водойм.

Іхтіофауна Джантшейського лиману є менш різноманітною ніж Сасика. Справа в тому, що не всі види риб, які потрапляли до Сасику з дунайською водою могли проникнути по різним причинам до Джаншейського лиману і розповсюджуватися в ньому. В результаті в складі іхтіофауни відсутні такі види, як чехоня, обидва види товстолобиків та деякі інші. З іншого боку, завдяки прорану в Джантшейський лиман потрапляють морські види риб, наприклад аборигенні види кефалей, а також вид-вселенець піленгас, який проникає навіть до Сасику де він знаходить для себе дуже добрі умови для нагулу. Але найбільш чисельним видом в Джаншейському лимані на цей час є карась сріблястий, який завдяки наявності добре розвинених заростей повітряно-водяної рослинності (переважно очерету) і занурено-водяної рослинності, яка представлена, в першу чергу, рдесниками, знаходить тут добрі умови існування для нересту і нагулу. Найбільш чисельним цей невибагливий вид є і завдяки невеликим – до 1 м глибинам в цій водоймі, що перешкоджає розповсюдженню більш вибагливих до кисневого режиму видів риб. Серед інших видів риб, окрім вищезазначених в Джантшейському лимані звичайними є сазан, плітка, краснопірка, бичок бабка та деякі інші.

На території Джантшейського лиману та його акваторії було відмічено  перебування 3 видів земноводних (ропуха зелена, кумка червоночерева, жаба озерна) та 5 видів плазунів (черепаха болотяна,вуж звичайний, вуж водяний, ящірка прудка, ящурка різнобарвна). Усіх їх, також включено до міжнародних списків рідкісних тварин.

Незважаючи на те, що територія  зазнала значного антропогенному тиску, вона є надзвичайно важливою для  птахів. Саме через територію берегової  лінії Північно-західного Причорномор’я (включаючи лиман Джантшейський) проходить Африкансько-европейсько-азіатський міграційний коридор, який є важливою транзитною територію та місцем відпочинку сотень тисяч птахів під час весняних та осінніх міграцій. Особливо важливим є те, що через цей коридор мігрує біля 300 видів птахів, 50 з яких занесені до Червоної книги України та цілого ряду інших природоохоронних списків.

В репродуктивний період птахів найбільшу цінність має берегова лінія лиману, яка представлена заростями  вищої водяної рослинності. В  заростях очерету звичайного щорічно  відмічається гніздування бугайчика, бугая, лебедя-шипуна, крижня, лиски  та пірникози великої (періодично утворює невеликі колонії, кількістю 8-10 пар). Серед очеретянок на гніздуванні зустрічається: кобилочка солов’їна, очеретянка чагарникова, очеретянка ставкова та очеретянка велика. 

4 СЛУЖБА ДЕРЖАВНОЇ ОХОРОНИ ТЕРИТОРІЇ ДБЗ

У складі служби державної охорони території ДБЗ 16 інспекторів охорони. Очолює службу держохорони директор заповідника, а безпосередньо здійснює організацію її роботи заступник директора - начальник відділу служби державної охорони. На одного інспектора охорони випадає в середньому 3,14 тис. га підконтрольної території.

Основними завданнями служби державної охорони є забезпечення дотримання юридичними і фізичними  особами режиму охорони території  ДБЗ, попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства. Функціональними обов’язками інспекторів  охорони також є і участь в моніторинговій роботі заповідника шляхом ведення "Щоденників спостережень", цінна інформація яких використовується при підготовці "Літопису природи".

З метою забезпечення ефективної охорони заповідних угідь та взаємодії  територія ДБЗ поділена на7 ділянок, кожна з яких закріплена за відповідними групами працівників держохорони, функціонує 5 інспекторських кордонів: "Бистре", "Восточне", "Десантне", "Полуденне", "Циганка".

Інспектори охорони, які  в першу чергу забезпечують режим  заповідної зони ДБЗ, працюють в змінному режимі - тиждень через тиждень. Водні  ділянки заповідника контролюються  з використанням швидкісних моторних човнів типу "Крим" , суходільні - автомобільного транспорту.

Служба держохорони території  ДБЗ діє відповідно до повноважень, наданих Законом України "Про  природно-заповідний фонд України" ( ст. 61), забезпечена форменим одягом та озброєна.

5 НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Науковими співробітниками  Дунайського біосферного заповідника  ведеться моніторинг змін всієї території  Кілійської дельти Дунаю, а особливо її морського узбережжя, вивчається стан флори, орнітофауни, теріофауни, іхтіофауни, гідро фауни, герпето- і батрахофауни. Здійснюється моніторинг кліматичних  і гідрологічних показників і  експрес-аналіз дунайської води. Головною метою наукової групи є ведення  «Літопису природи» заповідника  і суміжних з ним територій. Кожний рік наукова група готує «Літопис природи» заповідника. У архіві заповідника  тома зберігаються з 1981 року.

Наукова група виконує  важливу роботу за державними фундаментальними та прикладними темами.

Крім перелічених державних  тем наукові співробітники заповідника  вже на протязі кількох років  виконують моніторингові роботи стану біоти і абіотичних компонентів  екосистем дельти Дунаю й узмор`я  по оцінки впливу експлуатації ДСХ  «Дунай - Чорне море» через гирло  Бистре.