Предмет и метод экологического права

   Екологічні  акти юридичного значення мають різну юридичну силу залежно від  того, яким державним  органом вони прийняті чи затверджені. Юридична сила екологічних актів обумовлюється тим, який природний об'єкт береться державою під охорону, тобто сила юридичного захисту цього об'єкта залежить від його екологічної цінності, поширеності чи, навпаки, помітного зникнення, наслідком чого є занесення того або іншого об'єкта до Червоної книги. Проте системний аналіз сучасного екологічного законодавства дає підстави для висновку, що юридична сила захисту природних об'єктів залежить від місця цих об'єктів в системі навколишнього природного середовища та їх стану.

• Система екологічного законодавства України в основному повинна відповідати системі екологічного права. Право того чи іншого об'єкта природи визначається його місцем в ній. Від системи природи залежать система екологічного права, а отже, і система екологічного законодавства.

   Важливою  структурною ланкою екологічного законодавства  треба вважати нормативні акти екологічного змісту, що приймаються місцевими органами державної влади і управління. Вони більш безпосередньо відображають екологічні ситуації взагалі і стан конкретних екологічних об'єктів.

   Необхідно також враховувати, що екологічне законодавство, як і будь-яке інше, являє собою ієрархічну структуру, де нормативні акти нижчого рівня  повинні відповідати за своїм змістом нормативним актам вищого рівня. Останні відповідають більш узагальненим, таким, що охоплюють більшу територію, екологічним потребам.

   Екологічне  законодавство не варто вважати  галуззю законодавства. Право природи  поширюється на неосяжну різноманітність  об'єктів, що вимагає  різних форм і методів  їх захисту. Це не може бути обмежене потенціалом якоїсь однієї галузі законодавства. Якщо галузь екологічного права — це те, що реально існує, то наявність галузі екологічного законодавства викликає заперечення, вважають Плотникова О. та Чаусова Л. Їх думка, на мій погляд, є більш філософською, ніж правовою, але право теж соціальна категорія, і тому з ними неможливо не погодитись.

   Екологічне  законодавство — це структура, що об'єднує екологічні юридичні норми різного рівня і різної спрямованості. Ними можуть бути норми конституційні, звичайні, норми, орієнтовані на соціальні відносини різного змісту, з приводу охорони 'різних природних об'єктів. Вказане законодавство є системою, що має більш-менш сталий характер. Його реалізація породжує відносно сталі правові відносини^*.

 
 
 
 

   Поняття і особливості  принципів екологічного права

   Для кожної галузі права, у тому числі й  для екологічного права, характерні свої принципи, на яких грунтується  сукупність її правових приписів. Разом з  тим кожна галузь враховує й загальні принципи права, але під кутом зору специфіки правового регулювання певних груп суспільних відносин. Саме ця специфіка визначає характер галузі права та сукупність її принципів.

   Екологічні  відносини, які виникають  з приводу належності природних об'єктів  відповідним суб'єктам, використання та відтворення цих об'єктів, охорони навколишнього природного середовища, зумовлюють специфічність екологічного права, що є юридичною формою цих відносин. Дана специфічність визначається екологічними факторами, в основі яких лежать закони природи, ігнорувати які неприпустимо.

   Доводиться  констатувати, що в  еколого-правовій науці  не приділено достатньої уваги дослідженню  принципів екологічного права. Однак оскільки останнім притаманні й загальні принципи права, доцільно звернутися до їх характеристики.

   ^¨В літературі з загальної теорії права, у галузевій правовій і спеціальній літературі щодо розуміння загальних і галузевих правових принципів висловлені певні міркування. З точки зору лінгвістики принцип у перекладі з латинської означає «початок», «основа», що передбачає основне, вихідне положення будь-чого: теорії, світогляду, науки тощо. У філософії, філології, логіці, психології, етимології принцип розглядається як вихідне положення, основоположне правило, першооснова реальної дійсності, хоч з окремих питань існують розбіжності. Це обумовлено тим, що кожна з названих наук має свою специфіку, а отже, й різні підходи до розуміння принципів. Ще, на мою думку, визначення принципів залежить від позиції науковця, який їх досліджує, наприклад, який він обрав метод дослідження, яке в нього світосприйняття і , навіть, громадська позиція. Але важливо те, що у головному серйозних розбіжностей щодо розуміння принципів, які існують у різних сферах суспільного життя, немає. Зазначений підхід застосовується і при аналізі загальноправових, галузевих, підгалузевих та інших правових принципів, обумовлених соціальною роллю права як юридичної форми суспільних відносин.

   Разом з тим у загальній  теорії права принципи останнього розкриваються  через такі категорії, як відправні засади, основні ідеї, провідні засади, наскрізні ідеї, панівні основи, які відбивають основні устої суспільного ладу, об'єктивно обумовлені існуючими екологічними відносинами. Треба зважати на те, що загальна теорія права по відношенню до галузевих юридичних дисциплін займає провідне становище, є узагальнюючою наукою, яка має спрямовуюче та методологічне значення.^a Вона становить теоретичну базу для розробки спеціальних проблем, що стоять перед галузевими правовими науками. Тому загальні принципи права повинні враховуватись останніми. При цьому найважливіші риси змісту права, як правило, формулюються юридичною наукою як його принципи. Значення принципів права допомагає його вивченню, орієнтує нормотворчу діяльність і враховується в процесі застосування права.

   Правильними принципами треба  вважати такі, які  узгоджуються з природою, суспільством, засновані  на змісті права.

   Галузеві  правові принципи відображають головним чином ті суспільні  відносини, які регулюються  відповідною галуззю  права. До основних галузей належать цивільне, кримінальне, трудове, екологічне, конституційне право. У кожній галузі на основі законодавства сформульовані її принципи.

   Галузеві  правові принципи грунтуються на положеннях, які становлять основу загальних принципів, та врахуванні особливостей сукупності норм права  кожної галузі.

   Важливо пам'ятати, що галузеві принципи, як і принципи взагалі, не є статичними. Вони динамічні, оскільки в суспільному житті, природі, праві відбуваються відповідні зміни, які дістають вияв у тому, що якісь явища або зникають повністю, або зазнають істотних змін, з'являються нові явища.

   Необхідно зупинитись у загальних  рисах на розумінні  екологічного права, тому що стосовно даного питання існують різні судження. У літературі здійснено аналіз пов'язаних з цим наукових концепцій. Визначились два напрями.

• Перший зводиться до визнання того, що екологічне право належить до комплексної галузі, яка включає в себе самостійні галузі права, зокрема земельне, водне, лісове, гірниче, фауністичне, атмосфсрно-повітрянс, охоронні. Не випадково у переліку юридичних, психологічних наук, які вводяться до номенклатури спеціальностей наукових працівників, здобута спеціальність включає в себе знання в галузі земельного, екологічного, природноресурсового та аграрного права. ^*
• Згідно з другим напрямом екологічне право не розглядається як комплексна галузь права, а є самостійною галуззю, що регулює єдині екологічні відносини. Крім того, на думку В.Попова, воно містить в собі такі підгалузі, як гірниче, повітряне, лісове, фауністичне, атмосферно-повітряне, охоронне та інше право^*.

   Уявляється, що при підході  до розуміння і  визначення принципів  екологічного права  треба виходити з  єдності самостійної (некомплексної) галузі права, враховуючи чинне законодавство. Принципи екологічного права потребують більш глибокого  дослідження. Однак  наведені у навчальній літературі визначення не розкривають їх специфіки. ^¨Так, Б.Єрофєєв визначає ці принципи як керівні засади екологічного права, які окреслюють його спрямованість та основні риси, що є свого роду мікросхемою галузі права. Це визначення є неповним і дуже загальним. Воно не відображає специфічних рис еколого-правових принципів, хоча, з точки зору правового аналізу це, безперечно вірно. Адже відомо, що правові принципи закріплюються, дістають вияв у законах та інших правових нормах. Наприклад, в ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища викладені основні принципи цієї охорони:

 

Основними  принципами  охорони    навколишнього    природного середовища є:

 

     а) пріоритетність вимог екологічної   безпеки,  обов'язковість додержання  екологічних  стандартів,   нормативів    та    лімітів використання  природних  ресурсів  при  здійсненні  господарської, управлінської та іншої діяльності;

     б) гарантування екологічно безпечного  середовища для життя  і  здоров'я людей;

     в) запобіжний  характер  заходів   щодо  охорони навколишнього природного  середовища;

     г)  екологізація  матеріального   виробництва    на    основі  комплексності рішень у питаннях  охорони  навколишнього  природного  середовища, використання та  відтворення  відновлюваних  природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

     д)  збереження  просторової   та  видової  різноманітності   і цілісності природних об'єктів  і комплексів;

     е) науково обгрунтоване узгодження  екологічних,  економічних та  соціальних  інтересів суспільства   на    основі    поєднання міждисциплінарних знань екологічних,  соціальних,  природничих і технічних наук та  прогнозування стану навколишнього природного

середовища;

     є) обов'язковість екологічної експертизи;

     ж) гласність і демократизм  при прийнятті  рішень,  реалізація  яких  впливає  на  стан  навколишнього   природного    середовища, формування  у населення екологічного світогляду;

     з) науково обгрунтоване нормування  впливу  господарської  та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;

     и)  безоплатність  загального  та   платність    спеціального  використання природних ресурсів  для господарської діяльності;

     і) стягнення плати за  забруднення   навколишнього  природного середовища та погіршення якості  природних  ресурсів,  компенсація шкоди,  заподіяної   порушенням    законодавства    про    охорону навколишнього природного середовища;

     ї)  вирішення  питань  охорони    навколишнього    природного  середовища  та  використання  природних  ресурсів  з   урахуванням ступеня антропогенної зміненості територій, сукупної дії факторів,

що негативно  впливають на екологічну обстановку;

     й) поєднання заходів стимулювання  і відповідальності у справі  охорони навколишнього природного середовища;

     к)  вирішення  проблем  охорони   навколишнього    природного  середовища на основі широкого  міждержавного співробітництва.

 

   Зазначені загальні положення  повною мірою відображаються і в принципах  екологічного права, які можуть офіційно закріплюватись у законодавстві або ж виводитись з його змісту. Однак у деяких визначеннях відсутній юридичний аспект. ^*Зокрема, В.Петров визначає екологічні принципи як основні положення, керівні засади, що знаходяться в основі взаємодії суспільства і природи. Як бачимо, у цьому визначенні розкривається поняття принципів екології взагалі, але нічого не говориться про правовий зміст принципів екологічного права. Деякі дослідники, аналізуючи питання загальної теорії екологічного права, не торкаються принципів останнього, що не можна визнати виправданим.

^*Принципи екологічного права, закріплюються легально, або виводяться із законодавства. Функція екологічного права, як більш загальна спрямованість забезпечення гармонійної взаємодії суспільства і природи, в літературі розглядається як правове регулювання екологічних відносин. 

• Я вважаю, нормативно закріплені принципи (Закон Про охорону навколишнього природного середовища) природньо вважати принципами екологічного права, згодна також з таким визначенням - принципи екологічного права - становлять виражені в еколого-правових актах основоположні юридичні засади, положення, риси, які визначають спрямованість галузі права і відповідно до яких здійснюється регулювання екологічних відносин, що грунтуються на об'єктивно існуючих природних факторах.

   Незважаючи  на те, що до принципів  екологічного права  пристосовуються  загальні положення  принципів права  взагалі, еколого-правові  принципи мають особливості, притаманні лише їм.

• ⁴Важливою особливістю є те, що, грунтуючись на екологічному законодавстві, вони відображають сутність природних явищ, які розвиваються за своїми законами. Отже, передумовою еколого-правових принципів є сукупність правових явищ. Причому право (як самостійне соціальне явище) не може не враховувати даного екологічного фактора. Якщо екологічне право адекватно відображає сутність екологічних факторів, його можна розглядати як ефективне. Ігнорування або недооцінка цього фактора призводить до викривлень в екологічному праві.
• Треба вважати специфічним і те, що принципи екологічного, права забезпечують поєднання державного (владного) регулювання певних груп екологічних відносин і автономного (юридичної рівності) правового регулювання відповідних груп останніх, що характерно для екологічного права і відрізняє його від будь-якої іншої галузі права. Дана особливість обумовлена як об'єктивними, так і суб'єктивними факторами. Необхідність загальнодержавного управління багатьма питаннями, пов'язаними з екологією, обумовлена екологічними факторами, а не бажаннями певних управлінських органів. Оскільки правові явища розвиваються за своїми законами, управління з боку держави повинно бути науково обгрунтованим і кваліфікованим, що не під силу окремим індивідам, які перебувають у певних екологічних відносинах, що грунтуються на принципах юридичної рівності.