Тенденції розвитку банківської системи в Україні на сучасному етапі

      Банківська система України є одним із динамічно розвинутих секторів національної економіки, де перехід до ринкових відносин відбувся досить швидко і де реально проходить процес демонополізації, поступово починає діяти конкуренція, гроші та кредит набувають ринкового змісту.

      Банківська  система Україна протягом січня  – березня 2011 року характеризувалася:

• Проведенням НБУ жорсткої грошово-кредитної політики та заходів з метою обмеження тиску на валютний курс та проведенням банками більш гнучкої процентної політики для залучення коштів клієнтів у національній валюті;
• Достатнім рівнем ліквідності банківської системи, відсутністю попиту на операції рефінансування та зростанням готівки поза банками;
• Приростом обсягів загальних активів банківської системи. Приріст за І квартал 2011 року склав 5,5%, що зумовлено зростанням вкладів банків в операції з державними та корпоративними цінними паперами й незначним відновленням кредитування клієнтів – юридичних осіб;
• Тенденцією до зростання кредитного портфеля клієнтів, яке спричинене, в основному, приростом кредитів, наданих юридичним особам (+4,0%, або +20,8 млрд.грн.); але обсяг приросту залишається незначним;
• Подальшим приростом депозитів клієнтів. Так, кошти юридичних осіб у І кварталі 2011 року зросли на 15,9 млрд.грн, або на 6,7%, кошти фізичних осіб – на 14,2 млрд.грн., або на 5,8%;
• від'ємним фінансовим результатом роботи банківської системи у розмірі 210,8 млн.грн., що, в основному, спричинене збитковістю банків, які ліквідуються, а також уповільненням темпів приросту операційного результату у зв'язку з припиненням кредитування;
• незначним зростанням частки простроченої заборгованості у загальному обсязі кредитної заборгованості клієнтів з 11,2% на кінець 2010 року до 11,5% станом на 01.04.2011 року. В абсолютному вимірі обсяг простроченої заборгованості за перший квартал 2011 року незначно зріс – на 0,9% до 85,6 млрд. грн..;
• зростанням частки іноземного капіталу банківської системи України на 0,9 в.п. – до 41,5% (на початок 2011 року – 40,6%). При цьому загальна кількість діючих банків з іноземним капіталом зменшилася на 1 банк та станом на 01.04.2011 року становить 54 банки. Кількість банків зі 100-відсотковим іноземним капіталом не змінилась і становить 20 банків.

      Грошово-кредитна політика та ліквідність. У І кварталі 2011 року Національний банк утримував темпи розширення грошової пропозиції в помірних межах.

      Зростання  депозитної бази банків та  зменшення обсягу готівки поза  банками сприяли збереженню структурного  профіциту ліквідності банківської  системи. Середньоденний обсяг  коррахунків банків протягом  січня – березня поточного  року становив 19, 1 млрд.грн. (за весь 2010 рік – 21,5 млрд.грн.). З початку  року обсяг коррахунків банків  зріс на 16,2%.

      Пропозиція грошей. У І кварталі 2011 року продовжувалася тенденція до зростання обсягів депозитів населення в банках, при цьому основний приріст мав місце за коштами у національній валюті.

      Повернення  депозитів у банківську систему  відобразилося на динаміці грошової  маси, обсяги якої щомісячно демонструють приріст. Так, за підсумками аналізованого періоду її обсяг збільшився на 3,9% (1,4% в аналогічному періоді минулого року) до 621,4 млрд.грн. У річному вимірі темпи приросту грошової маси у січні – березні 2011 року прискорилися до 25,3 – 26,0 % порівняно з 22,7 % у грудні 2010 року.

      На динаміку  обсягу грошової маси впливала  динаміка її іншої складової  – готівки поза банками, обсяг  якої знизився на 1,9 % до 179,5 млрд. грн.. станом на 01.04.2011 року.

     Основні тенденції банківського сектору. Станом на 1 квітня 2011 року ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій мали 176 банків. У стані ліквідації перебуває 18 банків, з них 17 банків ліквідуються за рішенням Національного банку України, 1 – за рішенням господарських (арбітражних судів). У 50ти банках продовжує працювати тимчасова адміністрація. Кількість діючих банків з іноземним капіталом становить 54. Кількість банків зі 100% часткою іноземного капіталу протягом І кварталу 2011 року залишилася незмінною і станом на 01.04.2011 року становила 20 фінансових установ.

     Валютний ринок та обмінний курс. Протягом трьох перших місяців 2011 року валютний ринок перебував під впливом сталого збільшення обсягів надходжень іноземної валюти, зумовленого сприятливою динамікою світових цін на традиційні товарні групи українського експорту та активними зовнішніми запозиченнями. Це сприяло врівноваженню попиту та пропозиції на міжбанківському валютному ринку та зумовило відсутність істотних курсових коливань гривні.

      Обмінний  курс гривні щодо долара США  змінювався на міжбанківському  валютному ринку протягом І  кварталу 2011 року в досить вузькому  діапазоні від 7,9319 грн./дол.. США до 7,9720 грн./дол.. США. За офіційним курсом гривня укріпилася щодо долара США на 0,02 % до 7,96 грн./дол.. США. Щодо євро гривня знецінилася на 6,08 % до 11,2156 грн./євро.

      Процентна політика. На фоні позитивної динаміки кількісних монетарних показників відбувалося подальше зниження відсоткових ставок банків:

• по депозитах: у національній валюті – з 8,1% у грудні 2010 року до 6,5% у березні 2011року, в іноземній валюті – з 10,6% до 5,4% відповідно;
• по кредитах: у національній валюті – з 15,0% у грудні 2010 року до 13,1% у березні 2011року, в іноземній валюті – з 10,6% до 10,4% відповідно;
• на міжбанківському кредитному ринку – з 6,6% річних до 3,2%.

      Фінансовий стан банків України. Станом на 1 квітня 2011 року лідерами за обсягом чистих активів стали ПриватБанк та державні – Укрексімбанк та Ощадбанк.

     Зміст діяльності банківської системи України розкривається в її головних напрямках. До таких напрямків на даному етапі відносяться:

• закріплення фінансової стабілізації та зміцнення купівельної спроможності національної грошової одиниці через подальше стримування темпів інфляції;
• здійснення кількісного контролю за динамікою грошової  
  маси, яка відповідає реальній зміні внутрішнього валового продукту (ВВП);
• забезпечення купівельної спроможності національної валюти, яка сприяла б збалансуванню інтересів як державних, так і суб’єктів національної економіки;
• підтримка короткострокової ліквідності комерційних банків Національним банком України;
• стимулювання процесів збільшення вкладів населення в банківську систему шляхом підвищення гарантованості їх повернення через дію механізмів страхування депозитів та орієнтації комерційних банків на встановлення реальних відсоткових ставок за депозитами з урахуванням рівня інфляції;
• зростання кредитної активності комерційних банків з метою підвищення кредитної підтримки вітчизняних підприємств;
• стимулювання інвестиційної спрямованості в діяльності комерційних банків шляхом збільшення обсягів довгострокового кредитування;
• подальше скорочення питомої ваги готівки в обігу;
• утримання валютних резервів в обсягах, необхідних для підтримки купівельної спроможності національної валюти;
• покриття дефіциту державного бюджету за рахунок неемісійних джерел фінансування через подальший розвиток ринку державних цінних паперів та зовнішніх запозичень;
• підвищення внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні;
• продовження забезпечення процесу «дедоларизації» національної економіки шляхом активізації привабливості гривневих активів порівняно зі вкладеннями в активи в іноземній валюті;
• поточне регулювання системи валютних обмежень та економічних нормативів;
• забезпечення нормального функціонування національної валютної системи, збалансованості платіжного балансу, гармонізації інтересів експортерів та імпортерів;
• ретельний контроль за капітальними операціями резидентів і нерезидентів на фінансовому ринку України;
• сприяння співробітництву з міжнародними фінансовими організаціями та залученню інвестицій від цих установ для виконання програми стабілізації та структурної перебудови економіки.

      На сьогодні  розвиток банківської системи  країни пов’язаний із серйозними  труднощами, що уповільнюють її  функціонування і впливають на  формування повноцінних ринкових  засад. На розвиток банківської  системи України впливають різні  фактори. По-перше, суперечливі  політичні, економічні й соціальні  перетворення в країні, відсутність  обгрунтованої та загальновизначеної  концепції розвитку національної  банківської системи і, звичайно, відсутність досвіду побудови  національної банківської системи  в умовах ринкової економіки.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ.

      Актуальною проблемою залишається забезпечення якісного розвитку банківської системи за рахунок підвищення ефективності діяльності банків, здійснення прогресивних структурних зрушень, зниження ризиків їх діяльності.

      Зважаючи на необхідність підвищення рівня надійності, фінансової стійкості банків на внутрішньому й міжнародних ринках, необхідно вжити такі заходи:

• розширити можливості підтримання ліквідності банків на основі програм фінансового оздоровлення;
• збільшити нормативи резервування за кредитними операціями по кредитах, інформацію щодо яких не внесено до кредитних історій;
• оптимізувати структуру капіталу, активів та зобов’язань, виходячи із завдань забезпечення фінансової стійкості банків та їх позитивного впливу на розвиток реального сектору економіки;
• посилити вимоги щодо прозорості корпоративного управління банками, зокрема визначення реальних власників банків, та їх відповідальність за підтримання фінансової стабільності банків;
• забезпечити пропорційне зростання регулятивного капіталу та його складових обсягів активно-пасивних операцій;
• підвищити ефективність управління активами і пасивами з метою недопущення необґрунтованого збільшення відрахувань від регулятивного капіталу, зокрема пов’язаних із нарахованими, але не сплаченими доходами;
• розробити стратегічні цілі в залежності від ситуації в країні та за кордоном;
• активніше застосовувати процедуру реорганізації банків шляхом приєднання або злиття, а також реструктуризація банків шляхом закриття збиткових філій.
• запровадити маржинальну торгівлю цінними паперами - успішне здійснення операцій із цінними паперами сприятиме диверсифікації  діяльності банків і підвищуватиме рівень ліквідності активів банку та посилить його конкурентне становище.
• активізувати маркетингову діяльність - створити необхідні умови для пристосування до вимог ринку, що підвищить конкурентоспроможність й прибутковість.
• підвищити якість та конкурентоспроможність банківських послуг шляхом активізації процесів консолідації банків; розвитку структури банківського сектору;
• створити умови для застосування електронних банківських технологій; 
• створити умови розширення безготівкових розрахунків в економіці;
• розвитку нових сегментів ринку банківських послуг;
• стимулювання банківського обслуговування малого та середнього бізнесу, населення; розвитку нових сегментів ринку банківських послуг;
• здійснити швидке удосконалення інформаційних технологій для впровадження нових інформаційних продуктів.

     Серед багатьох факторів, які визначають ефективність банківської діяльності (економічних, правових, організаційних, кадрових тощо) важливе місце посідає також психологічний чинник довіри населення. Він має дві складові: довіра населення до національних грошей та довіра до банків.

     Суттєвою проблемою залишається недовіра більшості населення до діяльності банків. За даними НБУ більш як 20 млрд. грн. готівки залишаються поза банками. Це  саме той національний ресурс залучення якого надало б можливість не шукати кошти за кордоном, а кредитувати економіку за рахунок власних внутрішніх джерел. Саме населення є внутрішнім інвестором, інтереси якого мають бути пріоритетними для влади.

      Підвищення довіри до банків — це актуальне завдання загальнодержавної ваги.

      Для зростання довіри до банків необхідне створення суспільно позитивного іміджу навколо банків.

      Загальноекономічний ефект від зростання довіри населення до банків можна реалізувати за такими напрямами:

• шляхом збільшення ресурсної бази банків завдяки інтенсивнішому припливу вкладів, нарощуванню кредитних та інвестиційних відрахувань в економіку, внаслідок чого поліпшується забезпечення фінансовими ресурсами суб'єктів господарювання, і, в свою чергу, підвищує фінансовий стан останніх;
• шляхом здешевлення банківських ресурсів, а отже, і кредитів, оскільки, довіряючи банкам, населення нарощуватиме вклади навіть у разі зниження процентних виплат за ними;

      Ефективне функціонування банківської системи багато в чому визначається рівнем її правової основи і неможливе без визначення правового статусу суб'єктів кредитної системи та детального регламентування різних аспектів банківської діяльності. Створення повноцінного  банківського законодавства є запорукою належного управління економікою держави, побудови механізму сучасної кредитної системи.

      Поряд із безпосередньо  вдосконаленням банківського законодавства складовою частиною цього процесу є здійснення інших заходів.

      Норми банківського законодавства необхідно узгоджувати з нормами інших галузей національного законодавства, тобто враховувати норми актів суміжного законодавства, що виступають основою концептуального характеру.

      Відображати в чинному законодавстві міжнародні норми і звичаї, що застосовуються в банківській практиці.

      Чіткіше розмежовувати повноваження законодавчих та виконавчих органів у банківській сфері.