Стан готівкового грошового обігу в Україні та шляхи його вдостконалення

     Вступ.

     Сучасний стан економічної ситуації в Україні визначається процесами ринкової трансформації, що зумовлює складність та неоднозначність при формуванні економічної політики держави та обумовлюється відсутністю адекватної законодавчої, інституційної бази, факторами протистояння ринковим перетворенням окремих соціальних груп населення. Основною проблемою є вибір правильної економічної політики, яка б включала фіксальну та грошово – кредитну політику держави.

     Важлива роль у цьому процесі відводиться  грошовому обігу, його регулюванню  та використанню в коригуванні поведінки  суб’єктів грошово – кредитного ринку.

     Гроші відносяться до тих особливих  історичних категорій, які завжди були найбільш актуальними в економічній  думці, так як в процесі грошовго обігу найбільшою мірою проявляються і реалізуються інтереси суб’єктів ринку. Через гроші, їх функції кожен індивідуум реалізує свої потреби, тому грошова система і визначає взаємозв’язок між виробництвом, обміном, розподілом і споживанням. Порушення цього взаємозв’язку неодмінно призводить до виникнення протиріч в економічному житті. Грошовий ринок є найбільш чутливим і вразливим елементом системи економічних відносин, що в свою чергу означає можливість його використання для впливу та регулювання окремих макроекономічних показників і економіки в цілому.

     Відображаючи  рівень розвитку продуктивних сил на кожному етапі вдосконалення товарно – грошових відносин, гроші постійно удосконалюють виконувані функції і свій зміст. Ось і сучасний етап розбудови української державності вимагає зміцнення стабільності і привабливості національної грошової одиниці та формування такої грошово – кредитної політики, яка швидко наблизить народ України до цивілізованих стимулюючих норм виробництва, розподілу, обміну і споживання.

     Гроші визначають і сам характер влади  та її інститути. Зокрема, якщо політична  влада розраховує на ближчі цілі, то вона вдається до силових прийомів тиску.

     А коли влада ставить перед собою  стратегічні тривалі цілі, вона розраховує на національні гроші, але за умов їхньої високої купівельної сили. Така орієнтація обов’язкова для будь-якої влади. Та й сам простір поширення фактичної влади державних інститутів, визначається сферою обігу національної грошової одиниці, а не прикордонними ознаками, бо вони є атрибутами ближчої влади.

     Об'єктом  дослідження в даному рефераті є стан грошового обігу в Україні. Зокрема предметом є готівковий сектор грошового обігу. Вибір тем і структури викладу зумовлений зростанням ролі грошей у забезпеченні дінамичного розвитку національної економіки України та її взаємодії з іншими суб’єктами світового ринку на основі спільного розв’язання економічних, соціальних та екологічних проблем. Метою роботи є вивчення соціально – еконмічних та організаційно – економічних відносин у сфері грошового обігу; оволодіння знаннями основоположних законів грошового обігу та прктичними навичками використання закономірностей функціонування грошових систем.

     При виборі тем було враховане наступне:

• актуальність теми, виходячи із перспективи розвитку об’єкта дослідження та економіки вцілому;
• достатню кількість статистичних даних для розкриття змісту теми.

     Інформаційною базою стали законодавчі акти, вітчизняні літературні джерела,  періодичні видання та електронні ресурси НБУ. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. НБУ – основний  емісійний центр  готівкового обігу  України.

     НБУ як єдиний емісійний банк і касовий  центр держави організує і  регулює обсяг і структуру  готівкової маси в обігу на основі головних напрямів грошово-кредитної  політики. Розв'язання цих питань можливе  лише при чіткому прогнозуванні  грошового обігу через визначення головних напрямів грошово-кредитної  політики, прогнозних розрахунків балансу  грошових прибутків і витрат населення  і готівкового обороту.

     Регіональне управління НБУ для складання  прогнозів касових оборотів отримує  від обласних і місцевих органів  управління і статистики наступні прогнозні  і звітні матеріали в територіальному  розрізі:

     - розрахунки роздрібного товарообігу  і дані про обсяг продажу  товарів по безготівкових розрахунках;

     - розрахунки надходжень грошової  виручки від перевезення пасажирів і багажу;

     - розрахунки прибутків по окремих  видах платних послуг, що надаються  населенню;

     - розрахунки по надходженню податків  і зборів;

     - очікувані фонди оплати праці;

     - розрахунки закупівлі сільгосппродукції і продуктів її переробки у населення в сумарному вираженні;

     - дані про витрати на виплату  пенсій і допомоги.

     Прогнозування грошового обороту зводиться  до визначення кількості необхідної для обігу готівки і регулювання  грошової маси, що дозволяє встановлювати  необхідне співвідношення між грошовою і товарною масою в обігу. Тобто, для прогнозування основне значення має встановлення співвідношення між грошовими прибутками і витратами населення.[12,с.98]

     Про те, наскільки реальним є проект касового прогнозу маємо можливість пересвідчитися, порівнявши із затвердженим прогнозом касового обороту, затвердженим Правлінням НБУ для області і  фактичним його виконанням. Затверджений прогноз касових оборотів регіональним управлінням розподіляється в 5-ти денний термін згідно з наданих проектів і фактичного виконання за відповідний квартал минулого року, а часто в зв'язку з нестабільністю цін і обсягів виробництва, по фактичному виконанню попереднього місяця попереднього кварталу. У зв'язку з кризовими явищами, що є в економіці виникають труднощі в прогнозуванні і доводиться вдаватися до неординарних форм і методів, які не завжди записані в інструкціях і нормативних документах. Тут чималу роль грає досвід, кваліфікація, оперативність і технічна озброєнність працівників управління НБУ. Великою підмогою в цій складній роботі на сьогоднішній день є численні прикладні програми для персональних комп'ютерів, наявність мережевих зв'язків між всіма установами банків по всій країні і застосування електронної пошти.

     НБУ очолює касове обслуговування народного господарства і проводить його через комерційні банки. НБУ здійснює емісію грошей та регулює сферу емісійно-касових операцій у народному господарстві України. Головна мета діяльності НБУ в цій сфері - підтримання стабільності і зміцнення національної грошової системи. НБУ встановлює для всіх господарських суб`єктів єдині правила щодо обігу готівки, її зберігання і раціонального витрачання.

     Для підприємств, організацій і установ встановлено єдиний порядок приймання грошей у каси, їх зберігання, транспортування і видачі, єдині вимоги щодо технічного укріплення і обладнання приміщень каси підприємств, оформлення касових документів, ведення касової книги, проведення ревізії каси і контролю за дотриманням касової дисципліни.

     Установи  банків повинні постійно контролювати дотримання всіма господарськими суб`єктами правил ведення касових операцій.

     Хід ринкових реформ потребує постійного перегляду та вдосконалення нормативних документів, що регламентують обіг готівки. Нормативна база НБУ щодо регулювання використання готівки повинна охоплювати усі сфери її обігу у народному господарстві.

     Перспективи скорочення готівково-грошового обігу  в Україні пов`язані з макроекономічною стабілізацією вітчизняного народного господарства.

     Основні завдання установ банків у роботі з готівкового обігу - раціональна  організація грошового обороту, якнайшвидше залучення готівки  до кас банків; подальше зміцнення  готівкового обігу; прогнозування  готівкового обігу за загальним  обсягом і структурою, аналіз стану  збалансованості грошових доходів  і витрат населення; обмеження готівкової емісії економічно обґрунтованими вимогами зростання обігу готівки; вчасна видача готівки всім господарським суб`єктам; здійснення контролю за економним витрачанням готівки, а також за її витрачанням за цільовим призначенням; дотримання встановленого порядку ведення касової та емісійної роботи тощо.

     З метою регулювання сфери готівково-грошово обігу НБУ використовує такі основні норми:

     - витрачання готівки підприємств (організацій установ) на поточні потреби;

     - ліміт залишку готівки в касах  підприємств (організацій, установ);

     - норми і цілі витрачання грошей  з виручки підприємств (організацій, установ).

     Комерційні  банки повинні встановлювати  суворий контроль за виконанням цих  норм готівкового обігу всіма суб`єктами господарської діяльності.

     Видача  готівки банками на поточні потреби  підприємств (організацій, установ) проводиться диференційовано в розмірі до тридцятикратного неоподаткованого мінімуму на місяць залежно від їх розмірів (кількості працюючих). Ці кошти підприємства можуть використовувати на поточні потреби за власним розсудом на будь-які виробничі, господарські та інші цілі, крім виплат заробітної плати і відрядних. Витрати на заробітну плату до поточних потреб підприємств не відносяться.

     Для аналізу зміни руху грошей на певну  дату та за визначений період в фінансовій статистиці стали використовувати  спочатку в економічно розвинутих країнах, а потім в нашій країні грошові  агрегати М0, M1, M2, M3, М4(в Україні грошовий агрегат М4 не використовується )

     На відміну від безготівкового, готівковий грошовий обіг, він характеризується низкою негативних особливостей, а саме:

• готівково-грошовий обіг характеризується високими витратами щодо його організації. Це пов’язано з випуском (емісією) готівки, її транспортуванням, збереженням, заміною зношених купюр і т. ін.
• на основі цієї форми організації грошового обігу складно забезпечити належний контроль з боку держави за грошовим оборотом.
• розрахунки між господарюючими суб’єктами у готівковій формі відкривають можливість для різних фінансових порушень, наприклад, для приховання прибутку, ухилення від податків і тощо.[9, с.240]

     Зазначені недоліки готівково-грошового обігу  змушують державу йти на максимальне  застосування безготівкових розрахунків. У сучасних умовах цьому сприяє подальший  розвиток кредитних грошей (наприклад, у вигляді широкого застосування кредитних карток) і науково-технічний  прогрес, що сприяє впровадженню безготівкових  розрахунків навіть на рівні роздрібної торгівлі. Крім того, у ряді країн розрахунки готівкою обмежуються адміністративними заходами. Як правило, це стосується платежів великими сумами. Унаслідок проведення такої політики, частка готівки в країнах з високорозвиненою ринковою економікою, як правило, невелика і складає 5—7 % усіє грошової маси.

     Правове забезпечення готівкового грошового обігу довгий час визначалось «Порядком про ведення касових операцій у народному господарстві України» та інструкцією Національного банк; України «Про організацію роботи з готівковим оборотом установами банків України» від 13.10.1997 р. На зміну цим норматив ним актам згодом була ухвалена Постанова Національного банк України від 19.02.2001 р. Це «Положення про введення касових операцій у національній валюті в Україні». У ньому визначено порядок організації готівкових розрахунків, порядок здійсненню обліку і контролю касових операцій і т. ін.

• Організація готівкового обігу в Україні має ґрунтуватися на таких основних законодавчих документах: Закон України "Про Національний банк України",
• Закон України "Про банки і банківську діяльність",
• Закон України "Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".