Небанкiвське кредитування підприємств

   Оплата  відсотків здійснюється за рахунок  власних коштів підприємства. 
Контроль за цільовим і ефективним використанням бюджетних кредитів покладається безпосередньо на банки, що фінансують позичальника. До недисциплінованих позичальників, що порушують кредитну угоду, застосовують штрафні санкції.

   Штрафні санкції до підприємств-позичальників не застосовуються в разі несвоєчасного одержання позичальником бюджетної позики у передбачених обсягах, а також тимчасової консервації об'єкта за браком коштів для продовження його будівництва. 
Державне кредитування підприємств може здійснюватися для забезпечення післяприватизаційної фінансової підтримки.

   Приватизовані підприємства кредитуються Фондом державного майна України. Кредитування проводиться  за рахунок коштів Державного позабюджетного фонду приватизації та коштів, передбачених Державною програмою приватизації. Фінансування здійснюється на умовах забезпечення повернення, платності і цільового характеру використання коштів. 
Кредити за рахунок коштів Державного позабюджетного фонду приватизації надаються за таких умов:

   * у статутному фонді приватизованого  підприємства державна частка не перевищує 25%;

   * загальний обсяг кредиту не  перевищує 33% загального обсягу  надходження коштів від продажу  майна відповідного підприємства (незалежно від його вартості);

   * приватизовані підприємства не належать до об'єктів комунальної власності;

   * продаж підприємства не був  здійснений за приватизаційні  папери. Розмір плати за кредит встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України. 
Для одержання цільових кредитів підприємства подають у Фонд державного майна України такі документи:

   * заяву на одержання кредиту  із вказівкою його обсягу, мети використання, умов повернення;

   * копії засновницьких документів підприємства-засновника;

   * довідку комерційного банку про  залишок коштів на рахунку підприємства і брак заборгованості за одержаними раніше позиками;

   * довідку органів Державної податкової  адміністрації про своєчасну сплату податків;

   * баланс (копію) на останню звітну  дату, засвідчений податковою інспекцією;

   * висновки останньої аудиторської перевірки фінансового стану підприємства;

   * техніко-економічне обгрунтування  використання кредиту у вигляді бізнес-плану;

   * перелік майна, яке служитиме  заставою і є власністю підприємства-позичальника;

   * інші документи на вимогу Фонду.

   Після експертизи документів Фонд повідомляє підприємство та відповідні вповноважені комерційні банки про свою згоду  та умови кредитування. Уповноважені банки на підставі вивчення кредитоспроможності позичальників здійснюють кредитування за дорученням Фонду. Підприємство після одержання повідомлення Фонду про включення його у списки підприємств-позичальників звертається до вповноваженого комерційного банку для здійснення кредитування в межах коштів, виділених Фондом.

   Комерційні  банки після перевірки кредитоспроможності підпри-ємства-позичальника мають право відмовитись від укладання договору кредитування, якщо підприємство не має достатніх гарантій повернення кредиту. Згода вповноваженого комерційного банку є підставою для Фонду укласти договір із банком і переказати йому кошти Державного позабюджетного фонду приватизації для кредитування підприємства. Одержавши ці кошти, уповноважений комерційний банк і підприємство укладають кредитний договір. Для забезпечення гарантій повернення кредиту і відсотків за користування ним укладається також договір застави. Об'єктом застави можуть бути ліквідні активи підприємства-позичальника.

Контроль  за цільовим використанням і своєчасним погашенням кредиту і відсотків за користування ним здійснює комерційний банк.

У разі несплати підприємством суми кредиту, відсотків за користування ним чи відповідних комісійних переказ належних сум на рахунок Фонду здійснюється в межах вартості заставного майна, яке реалізується з доручення банку. 

Кредитування  підприємств за рахунок  коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів .

   Нині  комерційні банки України дуже рідко  надають підприємствам довготермінові кредити. Можливість отримати такий кредит є реальнішою через кредитні лінії Світового банку і Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), що надаються уповноваженими банками.

   Головні критерії та обсяги фінансування підприємств по лінії ЄБРР:

   * фінансуються тільки проекти  підприємств з приватною формою  власності, які функціонують переважно  у галузях сільськогосподарського виробництва, харчової промисловості та послуг;

   * допроектні активи підприємств  не повинні перевищувати 2,5 млн  доларів США за винятком вартості споруд та будівель;

   * кількість працівників не повинна перевищувати 500 осіб;

   * частка приватної власності має бути не меншою за 51 %;

   * підприємство має відповідати  вимогам техніки безпеки, екологічним,  санітарно-гігієнічним, а також  іншим нормам охорони довкілля, що встановлені законодавством України;

   * власний внесок позичальника  в проект не може бути меншим за 30% вартості проекту;

   * коефіцієнт обслуговування боргу  (відношення прибутку позичальника  після сплати податків, амортизаційних  відрахувань та витрат на сплату  відсотків за всіма позиками  до всієї заборгованості підприємства  з урахуванням кредиту ЄБРР) має бути не меншим за 1,3.

   За  рахунок коштів ЄБРР здійснюються короткострокове  та довгострокове фінансування проектів, які задовольняють вимоги ЄБРР.

   Короткострокове кредитування надається для реалізації експортних контрактів та придбання  імпортної продукції з метою подальшого використання в процесі виробництва.

   Довгострокове кредитування надається для фінансування основних засобів (придбання нового вітчизняного та імпортного обладнання). 
Типові умови кредитування такі:

   - мінімальна сума кредиту - 50 тис. дол. США;

   - максимальна сума кредиту - встановлюється  для кожного уповноваженого банку індивідуально;

   - термін короткострокового кредиту - від 6 до 12 місяців;

   - максимальний термін довгострокового кредиту - 5 років;

   - максимальна відстрочка погашення  основної суми боргу - 2 роки (тривалість пільгового періоду);

   - орієнтовна ставка відсотків  за користування кредитом - 15% річних. 
У кредитному договорі встановлюються терміни сплати відсотків за кредитом ЄБРР. Протягом усього строку кредитування підприємство надсилає в банк щомісячні та щоквартальні повідомлення про хід виконання робіт згідно з бізнес-планом.

   За  рахунок коштів ЄБРР кредитуванню підлягають тільки фінансове скупні та забезпечені  заставою проекти. При цьому вартість застави не повинна бути меншою 140% суми загальної заборгованості за кредитом за умови підтримування позичальником коефіцієнта обслуговування боргу. 
Кредитні кошти не спрямовуються: на рефінансування вже існуючих зобов'язань приватних підприємств або на фінансування придбання цінних паперів діючих підприємств і нерухомості; на реалізацію проектів, пов'язаних з ігорним бізнесом, виробництвом або постачанням зброї та ін.

   Підприємство  здійснює платежі згідно з умовами  кредитної угоди, укладеної з банком. 
 
 
 
 

Висновок

   Потреба в грошових ресурсах у підприємств зростає і вони не в змозі задовольнити її тільки за рахунок власних коштів. Без кредиту, ріст інвестицій обмежувався би можливостями індивідуального кругообігу, а також системою бюджетного фінансування, що склалася. З іншого боку, принцип самофінансування не завжди узгоджується з вимогами ефективності та економічності виробництва.

   При ринковому господарстві, в умовах конкуренції кредитних закладів, які пропонують широкий спектр послуг в сфері кредитування, кредит є  відносно легкодоступним і надійним джерелом грошових ресурсів. В деяких випадках отримання грошових коштів в кредит для підприємств нерідко вигідніше за накопичення чи витрачання власних ресурсів.

   Отже , до небанківського кредитування підприємств відносятьтакі кредити:

1. Комерційний кредит.
2. Державний кредит.
3. Лізинг.
4. Кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів.

   Таким чином, небанківське кредитування підприємств  виступає важливим джерелом формування основних та оборотних коштів підприємств  та організацій. В останні роки з розвитком ринкових відносин ця роль зростає, так як скорочується питома вага бюджетних асигнувань на цілі розвитку виробництва, що обумовлено об'єктивними причинами. 
 
 
 
 
 
 

Література

1. Положення НБУ “Про кредитування”/Затверджено постановою Правління НБУ №246 від 28 вересня 1995р.
2. Баглай А. Кредит, чем обеспечен ты?//Финансовая консультация. – 1998, №18, с.10.
3. Банковский портфель-2./Отв. ред. Ю.И. Коробов. – М.:Соминтэк,1995. – 250с.
4. Основи економічної теорії/ С.В.Мочерний, С.А.Єрохін, Л.О.Каніщенко та ін. За ред. С.В.Мочерного. – К.: ВЦ “Академія”, 1997.
5. Вітлінський В.В., Наконечний С.І., Шарапов О.Д. Економічний ризик і способи його вимірювання:Підручник. – К.:ІЗМН,1996. – 400с.
6. Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. – К.:ТОВ”Борисфен-М”,1996. – 336с.
7. Вітлінський В.В., Пернарівський О.В. Інтелектуалізована кількісна оцінка кредитоспроможності позичальника.//Фінанси України.-1998, №6, с.5.
8. Вітлінський В.В., Пернарівський О.В. Кредитний ризик та його врахування при обчисленні ставки відсотка.//Банківська справа. –1997, №5, с.63.
9. Вступ до банківської справи/Від. ред. Савлук М.І. – К.:Лібра,1998. – 344с.
10. Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы. - М., 1998.
11. Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами. - К., 1996.
12. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. - К.: Ника-Центр, Эльга, 1999.
13. Бланк И. А. Управление прибылью. - К.: Ника-Центр, Эльга, 1999.
14. Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. - К., 1997.
15. Беркар Коласс. Управление финансовой деятельностью предприятия. - М.: Финансы, 1997.
16. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 1997.
17. Джеймс Ван Хорн. Основы управления финансами. - М.: Финансы и статистика, 1996.
18. Ефимова О. В. Финансовый анализ. - М., 1996.
19. Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. - М.: Финансы и статистика, 1995.
20. Крутик О. Б. Основы финансовой деятельности предприятия. - СПб, 1996.
21. Мищеракова О. В. Налоговые системы развитых стран мира. - М.: Фонд "Правовая культура", 1995 .
22. Мороз А. Н. Основы банковского дела. К.: Либра, 1994 .
23. Шкбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. -К.: Основи, 1993.