Монетаристський та кейнсіанський підходи до визначення причин інфляції

     Міністерство  освіти і науки  України

     Київський Національний Економічний Університет

     імені Вадима Гетьмана 
 
 
 
 
 
 

З курсу :«Гроші і кредит» 

     Тема: «Монетаристський та кейнсіанський підходи до визначення причин інфляції» 
 
 
 
 
 
 

Студентки 2-го курсу 

     МЕіМ  6503

Каргородської Наталії Ігорівни 
 
 
 

Київ-2010

 

Зміст 

 

      Вступ

     Найефективнішим індикатором “здоров’я” економіки  країни є її фінансовий стан. Адже фінансова  система забезпечує не тільки взаємозв’язки  в економіці, вона є одним з  найвпливовіших важелів макроекономічного  регулювання, інструментом за допомогою  якого уряди мають змогу регулювати економічним розвитком. Саме тому, важливим є стан “керованості” інфляційними процесами. Необхідність в цьому викликана тим, що інфляція не лише призводить до важких соціально-економічних наслідків – за умов інфляції витрачається ефективність дії та відбувається деформація інструментів макроекономічного регулювання.

     Інфляція  є одним із найтяжчих проявів  макроекономічної нестабільності. У  світі немає країни, яка б XXІ  ст. тією чи іншою мірою не зазнала  б втрат від інфляції. Особливо добре світ пізнав це явище під час економічної кризи, що гордо пройшлась по всім без виключення країнах світу. Особливо негативно відбивається інфляція на всіх сторонах соціально-економічного життя в Україні.

     Україна пережила одну з найвищих в світовій історії інфляцій. Про її причини та закономірності досі висловлюються судження, які не відповідають дійсності. Тому, на мою думку, проблема інфляції у сьогоденні носить достатньо актуальний характер і тому слід приділяти більше уваги вивченню цієї теми. Особливо важливим є осягнення причин виникнення цього явища.

     Теоретичне  осмислення проблем інфляції, хоча і не було стрижнем економічної теорії, але йому приділялась чільна увага. Періодично інтерес до проблем інфляції то зростав, то вщухав у міру того, як суспільство переживало періоди її підвищення та згасання. Різні напрями та школи політичної економії розглядали цю проблему з різних боків і вносили свій внесок у її розробку. Не виключенням стали Кейнс та Мілтон Фрідман, які присвятили свої роботи дослідженню проблеми виникнення інфляції.

 

     

     1. Поняття інфляції, її суть та види

     Як  економічне явище інфляція існує  вже тривалий час. Цей термін походить від латинського "inflatio", що в перекладі означає "здуття, набухання".

     Ознаки  інфляції почали виявлятися із широким розповсюдженням грошей в економічному житті. За такими опосередкованими ознаками як стрімке зростання заробітної плати і цін є підстави стверджувати, що інфляція спостерігалась у Стародавній Греції (330 р. до н. е.) при завоюванні Олександром Великим Персії та в Стародавньому Римі (301р. до н. е.), коли Е. Діоклетіан встановив контроль за цінами на близько 1000 найменувань товарів.

     Як  правило, інфляційні процеси були безпосередньо  пов'язані з війнами або такими лихами, як епідемії, тривалі неврожаї, іншими стихійними лихами, що зумовлювало шокові зміни в чисельності населення.

     Але поява самого терміна "інфляція", як і теоретичне усвідомлення цього  явища, відноситься до значно ближчих  нашій історії часів. Остаточно  цей термін був введений у науковий обіг з метою теоретичного відображення певного стану економіки після Другої світової війни.

     Найпоширенішим  є розуміння інфляції як такої  ситуації в економіці, за якої кількість  грошей в обігу перевищує потребу  в них, зумовлену грошовою оцінкою  товарної маси. Наслідком такої невідповідності грошової маси сукупній ціні товарів є знецінення грошової одиниці й загальне підвищення цін на товари та послуги.

     Отже, інфляція – це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національно грошової одиниці. Іншими словами, зростають ціни на продукти харчування, одяг, підвищується квартирна плата тощо. При цьому ціни різних товарів можуть зростати неоднаковими темпами. Проте не слід думати, що обов’язково підвищуються ціни на всі товари й послуги. У роки помірної інфляції ціни на окремі товари можуть навіть знижуватися. Зростання цін свідчать, що гроші знецінюються: за грошову одиницю можна купити дедалі меншу кількість товарів.

     В аналітичній економії існують різні  класифікації інфляції. Залежно від рівня розрізняють три види інфляції: помірну, галопуючу та гіперінфляція.

     Помірна інфляція спостерігається тоді, коли ціни зростають повільно – до 10% за рік. За такої інфляції ціни відносно стабільні, люди охоче заощаджують  гроші, бо їхня вартість мало знецінюється. Помірну інфляцію, за якої ціни зростають до 5% за рік, називають повзучою.

     Галопуючою  є інфляція, коли ціни зростають  на 20, 50, 100 або й більше відсотків  за рік. Гроші втрачають свою вартість дуже швидко, тому населення майже не заощаджує їх у вигляді готівки. Вона здебільшого характерна для країн, що розвиваються.

     Гіперінфляція настає тоді, коли ціни починають зростати на тисячі, десятки тисяч, навіть мільйони відсотків за рік. Усі прагнуть запастися  речами і позбутися грошей. Виникає “інфляційний психоз”, що посилює тиск на ціни. Інфляція починає сама себе “підгодовувати”. Оскільки вартість життя зростає, наймані працівники вимагають вищої номінальної заробітної плати, що спричиняє нове підвищення цін. Гіперінфляція означає економічний і соціальний хаос, фінансовий крах та суспільно політичне безладдя.

     Економісти  поділяють інфляцію з одного боку, на передбачену й непередбачену, а з іншого – на збалансовану і незбалансовану.

     Передбачена – це інфляція, яку учасники ринкового процесу очікували і захистилися від її згубних впливів. Непередбачена інфляція є несподіваною для економічних суб’єктів. Збалансованою є інфляція, в процесі якої відносні ціни не змінюються. І навпаки, незбалансована інфляція супроводжується зміною відносин цін товарів, послуг та ресурсів, тобто ціни на товари змінюються неоднаковими темпами.

     Інфляцію  також поділяють на класичну і  сучасну. Класична інфляція спостерігалася в минулому – від часу її виникнення із запровадженням грошей аж до середини 30-х років ХХ ст. Характерною рисою класичної інфляції було те, що вона була епізодичною – тривала кілька років і переходила у дефляцію – зниження загального рівня цін. Нерідко класична інфляція розвивалася у формі гіперінфляції.

     Сучасна інфляція – це інфляція другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Характерною рисою такої інфляції є її хронічний характер. В останні часи практично не було дефляції, а загальний рівень цін щорічно зростав в усіх без винятку країнах. Яскравим прикладом сучасної інфляції є Україна. Так як ми вже кілька років не можемо подолати проблему інфляції. Особливо гостро ця проблема постала після світової економічної кризи, що нещодавно пройшлася по всьому світу, не обминувши нікого.

 

     2. Причини інфляції.

     Дослідники  причин інфляції визнають можливість їх формування на боці грошей (монетарні причини) і на боці товарів (витратні причини). У найбільш загальному вигляді причини інфляції можна вивести з формули відомого "Рівняння І. Фішера"

     M*V=Q*P.

     Тобто зростання цін може бути викликаним зростанням маси грошей (М), швидкості обігу грошей (V), скороченням фізичного обсягу виробництва (Q). Найбільш результативним чинником впливу на динаміку рівня цін є зміна маси грошей в обороті. Вирішальним чинником інфляції є нарощування пропозиції грошей.

     Серед найважливіших причин росту цін важливо виділити такі:

     По - перше, це диспропорційність, або незбалансованість  державних витрат і доходів, що проявляється в дефіциті держбюджету. Якщо цей  дефіцит фінансується за рахунок  активного використання «друкарського верстата» це призводить до збільшення маси грошей в обігу, а відповідно і до інфляції.

     По - друге, інфляційне зростання цін  може відбуватись, якщо фінансування інвестицій проводиться аналогічними методами. Особливо інфляційно небезпечними є  інвестиції, пов’язані з мілітаризацією економіки. Так, непродуктивне використання національного доходу на воєнні цілі означає не тільки втрату національного багатства. Одночасно військові витрати створюють додатковий платоспроможний попит, що веде до збільшення грошової маси без відповідного товарного покриття, збільшення військових витрат є однією з головних причин хронічних дефіцитів державного бюджету і збільшення державного боргу в багатьох країнах, для покриття якого держава збільшує грошову масу.

     По - третє, з зростанням «відкритості» економіки тієї чи іншої країни збільшує небезпечність « імпортованої» інфляції.

     По - четверте, інфляція набуває самопідтримуючий характер в результаті інфляційних  очікувань. Багато вчених країн Заходу і нашої країни особливо виділяють той фактор, що подолання інфляційних очікувань населення і виробників - найважливіше (якщо не головне ) завдання антиінфляційної політики

     Безліч  причин інфляції відмічається в практично  у всіх країнах. Але комбінаційна залежність від конкретних економічних факторів. Так , зразу після Другої світової війни в Західній Європі інфляція була зв’язана з гострим дефіцитом багатьох товарів. В наступні роки головну роль в розкачуванні інфляційного процесу почали грати державні витрати, співвідношення «ціна - заробітна плата», перехід інфляції з інших держав і деякі інші фактори.

 

     2.1 Кейнсіанський підхід до тлумачення причин інфляції

     Кейнсіанці  погоджуються, що інфляція розвивається лише при тривалому зростання  пропозиції грошей, можливому за ліберальної грошово-кредитної політики. Вони не заперечують, що дія затратних чинників інфляції може привести до безперервного і швидкого зростання цін лише за умови швидкого і тривалого зростання пропозиції грошей. Відмінність в тому, що ліберальну грошово-кредитну політику вони вважають передумовою інфляції, а першопричиною - чинники, пов’язані зі збуренням витрат і пропозицій. Тому, неможливо ефективно вирішити проблеми стримування інфляції лише ужорсточенням монетарної політики, а потрібно "докопуватися" до її першопричин.

     Теоретичне  осмислення проблем інфляції, хоча і не було стрижнем економічної теорії, але йому приділялась чільна увага. Періодично інтерес до проблем інфляції то зростав, то вщухав у міру того, як суспільство переживало періоди  її підвищення та згасання. Різні напрями та школи політичної економії розглядали цю проблему з різних боків і вносили свій внесок у її розробку.

     Інфляція  стала предметом економічної  дискусії в середині 50-х років XX ст. Однак і до того часу їй приділялася  значна увага.

     Основи  пояснення інфляції з позицій теорії сукупного попиту сформульовані Дж. М. Кейнсом у памфлеті "Як оплатити війну". Вихідні положенням кейнсіанського пояснення такі:

     • ціни і заробітні плати є нееластичними  лише у стані депресії. У період економічного піднесення, коли досягається повна зайнятість, вони стають еластичними. Отже, інфляція — це явище періоду піднесення;

     • у періоді піднесення еластичні  ціни зростають під впливом надлишкового (такого, що перевищує потенційні можливості виробництва) попиту.

     Логіку  кейнсіанського пояснення можна проілюструвати, використовуючи графік "кейнсіанського хреста".

      AD Y = AD

      AD1

      AD AD*

      Розрив інфляції

     

      

     Y

     Y* Y1

     Графік  показує, що в економіці можлива  рівновага за повної зайнятості ресурсів (У*), а також за надлишкового попиту (У1).