Гроші: сутність, історія виникнення

Щодо назви розмінної  монети, то для неї пропонувалися  назви «сотий», «резана», але врешті було віддано перевагу звичній уже «копійці». 1992 року перші зразки української національної валюти було виготовлено в Канаді за ескізами В.І.Лопати. Національна грошова одиниця віднині називатиметься гривнею, а розмінні її номінали – копійками.

Однак в обіг в Україні  з 1992 року було введено тимчасову валюту, розраховану на перехідний період, — український карбованець, або купоно-карбованець. 7 листопада 1992 р. Президент України підписав Указ “Про реформу грошової системи України”, за яким з 12.11.1992 р. купоно-карбованець було впроваджено і у сферу безготівкового обігу. Функції рубля в грошовому обігу на території України припинилися. Із введенням у безготівковий обіг український купоно-карбованець отримав статус тимчасової національної валюти. Він став єдиним на території республіки офіційним засобом платежу. Так завершився в Україні перший етап грошової реформи.

Політика фінансово-грошової стабілізації, розпочата у жовтні 1994 року, створила необхідні передумови для  проведення другого етапу грошової реформи. Її відкритий і безконфіскаційний характер забезпечив зростання довіри не тільки до національної грошової одиниці, а й до усієї системи органів державної влади України.

Посилення у 1995 році і  першій половині 1996, року стабілізаційних  процесів в економіці, зокрема значне зниження темпів інфляції, суттєве  призупинення спаду виробництва, стабілізація курсу українського карбованця до іноземних валют, зростання доходів населення, створили належні умови для запровадження гривні, яка згідно з Конституцією України є грошовою одиницею нашої держави.

25 серпня 1996 року в  засобах масової інформації було  оголошено Указ Президента України  Леоніда Кучми «Про грошову реформу в Україні».

Відповідно до Указу  Президента України грошова реформа  в нашій державі проводилася  від 2 до 16 вересня 1996 року. У перший же день реформи за встановленим курсом було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян. Карбованцеві вклади населення було перераховано у гривні за курсом 100000 карбованців за одну гривню без будь-яких обмежень і конфіскацій із вільним їх використанням у гривнях.

РОЗДІЛ 3. СУТЬ ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

Різноманітність і складність виробничих відносин, які втілюються в грошах, визначають множинність  форм прояву самих грошей. Кожна  з таких форм одержала назву функції  грошей. Функція грошей – це певна дія чи “робота” грошей щодо обслуговування руху вартості в процесі суспільного відтворення.         

Питання про функції  грошей є одним з найбільш дискусійних  у теорії грошей. Розбіжності стосуються не тільки трактування окремих функцій, а й їх кількості. Дискусії ведуться як між представниками різних теоретичних шкіл, так і всередині кожної з них.

3.1. Концепції сутності грошей

За своїм місцем у  товарному виробництві й обміні гроші — це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом. Як такі гроші виходять в окремих своїх функціях далеко за межі сфери товарного обміну й обслуговують усі сфери економіки, зокрема нагромадження вартості, її розподіл, перерозподіл та використання, у тому числі на потреби інвестування.

У літературі існує безліч різних визначень грошей, які значно відрізняються одне від одного. Під  грошима часто розуміється все  те, що звичайно приймається в обмін  на товари і послуги; продукт угоди  між людьми; товар особливого роду, ще виконує роль загального еквівалента; те, що використовується як гроші. Л. Харріс визначає гроші як «будь-який товар, що функціонує як засіб обігу, лічильна одиниця й засіб збереження вартості». Р. Барр пише, що «гроші можуть бути визначені як засіб обміну, загальноприйнятий у даному платіжному співтоваристві». С. Фішер, Р. Дорн-буш і Р. Шмалензі вважають ключовим моментом у визначенні грошей їх платіжну функцію: «Гроші—загальновизнаний засіб платежу, який приймається в обмін за товари і послуги, а також при оплаті боргів.” Яскравим прикладом суто функціонального підходу в цьому питанні слугує визначення К.Р.Макконнела і С.Л.Брю: “Гроші - це те, що гроші роблять. Усе, що виконує функції грошей, і є гроші”

Підсумовуючи різні  визначення сутності грошей (а їх дуже багато) я виділив такі особливості:

- грошима у широкому  змісті можуть бути названі  будь-які знаки цінності, що служать  для розміну, придбання інших  предметів, чи наймання людської  праці;

- гроші - це суспільний  інститут, що збільшує багатство, знижуючи витрати обміну і, сприяючи більшій спеціалізації відповідно з наявними порівняльними перевагами людей;

- Переваги використання  грошей, у порівнянні з натуральним  обміном, величезні. Витрати обміну  були б набагато більші, а суспільне  багатство внаслідок цього набагато менше, якби не існувало грошей, що значно полегшують весь цей процес. В економічній системі, обмеженій натуральним обміном, людям приходилося затрачати непомірну кількість часу на пошук тих, із ким їм було б вигідно обмінюватися.

- Гроші це те, що приймають як сплату за товари, послуги і борги, отже гроші – це засіб обміну. Люди приймають гроші в обмін на товари і послуги, щоб потім обміняти гроші на ті товари і послуги, які вони хочуть придбати. Без такого засобу обміну люди повинні звертатися до бартеру - безпосереднього обміну товарів і послуг на інші товари і послуги - дуже неефективного засобу здійснення обміну. При бартері необхідно знайти партнера, у якого є те, що вам треба, а він повинний хотіти те, що ви пропонуєте до обміну. Це вимагає вишукування всіх потенційних партнерів по обміну, здатних задовольнити потреби і побажання один одного в товарах і послугах, а потім досягнення згоди за умовами обміну. У такий спосіб бартер приводить до високих витрат, зв'язаних з пошуком.

- Гроші служать також розрахунковою одиницею або «мірою вартості». Роль грошей як «одиниці виміру» дозволяє використовувати встановлені ціни для угод.

3.2. Функції грошей та різні підходи до них

3.2.1. Гроші як загальний вартісний  еквівалент

Сутність грошей як міри вартості полягає у тому, що вартість усіх товарів вимірюється за допомогою грошей. Гроші історично походять від товарів, тому їм притаманна внутрішня властивість товарів - вартість. Товари виражають свою вартість у грошах тому, що гроші її теж мають. Йдеться про повноцінні гроші - золото і срібло. Наявність вартості у товарів дає можливість перетворити пропорції обміну в кількісні оцінки. Це відбувається за допомогою грошей, і вартість товару, визначена в грошах, є ціною цього товару. Ціна залежить від вартості товару і від вартості самих грошей. Коли зменшується вартість грошей, то зростає ціна на товар. Тобто, спостерігається обернено пропорційна залежність між ціною та вартістю грошової одиниці. Тому виникає потреба у запровадженні одиниці виміру грошей. Такою одиницею за золотого стандарту є певна вагова кількість золота, тобто масштаб цін. Масштаб цін - це законодавчо фіксована вагова кількість золота, що закріплена за певною грошовою одиницею. У функції масштабу цін гроші є фіксованою вагою металу і слугують для виміру самого золота, в якому всі інші товари виражають свою вартість. Як міра вартості, гроші відносяться до всіх інших товарів, а як масштаб цін - до самих себе. Спочатку гроші обертались у злитках та приймалися за вагою, тому в якості масштабу цін використовувався ваговий масштаб. Назва вагового масштабу бралася для позначення грошового масштабу. Прикладом цього поєднання можна вважати фунт стерлінгів. У процесі еволюції грошових відносин масштаб цін почав відокремлюватись від безпосереднього вагового змісту. Причиною цього можна вважати перехід від менш цінних до більш цінних металів, та зношування і псування монет. Через це масштаб цін до початку 70-х років ХХ ст. складав понад 2 г. золота. Ямайська валютна система, що була запроваджена у 1967-1978 рр. відмінила офіційну ціну на золото, а також конвертацію паперових грошей у монетарний товар і золото як вміст грошової одиниці. Тобто нині не відбувається офіційна фіксація масштабу цін. Офіційний масштаб замінено фактичним, що складається стихійно в процесі ринкового обміну. Сучасні паперово-кредитні гроші на золото не обмінюються, не мають золотого вмісту, але функцію міри вартості виконують. У сучасних монетарних теоріях Заходу ця функція отримала назву "одиниця розрахунків". На основі цієї функції оцінюється відносна вартість товарів. Вартість паперово кредитних грошей (або їхня купівельна спроможність) на сьогодні визначається вартістю товарів і послуг, які вони представляють, та кількістю грошової маси в обігу. Ціна є формою прояву мінового відношення певного товару до усіх товарів, а не специфічно до одного грошового металу.

3.2.2. Гроші як технічний інструмент  обміну товарів

Подвійна природа грошей проявляється в тому, що гроші водночас виконують роль загального вартісного еквіваленту й інструменту обміну товарів. Ці функції були притаманні найпростішим формам грошей, притаманні вони і сучасним. Гроші обслуговують акти купівлі-продажу товарів та послуг. До появи грошей товарообмін здійснювався завдяки обміну товару на товар, тобто бартеру.

З появою грошей формула  обміну змінюється. Тепер кожен товар  спочатку обмінюється на гроші, а  потім вже гроші обмінюються  на потрібний товар. Тут гроші  відіграють роль посередника, а формула  виглядає так: Т - Г - Т.

Часові межі та межі простору долаються завдяки відмінності товарного обігу від безпосереднього обміну товару на товар.

Товарний обіг складається  із обігу товарів і обігу грошей. Кожен товар після того, як він  обмінювався на гроші, із обігу потрапляє  у сферу індивідуального споживання, а гроші залишаються у сфері обігу. Ця теорія створює теоретичну ймовірність економічних криз.

Оскільки функція засобу обігу розподіляє єдиний процес купівлі-продажу  на два самостійних акти (продаж і купівля) виникає ймовірність  продавати не купуючи, а це означає, що хтось свій товар взагалі не зможе продати.

Особливістю функцій  грошей є їх наявність. Для того щоб  купити потрібно передати продавцю певну  суму грошей. Оскільки гроші виникають  мимохіть, тому що метою продавця є  не гроші, а інший товар, то функцію  грошей можуть виконувати не лише повноцінні гроші, а й знаки вартості - розмінна монета, паперово-кредитні гроші.

Монета - це злиток металу певної форми, маси і вартості, що слугує засобом обміну. Проба та вага монет  засвідчується державною печаткою. Подальший розвиток ринкового господарства призвів до заміни металевих монет на паперові гроші, які стали використовуватись у якості засобу обігу. Спочатку паперові гроші виникли із функції грошей як засобу обігу у вигляді скарбничих білетів, нерозмінних на золото та таких, що обслуговували товарний обіг.

У сучасній економіці, коли золото демонетизоване, функцію засобу обігу виконують кредитні гроші. Грошова маса в розвинутих країнах  на сьогодні формується на засадах  кредиту, в їх основу не закладено  ні золото ні якийсь інший товар. Функціонують гроші і як засіб платежу, і як купівельний засіб. Якщо акт купівлі-продажу не переривається у часі, то гроші є купівельним засобом. Якщо відбувається розрив між купівлею і продажем товарів, то гроші є засобом платежу.

3.2.3. Гроші як засіб нагромадження.

Гроші - це форма, що історично  виникла, яка постійно розвивається. Найпростішій формі грошей притаманні дві первинні функції - міри вартості і засобу обігу. На певному етапі  товарного виробництва починає  розвиватись протиріччя: споживна вартість грошового товару з якогось моменту починає гальмувати розвиток тих суспільних функцій, що опосередковуються грошима.

З одного боку сутність грошей повинна визначатись функціями  міри вартості і засобу обігу, а з  іншого - вид матеріального носія грошей заперечує існування цих функцій у діалектичній єдності. Це протиріччя вирішується шляхом виникнення розвиненішого виду матеріального носія, а також ускладнення функцій грошей. Гроші тепер виражають свою сутність у якісно новій єдності функцій - у поєднанні функцій грошей, як засобу нагромадження, і грошей, як загального засобу платежу.

Ці функції є похідними  від функцій міри вартості і засобу обігу і їхнім продовженням на новому етапі розвитку грошей. Функція  грошей, як засобу нагромадження, пов'язана із збереженням грошима вартості і при виході їх із обігу. Гроші виконують функцію засобу нагромадження, коли вони є фінансовим активом, що зберігається у суб'єкта ринкового господарства після продажу ним будь-яких товарів і послуг.

Оскільки гроші представляли загальне втілення багатства, то виникало бажання до їх нагромадження. Нагромадження передбачало продаж товарів без купівлі інших.

Із зростанням товарного  виробництва гроші перетворювались  у скарби вже для того, аби регулярно  поновлювати відтворення. Потім бажання отримувати якомога більші прибутки примусило підприємців не зберігати гроші як скарб, а пускати їх у обіг. За умов металевого грошового обігу функція нагромадження виконувала важливу економічну роль - стихійного регулятора закону грошового обігу. У капіталістичному товарному виробництві вільні грошові активи не зберігаються вже як скарби, а кладуться в банки, тобто або перебувають в обігу, або становлять металевий резерв банку.

Металевий резерв Центрального банку був резервом внутрішнього грошового обігу, світових грошей, а також платежів за вкладами та для розміну банкнот. Коли через падіння цін в обігу перебувала зайва маса грошей, вони вилучались із обігу до металевого резерву банку і навпаки, коли ціни підвищувались, вони знову залучались в обіг. В обігу перебувала така кількість грошей, яка потрібна була в той час суспільству.

З відміною обміну банкнот  на золото та відміною золотого вмісту грошових одиниць виконувати функцію  нагромадження почали кредитні гроші. Нагромадження кредитних грошей завдяки банкам відбувається в процесі постійного обігу. Цю функцію гроші виконують насамперед для цілей розширеного відтворення, коли треба накопичити певну суму для повторення процесу виробництва у більших масштабах. Нагромадження кредитних грошей потрібно коли виникає розрив у процесі продажу продукції та купівлі сировини.

Кредитні гроші, виконуючи  функцію нагромадження, сприяють недопущенню  порушень в процесі кругообігу капіталу. Функцію нагромадження кредитні гроші виконують тому, що вони є загальновизнаним засобом обміну, який реально може бути засобом збереження вартості. Дійсно, якщо вартість кредитних грошей падає знецінені паперові гроші стають досить непривабливим засобом нагромадження. Люди зберігають своє багатство у грошах, тому що грошам притаманна якість абсолютної ліквідності.