Гроші: сутність, історія виникнення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсовий проект

на тему:

«Гроші: сутність, історія виникнення».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2010

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

 

Гроші – це “головна діюча особа” в ринковій економіці, бо вони не тільки забезпечують обіг товарів і систему взаєморозрахунків суб’єктів господарювання, але і самі є предметом купівлі-продажу, попиту і пропозиції. В історії грошей відбулися глибокі зміни. Золото перестало бути грошима, що висунуло на порядок денний цілий ряд гострих питань щодо сутності та природи сучасних грошей, методів і форм забезпечення їх сталості. І нарешті протягом десятиліть в економічній науці панував однобічний підхід до теорії грошей, що звужувало саму теорію.

Так Д. Рікардо – один з класиків політичної економіки – викладає пропозиції на користь економного та сталого грошового обігу. Адже і сьогодні є автори, які підносять золото-грошову систему, що існувала більше як 1,5 століття тому, бачать її позитивні риси, а Д. Рікардо ще на початку ХІХ ст. вважав, що сталий грошовий обіг можливий лише на базі грошового стандарту. Проте, це зовсім не означає обігу золотих монет. Навпаки з метою скорочення витрат в обігу вони можуть і повинні бути замінені паперовими знаками. При чому, коли паперові гроші випущені у суворій відповідності з вартістю грошей, то вони є гідними його представниками в обігу.

На сучасному етапі  розвитку економіки України важливого  значення набуває питання правильної фінансово-кредитної та грошової політики держави. Адже будь-який хибний крок може призвести до небажаних наслідків, в першу чергу в економіці держави, а також у соціальній сфері. Збільшення грошової маси в державі може призвести до підвищення цін на товари, що в свою чергу приведе до зменшення попиту у споживачів, до падіння добробуту населення країни.

В даній курсовій роботі особливу увагу приділяється розвитку і встановленню грошових відносин, визначаються функції грошей, дається  тлумачення грошовому обігу та його найважливішим законам.

Слід сказати, що тема ринку грошей була розглянута видатними економістами минулого та сучасними теоретиками. Серед них найвідомішими є праці Дж. Кейнса, А. Маршалла, М. Фрідмена, І. Фішера та інших. Так, американський економіст І. Фішер обгрунтував кількісну теорію грошей і виділив кілька факторів від яких залежить купівельна сила грошей. На даний час багато українських економістів проводять свої дослідження в галузі грошей та їх обігу, публікуючи свої роздуми на сторінках таких економічних журналів, як “Економіка України”, “Фінанси України” та інші.

 

РОЗДІЛ 1. ГРОШІ

        1.1. Визначення поняття "гроші"

 

У літературі існує безліч різних визначень грошей, які значно відрізняються одне від одного.

Гроші – це багатофункціональна  економічна форма, за допомогою якої здійснюється облік вартості, обмін, платежі, накопичення вартості. Гроші є одним з найбільш важливих розділів економічної науки. Вони є набагато більшим, ніж простий інструмент, що сприяє розвитку економіки. Добре діюча грошова система сприяє як повному використанню потужностей, так і повній зайнятості. Та навпаки, погано функціонуюча грошова система може стати головною причиною різких коливань рівня виробництва, зайнятості та цін в економіці.

Гроші – це категорія  товарного виробництва і товарного  обігу. Вони мають товарне походження і виражають певні виробничі відносини між товаровиробниками з приводу обміну продуктами праці через ринок. У грошах як загальному еквіваленті втілений безпосередньо суспільний характер праці. Вони дають змогу вимірювати суспільні витрати і отримані результати.

Гроші – це специфічний  товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є  загальним еквівалентом.

1.2. Види грошей

 

1. Паперові  гроші. Вони є лише номінальними знаками вартості, що мають примусовий курс. Їх вартість визначається тією кількістю товарів і послуг, які можна на них придбати.

На сьогоднішній день товари ідеально прирівнюються не до золота, а до кредитно-паперових грошей, зв'язок яких із золотом практично розірваний, оскільки припинений їх вільний розмін на дорогоцінний метал. Вони тепер власне виконують роль золота, виступаючи всезагальним еквівалентом. У той же час використання знаків вартості як грошей додає їм деякі товарні риси: вони купуються і продаються, обмінюються на товар, але вони позбавлені головної властивості – власної вартості.

Особливості паперових  грошей:

• наділені державою примусовим курсом;
• набувають представницької вартості в обігу;
• позбавлені власної вартості;
• виконують роль купівельного платіжного засобу.

2.Кредитні  гроші. Кредитними називаються гроші, рух яких здійснюється шляхом перерахунків у кредитних установах.

Історично першим видом  кредитних грошей  був вексель. Це боргове зобов'язання, яке дає право власнику по закінченню строку вимагати від боржника виплати вказаної грошової суми. Вексель може передаватися від однієї особи  до іншої, тобто він має певні риси грошей, але не виконує роль загального еквівалента.

У кінці XIV століття виникла банкнота. Банкноти (банківські білети) – це грошові знаки, що випускаються в обіг центральними емісійними банками держави. Це є загальновизнаний ліквідний платіжний засіб.

З розвитком безготівкових  розрахунків з'являється нова форма  кредитних грошей – чек . Він являє собою письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) кредитній установі, що його обслуговує, сплатити певну суму грошей чекотримачеві.

У наш час широкого розповсюдження набули кредитні картки, які є формою електронних грошей. Це нова форма розрахунків, яка застосовується завдяки впровадженню комп'ютерної техніки і сучасних систем зв'язку.  На сьогодні це найбільш прогресивний і зручний платіжний засіб, який діє у рамках спеціального каналу зв'язку з банком (наприклад, між банком і торговельними підприємствами під час розрахунків). Тим самим вони значно прискорюють взаєморозрахунки, а отже, й обіг товарів і грошей.

Вперше система банківських  карток була створена у 1958 р. одним з  найбільших  банків США Bank of Amerika. У 1974 р. в результаті інтернаціоналізації  діяльності Американської компанії банківських карток була утворена система VISA International.

РОЗДІЛ 2. ПОХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ

2.1. Історія виникнення перших грошей

 

Поява монет — явище  аж ніяк не випадкове, а цілком закономірне, обумовлене усім ходом історичного  розвитку людства. Гроші, грошова форма  вартості є кінцевий результат розвитку усіх форм вартості. З розширенням обміну для виконання функції загального еквівалента з'явився особливий товар, по самій природі своєї найбільш придатний для цієї мети,— шляхетні метали. Вони дуже швидко витиснули зі оберту різні види неметалевих грошей. Первісне золото і срібло обмінювали просто по вазі у виді злитків. Перехід від вживання грошей у формі злитків найрізноманітнішої форми (бруски, лозини, кільця й ін.) до карбованої монети виник у результаті підйому виробництва на більш високу ступінь, коли обмін став життєво необхідний для передових в економічних відносинах країн і народів.

Переваги металевих  грошей перед будь–якими формами  примітивних засобів обміну полягали у тому, що металеві гроші практично  не піддавалися псуванню і їх можна було зберігати як скарб, який завгодно тривалий час; також володіючи великою вагою в малому обсязі, вони значно полегшували своє транспортування. Нарешті, вони легко поділялися на частини, перетворюючись в гроші меншої вартості, що дуже полегшувало здійснювання дрібних торговельних операцій. У багатьох країнах оберт різних видів металевих грошей, насамперед злитків, передувало появі власне монет. Засилання  на  золоті  і  срібні  гроші  ми  знаходимо  в давньоєгипетському  законодавстві  ( друге тисячоріччя до нашої ери),  у священних книгах  древньої  Індії,  у Біблії.  Срібні  гроші були  широко  поширені  на  рубежі  третього  і другого тисячоріч до  нової ери в Китаї і Месопотамії.  Не  слід  думати,  що  метали відразу витиснули  всі  попередні  форми  грошей.  Між  ними  і численними  видами  еквівалентів  йшла  тривала  боротьба. В міру збільшення суспільного багатства роль загального еквівалента закріплюється за дорогоцінними металами (сріблом, золотом), що у силу своєї рідкості, високої цінності при малому обсязі, однорідності, подільності й інших корисних якостях були, можна сказати, приречені виконувати роль грошового матеріалу в плині тривалого періоду людської історії.

У Греції до введення монети оберталися залізні лозини, що називалися оболами. Шість лозин складали драхму (пучок, жменя). Драхмою згодом стала називатися давньогрецька срібна монета. У древній Італії до появи монет, грішми служили мідні злитки, у великому числі (близько 300 кг) знайдені в цілющому священному джерелі Аква Аполинарис. У Північному Причорномор’ї біля давньогрецької колонії Ольвіі знайдені скарби бронзових наконечників стріл, що відрізнялися від бойових,— у них не було втулки, а лопатки були тупі. Їхнім єдиним призначенням було обслуговування дрібної роздрібної торгівлі. При збереженні форми наконечника стріли вони по суті своєї були вже монетами.

Спочатку знаки повноцінних  грошей теж надходили у виді металевих  монет (спочатку мідь, бронза, потім  роль грошей надовго закріпилася  за золотом).  Чому саме золото грає в історії розвитку грошей вирішальну роль. Золото – це річ, а гроші не є річ. Золото виконує чисто суспільну роль. З іншого боку, його важко зробити (добути, обробити), тобто воно задовольняє визначенню грошей.

У порівнянні з іншими металами (крім відкритих у ХХ століття) золото має більш високу вартість, не іржавіє згодом, має подільність (що дуже важливо!); а потім у багатьох (так майже у всіх народів світу) був культ Сонця, а золото на сонці має такий само блиск, як і світило. Нарівні з ними такі якості, як портативність, легкість у карбуванні, приємливість скрізь, де розвинута торгівля. Здається, що не останню роль у твердженні золота як синоніма багатства, грошей зіграли жінки. За даними археологів, практично всі кращі  прикраси для прекрасної половини людства виготовлені з золота, причому найстарші з них датуються V–IV тис. до н.е.

Не випадково найдавніші карбовані монети з'явилися саме там, де обмін був найбільш інтенсивним,—  у грецьких колоніях Малої Азії, що були торговельним стиком між малоазіатськими державами і Грецією. Питання про конкретний центр, де вперше приступили до карбування монет, є спірним. В даний час прийнято вважати, що перші монети з'явилися в Китаї в XII в. до н.е., а потім — на початку VII в. до н.е. у малоазійській державі Лідія в правління царя Гигеса.

Ці лідійські монети чеканилися з електра — природного сплаву золота і срібла. Форма їх ще не кругла, а бобовидна. Зображення на лицьовій стороні замінене жолобками, а з іншої сторони трьома прямокутними вдавленнями, що є слідами примітивного верхнього штемпеля. Слово "монета"  уперше  з'явився  як  титул  богині  Юнони  в  279 р.  до н.е.  у  Римі.  Першим,  хто  зобразив  свій  профіль  на  монеті,  був Олександр  Македонський.

Імовірно, трохи пізніше  з'являються монети на грецькому острові Егина, але Егинська вагова система дуже широко поширюється наприкінці VII в. до н.е. На відміну від лідійських егинські монети чеканилися зі срібла, а їхня форма близька до кулястого. У Північному Причорномор'ї перші монети почали чеканити в Ольвіі наприкінці VI в. до н.е.

Перші монети з золота став чеканити знаменитий лідійський цар Крез у VI в. до н.е. Практично одночасно  з карбованими з'являються монети, відлиті в спеціальних формах.

Найдавніші монети, відлиті  в Китаї з бронзи у формі маленьких мотик і лопат, а також дисків, приблизно датуються ще більш раннім часом —XII–VIII в. до н.е. Можливо, що настільки ж древніми є перші монети Індії й Ассирії.

Незабаром основними  монетними металами стали золото і срібло, а мідь і бронза обслуговували дрібні торговельні операції на місцевих ринках.

Співвідношення вартості золота і срібла ніколи не було постійним, але, як правило, встановлювалося в  законодавчому порядку. В античний час, наприклад, воно коливалося від 1:10 до 1:16, на початку XX ст. -1:38—1:39.    Варто особливо підкреслити, що перші монети, як правило, служили і ваговими одиницями. Тому назви древніх монет часто збігаються з найменуванням вагових одиниць. Однак вага монет дуже незабаром мінялася і від первісної ваги залишалася лише назва. Тому винятково важливо при аналізі грошових позначень, що зустрічаються в джерелах, враховувати різницю вагового змісту дорогоцінного металу в грошових одиницях у різні періоди їхньої історії.

На нашій території  карбування монет, срібних і золотих, сходить до часів князя Володимира Першого (Київська Русь, кінець Х – початок ХІ ст.). У “Російській Правді” металеві гроші продовжували називатися “кунами”, але з'являються вже і срібні “гривні”. У XII – XV ст. князі намагалися чеканити свої “ питомі ” монети. У Новгороді мали ходіння іноземні гроші – “ ефимки“ (від “іохимсталеров” – срібних німецьких монет). У Московському князівстві ініціатива карбування срібних монет належала Дмитрові Донському (ХІ ст.), що почав переплавляти в російські “гривні” татарську срібну “гріш”. Іван III (кінець XV ст.) установив, що право карбування монет повинне належати лише “старшому” із князів, власникові Московського престолу. При Івані Грозному відбулося перше упорядкування російської грошової системи. На початку його князювання в Московській державі вільно оберталися “московки” і “новгородки”, причому перші по своєму номіналі дорівнювали половині “новгородки”. На початку XVII століття на Русі установилася єдина грошова одиниця–копійка (на монеті був зображений вершник зі списом), що важив 0,68 грам срібла. Це приблизно відповідало ваги “новгородки”; продовжували чеканити і “московки” і “гріш” у виді півкопійки, а також “полушки” – чверть копійки. Крім того, у рахункову систему були введені карбованець, полтина, гривня, алтин, хоча карбування срібного карбованця стало правилом лише при Петрі I. Золоті гроші – “червонці” з'явилися в Росії з 1718 року. Випуск князями неповноцінних монет, псування срібних гривень шляхом їхнього обрізання, поява “злодійських” грошей вели до повсюдного зникнення повновагих монет, хвилюванням серед населення ( “мідний бунт” при царі Олександрі Михайловичі в середині XVII ст.). Намагаючись знайти вихід із труднощів, уряд початок чеканити мідні гроші, додавши їм примусовий курс. Як наслідок, став ріст ринкової ціни срібного карбованця в порівнянні з номіналом, зникнення срібла зі оберт і його зосередження в лихварів і змінював, загальне підвищення товарних цін.