Аналіз сучасної структури грошового обороту

Національним банком України визначено чотири грошові агрегати.

Грошовий агрегат М1 складається з агрегату М0, розрахункових рахунків і поточних депозитів у національній валюті. Параметр М0 включає готівку в обігу (в касах підприємств і організацій та на рахунках у населення).

Грошовий агрегат М2 включає параметр М1, строкові депозити та валютні кошти. Строкові депозити складаються із залишків на строкових (до трьох років) рахунках за вкладами населення та депозитів підприємств і населення на розрахункових рахунках у комерційних банках.

Грошовий агрегат М3 включає параметр М2, кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків.

Грошові агрегати різняться між собою за рівнем ліквідності. Останню властивість розуміють так: це можливість використання певного активу як засобу обігу або перетворення активу на кошти обігу та його здатність зберігати свою номінальну вартість незмінною.

Абсолютно ліквідними вважаються гроші параметра М1. До високоліквідних грошових активів належить також грошовий агрегат М2. На думку економістів, цей параметр грошової маси тісніше пов'язаний зі швидкістю обігу грошової маси, реальним національним продуктом і цінами.

Поведінка грошових агрегатів у консолідованій банківській системі може бути пов'язана з грошовою базою центрального банку через грошовий мультиплікатор, обчислений як відношення М2 (або іншого грошового агрегату) до грошової бази — суми готівки, що утримується поза банківською системою та загальними резервами комерційних банків, тобто суми мінімальних обов'язкових і надлишкових резервів, включаючи готівку в сейфах.

Обсяг готівки в обігу залежить від монетарної політики, платіжної дисципліни, інфляційних очікувань і швидкості обігу готівки.

Кожен агрегат має певне призначення у практиці управління грошовим оборотом, а разом вони дають цілісну картину структури та динаміки грошової маси і грошового обороту.

Грошові агрегати різняться не тільки кількісно, а й якісно. Так, агрегат М0 виражає масу грошей, яка перебуває безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу та платежу. Вона найтісніше пов'язана з товарною масою, що проходить процес обміну, і безпосередньо впливає на ринкову кон'юнктуру. Саме тому цей агрегат повинен бути об'єктом найактивнішого регулювання.

В інших грошових агрегатах ураховують також нагромадження грошей у різних організованих формах. Ці гроші тимчасово вийшли з обігу, виконуючи функцію нагромадження вартості. Залежно від строків і форми нагромадження, вони належать до різних грошових агрегатів.

На обсяг грошової маси в кожному агрегаті впливають різні чинники. Так, обсяг агрегату М0 передусім залежить від обсягу товарообороту і швидкості обігу грошей. Обсяги інших агрегатів — М1, М2, М3 — визначаються, крім цього, рівнем кредитних відносин, рівнем капіталізації грошових доходів суб'єктів обороту тощо. Ці відмінності необхідно враховувати під час використання того чи іншого агрегату в регулюванні грошового обороту.

Рівень монетизації розраховують за формулою:

РМ= М3/ВВП

Обсяг грошової маси:

М3=РМ·ВВП

Наприклад, на підставі наведених даних про обсяги валового внутрішнього продукту країни і грошової маси в обігу (агрегат М3) за два періоди (див. табл.), можна розрахувати рівень монетиза-ції в базисному та звітному періодах. Проведемо факторний аналіз динаміки:

а)  обсягу грошової маси, що перебуває в обігу — агрегат М3;

б)  рівня монетизацїі. Отже:

А(Мз)рМ = (РМ-РМ0)ВВП1= (15,321-13,432)-102593 = 1937,98 млн грн,

А(М3)ввп =(ВВП4 -ВВП0)РМ0 = (102593 - 93365) • 13,432 = 1239,5 млн грн,

А(М3 )рМ = М3 + АМ3ВВП = (М3 \ - (М3 )0  = 1937,98 + 1239,5 = 15718-12541 = 3177млн грн.

Факторний аналіз динаміки рівня монетизації:

АРМ = АРМ(М3 ) + АРМ(ВВП) = АРМі - АРМ0,
АРМ = 3,097 + (-1,2) = 15,321 -13,432 = 1,89%.

Що менша частка М0 у загальній грошовій масі, то ефективнішою та розвиненішою вважають національну грошову систему. Найвагомішими причинами збільшення частки готівки в обігу є намагання багатьох суб'єктів господарювання здійснювати розрахунки готівкою з метою уникнення податків, низький рівень довіри юридичних і фізичних осіб до комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ.

Збільшення готівки в загальній грошовій масі ускладнює стан із розрахунками в народному господарстві, зменшує грошові надходження на розрахункові рахунки підприємств, знижує ліквідність і послаблює кредитний потенціал комерційних банків.

Обсяг грошового обороту — це сукупність грошових операцій, за допомогою яких здійснюється рух грошей. Необхідно відрізняти обсяг грошового обороту від середніх залишків грошей. Перший показник визначають підсумовуванням результатів операцій із находження (або списання) грошей за певний період, а другий отримують як середню величину із залишків грошей на рахунках на окремі дати.

Грошовий оборот поділяють на безготівковий і готівковий.

Безготівковий грошовий оборот — сукупність грошових розрахунків, здійснюваних у формі записів на рахунках у банках і за допомогою заліку взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші виконують лише функцію коштів платежу.

Готівковий грошовий оборот — сукупність грошових розрахунків, які застосовують у взаємовідносинах держави, підприємств, установ і населення, і які набувають форми готівкових грошей.

За характером платежів розрізняють товарний платіжний оборот і нетоварний платіжний оборот. До складу першого входять платежі за товари, виконані роботи і послуги, а до другого — платежі до бюджету та платежі за іншими фінансовими операціями. Основним документом, за допомогою якого характеризують рух грошової готівки, є прогноз касових оборотів банків. Він відображає рух грошової маси із сфери обігу до кас банківських установ і видачу готівки підприємствам, установам, організаціям і населенню. Прогноз касових оборотів складається на квартал із розподілом за числами і затверджується для кожної банківської установи.

Цей документ стосується двох аспектів надходжень і видач (витрат) готівки, і відповідно поділяється на дві частини. У кожній виокремлюють статті згідно з каналами руху готівки: у першій частині показують прогнозне надходження готівки до каси банківської установи, у другій — прогнозну видачу готівки з кас банківської установи. У процесі балансування касового плану визначається емісійне завдання з випуску готівки в обіг чи вилучення її з обігу.

Для прогнозування касових оборотів використовують такі методи:

•    екстраполяції (за середнім абсолютним приростом, індексом цін, коефіцієнтом еластичності, трендовою моделлю тощо);

•    цільовий (пошук умов для досягнення заданих обсягів касових оборотів);

•   моделювання зв'язків (факторні, регресійні моделі, метод ланцюгових рядів).

На основі звітності про прибуткові та видаткові касові операції визначають емісійний результат за звітний період: перевищення надходжень до каси банку над видачею з каси є вилученням грошей із обігу; перевищення видачі з каси банку над надходженням до каси спричиняє випуск грошей в обіг.

Найважливішим грошовим інструментом регулювання ліквідності в перехідній економіці є ставка рефінансування — ставка, за якою комерційні банки отримують кредити від Національного банку. В умовах високої інфляції використання ставки рефінансування як інструмента жорсткої монетарної політики обмежується.

До завдань статистики грошового обороту належить вивчення купюрного складу грошової маси — це питома вага грошових знаків різної вартості в загальній масі грошей, що обертаються. Купюрний склад можна визначити як за вартістю, так і за сумою купюр. Кількість грошових одиниць визначають за формулою:

f = m / N,

де m — сума банкнот (монет) номіналу N; N — вартість грошової одиниці (номінал).

Купюрний склад визначається і сумою банкнот, і кількістю купюр. За кількістю купюрний склад (df) залежний від частки грошових одиниць номіналу в загальній кількості грошових знаків:

df = f / ∑f

За сумою купюрний склад (dm) визначається часткою суми банкнот номіналу в загальному обсязі готівкової грошової маси:

dm = m / ∑m

Купюрний склад грошової маси формується під впливом таких чинників:

     грошових доходів населення;

     роздрібних цін на товари і послуги;

     структури товарообороту;

     схильності населення до витрачання грошей.

Дослідження купюрного складу грошової маси передбачає:

     спостереження фактичного розподілу готівки грошей;

     розрахунок відхилення фактичного розподілу від раціонального;

     вивчення зміни структури і розробку заходів із раціоналізації купюрного складу готівкових грошей.

Динаміку купюрного складу грошей аналізують на основі даних про середню купюрність, яку розраховують за формулою:

N = ∑Nf / f = ∑Ndt.

Порівняння середньої купюрності готівкових грошей у динаміці дає можливість одержати зведену оцінку зміни купюрного складу та розробити заходи для його коригування.

На обсяг готівки в обігу впливають:

     монетарна політика,

     платіжна дисципліна,

     інфляційні очікування,

     зовнішні активи.

Кількість же грошей в обігу позначається на обсязі випуску продукції, рівні цін і зайнятості.

5.      ПОКАЗНИКИ ШВИДКОСТІ ОБОРОТУ ГРОШОВОЇ МАСИ

Розглядаючи ці показники грошової маси, розрізняють швидкість обігу готівки та швидкість обігу агрегату М1.

Швидкість обігу обчислюється як відношення місячного (квартального, річного) ВВП до обсягу М0 і М1 на середину періоду та множиться на 12 (відповідно 4 для квартальних та 1 для річних даних). Темпи зростання агрегату впродовж періоду вважають сталими.

Обсяг готівки і М2 на середину періоду розраховується на підставі даних про готівку на кінець звітного періоду та агрегату М2, включаючи строкові депозити в іноземній валюті, на кінець звітного періоду. Депозити в іноземній валюті перераховують за обмінним курсом, який є середнім між аукціонним і міжбан-ківським, з одного боку, та некомерційним — з іншого.

Швидкість обігу грошей визначається за формулою:

Ш = ВВП / М,

де ВВП — номінальний валовий внутрішній продукт; М — загальна маса грошей, що визначається як середні залишки грошей за певний період.

Цей показник характеризує, скільки в середньому за рік оборотів здійснила грошова маса.

На підставі цих даних можна визначити в базисному і звітному періодах:

          швидкість обігу готівкових грошей;

          тривалість одного обороту цих грошей;

          швидкість обігу грошової маси; тривалість одного обороту такої маси;

          частку готівкових грошей у грошовій масі;

          модель швидкості обігу грошей.

Проаналізувати вплив швидкості обігу готівкових грошей і частки готівкових грошей у грошовій масі на динаміку швидкості обігу грошей.

Швидкість грошового обороту можна визначити як кількість оборотів грошового агрегату (наприклад, М2), щоб забезпечити певний рівень економічної діяльності, який приблизно дорівнює номінальному ВВП. Зміна швидкості обігу відображає зміну реального грошового попиту. Отже, швидкість обігу зростає, коли економічні агенти очікують зростання альтернативної вартості утримання грошових активів у національній валюті (наприклад, зростання номінальних відсоткових ставок, рівня інфляції або обмінного курсу). Зростання швидкості обігу грошей призводить до росту цін.

Сукупна швидкість обсягу грошової маси формується під впливом оборотності грошових агрегатів, рівень яких для окремих агрегатів неоднаковий і може бути різний у динаміці. За допомогою індексного методу можна кількісно вимірювати приріст середньої швидкості обігу грошей, зумовлений зміною швидкості окремих агрегатів грошей, структурними зрушеннями в масі грошей та неоднаковими темпами зростання параметрів грошової маси.

3

ВИСНОВКИ

1. Грошовий оборот - це процес безперервного руху грошей в усіх їх формах між суб'єктами економічних відносин. Він обслуговує потоки продуктів та доходів у суспільному відтворенні.

2. Грошовий оборот складається з безлічі різноманітних грошових потоків, які між собою тісно пов'язані, постійно переходять один в інший, взаємобалансуючись. Це надає грошовому обороту характер замкнутого, єдиного, збалансованого процесу, незалежно від того, у якій формі гроші виступають та якими способами вони приводяться в рух.

3. За економічним призначенням окремих грошових потоків сукупний грошовий оборот поділяється на три сектори: грошовий обіг, який обслуговує створення, реалізацію, обмін і споживання матеріальних цінностей та послуг; кредитний оборот, що обслуговує переміщення вартості між економічними суб'єктами на зворотних, еквівалентних та платних засадах; фіскально-бюджетний оборот, який обслуговує розподільні відносини між економічними суб'єктами.