Аналіз сучасної структури грошового обороту

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

Заочний факультет

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

«Гроші та кредит»

на тему:

«Аналіз сучасної структури грошового обороту»

Виконала: студентка

групи ФК-08-6з

Берняк К.О.

№ залікової книжки 08/0999

Перевірив:

___________________

___________________

Оцінка__________

Підпис викладача_____________

Дніпропетровськ - 2011

ВСТУП

Важливу роль у забезпеченні процесу розширеного відтворення відіграють гроші. На їх використанні базується більшість економічних інструментів господарювання: ціноутворення, оплата праці, комерційний розрахунок, фінанси, податки, розрахунково-платіжні відносини, інвестиційна діяльність тощо. З урахуванням закономірностей функціонування грошей формується економічна політика держави, відбувається ринкове регулювання всіх сфер економічного життя суспільства.

Грошима можна кількісно виразити економічні процеси і явища у процесі розвитку суспільного відтворення. Так, за їх допомогою підприємство визначає витрати і доходи від реалізації продукції, рівень прибутковості виробництва. А на макроекономічному рівні визначають такі показники розвитку економіки: обсяг валового національного продукту, національного доходу, інвестицій, фінансових і кредитних ресурсів. Без цього неможливе нормальне регулювання соціально-економічного життя суспільства.

Грошовий оборот — рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання національного продукту, який здійснюється завдяки безготівковим розрахункам і через обіг готівки. Кількісний бік грошового обороту виражається в показниках грошової маси і швидкості обігу грошей.

Нерідко його ще називають сукупним грошовим оборотом. Грошовий оборот слід відрізняти від обороту грошей у межах кругообороту окремого індивідуального капіталу, в якому гроші стають однією з функціональних форм капіталу та складовим елементом багатства власника. Чим більшою масою грошей володіє індивідуальний власник, тим він багатший та має більші потенційні можливості отримати дохід чи прибуток.

В разі потреби для мобілізації додаткових коштів власник індивідуального капіталу звертається до послуг грошового ринку, структура якого включає в себе ринок грошей (валютний ринок, ринок короткострокових банківських кредитів і ринок короткострокових фінансових активів) і ринок капіталів у вигляді ринків цінних паперів і ринку середньо- та довгострокових кредитів. Основу попиту на грошовому ринку складають потреби суб´єктів господарського життя у відповідних сумах грошей у даний момент. Пропозиція - це та кількість грошей, яка вільна на даний момент у всіх економічних суб´єктів.

Іншою є макроекономічна роль грошей у сучасному грошовому обороті. Тут вони функціонують як гроші і не збільшують сукупного капіталу. Тому зростання маси грошей в обороті не збільшує національне багатство країни. В процесі грошового обороту відносини обміну набирають характеру еквівалентності, однобічності, прямолінійності, що дає підставу виділити його в окремий сектор, який носить назву грошового обігу.

Значна частина грошового обороту пов´язана з процесами розподілу вартості валового національного продукту і перерозподілу національного доходу здійснюється нееквівалентно у формі платежів товарів і послуг. Цей сектор грошового обороту називають фінансово-кредитним. А оскільки в ньому відносини сплати податків та інших обов´язкових платежів набувають характеру відчуження і кошти надходять у розпорядження держави, яка витрачає їх в процесі виконання своїх функцій, то дану частину фінансово-кредитного обороту називають фінансово-бюджетною. Ще інша частина фінансово-кредитного обороту обслуговує сферу перерозподільних відносин, в яких власність суб´єктів не відчужується, а лише передається у тимчасове користування. Цей сектор грошового обороту називають кредитним оборотом. Частина обороту цього сектора пов´язана з купівлею-продажем акцій. Даний сегмент грошового обороту називають фінансовим оборотом.

Залежно від форм грошей грошовий оборот поділяється на безготівковий і готівковий. У сфері готівкового обігу гроші рухаються поза банками, тому на даний оборот можуть впливати лише прямі його суб´єкти. У сфері безготівкового обороту гроші переміщуються за рахунками в банках, що дозволяє контролювати цей процес. Співвідношення готівкового грошового обігу до безготівкового в Україні у 1998 р. визначалося приблизно як 1:1 (М0 = 49%, а поточні депозити - 51%).

3

1.      ПОНЯТТЯ ГРОШОВОГО ОБОРОТУ, ЙОГО ЕКОНОМІЧНА ОСНОВА І СТРУКТУРА

Маса грошей в обігу — це кількість грошей, які фактично є в розпорядженні суб'єктів економіки, призначені для здійснення покупок і визначають їх платоспроможний попит на ринках. Суб'єкти — приватні особи, підприємства, громадські організації, господарські об'єднання, держава тощо.

Грошова маса має певне кількісне вираження, складну структуру та динаміку руху. Для якісної характеристики грошової маси важлива її структура, а у практиці регулювання — обсяг і динаміка руху, а також структурна характеристика.

В економіці грошова маса є важливим чинником, який впливає на рівень цін, обсяг виробництва і стан платіжного балансу. Обсяг грошової маси стає результатом складної взаємодії багатьох суб'єктів економічної діяльності, а не самої лише діяльності кредитно-грошових органів, які визначають розмір грошової бази. Комерційні банки встановлюють розмір позичок, інших активів і надлишкових резервів. Небан-ківський сектор вирішує, як розподіляти свої грошові кошти між строковими, ощадними, поточними вкладами та іншими зобов'язаннями, фінансовими активами або просто збереженням готівки. Обсяг грошової маси формується внаслідок прийняття цих рішень.

Рух суспільного продукту і національного доходу, створення доходів в економіці невіддільні від грошових відносин, які формуються між населенням, урядом, підприємствами та організаціями. Такі відносини характеризуються обсягом грошового обороту, тобто сукупністю операцій, у процесі виконання яких відбувається рух грошової маси.

Для управління процесами грошового обороту потрібно мати статистичну інформацію про розмір цього обороту, його склад і динаміку, а також оборотність грошових коштів, додержання розрахункової дисципліни, про склад і швидкість обігу грошової маси, купівельну спроможність грошей тощо.

Отримувати й обробляти статистичну інформацію про процеси в цій галузі статистики і є завданням статистики грошового обороту. Саме вона розробляє програму статистичного спостереження, способи отримання і обробки даних, обґрунтовує методологію обчислення й аналізу статистичних показників. Така статистика виявляє закономірності у складі грошового обороту, в оборотності грошової маси, у розрахункових операціях банків, додержанні підприємствами розрахункової дисципліни.

На характер грошового обороту впливають різноманітні чинники.

1. Макрочинники за економічним призначенням:

а)  основоположні: обсяг ВВП; обсяг інвестиції; обсяг грошової маси, яка перебуває в обігу; обсяг грошової бази; розмір бюджетного дефіциту; стан платіжного балансу; рівень зайнятості; рівень інфляції;

б) похідні: структура розміщення грошової маси; обсяг платоспроможного попиту населення; рівень доходів населення; стан грошового, фінансового, фондового ринків, ринків кредитних ресурсів, засобів виробництва, робочої сили; рівень оподаткування; темпи інфляції; курс національної грошової одиниці; чисті зобов'язання уряду.

2.  Макрочинники за походженням, які виникають:

а)  внаслідок дії об'єктивних економічних законів, наприклад, закону грошового обороту; закону попиту на гроші; закону пропозиції грошей; ефекту кредитного мультиплікатора;

б) у зв'язку з державним регулюванням економіки: монетарна політика; грошово-кредитна політика (відсоткова політика, політика обов'язкового резервування, політика операцій на відкритому ринку); фіскальна політика; податкова політика; політика регулювання інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання.

3.  Чинники за характером впливу на економіку, які:

а)  стимулюють розвиток економічної системи (зростання обсягів ВВП, виробництва, інвестицій; зниження відсоткової ставки; зростання доходів населення; скорочення безробіття);

б)  негативно впливають на розвиток економіки (зменшення обсягів інвестицій; зменшення обсягів виробництва, посилення податкового тиску; зниження курсу національної валюти; випереджаюча емісія; недовіра до банківської системи; збільшення обсягів бартерних угод).

4.  За характером впливу на результати фінансово-економічної діяльності підприємства:

а)  прямі — зміна податкової політики; зміна норм обов'язкового резервування, відсоткові ставки;

б)  опосередковані — обсяг інвестицій і капіталовкладень; обсяг державних видатків; обсяг експорту й імпорту.

Значною мірою на грошовий оборот впливають також чинники внутрішнього середовища, серед них:

1)    чинники І рівня (базові) — дефіцит власних оборотних коштів підприємства; недоступність кредитних ресурсів; низька купівельна спроможність споживачів; заборгованість по зарплаті; податковий тиск;

2)    чинники II рівня (похідні) — стратегія управління обсягами діяльності, активами, капіталом, грошовими потоками;

3)    чинники III рівня (деталізуючі) — склад і структура активів; політика розподілу і використання прибутку; стратегія управління кредитом.

2.      РЕСУРСИ, ЩО ФОРМУЮТЬ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ

Обсяги грошової маси, що перебувають в обігу, формуються під впливом різних ресурсів. Так, розрізняють грошові кошти юридичних і фізичних осіб. Відповідно і джерела формування цих коштів бувають різними. Наприклад, грошові кошти підприємства можуть формуватися кредитами комерційних банків, іноземних інвестицій, доходами від випуску цінних паперів, доходами від вкладення вільних коштів на банківський депозит, надання майна в оренду, від проведення валютних операцій.

Грошові кошти фізичних осіб формуються виплатами зарплати, соціальними виплатами окремим категоріям громадян, банківськими кредитами, відсотками, одержаними від вкладення коштів на відповідні види банківських депозитів.

Окремо можна виділити грошові ресурси фінансово-кредитних установ і державні грошові кошти.

Грошово-кредитна ситуація в Україні, за даними СНР* (розподіл за користувачами)

* Система національних розрахунків.

3.      АНАЛІЗ ГРОШОВОГО ОБОРОТУ: КЛАСИФІКАЦІЯ І ГРУПУВАННЯ

У процесі аналізу грошового обороту використовують такі види класифікацій і групувань:

     класифікація галузей економіки;

     класифікатор видів економічної діяльності;

     класифікація послуг;

     класифікація продукції та послуг;

     класифікатор валют;

     групування грошової маси за рівнем ліквідності;

     групування кредитів, наданих комерційними банками, за валютами країн;

     групування комерційних банків за обсягами вкладів населення тощо.

Для статистичного аналізу грошової маси України можна використовувати різні види групувань.

4.      СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ГРОШОВОГО ОБОРОТУ

Грошовою масою (запасами) називають сукупний обсяг купівельних і платіжних коштів, що обслуговують господарський оборот і належать приватним особам, підприємствам і державі. У грошовій масі розрізняють активні гроші, що застосовуються в готівковому та безготівковому обігу, і пасивні гроші (нагромадження, резерви, залишки на рахунках), які лише потенційно можуть бути використані в угодах.

Грошова маса має певне кількісне вираження (обсяг у грошових одиницях), складну структуру і динаміку руху. З огляду на якісну характеристику грошової маси важливе значення має її структура, а щодо практики її регулювання — обсяг і динаміка руху, а також структурна характеристика.

Щодо структури, то грошову масу можна розподілити за кількома критеріями:

     ступінь «готовності» певних елементів до оборотності, тобто ступінь їх ліквідності;

     форма грошових засобів (готівкові, депозитні);

     розміщення в суб'єктів грошового обороту;

     територіальне розміщення.

Для визначеня грошової маси беруть за основу грошові агрегати — специфічну класифікацію платіжних коштів за рівнем їх ліквідності. Грошовим агрегатом називають особливу групу ліквідних активів, яка є альтернативним вимірювачем грошової маси.

Грошові агрегати — зобов'язання банківської системи нефінансовим секторам: готівка, депозити до запитання, строкові депозити та заощадження. Розвиток зазначених депозитів відображає стан монетарної політики. Грошові агрегати протиставляються чистим зовнішнім активам (обчисленим у національній валюті) та чистим внутрішнім кредитам.

Грошова база — сума готівки в обігу, готівки в сейфах і касах банків та резервах комерційних банків на їх рахунках у НБУ. Обов'язкові резерви. Ці гроші не беруть участі у кредитному банківському обороті, не збільшують масу грошей в обігу, а є тільки базою для її збільшення.