Історія виникнення ярмаркування

 

Міністерство  освіти, науки, молоді і спорту України

Донецький національний технічний університет

 

 

 

 

 

 

 

Історія виникнення ярмаркування

 

 

 

 

Виконав студ. групи ЦЕПР-12пз

Застєнкіна М.О.

 

 

 

 

 

Донецьк-2012р.

ВСТУП

 

"Куди, куме, чимчикуєш?" – "На ярмарок", – "А ти куди, кумонько?" – "З ярмарку". Із села – на ярмарок, з ярмарку – до рідної оселі – ось те дорожнє коло, (часом єдине!), яким рухалося життя сільської людини. Купівля і продаж найприроднішим чином були присутні у її щоденних клопотах. Від хутора до хутора, від села до села і далі, до великих і малих міст пролягали шляхи, якими просувалися торговці різного ґатунку і ваги. Без них навіть у найлихіші часи не в'юнилися димки над хуторами, не стояли села, не дихали міста.

"Усе ярмарище аж  гуло від розмаїтого вселюддя. Дзвеніли горщики і коси, іржали коні, вигравала каракуль і миготіла намистом, летіла гривастими кониками і знову оберталася, ніби сама земля в дивному космічному оркестрі. А трохи далі дзвінкі ряди опішнянських гончарів. Тут і миски, й глечики, й макітри, куманці та свистки. Проти сонця виблискує майоліка, жовте, вишневе поливо, аж в очах миготить.

Люди на ярмарку не лише купують речі, а й себе показують. Особливо молодь. Нарядні хлопці й дівчата ходять по головному ряду в червоних плахтах, у квітчастих спідницях, зі стрічками, вплетеними в коси, пов'язані барвистими хустками. Для них ярмарок не ярмарок, а дивне видовище і місце для знайомства.

Усе в ньому від старовини, поетичне, красиве: костюми дівчат і  хлопців, і одяг дядьків, що проходжали у свитах, в юхтових чоботях, і  бабусі в намітках, у чорних дергах або ж спідницях у вісім-десять, а то й дванадцять пілок.

На найвищому пагорбі  миготіла, пливла, летіла в світи карусель, ніби планета, й, обертаючись, поверталась назад. На баских кониках гарцювали білоголові хлопчаки, і дивна музика линула над ярмарком ." ( За І.Цюпою).

"В торгових рядах  – гори товарів. Не було, здається, такої речі на світі, що її не можна було б купити на цьому багатющому ярмарку ." ( О.Гончар).

Хто з українців жодного  разу не чув слова "ярмарок"? Невже  є такі? Свято праці і спілкування, продажу товарів і придбання  гарного настрою, розпродажу одежі і щастя, де діяли постійні знижки цін на продукцію і посмішки.

 

2 УКРАЇНСЬКИЙ ПОГЛЯД НА  СУТНІСТЬ СЛОВА "ЯРМАРОК"

 

Ярмарок (від нім. Jahrmarkt —  річний ринок, щорічний базар; jahr – рік + markt – базар ) – торг, який влаштовувався в певну пору року, в певному місці для продажу і купівлі товарів; ринок товарів; періодичний торг; великий базар, часто з розважальними заходами і виставами; місце, де відбувається гуртова й роздрібна торгівля різними товарами. Означення: великий, багатий, святковий та ін. Синонімами до слова ярмарок є базар, торг, а також застаріле слово товчок. У порівнянні: як на ярмарку –"шумно, багатолюдно". Поширення набули також сталі вислови зі словом "ярмарок": пропав, як собака на ярмарку – "хтось безслідно пропав, загубився"; так гарно, як собаці на ярмарку, позирає, як собака в ярмарку – "дуже соромно"; цим глазам не перший базар, а вже третій ярмарок! – ідеться про певний досвід, про досвідчену людину; дурень ярмарковий тощо.

Отже, слово "ярмарок" має  чітке, конкретне тлумачення, але  помітною також є його схожість із староруським словом "ярем" —  дерев'яний хомут для робочої  рогатої худоби. Отож, можна припустити, що і ярмарок спочатку означав  продаж саме худоби, тим більш, що бики і корови були одним із найпоширеніших грошових еквівалентів різних народів.

Купівля і продаж товарів  здійснювалися у певному, відведеному  владою або визначеному громадою місці, яке називалося "торгом", "торговицею", "торжком". "Установленнє ярмарків уважаєть ся привілєґію правительственної власти і становить оден з головних моментів при фундації міст. Торговельна комунїкація взагалї стояла під тїсним доглядом і реґляментацією правительства, навіть на таке позволеннє доїзду на річні чи тижневі торги в містї треба було правительственного позволення. Тим більше уважав ся привілєґією ярмарок; його треба було випрошувати, і часом добре заплатити за нього правительству. Так під час процесу міщанської громади м. Володимира з своїм маґістратом, між иньшим запитували міщане райцїв: "Где вы тыє привилея подели, на которыє мещане 100 коп. лит. дали, абы новыє другіє ярмарки были?", – сказано в книзі М.Грушевського "Історія України-Руси" (том VI. Розділ I. Стор. 6).

 

3 ДЕЩО З ІСТОРІЇ ВИНИКНЕННЯ ЯРМАРКОВОГО ТОРГУ

 

Для подальшого аналізу ярмаркового  руху в Україні спробуємо послідовно розглянути прадавню історію виникнення ярмарок і їх розповсюдження, зокрема в Україні.

Дійсно, принципи ярмаркової торгівлі походять з часів сивої давнини, із обмінних "пунктів" між сусідніми племенами. Ще до заснування Риму потужними ярмарковими центрами були портові міста Стародавньої Греції. Ось як писав один з грецьких авторів щодо торгівлі в Афінах: "усі ласощі, які тільки є у Сицилії, Італії, на Кіпрі, у Лідії, Понті, Пелопонессі чи десь-інде в іншому місці, – все це зібрано тут воєдино". Естафету Греції перехопив Стародавній Рим. Торгівлею почали займалися навіть вихідці із знатних сімей. Розвитку власне ярмарок сприяла спеціалізація, коли виробництво зосереджувалося в конкретному районі. Звичайно, райони були зацікавленні в торговому обміні.

Отже, до 12 ст. міста з округами були більш-менш самостійними економічними районами і не залежали від ввезення сировини чи продуктів харчування, а вже з 12 ст. розпочинається бурхливий процес обміну між окремими районами. Поділ праці, спеціалізація виробництва, розвиток ремесел, урбанізація – все це спричинило інтенсивний розвиток ярмаркової торгівлі в країнах Західної Європи. Особливо жваво вона проводилася у могутніх республіках Північної Італії — Флоренції, Венеції, Генуї та інших. Кількість ярмарків на рік в тому чи іншому місті залежала від місцерозташування і попиту на певні товари. Відбувалися торги не лише в великих містах, а і в маленьких селах. Як правило, продавали худобу, зерно, коней, вироби ремісників тощо. Багато таких ярмарків ставали центрами міжнародної торгівлі. Найбільшою популярністю довгий час користувався ярмарок у м. Шампань (південь Франції), який тривав майже цілий рік. У французькому містечку Пюі проходило 12 ярмарків щорічно, і сотні людей жили виключно за рахунок вилучених з продажу коштів. Приїжджали сюди купці з Північної і Центральної Франції, Італії, Німеччини, Англії. Великої шкоди ярмарковій торгівлі завдавали безперервні війни.

 

4 РОЗВИТОК І СТАНОВЛЕННЯ  ЯРМАРКІВ В УКРАЇНІ

 

Тепер, маючи загальні уявлення про ярмарки в країнах Європи, перейдемо до безпосереднього розгляду рідних українських ярмарок, їх національної специфіки і самобутності.

З давніх-давен на нашій землі збиралися ці великі торги – ярмарки. Гончарі й ложкарі, ткалі й вишивальниці, бондарі й столярі, стельмахи й кошикарі, кушніри й лимарі, соленики й дьогтярі, бублейниці й кравці продавали на ярмарках свої вироби. Валками стояли на торжищах чумацькі мажі з сіллю та рибою. Кожний купував те, що не міг зробити сам.

З перенесеннєм порядків німецького права далі на схід на Волинь і Східну Україну, в 1497 р. Луцьк дістає два ярмарки по тижню часу (пізнійше, в серединї 16 ст. додано ще третю, і кождий ярмарок розтягнено на два тижнї). Острог мав "з давнїх часів" ярмарок на св. Онуфрія. Київ при потвердженню своїх прав в 1516 р. дістає також два тижневі ярмарки. Означав ся певний день, або означеннє його полишало ся осадчому чи міщанам. Пізнійше тижневі торги служать тільки доповненнєм до ярмарків".

Славетних шлях "із варяг  у греки" надавав українським  землям помітніих переваг в торговому  відношенні. Власне, в добу піднесення Київської Русі так воно і було – оберталися монети різних держав, продавалися товари різних народів, рухались торгові каравани. Але воєнні набіги і княжі суперечки зруйнували торгові структури, розірвали стосунки. Річ Посполита також зовсім не сприяла розвитку ярмарків на "своїй" Україні.

З 16 ст. почали приїжджати в Україну купці з великих міст Середньої і Західної Європи - доставляли вишукані прикраси, ювелірні вироби і предмети побуту, а купували шкіру, роги, вовну, зерно, сало, мед. І на Українських землях почали виникати малі ярмарки в середніх і великих містах. Тут продавали і купували худобу, одяг, взуття, хатні речі, продукти та інше. Найбагатшими були осінні торги, а також ярмарки перед великими святами. Німецькі, польські поселенці, вірмени і євреї, поряд із українськими міщанами, були активними в ярмарковій діяльності.

В 17ст. вже кожному українському місту i містечку при заснуванні надавалося право на один-три ярмарки на рік. Розвиток ярмаркової дiяльностi свідчить про відокремлення промислово-торговельної дiяльностi від землеробства. З іншого боку, активна реміснича й торговельна дiяльнiсть, безсумнівно, сприяла розвитку українських мст.

Щодо Лівобережної України, то дослідники нарахували сорок ярмарків, що діяли лише в 1665 р. Не зважаючи на часті збройні сутички, численні напади татарських орд на Лівобережну Україну, торгові шляхи не заростали бур'янами, все більше населених пунктів охоплювалися ярмарковою торгівлею.

Павло Алепський, вражений великим  розмахом торгiвлi в Україні в  період визвольної війни 1648-1654 рр., згадує базари в Золотоношi, Черкасах, Прилуках писав: "У країні козаків ярмарки бувають безперервно з початку i до кінця року. В кожне свято відбувається ярмарок в тому чи іншому мiстi, як це було запроваджено за часів панування ляхiв .". Десятки населених пунктів називає він "торговими містами".

Ярмарки влаштовували таким  чином, що після закінчення одного з них торгові люди могли побувати на кількох інших. Через те ярмаркова торгівля тривала безперервно. Окрім багатолюдних ярмарків у містах, містечках i багатьох: селах проходили звичайні базари.

З 18 ст. ярмарки на Україні мали загальноімперське значення. Деякі з них утворювали так зване ярмаркове коло: 10 гуртових ярмарків відбувалися по черзі один за одним у 7 містах (Воздвиженський ярмарок: Кролевець, Курськ, Полтава, Єлисаветград, Харків, Суми, Ромен); у них брали участь ті самі купці. Деякі з них спеціалізувалися на певних товарах (хміль: Житомир, Дубне, Рівне; вовна: Кахівка, Бахмут, Павлоград; рогата худоба й коні: Кривий Ріг), хоча на переважній більшості ярмарків торгували різним товаром.

Після приєднання України  до Росії в кiнцi останньої третини 18 ст. прискорився процес її включення до загальної системи російського ринку. Зростає чисельність населення, розвиваються землеробство, скотарство i промисли, посилюються економiчнi зв'язки міст Лівобережної та Слобідської України. Тоді значно збільшилося число ярмарків і кожному місту та містечку забезпечувалися вигідні умови (податкові пільги, безпеку, забудування) для проведення ярмаркових торгів. Упродовж тривалого часу ярмарки мали в основному місцевий характер. Розвиткові ярмарок також сприяла розбудова шляхів і засобів транспорту, особливо – залізниць. З налагодженням шляхів сполучення i розвитком економічних зв'язків між районами деякі ярмарки перетворилися на мiжрайоннi i навіть всеросiйськi.

Велике господарське значення ярмарків полягало в тому, що вони були своєрідними артеріями в розподiлi товарів по різних містах, містечках, великих та малих селах, хуторах. Ярмаркам належала значна роль у зовнiшнiй торгiвлi Росії, в тому числі й України. На них зосереджувалися товари, що вивозилися через сухопутні митниці та азовські й балтiйськi порти. Вони були головним місцем оптового i роздрібного продажу імпортних товарів.

Говорячи про велике значення ярмарків у господарському житті Росії 18-19ст., варто зазначити, що їх існування було зумовлене цілим рядом причин, пов'язаних зі станом економіки тогочасної Росії. Серед цих причин можна назвати, зокрема, такі: обширність території країни при низькій густоті населення, погані шляхи сполучення, повiльнiсть товарообігу, слабкість постійної торгiвлi і вiдсутнiсть широкого кредитування.

Але справжній ярмарковий бум відбувався в Україні в 19 ст. Поширення набув чумацький промисел, народ почав активно заселяти степові українські землі. Чудовий опис великої селянської ярмарки на Катеринославщині залишив "останній козацький літописець" – Дмитро Яворницький. Судячи з цього опису, керамічний горщик на ярмарку коштував 2-3 копійки, цеберко сушених груш 15 копійок (разом з відром), лопата 25 копійок, а за пару червонців можна було вдягнутися з голови до п'ят.

Більшість ярмарок у Росії в 19 ст. тривали лише 1 день, близько 1/3 — від 2 до 7 днів, а лише 3% тривали довше (деякі цілий місяць). Загалом на території України, що входила до складу Російської Імперії постійно діяло 110 ярмарків, на яких продавали 47% усіх товарів.

За кількістю ярмарків на рік перше місце посідали Харківська та Полтавська губернії. Найбільші з них – Іллінський (20 липня – 1 серпня) і Вознесенський (перша половина травня) у Ромнах, Покровський (1 жовтня) у Полтаві, Троїцький (1 червня) у Харкові, Хрестовоздвиженський (14 вересня) у Кролевці, Георгіївський (21 квітня) у Єлисаветграді, Хрещенський (6 січня) у Києві та ін. В південних губерніях (Катеринославська, Таврійська, Херсонська і Бесарабська) було 700 ярмарок: найбільш відомі - у Кривому Розі (Троїцький), у Катеринославі (Петропавлівський), у Каховці (Микільський і Покровський). У західних губерніях на 1000 ярмарок найважливішими були: київський контрактовий (Стрітенський), на якому торгували гуртом різними товарами, і в головному с/г продуктами (цукор, збіжжя, олія); на Поділлі – в Ярмолинцях (Петропавлівський) і в Балті (Троїцький).

Ось М.В. Гоголь описує, як люди з усіх кінців їдуть на ярмарок  десь на початку 19ст.: «Такою розкішшю блищав один із днів спекотного серпня тисяча вісімсот… вісімсот… Так, літ тридцять буде назад тому, коли дорога, верст за десять до містечка Сорочинців кипіла народом, який поспішав з усіх навколишніх і далеких хуторів на ярмарок. З ранку ще тягнулися незмінною низкою чумаки з сіллю і рибою. Гори горщиків, закутаних у сіно, повільно рухалися, здається, нудьгуючи своїм ув'язненням і темрявою, місцями тільки якась розписана яскраво миска або макітра хвалькувато висловлювалася із високо накопиченого на возі тину і привертала розчулені погляди поклонників розкоші ."

Подальший розвиток фабричного та заводського виробництва, розгалуження залізничної мережі, виникнення нових  промислових i адмiнiстративних центрів у кiнцi минулого століття спричинили поступове відмирання ярмаркової торгiвлi. Але продовжували існувати ярмарки аж до 30-х років 20ст., коли були закриті зовсім. Вся торгівля в селах перейшла до кооперації та під контроль держави.