НІЖИНСЬКА  КУЛЬТУРА

     ПЛАН

     Вступ.

1. Історичний розвиток міста Ніжина.

2. Культурні надбання Ніжина.

     Висновки.

     Література.

     Вступ

     Ніжин — місто України, яке багато в чому зберегло планування та забудову XVII-XVIII ст. і характерні риси свого історичного минулого.

     На  правому березі Остра (урочище «Городок») збереглися сліди курганних могильників і городища періоду Київської Русі.

     У 2-й половині XVII ст. Ніжин, згідно зі статусом полкового міста, забудовували цегляними спорудами.

     Земляні вали, що краями спиралися в береги Остра, ще наприкінці XVIII сторіччя стали затісними для зростаючого міста. Отож коли на початку XIX століття український поміщик князь О.Безбородько почав будувати Ніжинську гімназію вищих наук, місцем для останньої було обрано садибу Безбородьків на правому березі Остра. Річку в межах міста перетворили на канал (1809—1812), береги якого єднав дерев'яний міст, названий згодом Ліцейським.

     Найдавнішими  архітектурними пам'ятками є Миколаївський собор, Благовіщенський собор (1702—1716) та ансамбль грецьких храмів — Михайлівська, Всіхсвятська та Троїцька церкви. Ці храми, а також багато інших культових споруд входять до святинь Ніжинськлї єпархії та внесені до пам`яток архітектури, що перебувають під охороною деожави.

     Крім  культових споруд, у місті збереглося чимало пам'яток часів розквіту торгівлі: мальовничі кам'яниці з кованими дверима й віконницями (більш ранні), крамниці з мезонінами й просторими торговельними залами (пізніші), криті масивні рундуки і класицистичні павільйони на широкій базарній площі, де й досі вирує у базарні дні ніжинський ринок.

     У місті є краєзнавчий музей, картинна галерея, музей ім. М. В. Гоголя, єдиний в Україні комплекс поштової станції XVIII століття (в одному з колишніх флігелів розміщений Музей кінної пошти України), музей древньої і рідкісної книги, будівля аптеки ніжинського грека Михайла Лігди.

     1. Історичний розвиток міста Ніжина

     Ніжин після Чернігова найкрупніше  місто Чернігівської області. Тут  мешкає 76 тисяч осіб, це промисловий  та культурний центр.

     Історія Ніжина нараховує понад тисячу років, а заснування його науковці пов‘язують з містобудівельною діяльністю київського князя Володимира Святославовича (кінець Х ст.).

     Вперше Ніжин згадується у літописі “Повість минулих літ” за Іпатіївським списком (1078 р.). У давнину назва його змінювалась від “Нежатин” і “Уненеж” – до сучасної назви “Ніжин”, яка вперше з‘явилась у документах другої половини ХІУ ст.

     Існує багато легенд щодо походження назви  міста.  
Назва Нежатин за легендою походить ще від часів татаро-монгольських навал. Перекази говорять, що усі чоловіки пішли на війну із загарбниками, і коли вони повертались з поля бою то їх зустріли нежаті ниви із осипавшимя зерном. З тих пір говорить легенда і з’явилась назва «Нежатин» - незжата нива.

     У передмісті можна побачити Ніжин  – озеро: у давні часи на його берегах стояв посад, і науковці стверджують, що то і був літописний Нежатин, одна з фортець на північному сході Київської Русі. Під час монголо – татарської навали води озера заховали місто і всіх його мешканців – і відтоді лише раз на рік, у ніч на Великдень, Нежатин підіймається на поверхню води.

     Іще за однією легендою назва міста походить від слова «нежить» - одна із назв рослинних або тваринних духів, що вмирають в ніч на Івана Купала.  
А ще говорять, саме на місці нинішнього Ніжина багато років тому сидів відомий усім билинний Соловей-Розбійник. В билині про Іллю Муромця говориться, що сидів Соловей акурат між Києвом і Черніговом. Якщо подумати й підрахувати кілометраж - одержимо місто Ніжин.

     Відомо  що в домонгольські часи Ніжин  був укріпленим населеним пунктом. У 1239 році його зруйнував хан Менгу дорогою на Чернігів. Відродилося місто у XIV столітті вже у Великому князівстві Литовському. На початку XVI століття після литовсько-московської війни Ніжин у складі Чернігово-Сіверського князівства відійшов до Московії. А в 1618 році, згідно із Деулінською угодою, вся Сіверщина разом із Черніговом та Ніжином опинилася у складі Київського воєводства Речі Посполитої.

     У 1625 році Ніжину було надано Магдебурзьке право та герб із зображенням Юрія Змієборця. В місті почало формуватись самоврядування на чолі із війтом. Тоді ж Ніжин став центром староства.

     В першій половині XVIІ століття на основі залишків укріплення часів Київської  Русі на лівому березі річки Остер  поляки збудували дерев’яно-земляну  фортецю з 11 вежами. Пізніше, вже  за російської влади, фортецю укріпили бастіонами, а всередині збудували земляну цитадель увінчану високим частоколом. На баштах цитаделі (замку) було встановлено 10 гармат.

     Існувала  Ніжинська фортеця до початку  ХІХ століття. Тоді вона втратила своє фортифікаційне значення й була скасована. Територію замку віддали під ринок. Зараз ще простежуються вали замку біля річки Остер.

     У 1648 році Ніжин став одним із найбільш значних осередків козацтва на Лівобережжі. Він став центром великого козацького полку (10 тисяч козаків) і брав активну участь у Визвольній війні.

     В період Руїни Ніжин продовжував  відігравати одну з провідних  ролей у козацькому житті Лівобережжя. Тут відбулося кілька антимосковських  повстань (одне з них жорстоко придушив московський воєвода Ромоданівський спаливши потім місто).

     У 1663 році у Ніжині відбулася подія  яка мала важливе історичне значення для всієї України – Чорна  рада. Це була загальна козацька рада в  якій право участі й голосу крім козаків надавалося «черні» - селянам  та міщанам. Такі ради відбувалися дуже рідко й лише у виключних випадках – коли між старшинами був розбрат. Ніжинська Чорна рада була найбільш відомою з усіх. Її перебіг прекрасно висвітив у своєму романі Пантелеймон Куліш.

     У другій половині XVII та у XVIII ст. провідну роль у житті Ніжина почали відігравати греки, яких запросив у місто на поселення ще у 1657 році Богдан Хмельницький. У 1675 році греки заснували у Ніжині свою колонію. Вони створили власні: магістрат, суд, церкву, школу. А у 1696 році було засноване Грецьке торгове братство.

     Греки визначили торговий розвиток Ніжина. Майже на століття місто стало  головним торговим полісом Лівобережжя. Тут організовувались великі ярмарки, які тривали по кілька тижнів. На ярмарках торгували найрізноманітнішими  товарами, але особливим попитом користувалися знамениті ніжинські огірки.

     Ніжинські огірки – це огірки особливого сорту, насіння яких було завезене греками. Вихідці з Еллади розводили цей  овоч в околицях Ніжина й засолювали за особливим рецептом. Нині сорт огірків  який був завезений греками і в результаті селекції отримав назву ніжинський, вважається втраченим.

     Ніжинська колонія греків залишила у спадок після себе не лише рецепт огірків, але й численні пам’ятки архітектури: церкви, житлові будинки, крамниці, кав’ярні, аптеки.

     У 1-й половині ХІХ ст. Ніжин стає освітнім і науковим центром України. Початкова освіта у місті розвивалася ще до XVII ст. (першу школу відкрито 1687 року) — парафіяльні школи, школа грецького братстватва, мале народне та повітове училище давали перші знання ніжинцям.

     На  початку XIX ст. український поміщик, князь О.А. Безбородько, виконуючи  волю брата І. Андрійовича, розпочав будівництво Ніжинської гімназії вищих  наук. Граф Ілля Безбородько був значним землевласником на Ніжинщині. У 1805 році на території своєї ніжинської садиби він розпочав будівництво розкішного палацу, яким керував архітектор Алоіз Руска. Цей палац та вся територія садиби згодом була передана навчальному закладу, що в майбутньому неодноразово перейменовувався. Це була і гімназія вищих наук, і юридичний ліцей, і фізико-математичний ліцей, і історико-філологічний інститут, і педагогічний інститут. Нарешті у 2004 році заклад отримав статус державного університету.

     Ніжин славний видатними людьми, які  в свій час народилися або проживали в ньому.

     У Ніжині народилися: актор Марк Бернес, полководець Петро Вітгенштейн, художник Микола Самокиш. У Ніжинській гімназії вищих наук учився великий  письменник Микола Гоголь із 1821 по 1828 рік.  
У Ніжині жила й працювала народна артистка України Марія Заньковецька.  
З Ніжином зв'язані імена відомих учених академіків Ю. М. Соколова, , А. А. Прочанина (1881-1946), Корноухова М. В., конструктора космічних кораблів С. П. Корольова. У Ніжині народився й провів роки дитинства Ю.Ф.Лисянский (1773-1836), відомий мореплавець, капітан першого рангу, один з керівників першої російської кругосвітньої подорожі, що він зробив разом з И. Ф.Крузенштерном в 1803-1806 р. на кораблях "Надія" й "Нева".  
Можна довго перечислять видатних діячів, художників, письменників і вчених життя яких тим чи іншим чином пов’язане з історією міста.  
І от саме ж певними епізодами життя цих людей пов’язано багато легенд міста Ніжина.

     Історія міста Ніжина також багата на імена видатних діячів Української Православної Церкви. Серед них - і брати Яворські: митрополит Стефан та протоієрей Павло. Перший був намісником Патріаршого престолу Росії, а другий - настоятелем Ніжинського Свято-Миколаївського собору. Разом вони збудували у Ніжині чудовий чоловічий Благовіщенський монастир...

     2. Історичні будівлі міста Ніжина

     Ніжин по праву вважають одним з мальовничих  міст Лівобережної України. Ще й тепер, незважаючи на десятиліття богоборства  та нищення церковних споруд, воно вражає величністю та численністю храмів. Справжніми окрасами історичного центру стародавнього Ніжина ось вже близько трьох століть залишаються архітектурні перлини - церкви Архістратига Михаїла та Всіх Святих, які утворюють єдиний історико-культурний комплекс.

     Не  можемо не згадати і про Миколаївський собор, розташований по вулиці Гоголя. Колись в кінці вулиці була фортеця. Над брамою прикріплена ікона Святого Миколая. Ця ікона, за легендою, захистила ніжинців від нападу турків, що прийшли завоювати місто. Але сили були нерівні, жителі міста сховались за стінами.

     Турки вже святкували перемогу, але серед білого дня з ікони у вороже військо полетіли блискавки і почувся грім. Зрозумівши, що місто охороняє Миколай Мирликійський (в Туреччині його також дуже ша- 
нують), військо відійшло від міста без жодного пострілу.

     За  іншою ж легендою, в цьому храмі Богдан Хмельницький вінчався з ніжинською красунею Ганою Золотаренко.

     Благові́щенський  собо́р, Храм Благовіщення Діви Марії, Богородичний Назарет — споруджений за проектом московського будівничого Г. І. Устинова. Він відрізняється від інших тим, що в основі плану собору лежить хрест із рівними за довжиною раменами, на жодному з них немає традиційної півкруглої вівтарної апсиди.

       Взагалі у місті Ніжині розташоване багато православних храмів ХІІ – ХіХ ст. Це і храм великомученика Георгія Побідоносця (початок XIX століття), і Грецька Михайлівська церква (1719), і Богоявленська церква— побудована 1721 році на території колишнього Ніжинського замку, Троїцька церква (1733), Церква Іоанна Богослова (1752),і  Однобанна споруда - Церква Василя (XVIII ст.), і Спасо-Преображенська церква (1757), і Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1757), і Введенський жіночий монастир (XVIII—XIX ст.) - типовий для монастирів строгий стиль, позбавлений яких-небудь прикрас, і Введенський собор (1775) - собор однойменного жіночого монастиря. Побудований у 1775 році на місці згорілого дерев'яного монастиря.