Культурна спадщина Донецької області

УДК 338.483.12 (477.62)

Наталія Моштакова, Ірина Литвин

 

КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК

ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ РЕГІОНУ

У статті проаналізовано поняття «рекреаційний  потенціал» й «історико-культурний потенціал». Проведено комплексне дослідження культурної спадщини Донецької області. Визначено місце регіону в культурному надбанні України.

Ключові слова: культурна  спадщина, об`єкти культурної спадщини, пам’ятки культурної спадщини (історії, археології, архітектури й містобудування, монументального мистецтва). Державний реєстр нерухомих пам’яток України.

Наталия Моштакова, Ирина Литвин. КУЛЬТУРНОЕ НАСЛЕДИЕ ДОНЕЦКОЙ ОБЛАСТИ КАК ИСТОРИКО-КУЛЬТУРНЫЙ ПОТЕНЦИАЛ РЕГИОНА. Сделан анализ понятия «рекреационный потенциал» и «историко-культурный потенциал». Проведено комплексное исследование культурного наследия Донецкой области. Определено место региона в культурном достоянии Украины.

Ключевые  слова: культурное наследие, объекты  культурного наследия, памятники  культурного наследия (истории, археологии, архитектуры и градостроительства, монументального искусства). Государственный реестр недвижимых памятников Украины

Natalia Moshtakova, Irina Litvin. CULTURAL LEGASY OF DONETSK REGION LIKE HISTORICAL AND CULTURAL POTENTIAL OF REGION. Notion a recreation potential and historical and cultural potential are analyzed. Complex research of «cultural legacy» of Donetsk region is conducted. The place of the cultural heritage of the Donetsk region is definite.

Key words: cultural legacy, object of cultural legacy, monuments of cultural legacy (of history, of archeology, of architecture and of town planning, of monumental art), the State register of immovable monuments of Ukraine

 

Актуальність  теми дослідження У наш час рекреаційна діяльність стає невід`ємною складовою сучасного способу життя. Ця глобальна закономірність характерна й для нинішній України. Розвиток туризму, як мобільної форми рекреації, завдяки перерозподілу національного доходу є одним із приорітетних напрямів розвитку національної економіки та культури. Туризм сприяє залученню країни до глобалізаційних процесів, надає можливість використовувати багатий природний та історико-культурний потенціал нашої держави, стимулює розвиток вітчизняного виробництва тощо. Тому головним питання сьогодення є вивчення існуючого потенціалу держави для подальшого його раціонального використання.

Аналіз попередніх досліджень. Взагалом, дослідженням історико-культурних ресурсів займається цілий ряд спеціалістів вузького профілю ( історики, археологи, архітектори, мистецтвознавці тощо), але їх праці зводяться до вдосконалення законодавства або пропозиції щодо поліпшення системи користуванняпам `ятками або ж це праці щодо занесення окремих пам`яток до державного реєстру. Комплексному вивченню проблеми використання історико-культурних ресурсів у туристичній діяльності присвячена кандидатська дисертація Корнієнко В. В. „ Історико-культурна спадщина та її використання в туристичній сфері України ( 1991- 2007 рр.) [6].А більш детальну класифікацію історико-культурних ресурсів здійснено соціо-економіко-географом О.О. Бейдиком [1].Вивченням рекреаційного потенціалу на сучасному етапі розвитку займається багато вчених, а саме: О.О. Любіцева, О.І. Шаблієм та З.О.Касянчук, І.В.Смаль та інші [8;13].

Метою та завдання даної роботи є характеристика історико-культурних ресурсів, як складової рекреаційного потенціалу області й визначення місце Донецької області в культурному надбанні України.

Виклад основного матеріалу. Однією з сфер, яка більш активно розвивається в світовій, й останнім часом, і в українській економіці є рекреаційна діяльність. Специфіка даного явища полягає в різноманітті форм здійснення відпочинку, що обумовлено різноманітністю умов для їх реалізації - рекреаційним потенціалом території.

Щодо визначення поняття „ рекреаційного потенціалу”, у сучасній науковій літературі існують різні визначення цього поняття.

О.О. Любіцева, займаючись дослідженням організації туристичної  діяльності та ринку туристичних послуг, стверджує, що “рекреаційний потенціал – сукупна продуктивність розвіданих природних ресурсів та культурних цінностей території, які можуть бути залучені та використані для відпочинку, лікування, туризму” [8].

Більш розширено подається поняття О.І. Шаблієм та З.О.Касянчук [13]. Вони визначають рекреаційний потенціал як систему природних і суспільних об'єктів, їх властивостей і відношень, які можуть використовуватись або використовуються для цілей оздоровлення чи відновлення (рекреації), поповнення, розширенні чи нагромадження (акумуляції) духовних і фізичних сил людини у вільний від основного виду її діяльності час.

Виходячи із вищевикладеного, під рекреаційним історико-культурним потенціалом можна розглядати сукупність наявних можливостей певного регіону з урахуванням, культурно-історичних і соціально-економічних передумов (ресурсів), що склалися в ньому, для організації рекреаційної діяльності, яка спрямована на покращення стану здоров’я та відновлення сили місцевого та приїжджого на відпочинок населення, а також економічна здатність максимально їх використати для розвитку галузі з метою задоволення ринкових потреб у рекреаційних послугах.

Під культурно-історичними  ресурсами розуміють спадщину минулих  епох суспільного розвитку, але фактично не вся спадщина минулого відноситься до культурно-історичних ресурсів. До них прийнято зараховувати лише ті культурно-історичні об'єкти, які науковими методами досліджені і оцінені, які мають суспільне значення і можуть бути використані при існуючих технічних і матеріальних можливостях для задоволення рекреаційних потреб деякої множини людей протягом певного часу [5].

До складу культурно-історичних ресурсів входять: пам`ятки архітектури  й містобудування, пам`ятки археології, пам`ятки історії й монументального мистецтва, об'єкти науки і техніки, ландшафтні, садово-паркового мистецтва.

За ознакою рухомості  об`єкти культурної спадщини поділяють  на: рухомі й нерухомі об'єкти, а залежно від місця в світовій і вітчизняній культурі об'єкти культурної спадщини можуть мати світове, національне або місцевого значення [1;12].

Об`єкти культурної спадщини світового значення занесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Культурні пам’ятки занесені до цього списку відповідають прийманні одному із критеріїв: складають унікальний ансамбль, який свого часу здійснив значний вплив на життєдіяльність країни; є свідченням зниклої цивілізації; ілюструють певний важливий період в історії держави; представляють унікальний приклад традиційного образу життя; пов’язані з ідеями або віруваннями, що мають всесвітнє значення тощо. На початок XXI століття Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО складався з 128 природних, 480 культурних й 22 природно-культурних об’єктів у 118 країнах світу ( 4 з них в Україні – Софійський собор з архітектурним ансамблем, Києво-Печерська Лавра у м. Києві, історичний центр м. Львова, а також 4 геодезичні пункти на території Хмельницької та Одеської областей, що є складовими транскордонної геодезичної номінації „ Дуга Струве”) [3].

Об`єкти культурної спадщини національного значення вважаються об’єкти культурної спадщини , які занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 р. №928 „ Про занесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України”. Ці об’єкти повинні відповідати наступним критеріям як: автентичність; зробили значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва країни й безпосередньо пов’язані з історичними подіями , віруваннями , діяльністю видатних людей, представляють шедевр творчого генія, або стали етапними творами видатних митців; були витворами зниклої цивілізації чи мистецького стилю [9].

Об`єкти культури місцевого значенняповинні відповідати наступним критеріям: автентичності, а також визначаються як ті, що справили значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону; пов’язані з історичними подіями , віруваннями , діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону,є творами видатних митців; є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи [4]

За кількістю , насиченістю, різноманітністю історико-культурних ресурсів і перспективами їх залучення  до рекреаційної сфери України, область відноситься до регіонів із середнім потенціалом водночас з Чернівецькою, Чернігівською, Вінницькою, Харківською, Одеською, Тернопільською, Полтавською, Житомирською областями [13].

Культурна спадщина Донецької області є складовою частиною загального культурного надбання нашої держави. Вона складається з 4145 пам’яток( рис 1) [11], з яких 16 мають статус національного значення, й 1 претендує на статус всесвітнього значення [2;10].

 

 

Рис. 1. Об`єкти культурної спадщини Донецької області (побудовано автором за [11])

 

Донецька область  має свою унікальну й неповторну історію про що говорять археологічні дослідження останніх років. Ця область належить до тих регіонів України, які були заселені в далеку давнину, починаючи з епохи палеоліту. У більш пізній період тут жили в основному кочовики, скіфи, сармати, половці та інші, які залишили багато мовчазливих згадок про себе, але здебільшого це кургани.

 На території  області нараховано 6 427 курганів, але вивчено лише близько 1000 об`єктів; надалі за чисельністю йдуть поселення близько 430, кочовища-94,стоянки - 91, майстерні-83. Так за методикою ЮНЕСКО щодо вивчення історико-культурних ресурсів, середня плотність археологічних об`єктів за районами області складає 32, 7 об`єктів на 100 км<sup>2</sup> .Статус національного значення мають лише 11 об`єктів ( табл.1).

Історичні пам’ятки пов’язані з визначними подіями  в історії України в цілому та Донецької області зокрема. Це пам’ятки які засвідчують трудову славу, життя або діяльність видатних людей свого часу. Залежно від їх життєвих циклів ці місця можуть бути пов’язані з народженням , тимчасовим перебуванням, діяльністю, смертю або захороненням видатних людей. Донецьку область зв’язують з такими діячами, як І. Береговий, Л. Биков, І. Дзюба, Г. Костоправ, А. Куїнджи, С. Прокоф`єв, Г. Сєдов, В. Сосюра.

До пам’яток національного значення входить  музей-садиба видатного радянський театрального режисера, драматурга, письменника В. Немировича-Данченка, яка розташована у Великоновосілківському районі, у селищі Нескучному й датується початком XX століттям. Іншим об`єктом національного надбання є могила П.М. Ангеліної - засновниці руху жінок-механізаторів не тільки в себе на Батьківщині, але й за кордоном.

 

Таблиця 1

Пам`ятки археології національного значення

Донецької області [2; 11]

 

№з/п	Назва пам’ятки	Датування	Місце-знаходження
1	Амвросіївське костище, стоянка	верхній палеоліт	Амвросіївський  район, м. Амвросіївка
2	Святогорське  городище	Раннє середньовіччя, салтівськакультура	Слов'янський  район с. Богородичне
3	Таплинське  городище
4	Цареве городище	Раннє та розвинуте  середньовіччя, салтівська  культура, Київська Русь	Слов'янський  район с. Маяки
5	Маяцьке городище та могильник
6	Велике Сидорівське  городище	Салтівська  культура, Київська Русь	Слов'янський  район с. Сидорове
7	Мале Сидорівське  городище
8	Курганний могильник	–	Старобешівський район с-ще Колоски
9	Курганний могильник  Могила Чорна	–	Старобешівський район с. Петрівське
10	Курганний могильник	–	Старобешівський район с. Гранітне
11	Курган Могила Чорна	–	Старобешівський район с. Федорівка

 

 Проте переважна  більшість об`єктів історії Донецької області,датується періодом часів Великої Вітчизняної війни, загальна кількість яких нараховує 1390 об`єктів ( рис.2). Адже саме на території Донбасу, до складу якого входить сучасна Донецька область, йшли найзавзятіші та найзапекліші бойові події тих часів. На той проміжок часу Донбас називали „ великою кузнею радянського союзу”, а підкорити його значило зломити бойовий дух радянських солдат. Саме тому, третім об`єктом національного значення є меморіальний комплекс „ Савур-могила” (1967 -1975 рр), місто Сніжне.

Пам’ятки монументального мистецтва у гірничому краї представлено 32 об`єктами і лише пам’ятник Ф. Артему (Ф.А. Сергєєву) видатному державному й партійному діячу, що розташований у м. Святогірську має національний статус.

 

 

Рис. 2. Структура пам`яток історії за часів Великої Вітчизняної війни (побудовано автором за [11])

 

До об`єктів культурної спадщини входять також окремі архітектурні споруди, а також пов’язані з ними твори монументального, декоративного й образотворчого мистецтва, будинками,які характеризуються відзнаками певної культури , епохи, певних стилів, залишки давнього розпланування та забудови є пам`ятками архітектури й містобудування [5]. Таких пам`яток на теренах області налічується 148, з яких тільки 2 мають національне визнання це: Свято – Миколаївська церква(у минулому Іоана Предтечі), яка була побудована у 1898- 1900 роках, й знаходиться у м. Дружківка та Святогірський Державний історико-архітектурний заповідник, до складу якого входять пам’ятники історії – 2 об’єкти, пам’ятники архітектури – 25 об’єктів, побудований у XVII-XIX сторіччя та є претендентом щодо внесення до всесвітньої спадщини.

Таким чином , чином національне значення мають лише близько 0,4 % об’єктівкультурної спадщини Донецької області (16 з 4145). Усі інші пам’ятки відносять до місцевих .Серед них багато пам’яток історії (могила Невідомого солдата та пам’ятник Героям Радянського Союзу, братська могила радянських воїнів, пам’ятник воїнам-афганцям, пам’ятний знак воїнам-землякам, пам’ятний знак “Дзвін Чорнобиля”, пам’ятник воїнам-заводчанам (металургам заводу ім. Кірова), тощо. Серед пам’яток монументального мистецтва місцевого значення можна назвати пам’ятники Т. Г. Шевченку, Д. Юзу, М. В. Ізотову, О.С. Пушкіну, К. А. Румянцеву, С.М.Кірову, В. М. Гаршину, В. С. Прокоф`єву, а також пам’ятники журналістам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни; місце проведення мітингу шахтарів та металургів Юзівки, пам’ятник жертвам голодомору, тощо. Прикладами місцевих пам’яток архітектури та містобудування є будинок, де розміщувався купецький особняк, або школа для дітей англійської адміністрації металургійного заводу у м. Донецьк, піднімальний копер шахти „ Софія” у м. Макіївка, Церква Олександра Невського1897 року, у м. Слов’янську та ін. [2;11].