Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

                            Київський університет права  НАН України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                           Реферат на тему :

 

« Злочини проти статевої свободи та статевої                       недоторканості особи »

  

 

 

 

 

 

                                                                              Виконала: 

                                                                                                Студентка III курсу

                                                                                  Групи ПБ-23

                                                                                         Чепелюк Вікторія

                                                                                        

 

 

 

                                                         Київ 2012

Зміст 

Вступ

1.Зґвалтування

2.Примушування до вступу в статевий зв'язок

3.Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

4.Розбещення неповнолітніх

Висновок

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                           

                                                        Вступ

Сьогоднішнє чинне кримінальне  законодавство України містить  близько 340 основних діянь, які мають  кваліфікаційні ознаки злочину. Але, уявивши  собі наслідки цих злочинів, стає зрозуміло, що з них лише невелика кількість  є важкими та такими, які приносять  багато болю, страждань та навіть повністю ламають чи змінюють людське життя. З моєї точки зору, злочини проти  життя та здоров’я особи, злочини  проти чести волі та гідності особи, злочини проти статевої свободи  та статевої недоторканості особи є  найбільш важкими та страшними, зі всіх які існують у сучасному кримінальному  законодавстві, оскільки саме ці злочини, крім тяжких фізичних травм, залишають  у свідомості потерпілої особи, її близьких і рідних великі та незгладні спогади, які залишаються на все життя.

Але й з цих груп злочинів особливо виділяються злочини проти  статевої свободи та статевої недоторканості особи, які у стовідсотковій формі  не мають будь якої мети, крім жорсткого  задоволення злочинцем своїх  сексуальних, низьких потреб. У більшості  випадків свої тваринні інстинкти злочинець  реалізує за допомогою фізичного  чи психологічного насильства. І саме такі дії злочинця – фізичний чи психологічний вплив, сексуальне насильство – впливають на свідомість потерпілої особи не менше ніж скоєний  злочин. Зрозуміло, що час та кваліфікована  допомога відповідних спеціалістів допоможуть потерпілій особі позбутися  принаймні видимих наслідків  злочину але те, що залишиться в  свідомості людини не вилікує ні хто, і ці жахливі думки та спогади  можуть докорінно змінити життя  людини, звичайно не в кращий бік.

Отже, метою цієї курсової роботи є розкриття основних кваліфікаційних  ознак злочинів проти статевої свободи  та статевої недоторканості особи 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Зґвалтування

Зґвалтування визначається в статті 152 Кримінального кодексу України (далі ККУ), як статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Безпосереднім об'єктом зґвалтування є статева свобода, а якщо потерпіла особа не досягла статевої зрілості - її статева недоторканість. Причому ні моральне обличчя потерпілої особи, ні ганебний спосіб життя, ні аморальна поведінка, ні характер відносин з тим, хто притягується до відповідальності за її зґвалтування (подружні стосунки, наявність попереднього зґвалтування або добровільного статевого зв'язку тощо) не виключають, за доведеності інших ознак складу цього злочину, відповідальності за ст. 152 ККУ.

Як випливає з тексту ст. 152 ККУ, у законі йдеться про потерпілу  особу, тобто він визнає зґвалтуванням  не лише насильницькі статеві зносини  чоловіка з жінкою, а й такі самі зносини жінки з чоловіком. У  першому випадку фізичним виконавцем злочину є чоловік, а потерпілою — жінка, у другому, навпаки, виконавець — жінка (жінки), а потерпілий —  чоловік.

У житті типовими є випадки  зґвалтування жінки особами чоловічої  статі, тому весь подальший аналіз складу злочину проводиться виходячи саме з цього. При цьому слід мати на увазі, що все, що буде сказано щодо ознак складу злочину, застосовується і до ситуації, якщо потерпілим буде особа чоловічої статі, а суб'єктом  злочину — жінка.

З об'єктивної сторони зґвалтування полягає у статевих зносинах із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Тобто статеві зносини при зґвалтуванні відбуваються проти волі потерпілої особи. Внаслідок застосування фізичного насильства або погрози ним воля потерпілої особи пригнічується, а при використанні безпорадного стану така воля ігнорується.

Для відповідальності за ст. 152 ККУ достатньо, щоб статеві  зносини супроводжувалися хоча б  однією з цих ознак. Одне лише домагання  на вступ у статевий зв'язок, якщо раніше він мав місце без застосування фізичного насильства, погрози ним  або використання безпорадного стану, не утворює складу цього злочину.

Статеві зносини при зґвалтуванні — це лише природні статеві зносини, тобто зносини (сполучення) чоловіка з жінкою шляхом уведення чоловічого статевого члена в статеві органи жінки. Зґвалтування вважається закінченим з моменту початку статевих зносин. Дії, безпосередньо спрямовані на вчинення статевого акту, але не доведені до його початку з причин, що не залежать від волі винного, утворять собою замах на зґвалтування (наприклад, спроба перебороти опір потерпілої особи шляхом застосування фізичного насильства, зв'язування, погроза негайною фізичною розправою, зривання одягу).

Фізичне насильство як ознака об'єктивної сторони зґвалтування — це фізичне подолання опору, який чинить потерпіла особа, або очікуваного опору, який обумовлений небажанням вступити з винним у статевий зв'язок. Фізичне насильство має бути таким, щоб перебороти дійсний, а не вигаданий (удаваний) опір жінки. Злочинець може застосувати фізичну силу, різні предмети або навіть зброю, щоб зламати опір.

Поняттям фізичного насильства при зґвалтуванні охоплюється і  застосування без згоди потерпілої особи з метою викликати її безпорадний стан наркотичних засобів, психотропних, отруйних або сильнодіючих речовин (наприклад, клофеліну у  поєднанні з міцними спиртними  напоями). Для визнання зґвалтування вчиненим з використанням безпорадного стану потерпілої особи внаслідок  дії на її організм зазначених речовин  не має значення, привів винний потерпілу  особу до такого стану або вона знаходилась у безпорадному стані  незалежно від його дій. Для встановлення у даному разі факту перебування  особи у безпорадному стані, з'ясування характеру впливу на організм людини певних засобів і речовин має  призначатись судово-медична експертиза. Якщо введення в організм потерпілої особи вказаних вище засобів і  речовин відбулося без її згоди (під впливом обману або із застосуванням  до неї фізичного чи психічного насильства) і після цього було вчинено  природний статевий акт, дії винного  слід кваліфікувати як зґвалтування, вчинене із застосуванням насильства та з використанням безпорадного стану потерпілої особи. У разі, коли психотропні, сильнодіючі або інші речовини чи засоби вживались особою добровільно, за власною волею, а  згодом безпорадний стан був використаний винним для вчинення статевих зносин, його дії треба розглядати як зґвалтування з використанням безпорадного стану  потерпілої особи.

Згідно з практикою  Верховного Суду України зґвалтування або замах на нього, що супроводжувалися заподіянням легких або середньої  тяжкості тілесних ушкоджень, підлягають кваліфікації за частинами 1—3 ст. 152 ККУ, а якщо при зґвалтуванні заподіяно  тілесні ушкодження, що спричинили наслідки, зазначені в ст. 121 ККУ, — за ч. 4 ст. 152 ККУ. Додаткова кваліфікація таких дій за іншими статтями ККУ  про злочини проти здоров'я  не потрібна, адже застосування фізичного  насильства і заподіяння шкоди здоров'ю  потерпілої особи цілком охоплюється  ознаками об'єктивної сторони цього  злочину.

Зґвалтування або замах  на нього, пов'язане з вбивством, кваліфікується за п. 10 ч. 2 ст. 115 ККУ  і ч. 4 ст. 152 ККУ.

Застосування погрози  фізичним насильством як ознака об'єктивної сторони зґвалтування являє собою  різного роду психічне насильство, що застосовується до потерпілої особи  для того, щоб зламати її опір. У статті 152 ККУ при окресленні зґвалтування застосування погрози  фізичним насильством поставлено в  один ряд із застосуванням фізичного  насильства, і в цьому відношенні ця погроза є рівнозначною фізичному  насильству, тобто є безпосередньою і може бути негайно виконана суб'єктом  злочину. Цей характер погрози і  можливість її негайного виконання  ставлять потерпілу особу в безвихідний  стан, змушують поступитися домаганням насильника.

За своїм змістом погроза  при зґвалтуванні полягає в негайному  застосуванні тільки фізичного насильства (наприклад погроза вбити, покалічити). Погроза може виражатися в словах («вб'ю», «заріжу», «покалічу» тощо), демонстрації зброї або інших предметів, якими  можна заподіяти тілесні ушкодження, може випливати з обстановки, що створилася, якщо, наприклад, група  насильників оточує жінку в безлюдному місці, вимагаючи підкоритися їхнім  домаганням. Погроза може мати невизначений характер (наприклад, «мовчи, а то гірше  буде»).

Використання безпорадного стану потерпілої особи при зґвалтуванні полягає у вчиненні статевого  акту, за якого, наприклад, жінка не могла розуміти характеру і значення дій, що чиняться над нею, або хоча і розуміла, що відбувається, але  не мала можливості чинити опір насильникові.

При використанні безпорадного стану немає потреби застосовувати  насильство або погрози, тому що опору  жінки тут немає.

Варто розрізняти психічну безпорадність, при якій потерпіла  особа не розуміє значення того, що вчинюється статевий акт (психічна хвороба, непритомний стан, малолітній вік) і фізичну безпорадність, коли потерпіла особа хоч і розуміє  характер дій, що відбуваються, але  не в змозі чинити опір насильникові (хвороба, не пов'язана з психічним  захворюванням, фізичні хиби, похилий  вік, безпорадність, що сталася внаслідок  автоаварії та ін.).

Велике значення має питання  щодо наявності безпорадного стану  внаслідок алкогольного або наркотичного сп'яніння чи використання одурманюючих речовин. У судовій практиці визнається, що самі по собі статеві зносини  з жінкою, яка перебуває у стані  сп'яніння, без застосування фізичного  насильства і погроз, ще не є підставою  для розгляду цього діяння як злочинного. Для такої оцінки вчиненого необхідно, щоб ступінь сп'яніння характеризував стан потерпілої особи як безпорадний, який позбавляє можливості усвідомлювати  навколишнє оточення, розуміти значення дій, що вчинюються винним, або чинити йому опір. Саме такий ступінь сп'яніння свідчить, що потерпіла особа перебувала у безпорадному стані.

Для визнання зґвалтування, як вчиненого з використанням  безпорадного стану потерпілої особи, причини, що викликали безпорадність, значення не мають.

З суб'єктивної сторони зґвалтування відбувається лише з прямим умислом, за якого винний усвідомлює, що застосовує насильство, погрозу або використовує безпорадний стан потерпілої особи для вступу з нею в статеві зносини і бажає цього. Мотив зґвалтування виявляється в прагненні задовольнити статеву пристрасть, тобто це мотив сексуальний. Він може поєднуватися з іншими побічними мотивами — хуліганськими спонуканнями, бажанням принизити потерпілу особу, помстою тощо. Але домінуючими в цьому злочині залишаються сексуальні спонукання.

Суб'єктом зґвалтування — безпосереднім виконавцем злочину — може бути особа чоловічої статі, яка досягла 14-річного віку. Співучасником може виступати і жінка. Наприклад, якщо вона заманює потерпілу в глибину парку для того, щоб, користуючись відсутністю людей, винний вчинив зґвалтування, — така жінка є посібником у злочині.

Як уже зазначалося, за своєю об'єктивною стороною зґвалтування — складний злочин, що полягає не тільки у вчиненні статевого акту, а й у тому, що цей акт вчинюється шляхом застосування фізичного насильства або погроз. Тому виконавцем злочину  визнається і той, хто застосовує до потерпілої особи фізичне насильство з метою примусити її вступити в статеві зносини з насильником. У цих випадках субсидіарним (додатковим) виконавцем може бути жінка, яка бере участь, наприклад, у зв'язуванні потерпілої особи для того, щоб винний здійснив з нею насильницький статевий акт, або погрожує потерпілій особі  заподіяти каліцтво з цією самою  метою. Крім того, безпосереднім виконавцем злочину закон визнає жінку, яка  досягла 14-річного віку, коли потерпілою особою від злочину є особа  чоловічої статі.

У частині 2 ст. 152 ККУ передбачена відповідальність за зґвалтування, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 153—155 ККУ. Повторним воно вважається, якщо йому передувало таке саме діяння, вказане у частинах 1—4 ст. 152 ККУ. Поняття повторності зґвалтування охоплює як фактичну повторність, так і спеціальний рецидив. Тому для визнання зґвалтування повторним не має значення, чи був винний засуджений за раніше вчинений злочин чи усі ці злочини вчинені до засудження. Для повторності не має також значення, чи були закінченими обидва злочини і чи був винний їх співвиконавцем або іншим співучасником. Повторність може мати місце, коли потерпілими (у кожному випадку зґвалтування) є різні особи чи одна й та сама. Але зґвалтування не може бути визнано повторним, якщо судимість за раніше вчинений злочин знята або погашена або закінчилися строки давності.

У частині 3 ст. 152 ККУ передбачена відповідальність за зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього.

Вчинення зґвалтування групою осіб передбачає:

а) вчинення злочину кількома виконавцями (двома або більше), які  досягли 14-ти років і 

б) узгодженість дій учасників  групи щодо потерпілої особи. При  цьому попередня змова між  учасниками зґвалтування не є обов'язковою.

Виконавцем зґвалтування визнається як особа, що безпосередньо  вчинює статевий акт з потерпілою особою, або що робить замах на такі дії, так і та, яка застосовує до потерпілої фізичне насильство або  погрози з метою примусити  її вступити в статевий акт з будь-яким з учасників групи. У цьому  випадку дії співвиконавців кваліфікуються за ч. 3 ст. 152 ККУ без посилання  на ст. 27 ККУ.