Процесуальні та організаційні основи судово-медичної експертизи

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Хмельницький  університет управління та права

 

 

        

 

 

Реферат

на тему:

“Процесуальні та організаційні основи судово-медичної експертизи”

                           

                         

 

 

                        Виконала:

                                                                        Мазяр Ольга Миколаївна,

                                          студентка 4 курсу, 4 групи

                                                               юридичного факультету

 

                                                

 

 

 

 

 

 

 

 

Хмельницький

2012 
1. Роль і місце судово-медичної експертизи в діяльності органів правосуддя та охорони здоров’я

Під час розслідування різних злочинів виникає потреба в проведенні експертизи, яка дозволяє з’ясувати  об’єктивну картину того, що сталося. Судовою експертизою називають  дослідження експертом на підставі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять  інформацію про обставини справи, що перебуває в провадженні органів  дізнання, попереднього слідства чи суду. Експертиза призначається у випадках, коли потрібні спеціальні знання з  науки, техніки, мистецтва або ремесла. Особу, яка проводить таке дослідження, називають судовим експертом.

Судова експертиза за своїм змістом  може бути різною, залежно від питань, які потребують розв’язання, наприклад, бухгалтерська, автотехнічна, судово-медична, судово-психіатрична експертиза тощо.

Якщо правоохоронним органам для  з’ясування питань у справі потрібні медичні чи біологічні знання, то призначають  судово-медичну експертизу, яка найчастіше проводиться під час розслідування  справи або під час суду з кримінальних справ. Вона призначається особою, яка  проводить дізнання, слідчим, прокурором або судом.

Судово-медична  експертиза — це практичне застосування медичних і біологічних знань для розв’язання питань, які виникають у практичній діяльності органів дізнання, попереднього слідства чи суду.

Судово-медична експертиза, як і  вся судово-експертна діяльність, здійснюється на принципах законності, незалежності, об’єктивності і повноти  дослідження.

Судово-медична експертиза стоїть на захисті ст. 27 Конституції та проводиться  згідно чинного законодавства, її зміст, порядок призначення і виконання  регулюються кодексами — Кримінальним, Кримінально-процесуальним, Цивільним, Цивільно-процесуальним, в яких є  відповідні статті. Повною мірою вона регулюється і законом “Про судову експертизу” (1994).

За чинним Кримінально-процесуальним  кодексом (ст. 76), експертиза обов’язково має проводитись для встановлення причини смерті, тяжкості і характеру тілесних пошкоджень, визначення психічного стану підозрюваного або звинувачуваного за умов наявності у справі відомостей, які викликають сумнів щодо його дієздатності; для встановлення статевої зрілості потерпілої, якщо мова йде про злочини, які вказані в ст. 120 КК, а також для встановлення віку особи, яка підозрюється або звинувачується, якщо це має значення для розв’язання питань щодо її кримінальної відповідальності, коли немає документів про вік і не можна їх отримати.

Для розв’язання цих питань потрібні спеціальні знання. Тому в таких  випадках експертиза має бути призначена і обов’язково проведена. В інших  випадках питання про необхідність призначення і виконання експертизи вирішує той орган, у якому  знаходиться справа.

Питання, які потребують розв’язання  під час експертизи, не повинні  виходити за межі спеціальних знань  експерта.

У разі призначення експертизи слідчий  складає про це постанову, в якій вказує підстави для її проведення, прізвище експерта та назву установи, в якій вона має бути виконана, питання  для розв’язання та об’єкти, які  направляють експерту.

Враховуючи те, що судово-медична  експертиза потребує медичних знань, її проведення регламентоване “Основами законодавства України про охорону здоров’я” (1992), положеннями та інструкціями Міністерства охорони здоров’я. Так у 1995 р. був виданий наказ “Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України”, який регламентує судово-медичну діяльність.

Судово-медична експертиза спрямована, насамперед, на розв’язання питань, які постійно виникають перед судовими та слідчими органами. До таких питань належать:

·  встановлення причини і давності настання смерті;

·  визначення ступеня тяжкості і характеру тілесних по шкоджень, послідовності, зажиттєвості і давності їх спричинення;

·  можливості виконання потерпілим після травми цілеспрямованих дій;

·  групова приналежність крові у разі зовнішньої кровотечі;

·  наявність і ступінь алкогольної інтоксикації;

·  категорія смерті.

Для розв’язання цих питань застосовуються сучасні методи досліджень і наукові  розробки, в тому числі і суміжних з медициною галузей знань. Судово-медична експертиза дозволяє встановити можливість спричинення травми, яка призвела до смерті, самим померлим. Проте встановлення роду насильної смерті належить виключно до компетенції слідчих органів.

Судово-медична експертиза має  тісний зв’язок з органами охорони  здоров’я. Так, щорічно проводиться  аналіз випадків раптової смерті з  метою визначення структури смертності і виявлення хвороб, які не були зажиттєво діагностовані. Крім того, аналізу підлягають усі випадки травматизму для подальшої розробки заходів щодо його профілактики; випадки кримінальної відповідальності медичних працівників і їх професійно-посадові правопорушення. Проводяться спільні науково-практичні конференції з клініцистами і патоморфологами. Ці аспекти спільної діяльності судових медиків і лікарів спрямовані на підвищення якості лікарської допомоги населенню.

Крім зазначеного, судові медики можуть здійснювати заготівлю трансплантаційного матеріалу, проводити протиепідемічну  роботу у випадках виявлення особливо небезпечних інфекцій у померлих, санітарно-просвітню роботу щодо профілактики впливу основних чинників раптової смерті, алкоголізму, нарко- і токсикоманії.

2. Судові експерти та їх участь  в експертизі

Судовим експертом може бути особа, яка має необхідні знання для  давання висновків з досліджуваних  питань. Така особа повинна мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судовий експерт за певним фахом.

Атестація судових експертів проводиться  Міністерством юстиції і МОЗ  відповідно до їх функцій. Крім того, Міністерство юстиції веде список атестованих  судових експертів, згідно з яким слідчі органи і суди повинні залучати їх до проведення експертизи.

Судово-медичним експертом може бути особа, яка має кваліфікацію лікаря і відповідну підготовку. Експерт  входить до штату судово-медичної експертної установи і на нього поширюються  особливості матеріального і  соціально-побутового забезпечення, що передбачені ст.ст. 33-37 Закону України  “Про державну службу”.

До участі в проведенні судово-медичної експертизи може залучатися і професорсько-викладацький склад кафедр (курсів) судової медицини медичних вузів.

У Кримінально-процесуальному кодексі  регламентована також можливість залучати до проведення експертизи лікаря будь-якого  фаху, якщо він має необхідні знання (наприклад, з хірургії, кардіології, стоматології та ін.).

Лікар, що не перебуває на посаді судово-медичного  експерта, але проводить експертизу за постановою слідчих органів чи судовою ухвалою, називається лікарем-експертом. Він має право відмовитись  від виконання судово-медичних експертних дій, крім випадків, які за КПК зумовлюють його відвід. Це стосується випадків, коли експерт є потерпілим, позивачем  у цивільних справах або відповідачем, родичем кого небудь з них, родичем слідчого, особи, яка проводила дізнання, обвинувача або звинувачуваного; якщо він особисто або його родичі зацікавлені в результатах справи; у разі службової або іншої залежності від звинувачуваного, підозрюваного, потерпілого, позивача або відповідача у цивільних справах; якщо він бере участь у відомчому розслідуванні і виступає в ньому як свідок; у разі його некомпетентності.

Лікарі як особи, які мають спеціальні знання і навички, можуть бути залучені до участі у виконанні слідчих  дій — огляду, обшуку чи слідчого експерименту тощо; брати участь у  зовнішньому огляді трупа, обстеженні особи, ексгумації трупа, виявленні  і вилученні речових доказів  біологічного походження. У разі залучення  фахівця до проведення цих слідчих  дій постанова не виноситься і  тому фахівець не виступає в ролі судово-медичного  експерта. Він лише допомагає слідчому, використовуючи свої спеціальні знання і навички, звертає його увагу на обставини, які пов’язані з виявленням і закріпленням доказів, дає пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають під час слідства. Проте при цьому він не робить ніяких висновків.

Лікар, що брав участь у слідчих  діях як фахівець, надалі може бути призначений  експертом з цієї справи.

Державним законодавством закріплено гарантії незалежності експерта і правильності його висновку. Вони забезпечуються:

· порядком його призначення;

· забороною втручання будь-кого в проведення експертизи;

· існуванням установ судової експертизи, які відокремлені від органів дізнання і попереднього слідства;

· кримінальною відповідальністю експерта за свідомо хибний (неправдивий) висновок;

· можливістю призначення повторної експертизи;

· присутністю учасників процесу під час проведення експертизи.

До компетенції судово-медичної експертизи належить: експертиза трупів у випадках насильної смерті і  в разі підозри на насильство; експертиза потерпілих, звинувачуваних та інших  осіб; експертиза речових доказів  та експертиза за матеріалами кримінальних чи цивільних справ. Ці об’єкти судово-медичної експертизи можуть бути досліджені під час виконання первинної, додаткової і повторної експертизи, яка має проводитись одним експертом або комісією з кількох експертів.

Первинна судово-медична  експертиза — це перше дослідження об’єкта. За його результатами складається “Висновок експерта”.

Якщо первинна судово-медична експертиза не дозволяє дійти чітких або повних висновків, то призначають додаткову судово-медичну експертизу. Вона може бути доручена як тому самому, так і іншому експерту.

Повторна судово-медична  експертиза маже бути призначена у випадках, коли “Висновок експерта” сумнівний, розходиться з результатами попереднього слідства або необгрунтований. Проведення такої експертизи доручається іншому експерту або кільком експертам. Експерт, який проводив первинну експертизу, не може виконувати повторну експертизу або брати участь у її проведенні.

Якщо експертиза складна і потребує знань із різних медичних спеціальностей, її проводить комісія експертів, особливо у справах щодо кримінальної відповідальності медичних працівників  за професійні правопорушення; у випадках повторної експертизи за матеріалами  кримінальних і цивільних справ; у разі визначення ступеня стійкої  втрати працездатності; в особливо складних випадках. Після закінчення такої комісійної експертизи складається за умов одностайності загальний висновок. Якщо ж цього немає, кожний експерт складає окремий висновок.

“Висновок експерта” не є обов’язковими для органів дізнання, слідства і суду. Якщо ж виникають такі ситуації, то їх незгода з висновками експерта має бути вмотивованою.

Якщо для розв’язання питань слідства потрібні спеціальні знання з різних галузей науки і техніки, то може бути призначена комісія з відповідних фахівців. Вона проводить комплексне дослідження для розв’язання відповідних питань, і тому така експертиза дістала назву комплексної. Наприклад, комплексна судово-медично-автотехнічна експертиза досить часто призначається при розслідуванні справ, пов’язаних з дорожно-транспортними пригодами.

Під час проведення експертизи має  право бути присутнім слідчий. Звинувачувані  та інші особи можуть бути присутніми тільки з дозволу слідчого. Щодо лікарів, то при експертизі трупа  вони можуть бути присутніми з дозволу  слідчого, а у разі дослідження  — з дозволу завідуючого танатологічним відділом.

Під час проведення судово-медичної експертизи експерт розв’язує питання  тільки медичного і біологічного характеру, в яких він повинен  бути компетентним і мати достатній  рівень знань. У компетенцію судово-медичного  експерта не входять питання з  інших (немедичних, у тому числі юридичних) галузей знань, зокрема, щодо визначення роду насильної смерті, встановлення вини, наміру або необережності. Він  також не має права розв’язувати питання про визначення психічного стану потерпілого або звинувачуваного.

Судово-медичний експерт згідно зі ст. 77 КПК України повинен з’явитися  за відповідним викликом слідчого чи суду, провести повне дослідження  об’єкта і дати грунтовний та об’єктивний письмовий висновок з поставлених питань. При цьому він має максимально зберегти об’єкт дослідження.

Якщо у слідчого або в особи, яка призначила експертизу, виникають  будь-які питання, то експерт дає  потрібні роз’яснення. У випадках наявності  підстав, передбачених КПК, експерт  може заявити про самовідвід. Тільки за таких умов він має право  відмовитись від проведення експертизи. Якщо поважних причин для відмови  від експертизи немає, то такий експерт  може бути притягнутий до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Судово-медичний експерт несе особисту відповідальність за експертизу, яку  він проводить.

Згідно з КК України, експерт несе відповідальність також  за свідомо хибний (неправдивий) висновок (ст. 178), за розголошення слідчої таємниці або даних, які стали йому відомі під час проведення експертизи (ст. 181), за злісне ухилення або відмову  від виконання своїх обов’язків (ст. 179).

Для забезпечення ґрунтовної та об’єктивної  експертизи судово-медичні експерти наділені значними правами. Вони мають  право знати мету і завдання експертизи, ознайомлюватись із матеріалами  справи, клопотати про надання  їм додаткових матеріалів; вказувати  на встановлені в ході експертизи факти, що мають значення, але з  приводу яких не були поставлені відповідні питання; бути присутніми на допитах  та інших слідчих діях; ставити  питання з експертизи особам, які  допитуються слідчим або в  суді; клопотати про запрошення та залучення до експертизи необхідних фахівців і давати з ними спільні  висновки; відмовлятися від дачі висновку з питань, які виходять за межі їхньої компетенції або коли наявних  матеріалів для дачі висновку недостатньо. У такому разі експерт повинен  письмово повідомити про це орган, який призначив експертизу. Крім того, експерт  має право подавати скарги на дії  особи, у провадженні якої перебуває  справа, якщо ці дії порушують права  судового експерта. Якщо виконання  експертизи не є службовим завданням  експерта, то він має право одержувати винагороду за неї.