Участь прокурора у розгляді кримінальної справи судом касаційної інстанції

Незважаючи на чисельні заклики науковців і практиків, на сьогодні не створено спеціального судового органу з відповідними повноваженнями та не розроблено процесуального механізму перегляду судових рішень, постановлених апеляційним судом як судом першої інстанції саме у касаційному порядку. Їх перегляд відбувається у касаційній інстанції і здійснюється колегією суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ, але за правилами апеляційного провадження (глави 29, 30 КПК України). Отже, Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ є, по суті, апеляційною інстанцією щодо зазначеної категорії справ і одночасно касаційною інстанцією. Процедури перегляду рішень, постановлених колегією суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ як апеляційною інстанцією у касаційному порядку чинне кримінально-процесуальне законодавство не передбачає, тобто відсутня так звана двоінстанційність оскарження цих судових рішень.

Отже, процесуальні можливості учасників судового провадження при оскарженні судових рішень у кримінальних справах, підсудних апеляційним судам, на відміну від процесуальних можливостей учасників судового провадження у справах, підсудних районним (міським) судам, суттєво обмежені.

Зауважимо, що обмеженість процесуальних можливостей прокурора як одного з учасників процесу при оскарженні судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 383 КПК України, значно знижує якість реагування на незаконні й необґрунтовані судові рішення у касаційному порядку. Так, право на внесення касаційного подання на судові рішення, постановлені апеляційним судом як судом першої інстанції мають лише два прокурори: той, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та той, який затвердив обвинувальний висновок. Аналогічний суб’єктний склад прокурорів передбачений і в апеляційному провадженні при оскарженні судових рішень, постановлених місцевими судами.

З огляду на те, що розгляд кримінальних справ апеляційним судом як судом першої інстанції відбувається за правилами глав 23-28 КПК України, іноді внесення касаційного подання на вирок апеляційного суду стає взагалі неможливим. Наприклад, під час розгляду справи апеляційним судом як судом першої інстанції прокурор відповідно до вимог ст. 277 КПК України змінює підсудному пред’явлене органами досудового слідства обвинувачення, а суд, погоджуючись із прокурором, постановлює вирок. Згодом вищестоящий прокурор з’ясовує, що обвинувачення змінене помилково, а тому вирок суду є незаконним. Виправити таку помилку можливо лише шляхом внесення касаційного подання.

Як зазначалося вище, розгляд касаційних скарг на вказану категорію судових рішень відбувається за правилами глав 29, 30 КПК України, а тому, враховуючи вимоги п. 8 ст. 348 КПК України, у такій ситуації ні у прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, ні у прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, немає права на внесення касаційної скарги. Не наділений таким правом і вищестоящий прокурор.

Саме тому важко зрозуміти логіку законодавця, що обмежив коло прокурорів, які мають право вносити касаційну скаргу за цією категорією справ, але зберіг право вищестоящого прокурора та його заступника незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої чи апеляційної інстанцій доповнювати, змінювати або відкликати її Тому погоджуємося з думкою тих науковців, які відстоюють позиції розширення повноважень вищестоящих прокурорів у касаційному провадженні з цієї категорії судових рішень та вважають, що, оскільки вищестоящий прокурор має право на зміну, доповнення чи відкликання касаційної скарги, внесеної нижчестоящим прокурором, він повинен мати право і на її внесення. Особливої актуальності така пропозиція набуває в ситуаціях, подібних до наведеного нами прикладу.

Висновок

Касаційна скарга на зазначені судові рішення, що набрали законної сили, має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, а також Генеральний прокурор України та його заступники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори та їх заступники в межах їх повноважень — незалежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції. Законом не надано право внести касаційну скаргу прокурору, який затвердив обвинувальний висновок. На нашу думку, це прогалина закону, яку належить усунути в новому КПК.

Висловлені міркування та пропозиції щодо удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства сприятимуть процесу оскарження прокурором судових рішень у кримінальних справах в касаційному порядку з метою забезпечення їх правосудності.

Список використаних джерел

1. Закон України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 р., № 1789-XII // ВВР України. – 1991. –№ 53.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України // ВВР УРСР. –1961. –№ 2.

3. Цивільно-процесуальний кодекс України. – К.,2001р.

4. Рішення Конституційного Суду України від 22 червня 2004 року в справі № 1-25/2004 (Справа про Дисциплінарний статут прокуратури) // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – № 3. – С.15

5. Ворсінов Г.Т. Становлення прокуратури незалежної України//Право України. – 1997.№1

6. Шумський П.В. Прокуратура України: навч.посіб. для студентів юрид. вузів та факультетів. – К., 1998р.

7. Кримiнальне право України: Загальна частина: Пiдручник для студентів юрид. спец. вищ. закладiв освiти / За ред. Професорiв M.I. Бажанова, В.В; Стaшиса, В.Я. Тaцiя. - К:иiв-Харкiв, 2001.