Уповноважений із прав людини і його роль у забезпеченні прав людини в сфері карної юстиції

      8) відвідувати у будь-який час  місця утримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи відбування засудженими покарань та установи примусового лікування і перевиховання, психіатричні лікарні, опитувати осіб, які там перебувають, та отримувати інформацію щодо умов їх утримання;

      9) бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим;

      10) звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом;

      11) надсилати у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів;

      12) перевіряти стан дотримання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

      Уповноважений зобов'язаний дотримуватись Конституції  України і законів України, інших  правових актів, прав та захищених законом інтересів людини і громадянина, забезпечувати виконання покладених на нього функцій та повною мірою використовувати надані йому права.

      Уповноважений зобов'язаний зберігати конфіденційну  інформацію. Це зобов'язання діє і  після припинення його повноважень. У разі розголошення таких відомостей Уповноважений несе відповідальність у встановленому законодавством порядку. Уповноважений не має права розголошувати отримані відомості про особисте життя заявника та інших причетних до заяви осіб без їхньої згоди. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      3.Форми  реагування Уповноваженого із  прав людини на порушення прав  людини в сфері карної юстиції.

     Актами  реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України, законів  України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання Уповноваженого до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб.

      Конституційне подання Уповноваженого - акт реагування до Конституційного Суду України  щодо вирішення питання про відповідність  Конституції України (конституційності) закону України чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Президента України та Кабінету Міністрів України, правового акта Автономної Республіки Крим; офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Подання Уповноваженого - акт, який надсилається Уповноваженим до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття у місячний строк відповідних заходів щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.

      Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і  свобод людини і громадянина, які  отримує:

      1) за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників;

      2) за зверненнями народних депутатів України;

      3) за власною ініціативою.

      Уповноважений приймає та розглядає звернення  громадян України, іноземців, осіб без  громадянства або осіб, які діють  в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

      Звернення подаються Уповноваженому в письмовій  формі упродовж року після виявлення  порушення прав і свобод людини і  громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж  до двох років.

      При розгляді звернення Уповноважений:

      1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;

      2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;

      3) надсилає звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;

      4) відмовляє в розгляді звернення.

      Уповноважений не розглядає тих звернень, які  розглядаються судами, зупиняє вже  розпочатий розгляд, якщо зацікавлена  особа подала позов, заяву або скаргу до суду.

      Повідомлення  про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення  до розгляду надсилається в письмовій  формі особі, яка його подала. Відмова  у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.

      Упродовж  першого кварталу кожного року Уповноважений надає Верховній Раді України щорічну доповідь про стан дотримання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та їх посадовими і службовими особами, які порушували своїми діями (бездіяльністю) права і свободи людини і громадянина, та про виявлені недоліки в законодавстві щодо захисту прав і свобод людини і громадянина.

      Щорічна доповідь повинна містити посилання  на випадки порушень прав і свобод людини і громадянина, щодо яких Уповноважений  уживав необхідних заходів, на результати перевірок, що здійснювалися упродовж року, висновки та рекомендації, спрямовані на поліпшення стану забезпечення прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності Уповноважений може надати Верховній Раді України спеціальну доповідь (доповіді) з окремих питань дотримання в Україні прав і свобод людини і громадянина. За щорічною та спеціальною (спеціальними) доповідями Уповноваженого Верховна Рада України ухвалює постанову. Щорічні та спеціальні доповіді разом з ухваленою постановою Верховної Ради України публікуються в офіційних виданнях Верховної Ради України.

      Втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб у діяльність Уповноваженого забороняється.

      Уповноважений не зобов'язаний давати пояснення по суті справ, які закінчені або перебувають у його провадженні.

      Уповноважений користується правом недоторканності  на весь час своїх повноважень. Він  не може бути без згоди Верховної  Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності або підданий заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, затриманий, заарештований, підданий обшуку, а також особистому огляду. Кримінальну справу проти Уповноваженого може бути порушено лише Генеральним прокурором України. За порушення законодавства щодо гарантій діяльності Уповноваженого, його представників та працівників секретаріату винні особи притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

      Кожен може без обмежень і перешкод звернутися до Уповноваженого у порядку, передбаченому чинним законодавством.

      При зверненні до Уповноваженого не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, релігійних та інших переконань, статі, етнічного  та соціального походження, майнового  стану, місця проживання, за мовними  та іншими ознаками.

      Особа, позбавлена волі, може звернутись із письмовим  зверненням до Уповноваженого або його представників. У цьому разі до неї не застосовуються обмеження щодо листування. Звернення такої особи упродовж двадцяти чотирьох годин надсилаються Уповноваженому.

      Кореспонденція  Уповноваженому та його представникам  від осіб, які затримані, перебувають  під арештом, під вартою, в місцях позбавлення волі та місцях примусового  тримання чи лікування, а також інших  громадян України, іноземців та осіб без громадянства незалежно від місця їх перебування не підлягає жодним видам цензури та перевірок.

      Особи, які вчинили дії, заборонені цією статтею, притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

      Органи  державної влади, органи місцевого  самоврядування, об'єднання громадян, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, посадові та службові особи, до яких звернувся Уповноважений, зобов'язані співпрацювати з ним і надавати йому необхідну допомогу, зокрема:

      1) забезпечувати доступ до матеріалів і документів, у тому числі на засадах, зазначених нормативними актами про охорону державної та службової таємниць;

      2) надавати інформацію і давати пояснення стосовно фактичної і правової підстави своїх дій та рішень.

      Відмова органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадових і службових осіб від співпраці, а також умисне приховування або надання неправдивих даних, будь-яке незаконне втручання в діяльність Уповноваженого з метою протидії тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

      Отже, Уповноважений з прав людини є  невід'ємним елементом конституційної системи захисту прав і свобод людини і громадянина, яка включає  в себе, в першу чергу, систему судів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та міжнародні судові та інші органи, членом або учасницею яких є Україна. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

     У ході глибокого й уважного вивчення даної теми я зробила наступні висновки щодо конституційно-правового статусу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в Україні:

1) інституція омбудсмена є не  лише бажаним, а й необхідним  елементом національної системи  захисту прав людини, ключовою  ланкою в процесі перетворень у країнах, що стали на шлях демократії та верховенства права;

2) уповноважений з прав людини  є невід'ємним елементом конституційної  системи захисту прав і свобод  людини і громадянина, яка включає  в себе в першу чергу систему  судів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та міжнародні судові та інші органи, членом або учасницею яких є Україна;

3) Уповноважений закладає підвалини  нової правосвідомості не лише  пересічних громадян, а й представників  органів державної влади України, створює передумови для широкого застосування міжнародно-правових норм у національній правовій системі;

4) "сильна" модель українського  омбудсмена, закладена в законі  про Уповноваженого, має бути  підкріплена низкою процесуальних  норм у відповідних кодексах та законах;

5) Конституцією України та Законом  України "Про Уповноваженого  Верховної Ради України з прав  людини" передбачено запровадження  єдиної моделі Уповноваженого  з прав людини в межах держави,  що в умовах перехідного періоду  країни, як свідчить досвід, є оптимальною додатковою гарантією його високого статусу. В той же час законом передбачено право Уповноваженого на запровадження інституту своїх представників за територіальною або функціональною ознаками в межах коштів, виділених Верховною Радою України;

6) специфіка правового статусу  Уповноваженого з прав людини  полягає в тому, що він не  належить до будь-якої з гілок  державної влади, а є органом  sui generis, особливого роду, з унікальним  статусом. Реалізація його мандату  в умовах сучасної України ускладнюється тим, що він не вписується у традиційно існуючу систему влади. Тому невідворотним на етапі його становлення є пошук оптимальних механізмів взаємодії з владними структурами, одночасно із збереженням свого незалежного статусу;

7)"сильна" модель омбудсмена, характеризується такими особливостями: