Кримінальне право (Загальна частина)

Міністерство  освіти  і  науки  України

Економіко-правовий  факультет 
 
 
 
 

                                     Кафедра:   Кримінального

                                     права, кримінального  процесу     

                                     та  криміналістики. 
 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота 

з предмету:

«Кримінальне  право (Загальна частина)» 
 
 
 
 
 
 
 

                                    Студентки  ІІ курсу

                                    Спеціальність «Правознавство» 
 
 
 

2011 рік 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

З М І  С Т  
 

Вступ  …………………………………………………………...…………………3

1. Структура Кримінального кодексу України ....…………………….………...4

2. Поняття та характеристика ознак об’єктивної сторони складу злочину.…14

Тестове завдання …….…………….…………………………….………………21

Висновок …………………….……………………………….….……………….24

Список використаної літератури ……………………………………………….25 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ. 

     В останні роки спостерігається зростання  злочинності в Україні,  особливо організованої, насильницької та корисливої, і викликано це  переломним періодом розвитку України та деякими іншими негативними чинниками. Це ставить перед державою серйозні завдання боротьби з таким явищем. Юридичною базою боротьби зі злочинністю є кримінальне законодавство. Для того щоб воно діяло досить ефективно, необхідно правильно його застосовувати. 

     05 квітня 2001 року Верховною Радою  України був прийнятий Кримінальний  кодекс України за № 2341-ІІІ,  що набрав чинності 01 вересня  2001 року, є знаменною віхою в  ставленні України, як правової держави. Він є першим фундаментальним кодексом, прийнятим внаслідок проведення в Україні правової реформи, яка ставить своїм завданням кодифікацію найважливіших галузей права.  До того ж цей Кримінальний кодекс став базою для прийняття нового Кримінально-виконавчого та Кримінально-процесуального кодексів України.

     В цій же контрольній роботі розглядається питання щодо поняття та характеристики ознак об’єктивної сторони складу злочину. Об’єктивна сторона злочину має важливе значення для кримінального права, це значення полягає в тому, що вона є елементом складу злочину і входить до підстави кримінальної відповідальності.

     Також у даній роботі порушується питання пов’язане з поняттям співучасті та видами співучасників. Співучасть є досить складним явищем в кримінальному праві, вона є однією з форм злочинної діяльності.   

     Отже, мета контрольної роботи -  розгляд змісту кримінального закону через пізнання його внутрішньої структури та тлумачення, визначення самого поняття Кримінального кодексу; поняття та характеристика ознак об’єктивної сторони складу злочину, а також  питання пов’язане з поняттям співучасті та видами співучасників.     

1. Структура Кримінального кодексу України.

          

    Боротьба  зі злочинністю є одним з найдавніших  завдань держави. Для того щоб така боротьба здійснювалась на правових засадах, держава встановлює межі між дозволеним та забороненим шляхом. Також видаються закони, які забороняють певну поведінку людини під загрозою застосування до порушників жорстких каральних заходів - кримінального покарання. Чинне кримінальне законодавство нашої країни зібрано в одному збірнику кримінальних законів - Кримінальному кодексі України.

    Кримінальний кодекс України (далі - КК України) це нормативно-правовий акт, у якому встановлені підстави і принципи кримінальної відповідальності, злочинність і караність діянь, підстави звільнення від кримінальної відповідальності і покарання. КК України був прийнятий сьомою сесією  Верховної Ради України 5 квітня 2001 р. і набув чинності з 1 вересня 2001р. Взагалі, він є одним із джерел кримінального права і єдиним джерелом кримінального права, що визначає злочинність і караність діяння.   

    Більш глибоке розуміння та краще сприйняття Кримінального кодексу неможливе без знання його структури. 

    Під структурою Кримінального кодексу слід розуміти підпорядковану певним технічним правилам форму вираження в ньому законодавчої волі.

    Кримінальний  кодекс України - це систематизований законодавчий акт, який складається з Загальної та Особливої частин.   

    Норми Загальної частини дають кримінально-правові  поняття, визначають завдання кримінального  законодавства, чинність кримінального  закону, а також визначають його основні інститути, наприклад, поняття  злочину і його видів, вини та її форм, співучасті в злочині, повторності, сукупності та рецидиву злочину, покарання та його мети, видів покарань та підстав їх застосування. Це норми, які застосовуються до всіх злочинів.

    Особлива  частина містить норми, що вказують, які конкретно суспільне небезпечні діяння є злочинами і які заходи кримінального покарання можуть бути застосовані до осіб, що їх вчинили.

    Загальна  і Особлива частини КК пов'язані  між собою і утворюють нерозривну системну єдність. Значення цієї єдності  найбільш помітно при застосуванні окремих статей КК. Неможливо застосовувати кримінально-правову норму, що міститься в Особливій частині КК, не звернувшись при цьому до Загальної частини.

    Загальна  і Особлива частини КК поділяються  на розділи, а останні, у свою чергу, - на окремі статті.  

       

     Загальна  частина чинного КК складається  із 15 розділів:

Розділ  I — Загальні положення (статті 1, 2);

Розділ  II — Закон про кримінальну відповідальність (статті 3—10);

Розділ  III — Злочин, його види та стадії (статті 11—17);

Розділ  IV — Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб’єкт злочину) (статті 18—22 );

Розділ  V — Вина та її форми (статті 23—25);

Розділ  VI — Співучасть у злочині (статті 26—31);

Розділ  VII — Повторність, сукупність та рецидив злочинів (статті 32—35);

Розділ  VIII — Обставини, що виключають злочинність діяння (статті 36—43);

Розділ  IX — Звільнення від кримінальної відповідальності (статті 44—49);

Розділ  X — Покарання та його види (статті 50—64);

Розділ  XI — Призначення покарання (статті 65—73);

Розділ  XII — Звільнення від покарання та його відбування (статті 74—87);

Розділ  XIII — Судимість (статті 88—91);

Розділ  XIV — Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування (статті 92—96);

Розділ  XV — Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх (статті 97—108).

     Особлива  частина складається з 20 розділів: 

Розділ  I — Злочини проти основ національної безпеки України (статті 109—114);

Розділ  II — Злочини проти життя та здоров’я особи (статті 115—145);

Розділ  III — Злочини проти волі, честі та гідності особи (статті 146—151);

Розділ  IV — Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності (статті 152—156);

Розділ  V — Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина (статті 157—184);

Розділ  VI — Злочини проти власності (статті 185—198);

Розділ  VII — Злочини у сфері господарської діяльності (статті 199—235);

Розділ  VIII — Злочини проти довкілля (статті 236—254);

Розділ  IX — Злочини проти громадської безпеки (статті 255—270);

Розділ X — Злочини проти безпеки виробництва (статті 271—275);

Розділ  XI — Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту (статті 276—292);

Розділ  XII — Злочини проти громадського порядку та моральності (статті 293—304);

Розділ  XIII — Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення (статті 305—327);

Розділ  XIV — Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації (статті 328—337);

Розділ  XV — Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян (статті 338—360);

Розділ  XVI — Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж (статті 361—363-1);

Розділ  XVII — Злочини у сфері службової діяльності (статті 364—370);

Розділ  XVIII — Злочини проти правосуддя (статті 371—400);

Розділ  XIX — Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) (статті 401—435);

Розділ  XX — Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (статті 436—447).

    Поділ Кримінального кодексу на розділи, які пронумеровані римськими  цифрами, робить його більш зручним  для застосування, оскільки надає адвокату, слідчому, прокурору, судді орієнтир в розміщенні тих чи інших статей. Та й для громадян України дуже важливо швидко знайти ту чи іншу статтю про відповідальність за окремий злочин.

    Статті  КК пронумеровані арабськими цифрами  і мають заголовки, що виражають сутність кримінально-правових норм, які в них містяться.

    У процесі розвитку суспільства в  КК неминуче відбуваються зміни. В разі його доповнення новими кримінально-правовими нормами, при включенні нової статті,  вона буде поміщена у відповідний розділ Загальної або Особливої частини. Нова стаття повинна розміщатися, як правило, вслід за статтею, що є найбільш близькою до неї за змістом. Новій статті має бути наданий номер попередньої статті з обов’язковою вказівкою додаткового індексу (значка), що теж має порядковий номер - 1,2,3 і т. д. Цей порядковий індекс пишеться цифрою меншого розміру праворуч вгорі над номером даним новій статті   або поряд з правої  сторони через дефіс.

    Виключення  тієї чи іншої статті із КК також  не змінює порядку нумерації статей в КК.

    Багато  статей КК поділяються на одну або декілька частин (кожна з яких є окремою кримінально-правовою нормою, що містить самостійний склад злочину), які виділені в окремі абзаци. Абзаци забезпечені цифровими позначеннями. Наприклад, стаття 1 КК «Завдання Кримінального кодексу України» має дві частини - 1 і 2; стаття 135 «Залишення в небезпеці» складається із трьох частин - 1,2 і 3. Перед кожною із цих частин стоїть відповідне цифрове позначення.

    Як  уже зазначалось, Загальна та Особлива частини КК органічно взаємозв’язані та взаємообумовлені і складають собою єдину систему кримінально-правових норм. Наприклад, при застосуванні закону про кримінальну відповідальність, для визначення вини особи, яка вчинила діяння, передбачене статтею Особливої частини КК, необхідно звернутися до статей Розділу V Загальної частини КК, які розкривають зміст вини умисної чи з необережності;  для кваліфікації дій осіб, які вчинили злочин у співучасті - до статей Розділу VI Загальної частини, в якому даються поняття видів співучасників, регламентована їхня відповідальність і т.д.

    У примітках до ряду статей Особливої  частини дається визначення окремих  термінів, що вживаються у диспозиції цих статей, та розкривається зміст  таких оціночних понять, як значна шкода, істотна шкода, великий розмір, особливо великий розмір шкоди тощо.