Держава прагне охопити нормами авторського  права усі без винятку сфери  використання творів, зокрема при  їх виданні, публічному виконанні, тиражуванні засобами звуко- і відеозапису, при випуску промисловим способом, переробках, адаптаціях, розповсюдженні шляхом продажу, прокату.

    Чим характеризується нинішній стан національної системи охорони авторського  права? Які тут найбільш гострі, болючі, нерозв’язані питання?

    Триває  складний, суперечливий процес розпаду  театрального, концертного, видовищного  життя, що склалося за десятиліття існування  адміністративної системи, відвідало  тодішнім умовам, було певним виразом  суспільної свідомості. Натомість народжуються нові форми культурно-мистецького буття, що спонукаються технічним прогресом, світовим шоу-досвідом, ринковою комерціалізацію відносин. Завдання держави — своєчасно і кваліфіковано відреагувати на болюче для суспільства витіснення одних мистецьких явищ іншими, максимально зменшити негативний ефект цього витіснення, забезпечуючи керовану плавність переходу до нової духовної та естетичної якості, захистити конституційне право авторів творів науки, літератури, мистецтва, комп’ютерних програм на володіння, користування та розпорядження своєї інтелектуальної власності.

    Негаразди у сфері культури, авторського  права набули в Україні небезпечного масштабу, загрозливого характеру. Подолання  їх можливе лише вживанням державою заходів системного характеру, енергійним та рішучим формуванням цивілізованого ринку інтелектуальної власності. Йдеться передусім [15, 29]:

1. Про вдосконалення законодавства шляхом оперативного внесення змін і доповнень до чинних актів, прийняття ряду урядових постанов.
2. Про координацію діяльності органів виконавчої влади функціональної спрямованості як обов’язкову умову забезпечення високоефективної системи охорони об’єктів авторського права.
3. Про подолання традиційної недооцінки в економічному, соціальному, суспільному житті країни значення об’єктів авторського права.

    Якщо  Україна прагне слідувати кращим світовим зразкам (а альтернативи цьому  нема), то необхідно культивувати право  цивілізованого користування будь-яким твором за будь-яких обставин. Традиційна недооцінка проблем, про які йдеться, має поступитись місцем традиції всілякої підтримки сфери авторського права.

    Беззастежне правомірне використання в Україні  творів вітчизняних і зарубіжних авторів, ефективна боротьба з пиратством у сфері звуко- і відеозаписів, книговидання, поширення комп’ютерних програм дозволять нашій державі вирішити не тільки найближчі, поточні, а й перспективні завдання, а саме:

• суттєво поліпшити матеріальне становище письменників, композиторів, художників, інших діячів культури і мистецтва, розробників комп’ютерних програм та інших;
• відчутно наповнити державний бюджет;
• покращити фінансування вітчизняної культури;
• забезпечити виконання Україною міжнародних зобов’язань у сфері об’єктів авторського права тощо.

    Сьогодні  в Україні правовідносини у сфері надання, використання і захисту авторського права викладені в Конституції України, Законі ”Про власність, Законі ”Про авторське право і суміжні права”, цивільному, кримінальному, адміністративному та митному законодавствах, підзаконних актах, а також у міжнародних договорах і угодах, учасницею яких є Україна.

    Законодавчі акти щодо охорони авторського права  містять положення, які спрямовані на захист прав, що ними надаються. Однією із найважливіших умов успішного розвитку авторського права є не лише визнання за авторами і особами, які отримали права на ці об’єкти, відповідних цивільних прав, а й забезпечення їх надійного захисту. Автори і особи, які отримали права на об’єкти авторського права, повинні мати можливість забезпечити їх захист на належному рівні для запобігання подальшим порушення і для компенсації шкоди, заподіяної внаслідок таких порушень.

    У зв’язку з цим слід зазначити, що система охорони авторського  права не лише повинна бути підкріплена  ефективною системою захисту прав, що має відповідну нормативно-правову базу та інфраструктуру, а й має бути укомплектована необхідною кількістю підготовлених і досвідчених фахівців.

    Слід  зазначити, що найвразливішою виявилась  саме система захисту авторського  права. Здавалось б, зазначені і  Законі України ”Про авторське право і суміжні права” основні положення захисту авторських прав досить жорсткі. Проте порушення авторського права продовжують мати місце, більше того, вони мають тенденцію до зростання. Постає питання, чому ж нібито непогані правові норми не забезпечують належного захисту проти цих порушень? На думку деяких авторів, передусім тому, що не вироблений правовий механізм захисту проти порушень авторського права [4, 25].

    З урахуванням судової практики, яка  є на сьогоднішній день у сфері  захисту авторського права, треба зробити висновок, що існує велика необхідність удосконалення цивільних, кримінальних і адміністративних процедур з метою посилення такого захисту.

    Відомо, що захист прав на об’єкти авторського  права здійснюється в передбаченому законодавством порядку, тобто за допомогою застосування належної форми, засобів і способів захисту.

    Форми поділяють на загальну і спеціальну форми реалізації передбачених законом  заходів захисту. Відповідно до першої — захист прав на об’єкти авторського права здійснюється у судовому порядку, а до другої — в адміністративному порядку.

    Способи захисту прав та законних інтересів  авторів і власників прав на об’єкти  авторського права, що розглядаються  в судовому порядку (в судах загальної  юрисдикції, арбітражних і третейських судах), розподіляються на цивільно-правові і кримінально-правові. 
 
 
 
 

Загальні висновки

    Форми, прийоми, методи наукової і художньої  творчості можуть бути найрізноманітнішими, але вони завжди є результатом творчого процесу, об’єктивним виявом покликання, пошуку, винахідливості тощо. Основними напрямами духовної творчості народу є наукова діяльність, література і мистецтво. Об’єктивні результати цих видів творчої діяльності людини і є предметом правової охорони.

    Авторське право охороняє не окремий текст твору та не його форму, а твір в цілому, як єдність форми та змісту. Однак тут потрібно сказати, що охорона твору, передусім пов’язана з його формою, яка надає можливість відокремити його зовнішніми ознаками, а зміст охороняється остільки, оскільки він виражений в певній формі.

    Об’єктом  авторського права є твір науки, літератури і мистецтва, виражений  у будь-який об’єктивній формі.

    Охорона надається авторським правом твору  в цілому, але при умові, якщо твір — результат творчої діяльності автора. Не вважається об’єктом авторського права суто технічна робота (наприклад, передрук на друкарської машинці чужого твору або навіть його літературна обробка — редагування, коректура тощо).

    Авторське право визнається за будь-яким твором незалежно від його форми, готовності і художньої цінності. Форма об’єктивного вираження твору чи його оформлення може визначатися тільки характером твору, але не нормативними актами. Звідси випливає, що авторське право поширюється на твори науки, літератури і мистецтва незалежно від форми.

    Твір  як об’єкт авторського права втіленій у певну матеріальну форму: рукопис, ноти, скульптура, картина тощо. Але  авторське право на твір (як нематеріальний об’єкт авторського права) не завжди співпадає з правом власності на річ, в якій втілено цей твір. У зв’язку з цим завжди важливо розрізняти власне твір, який є нематеріальним явищем, і форму  його втілення, тобто саму річ, що є матеріальним носієм твору. Отже, творами є не матеріальні речі, а творча думка, котра набула в них об’єктивної реальності.

    Нині  в Україні активно формується система національного законодавства  в цій важливій сфері інтелектуальної  власності. Держава прагне охопити  нормами авторського права усі  без винятку сфери використання творів, зокрема при їх виданні, публічному виконанні, тиражуванні засобами звуко- і відеозапису, при випуску промисловим способом, переробках, адаптаціях, розповсюдженні шляхом продажу, прокату.  
 

Література

1. Конституція України // Відомості ВРУ № 30, 1996, С. 141.
2. Закон України від 23 грудня 1993 року “Про авторське право і суміжні права” // Відомості ВРУ, № 13, 1994, С. 64.
3. Бершадський О. Поняття та ознаки твору в авторському праві // Право України, № 4, 2000, С. 81—83.
4. Бойченко А. Захист авторського права та суміжних прав в Україні: удосконалення правового регулювання // Інтелектуальна власність, № 4, 2000, С.25—29.
5. Гончарова І. Захист авторського права в Україні // Право України, № 11, 1998, С. 74—78.
6. Гражданское и семейное право Украины: Учебно-практический справочник. Х., Одиссей, 2000, 544 с.
7. Гражданское право: Учебно-практический справлчник. Харьков, Одиссей, 1998, 382 с.
8. Капица В.М. Интеллектуальная собственность в Украине: права автора, организации, государства. К., 1995.
9. Кузнецов М.Н. Охрана результатов творческой деятельности в международном частном праве. М., 1988.
10. Підопригора О. Кодифікація законодавства України про авторське право і суміжні права (проблемні моменти) // Право України, № 3, 1999, С. 39—42.
11. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності в Україні. К., Юрінком Інтер, 1998, 336 с.
12. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации. М., 1996.
13. Серебровський В.И. Вопросы советского авторского права. М., 1956.
14. Цивільне право. Частина друга. Під ред. О.А. Підопригори. К., Венутрі, 1996, 478 с.
15. Чеботарьов В. Становлення в Україні національної системи охорони авторського права і суміжних прав // Інтелектуальна власність, "№ 1—2, 2000, С. 28—31.