Шпаргалка по "Бюджету"

3.  Здійснення практичних  дій, які спрямовані на досягнення  поставленої мети. Даний етап передбачає цілеспрямовану діяльність суб'єктів фінансових відносин, що пов'язана з практичним використанням фінансового механізму.

Природно, що прямий вплив  фінансової політики на економіку починається  лише на третьому етапі. Слід додати, що такий механізм впливу фінансової політики на господарство країни буде повністю вірним, якщо він буде враховувати усі можливості фінансового регулювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

63.Фінансова  система:сутність та розвиток.

Поняття "фінансова  система"  являє собою сукупність взаємопов'язаних елементів, що мають однорідні ознаки. Воно с одним з основних, базисних понять, які характеризують структуру фінансових відносин.

Фінансова система - це сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, господарських структур. окремих громадян. Ці фінансові ресурси зосереджуються в розпорядженні держави, підприємницького сектора економіки (фінанси підприємницьких структур), певних фінансових інститутів, домогосподарств.

Фінансова система охоплює  сукупність економічних відносин, на основі яких створюються і використовуються відповідні фонди ресурсів, з одного боку, а з іншого - це система органів, що організують ці відносини.

Виходячи з цього, слід розрізняти поняття «фінансова система» за двома ознаками: внутрішня сторона  фінансової системи, зовнішня сторона  фінансової системи.

Зародження фінансової науки відносять до ХУ-ХУІ століття, вона досить молода порівняно з іншими соціально-політичними науками. Фінансова наука виникла на основі фінансової практики яка існувала на багато століть раніше. Необхідність збільшення доходів держави у XVI столітті активізувала фінансову думку, спонукала письменників того часу, які займалися державними науками, досліджувати питання фінансового господарства. Протягом XVI століття зміцнюється зв'язок між фінансовою теорією і практикою, інакше кажучи, наука набуває більш примітний вплив на фінансову практику. Видатні економісти того часу Ж.Боден, Т. Гоббс, Д. Локк, Л. фон Секендорф, Ф. Кене докладно розробили фінансові питання не тільки з практичної точки зору, але й в теоретичному плані.

Фінансові теорії знайшли  своє міцне обґрунтування та розвиток у різних течіях фінансової думки ХУІІ-ХУШ століть. А.Сміт у своїх працях розвиває економічну основу фінансового господарства, дає

 фінансовій науці  достатньо міцне підґрунтя, створює  фінансові умови функціонування  економіки. Найбільший розвиток  фінансової науки припадає на XIX століття. Вагомий внесок у її розвиток зробили вчені-фінансисти К.Рау,Ж.Сисмонді, Ф.Нітті, російські економісти МТургенєв, Л.Ходський, І.Озеров.

Питанням фінансової науки присвятив багато праць  видатний український вчений, поет, письменник І.Франко.

Зміст і структура  фінансової науки, яка склалася у XX столітті, набула свого подальшого розвитку. У теперішній час об'єктом фінансової науки є явища і процеси, які здійснюються у державі при створенні і використанні фондів фінансових ресурсів на цілі її економічного і соціального розвитку. Фінансові явища і процеси досліджуються у різних сферах державні фінанси, фінанси підприємницьких структур, міжнародні фінанси, державний кредит, страхування.

 

64. Фінансова  політика, її суть, цілі та завдання.

Фінансова політика - це сукупність методів і напрямів впливу держави на функціонування фінансової системи. Метою цього впливу є зміцнення економічного (а значить і політичного) потенціалу країни.

Основною метою  фінансової політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями. На цій основі має забезпечуватися стійке зростання економіки, удосконалення її структури, створення умов для розвитку господарських утворень різних форм власності, спільних підприємств з іноземним капіталом, акціонерних товариств. За цих умов важливе значення має також створення надійних соціальних гарантій населенню.

Зміст фінансової політики полягає у розробці основних напрямів використання фінансів, виходячи з необхідності вирішення економічних та соціальних завдань. За допомогою фінансової політики держава фінансує потреби розширеного відтворення, регулює масштаби і пропорції розвитку суспільного виробництва, вдосконалює його галузеву та територіальну структуру.

Фінансова політика та її структурні складові - фіскальна або податкова політика, кредитна політика, бюджетна політика, грошова політика - впливають на всі сторони життя суспільства. Суб'єкт фінансової політики - держава - розробляє стратегію розвитку суспільства, Фінансова політика, таким чином, стає організуючим першопочатком суспільного розвитку.

Фінансова політика включає  в себе стратегію і тактику.

Фінансова стратегія визначає загальний напрям і спосіб використання коштів для досягнення поставленої мети. Вона спрямована на вироблення фінансових концепцій і програм.

Фінансова тактика включає в себе конкретні методи (прийоми) досягнення поставленої мети в конкретних умовах.

Основні напрями фінансової політики:

1.Акумуляція  фінансових ресурсів та їх розподіл усередині держави між регіонами та галузями народногосподарського комплексу, підвищення ефективності їх використання.

2.  Сприяння         розвитку         виробництва,         підтримання підприємницької діяльності, створення умов для забезпечення економічного зростання в країні.

3. Оптимізація структури  доходів та видатків.

4.Удосконалення     державного     та     місцевого     фінансового  законодавства.

5.Мобілізація і використання  фінансових ресурсів на забезпечення  соціальних гарантій, досягнення більш високого рівня життя населення.

Фінансова політика як спосіб організації і використання фінансових відносин визначає свої завдання на світовому, макроекопомічному та мікроекопомічному  рівнях. Кожному рівню фінансової політики відповідає своя мета. Тому завдання і напрями фінансової політики залежать від економічних процесів, що відбуваються у світі, від функцій та економічної природи держави, від форм власності та фінансово - економічного стану підприємств.

 

65. Фінансова система і бюджет.

Поняття "фінансова  система"  являє собою сукупність взаємопов'язаних елементів, що мають  однорідні ознаки. Воно є одним з основних, базисних понять, які характеризують структуру фінансових відносин.

Фінансова система - це сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, господарських структур. окремих громадян. Ці фінансові ресурси зосереджуються в розпорядженні держави, підприємницького сектора економіки (фінанси підприємницьких структур), певних фінансових інститутів, домогосподарств.

Розвиток будь-якої держави  обумовлює необхідність централізації  певної частини фінансових ресурсів суспільства у безпосередньому розпорядженні держави. Основною економічною формою утворення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів є бюджет країни. У теперішній час майже не залишилось держав, які свою діяльність не фінансували б з державного бюджету країни.

Бюджет є вирішальною  та провідною ланкою фінансової системи, через яку проводиться перерозподіл більшої частини національного  доходу. Він об'єктивно необхідний для забезпечення існування держави, розвитку економіки і культури, соціального захисту населення. За допомогою бюджету держава акумулює грошові кошти для фінансування пріоритетних напрямів виробництва і соціального розвитку; бюджет - одне з основних засобів макроекономічної стабілізації та економічного зростання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

67.Фінансові  ресурси: призначення, визначення.

Фінансові ресурси характеризують фінансовий стан економіки і водночас джерела їх розвитку.Фінансові ресурси - це централізовані і децентралізовані грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу і перерозподілу національного багатства, валового внутрішнього продукту та національного доходу і призначені для використання відповідно до завдань соціально-економічного розвитку суспільства і колективів окремих підприємств.Централізовані грошові фонди концентруються у державі і являють собою загальнодержавні фінансові ресурси. Провідне місце в системі загальнодержавних фінансових ресурсів належить державному бюджету. До системи загальнодержавних фінансових ресурсів України належать Пенсійний фонд, Фонди державного соціального страхування, інші бюджетні та позабюджетні фонди спеціального призначення, державний кредит як специфічна ланка державних фінансів.Децентралізовані фінансові ресурси або фінансові ресурси суб'єктів господарювання являють собою грошові кошти, які вони мають у своєму розпорядженні. Ці кошти можуть бути спрямовані на розвиток виробництва, утримання і розвиток об'єктів невиробничої сфери, особисте споживання працівників та резерв.

Загальна сума фінансових ресурсів суб'єкта господарювання складається з таких елементів, як статутний фонд, резервний фонд, амортизаційний фонд, спеціальні та інші фонди. Основним джерелом формування фінансових ресурсів є валовий внутрішній продукт. Найзначніша їхня частка створюється за рахунок прибутку, відрахувань на соціальне страхування та інші соціальні потреби. 
Більшість фінансових ресурсів є грошовим вираженням вартості чистого доходу, створеного в державі. Це - прибуток, відрахування до державних цільових фондів, доходи від зовнішньоекономічної діяльності.

Друга частина фінансових ресурсів є частиною фонду споживання. Сюди входять прямі та непрямі  податки з населення, податок  на додану вартість, акцизний збір, плата  за землю, податок з власників  транспортних засобів, місцеві податки та збори.

Третю частину фінансових ресурсів становлять різні відрахування, що включаються до собівартості продукції. Фінансові ресурси використовуються на розширене відтворення, 
фінансування науково-технічного прогресу,проведення

природоохоронних   заходів,   матеріальне   стимулювання   працюючих, задоволення соціальних та інших потреб суспільства.

Основним призначенням держави є забезпечення фінансовими  ресурсами потреб, до яких належать, зокрема, структурна перебудова економіки, захист навколишнього природного середовища, національна оборона, правопорядок, надання суспільних та соціальних послуг -загальна освіта, підготовка кадрів, соціальне забезпечення , охорона здоров'я тощо.Фінансові ресурси суб'єктів господарювання спрямовуються на фінансування капітальних вкладень, на розвиток виробництва, соціально -- культурні потреби колективів підприємств.

Форми    і    методи,    за    допомогою    яких    формуються    та використовуються фінансові ресурси, не є сталими  і змінюються залежно     від зміни соціальної природи суспільства.

 

 

68. Фінансові  ресурси підприємств

Діяльність суб'єктів  господарювання значною мірою залежить від забезпеченості фінансовими  ресурсами, що у свою чергу визначається обсягом отриманих доходів і  рівнем їх вилучення та надходження через систему фінансових відносин.

Вплив фінансів на ефективність господарювання визначається тим, наскільки  активно вони стимулюють зростання  рентабельності, продуктивності праці, ефективне використання основних і  обігових коштів, зниження витрат, підвищення якості продукції. Вплив фінансів на ефективність господарювання виявляється насамперед у процесі формування фінансових ресурсів.

Фінанси підприємницьких  структур — це різноманітні фонди фінансових ресурсів, які створюються і використовуються на цілі здійснення виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг в різних галузях економіки.

Фінансові ресурси підприємства являють собою кошти, акумульовані підприємством з різних джерел, які  знаходяться у господарському обігу  і призначені для фінансування його потреб.

Грошові кошти постійно надходять на рахунки підприємств  у вигляді виручки від реалізації, вкладів на депозитні рахунки, лізингових операцій, операцій з цінними паперами: акціями, облігаціями тощо.

Не всі кошти, які  надходять від реалізації, належать підприємству. Так, податок на додану вартість, акцизний збір, мито, які хоч і включаються в ціну товару, не належать підприємству, і як непрямі податки, надходять до бюджету.

Підприємством може бути використана тільки сума виручки за мінусом перерахованих податків.

До грошових фондів, які  формуються на підприємстві, відносяться:

1) статутний   фонд,   який   використовується   для   інвестування   в основні та  оборотні фонди ;

2) фонд оплати праці, який використовується для виплати основної та додаткової заробітної плати працівникам;