Основи фінансів підприємств

Банк  не несе відповідальності. Банк платника приймає вимогу-доручення протягом 20 днів з дати оформлення постачальника.

Причини не оплати постачальником доручення  з’ясовується між постачальником і  платником.

Недоліком цієї форми є відсутність гарантії платежу; уповільнюється рух цінностей  та грошового обороту.

 

4. Розрахунки за допомогою розрахункових чеків

В свій час була основною формою безготівкових розрахунків. Розрахункові чеки видає банк. Чек представляє собою письмове розпорядження чекодавця банку, в якому знаходиться «рахунок оплатити». Позитивною стороною розрахункових чеків є те що він гарантує постачальнику оплату за товарно матеріальні цінності.

Чек – це бланк строгої звітності який виготовляється банк нотно монетним двором НБУ.

Для його виготовлення використовується спеціальний  папір і вказується всі реквізити. Для отримання чекової книжки необхідно представити заяву в якій вказується сума на яку ви хочете отримати чекову книжку. При цьому додається платіжне доручення для того, щоб банк забронював кошти на окремий аналітичний рахунок «Розрахунок чеками». Строк дії чекової книжки визначається підприємством. Невикористані чекові книжки можуть бути продовжені банком. Але при цьому банк на обкладинці робить відмітку.

Розрахунковий чек повинен заповнюватись лише в момент господарської операції. Невикористані чекові книжки повертаються в банк, а су які залишились повертаються на поточний рахунок. Виписаний чек завіряться печаткою і підписом. Всі чеки повинні реєструватись. Позитивною стороною цієї форми є те, що той хто отримує чек має 100% гарантію оплати, а покупець має можливість здійснювати контроль за товарною операцією. Негативною стороною є те що на підприємстві уповільнюється грошовий оборот.

 

5. Розрахунки акредитивами.

Розрахунки  акредитивами застосовуються переважно в іногородніх розрахунках, тобто коли постачальник хоче забезпечити собі гарантію оплати, а також міжнародних розрахунках.

Акредитив це грошове зобов’язання банку яке видається ним за дорученням клієнта. Акредитиви бувають: покриті, непокриті, відзивні і без відзивні.

Покриті – це акредитиви для проведення платежів при якому напередодні бронюють кошти в повній сумі і на окремому рахунку.

Непокриті – це акредитиви – оплата по яких здійснюється за рахунок гарантій банку за рахунок видано передоплати без бронювання коштів.

На  кожному акредитиві повинно бути вказано який це акредитив. Якщо таких  вказівок немає то банк вважає такий акредитив відзивним.

Відзивний – це акредитив який може бути змінений або анульований по розпорядженню платника, яке він дає через свій банк без попереднього погодження з постачальником.

Без відзивний – акредитив який може бути змінений або анульований тільки за згодою постачальника.

Строк дії акредитиву визначається обома  сторонами. Банк строго регулює дотримання акредитиву перед  сторонами.

Акредитив може бути закритий банком постачальника  в таких випадках:

1. після закінчення строку акредитиву;
2. за заявою постачальника про припинення дії акредитиву до закінчення дії його строку;
3. за заявою покупця про відмову від акредитиву повністю або частково.

Ця  форма розрахунку гарантує постачальнику  повну і своєчасну оплату за відвантажені товарно-матеріальні цінності. Негативною стороною є те що відволікає з обороту кошти, а в разі несвоєчасного відкриття акредитиву затримує реалізацію продукції.

Тема 3: Грошові  надходження підприємств

1. Характеристика та склад грошових надходжень;
2. Виручка від реалізації готової продукції та її розподіл;
3. Ціни на продукцію підприємств в сучасних умовах;
4. Валові доходи та їх склад;
5. Валові витрати та їх склад;
6. Витрати на виробництво і реалізацію продукції;

 

1. Характеристика та склад грошових надходжень;

У процесі  виробничо господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів тобто вкладання коштів у виробництво з метою виготовлення продукції і отримання виручки від її продажу. Забезпечення грошових надходжень потрібні для відшкодування витрат виробництва і обороту своєчасного використання фінансових зобов’язань перед державою банками та іншими суб’єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною в діяльності підприємств.

Грошові надходження – це кошти які  надходять на поточний рахунок і інші рахунки в банках та в касу підприємств.

Термін  грошові надходження є ширшим ніж виручка від реалізації. По суті він охоплює всі вхідні грошові  потоки підприємств.

У грошових надходження підприємств найбільша  питома вага належить доходам від операційної діяльності та іншим операційним доходам.

Операційна діяльність це основна діяльність підприємства.

Усі доходи підприємства поділяються на дві групи:

• Доходи від звичайної діяльності;
• Доходи від реалізації надзвичайних подій.

Грошові надходження від звичайно діяльності включають доходи: від основної операційної діяльності, від іншої операційної діяльності, від фінансової діяльності, від фінансових операцій, від інвестиційної діяльності, інша діяльність.

Доходи  від надзвичайних подій включають:

• відшкодування збитків від надзвичайних подій;
• інші доходи від надзвичайних подій.

 

2. Виручка від реалізації готової продукції та її розподіл;

Головним  джерелом грошових надходжень від операційної  діяльності є грошові кошти отримані від покупців і замовників.

Операційна  діяльність як правило є основним джерелом доходу підприємства. У доходах  від операційної діяльності важливе  місце посідають доход від  реалізації продукції, робіт і послуг.

Нормальне функціонування підприємств можливе  лише за умов, що вироблена на ньому продукція знайшла на ринку свого споживача який би її оплатив.

В разі порушення цього циклу воно може стати банкрутом. Не всі грошові  надходження можна відносити  до виручки від реалізації.

Не  включаються у виручку:

• сума податку на додану вартість;
• акцизний збір та інші податкові та обов’язкові платежі які настають із виручкою, але повинні бути перераховані до бюджету та позабюджетні фонди;
• суми попередньої сплати продукції, товарів, послуг;
• сума завдатку під заставу або погашення позики, якщо це передбачено договором та надходження які належать ішним особам.

Виручка від реалізації продукції визначається підприємством у разі наявності  таких умов:

1. Покупцеві передані ризики в вигоди пов’язані з правом власності на продукції;
2. Коли сума виручки може бути достовірно визначена.
3. Коли у підприємства є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигід підприємства , а витрати пов’язані з правом власності на продукцію.

В бух  обліку сума виручки відображається у сумі вартості активів які отримані підприємством. Отримана виручка від реалізації поділяється:

1. На покриття витрат пов’язаних з процесами виробництва і реалізації продукції;
2. Створення прибутку;
3. Сплати у позабюджетні фонди;
4. Сплата ПДВ, акцизного збору, митних зборів.

Фактором  росту виручки служить: збільшення випуску продукції; збільшення ціни на продукцію; покращення якості та конкурентноздатності.

Планову виручку від реалізації продукції  визначають методом прямого розрахунку: множенням кількості реалізованих виробів на їхню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум за всією номенклатурою виробів.

Виручку від реалізації кожної номенклатури виробів визначається з формулою: В=Р*Ц, де В – виручка; Р – кількість виробів, Ц – ціна.

Обсяг реалізації можна розрахувати виходячи з товарного випуску виробів у плановому періоді додаючи залишки виробів на початок планового періоду і віднімаючи залишки на кінець планового періоду, тобто плановий обсяг реалізації обчислюють за формулою: Р=З₁+Т-З₂, де Р обсяг реалізації в плановому періоді; З1 – залишки кожного виду готових виробів на складах та відвантажених на початок планового періоду, Т – випуск товарної продукції в плановому періоді, З2 – залишки кожного виду виробів на складі на кінець планового періоду.

Реалізаційні  ціни в плановому періоді визначають на основі цін базового періоду які корегують на передбачувані зміни в плановому періоді.

Коли  асортимент виробів надто великий  розрахунок плану реалізації можна  здійснювати комбінованим методом. Виручку від реалізації основних видів продукції визначають методом прямого рахунку, а для підрахунку виручи від реалізації виробів іншого асортименту користуються укрупненим методом.

Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенклатурою залишків виробів  додають до нього вартість залишків на початок планового періоду і віднімають очікувані залишки на кінець планового періоду за відпускними цінами

 

3. Ціни на продукцію підприємств в сучасних умовах;

В сучасних умовах діє закон про ціни і  ціноутворення в основу якого  покладено ринкові умови господарювання. Ціни повинні будуватись так щоб підприємство могло покрити витрати зв’язані з виробництвом і реалізацією а також отримати прибуток. За умови ринкової економіки існують вільні, фіксовані і регульовані ціни. Фіксовані ціни встановлюються адміністративно. Тобто державою. Переважно на послуги першої необхідності і на товари які монопольно виготовляються державою.

Регульовані ціни встановлюються регулюванням рівня рентабельності підприємства першої необхідності. При цьому державою встановлено індикативні ціни, тобто мінімальний і максимальний рівень.

У решті  випадків користуються вільними цінами, тобто цінами які склалися на рину під впливом помиту і пропозиції за домовленістю сторін тобто постачальників та споживачів.

Установлюючи  рівні ціни за основу беруть собівартість і прибуток, потім додають акцизний збір, і податок на додану вартість.

Орозрхунок  ціни можна здійснювати за такими формулами:

Ц₁=С+П; Ц₂=С+П+ПДВ; Ц₃=С+П+ПДВ+АЗ. Де Ц – ціна виробника продукції, С – собівартість продукції, П – прибуток.

Роздрібна ціна продукції обчислюється за формулою:

Ц=С+П+ПДВ+А_З+Торгова націнка.

Залежно від того кому реалізується продукція, встановлюються відпускні та роздрібні  ціни.

Відвантаження продукції здійснюється посередником оптом або партіями за відпускними цінами. Посередники реалізують цю продукцію за роздрібними торговими організаціями за цінами, які включають збутові націнки. Безпосередньо споживачам роздрібні торгові організації продають товари за роздрібними цінами тобто з торговою націнкою.

За  умов ринкової економіки стають найважливішим фактором регулювання процесу виробництва та споживання і впливають на попит і пропозицію.

 

4. Валові доходи та їх склад;

В ході господарської діяльності підприємство отримує валові доходи. Валові доходи – це загальна сума доходу від усіх видів діяльності отриманого протягом звітного періоду в грошовій матеріальній або нематеріальних формах, як на території України та к і за її межами.

Валовий дохід включає:

• Дохід від реалізації товарів робіт послуг у т.ч. допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичних осіб, а також доходи від реалізації цінних паперів;
• Доходи від здійснення страхових банківських та інших операцій з наданням послуг, торгівля валютними цінностями;
• Доходи від спільної діяльності;
• Доходи які виникли в попередніх періодах але виявлені у звітному  періоді;
• Доходи від інших джерел, а саме суми безповоротної фінансової допомоги, яка отримана підприємством у звітному періоді, вартість товарів робіт і послуг безоплатно наданих підприємству у звітному періоді, вартість мат цінностей переданих і використаних підприємством у власному виробництві.