Основи фінансів підприємств

Тема 1: Основи фінансів підприємств

1. Поняття фінансів підприємств та їх функції;
2. Основи організації фін підприємств;
3. Управління фінансами;
4. Фінансові ресурси підприємств та їх формування

 

1. Поняття фінансів підприємств та їх функції;

Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи функціонують у сфері суспільного виробництва де створюється національний дохід, основне джерело фінансових ресурсів. Тому можна стверджувати, що  фінансове становище усієї країни визначається станом фінансів підприємств. Вихідним моментом у розумінні сутності фінансів підприємств є те, що зазначене поняття поєднує в собі дві важливі економічні категорії фінанси та підприємство.

Фінанси – це економічні відносини у сфері грошового обігу які пов’язані з формуванням доходу і фондів грошових коштів фінансових ресурсів та їх використання.

Підприємство – це відокремлений техніко-економічний та соціальний комплекс призначений для виробництва суспільних благ.

Виходячи  з цього фінанси підприємств  можна визначити як економічні відносини, що охоплюють широке коло грошових відносин пов’язаних з формуванням і використанням капіталу, доходів фінансових ресурсів в процесі їх кругообороту і виражених у вигляді різних грошових потоків певного господарського  суб’єкту.

Фінанси підприємств є складовою частиною державних фінансів України. Фінанси підприємств включають підприємства різних галузей народного господарства та різних форм власності. Але не залежно від галузі і форми власності, суть і основні функції принципи фінансів підприємств єдині. Це рає змогу об’єднати їх у єдину ланку фінанси підприємств. Від правильної організації фінансів багато в чому залежить досягнення найбільших результатів шляхом раціонального використання матеріальних та грошових ресурсів. Виходячи з цього предметом вивчення курсу є економічні відносини підприємств зв’язані з утворенням розподілом і використання фінансових ресурсів та діюча практика фінансового планування.

Фінанси підприємств представляють сукупність економічних відносин які пов’язані з утворенням, розподілом, і використання грошових доходів і нагромадження.

Фінанси підприємств виконують наступні функції:

• Створення доходу і фінансових ресурсів;
• Використання доходу і фінансових ресурсів.

Результатом першої функції є забезпечення джерелами  розвитку підприємства його фінансової стійкості та інтересів власників.

Виділення цих двох функцій, що їх виконують фінанси дає можливість чіткіше показати роль фінансів в економіці. Зрозуміти їх об’єктивну необхідність природу і визначити які результати досягаються або можуть бути досягнуті завдяки їх функціонуванню.

2. Основи організації фін підприємств

Принципи  основної організації фінансів підприємств  наступні:

1. Плановість. Кожне підприємство свою діяльність здійснює на базі цього принципу. При адміністративно-командній системі фінансові плани підприємств зводилися у директивному порядку. В ринковій економіці це дуже важливий фактор діяльності, але у директивного він перетворюється на розрахунковий.
2. Комерційний розрахунок. Це один з найважливіших принципів побудови ринкової економіки. Теоретично цей принцип існує в Україні. Суть його полягає в тому, що кожне підприємство повинно отримувати прибуток розмір якого дає можливість сплачувати платежі з прибутку, дивіденди, створювати фінансові резерви та направляти прибуток на соціальні потреби колективу.
3. Ділення коштів на власні і залучені. Кожне підприємство в момент утворення створює статутний фонд. Але в ході виконання поставлених цілей цих коштів може не хватати і тому підприємство вкладає в оборот мінімальну кількість фінансових ресурсів яка дає можливість забезпечити кругооборот коштів підприємства, але трапляються випадки коли на певну дату підприємстві може не вистачати коштів і тому існує банківська система
4. Створення фінансових резервів. Це створення резервів. Пов'язаний він з тим що підприємство на той чи інший момент може мати труднощі в ресурсах і тому підприємство створює резерв для майбутніх витрат.
3. Управління фінансами.

Кожна галузь економіки здійснює свою діяльність шляхом управління який здійснює відповідний  адміністративний апарат. Управління – це сукупність прийомів і методів ціле направленого впливу на об’єкт для досягнення певного результату.

Управлінню  притаманні всі сфери людської діяльності. В управлінні велику роль відіграє держава через свої органи. Важливою системою управління є управління фінансами, що дає можливість власник отримати максимальний прибуток. Важливим в управлінні є вибір найбільш ефективного з числа наявних, або створення умов для раціонального використання застосовуваних методів з метою швидкого вирішення поставлених задач.

В управлінні фінансами виділяються об’єкт і  суб’єкт управління.

В якості об’єкта виступають різноманітні види фінансових відносин, щодо суб’єктів то це організаційні структури які здійснюють управління фінансами. На підприємствах як правило головним є фінансовий менеджер, фінансовий відділ. Сукупність всіх організаційних структур, що здійснюють управління фінансами називається фінансовим апаратом.

Незалежно від форми власності і галузі економіки всім підприємствам притаманні єдині прийоми і способи управління. До таких єдиних функціональних елементів управління відносять планування, оперативне управління і контроль.

Планування управління займає важливе місце в ході проведення фінансового планування будь який суб’єкт всебічно дає оцінку фінансових ресурсів їх необхідності та можливості виявлення їх росту. Управлінське рішення процесу планування слід приймати лише на основі аналізу фінансової інформації яка повинна бути повна і достовірна.

В ринкових відносинах до фінансового планування відносяться як до процесу оцінки майбутніх фінансових потреб, але виходячи з того як проводилось попереднє фінансування і на які потреби витрачались кошти. Це в свою чергу дає можливість приймати достовірне рішення з використанням коштів у плановому періоді. Інформаційною базою для управління фінансами підприємств є бухгалтерська, статистична, і оперативна звітність.

Оперативне управління представляє собою комплекс заходів, що розраховують протягом року на основі оперативного аналізу фактичної фінансової ситуації і переслідує мету отримати максимальний ефект при мінімальному ризику за допомогою маневрування фінансовими ресурсами.

Контроль як елемент управління здійснюється як в ході планування так і протягом оперативного управління. Дає можливість виявляти резерви росту фінансових ресурсів і приймати ефективні рішення для використання ресурсів.

4. Фінансові ресурси підприємств та їх формування

В сучасних умовах немає точного визначення фінансових ресурсів підприємств. Створення  фінансових ресурсів на підприємств це створення самого підприємства. Його джерелами бувають акціонерний капітал, пайові внески, бюджетні кошти держави. В процесі виробництва фінансові ресурси підприємств формуються в ході розподілу виручки від реалізації. Основним власним джерелом є прибуток і амортизація.

В сучасних умовах з’явились нові фінансові  ресурси – це залучені кошти до яких входять банківський кредит, кошти інвесторів, спонсорські внески, страхові відшкодування, дивіденди  і % по цінних паперах.

Тема 2: Організація  грошових розрахунків підприємств.

1. Основи організації грошових розрахунків. Порядок відкриття рахунків в банках;
2. Розрахунки платіжними дорученнями;
3. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями.
4. Розрахунки за допомогою розрахункових чеків
5. Розрахунки акредитивами.

 

1. Основи організації грошових розрахунків. Порядок відкриття рахунків в банках

В результаті виробничої діяльності кожне підприємство незалежно від форми власності  вступає в взаємодію з іншими підприємствами, що породжує необхідність здійснення грошових розрахунків.

Системою  грошових розрахунків керує держава. Сукупність всіх грошових розрахунків, що виникають у юридичних та фізичних осіб в процесі використання грошей утворює грошовий оборот держави.

Грошовий  оборот поділяють на дві частини: готівковий, безготівковий.

Розрахунки готівкою  виникають між підприємствами і населенням але в обмежених розміром які встановлює НБУ. В першу чергу ці обмеження стосуються розрахунків між підприємствами. При безготівковому обороті гроші беруть участь умовно. Безготівковий оборот – це сукупність грошових розрахунків шляхом записів на поточних рахунках банку.

При безготівковому обороті гроші виступають лише у функції засобу платежу. В  будь якій державі важливим завданням  щодо організації грошового обороту  є широке застосування безготівкових розрахунків.

Розвиток  безготівкових розрахунків скорочує витрати обігу. Прискорює оборот матеріальних цінностей і тому являється  великою економією для держави. Це дає можливість державі через  її банківську систему здійснювати  контроль за використанням грошей в різні періоди.

При безготівкових розрахунках списання банками коштів з рахунку покупця  на рахунок постачальника, проходить  лише по згоді першого і при  наявності у нього вільних  коштів на рахунках.

Згідно  з існуючим положенням НБУ всі  підприємства повинні зберігати кошти на рахунках банків.

Для здійснення цих розрахунків необхідно  відкрити поточні рахунки в банка. Існує порядок відкриття рахунку  в банках. Для цього юридична особа  повинна представити в банк наступні документи.

1. Заява на відкриття рахунку;
2. Картка зі зразками підписів та печаткою;
3. Статут;
4. Копія документів з податкових органів.

Підприємство  може закрити свої рахунки в таких  випадках:

1. Подання заяви;
2. На підставі рішення органу на який покладено функції щодо реорганізації, або ліквідації підприємства.
3. На підставі рішення суду;
4. На інших підставах передбачених договором між банком та власником рахунку.

Крім  цього операції можуть бути тимчасово  припинені за рішенням суду, податкових органів, та правоохоронних органів.

Безготівкові  розрахунки можуть здійснюватись у слідуючих формах:

1. Платіжним дорученням;
2. Платіжним вимогою-дорученям;
3. Розрахунковим чеком;
4. Акредитивом;
5. Векселем.

 

2. Розрахунки платіжними дорученнями;

Платіжне доручення – це бланк встановленої форми в якій є певні реквізити. Він передається в банк покупця і служить наказом банку для перерахування коштів з банку покупця до банку постачальника.

Строк дії платіжного доручення – 10 днів з дати його виписки, причому день оформлення не враховується. Платіжне доручення приймається банком для оплати як товарних і нетоварних операцій, а саме:

1. за відвантажену продукцію і виконані послуги;
2. у порядку попередньої оплати;
3. для завершення розрахунків на по актам звірки;
4. для розрахунків між юридичними та фізичними особами.

Ця  форма проста, забезпечує швидку оплату але основний недолік: вона не гарантує стовідсоткову оплату за поставлену продукцію. При цій формі покупець не має стовідсоткової гарантії, що продукція яку він отримає відповідає тій яка вказана в договорі.

3. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями.

Розрахунки  платіжними вимогами дорученнями відносно нова форма розрахунків. Вона відповідає ринковим умовами господарювання і  як правило використовується по товарними  операціям.

Для розрахунку за допомогою вимоги доручення НБУ  встановлює спеціальний бланк форма якого є обов’язковою. Платіжна вимога-доручення складається з двох частин. Верхню частину заповнює постачальник, а нижню покупець. У верхній частині постачальник заповнює реквізити, завіряє печаткою і підписом. Цей документ передається покупцю обминувши банк з товарно транспортною документацією, або за погодженням з банком цей документ може  доставлятися в панк отримувача через банк платника на договірних умовах. При цій формі розрахунків покупець отримавши товарно транспортну документацію та вимогу-доручення очікує коли надійдуть товарно матеріальні цінності. Перевіряє і після цього заповнює нижню частину і здає в банк.