Фондові ринки

     Також існують ринки, що відзначаються  фінансовими інструментами: ринки  конкретних видів цінних паперів (акцій, облігацій) або ринки опціонів (опціон - купується за певну плату право купувати або продавати цінності протягом певного періоду за ціною, встановленою при укладенні договору), ф'ючерсів (ф'ючерси - угоди купівлі-продажу на певний термін з поставкою у майбутньому), валюти.

     Фондовий  ринок має величезне значення для економіки держави. Він виконує наступні функції:

     - Мобілізація та більш раціональне  використання тимчасово вільних  фінансових ресурсів для створення нових або розширення і технічного переозброєння вже діючих виробництв.

     - Гнучке перерозподіл коштів між  галузями, можливість концентрувати  їх на більш перспективних  напрямках науково-технічного прогресу.

     - Залучення коштів для покриття дефіциту державного та місцевого бюджетів.

     - Фондовий ринок дає можливість  одержання коштів та залучення  їх в інвестиційну сферу без  інфляційної емісії грошових  знаків і кредиту Національного банку.

     - Фондовий ринок дозволяє оцінити  кон'юнктуру економіки, зміни  ділової активності, як в цілому, так і по окремих підприємствах.

     Фондові ринки відрізняються з організації  торгівлі цінними паперами:

• Біржові і позабіржові;
• Стихійні і організовані;
• Прості і подвійні аукціонні ринки;
• Онкольні і безперервні аукціонні ринки;
• Касові та строкові ринки. (На касовому ринку угоди відбуваються протягом 12 днів, в той час як на терміновому ринку - різноманітні за виглядом угоди, термін виконання яких перевищує два робочих дні, частіше всього 3 місяці);
• Первинні та вторинні.

     Первинний ринок-ринок, на якому здійснюється розміщення вперше випущених цінних паперів. Основними його учасниками є емітенти цінних паперів і інвестори. Емітенти, які потребують фінансовихресурсах для інвестицій в оборотний капітал, визначають пропозицію цінних паперів на фондовому ринку. Інвестори, які шукають вигідну сферу для застосування свого капіталу, формують попит на цінні папери.Саме на первинному ринку здійснюється мобілізація тимчасово вільних грошових коштів та інвестування їх в економіку. Але первинний ринок не тільки забезпечує розширення накопичення в масштабі національної економіки. Отже, можна зробити висновок, що на первинному ринку відбувається розподіл вільних грошових коштів по галузях і сферах національної економіки. Одним з основних критеріїв цього розміщення в умовах ринкової економіки є дохід, принесений цінними паперами. Це означає, що вільні грошові кошти спрямовуються у підприємства, галузі та сфери господарства, які можуть забезпечити максимізацію доходу. Первинний ринок виступає засобом створення ефективної з точки зору ринкових критеріїв структури національної економіки, підтримує пропорційність господарства при які у даний момент рівні прибутку по окремих підприємствах і галузям.

Це означає, що первинний фондовий ринок є  фактичним регулятором ринкової економіки. Він у значній мірі визначає розміри накопичення та інвестицій у країні, служить засобом підтримки пропорційності у господарстві, і таким чином визначає темпи, масштаби зростання і ефективність національної економіки. 

     Покупцями цінних паперів є індивідуальні  та інституціональні інвестори. При цьому співвідношення між ними залежать як від рівня розвитку економіки, рівня заощаджень, так і від стану кредитної системи.У розвинених країнах на ринку цінних паперів переважають інституційні інвестори. Це комерційні банки, пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, взаємні фонди та інші організації. Проаналізувавши стан фондових ринків у розвинених країнах, можна помітити, що хоча основою фондового ринку служить первинний ринок, і саме він визначає його сукупні масштаби й темпи розвитку, його обсяг у розвинених капіталістичних країнах в даний час відносно невеликий.

     У деяких країнах співвідношення між  власним і позиковим капіталом встановлюється законом. Однак, незалежно від наявності закону, в кожній країні є чітке уявлення про граничні розміри позикових коштів. Перехід за цю межу пов'язаний зі значним ризиком для компанії в цілому і її акціонерів. У цій ситуації корпорація регулює структуру свого капіталу шляхом емісії нових акцій, заміщаючи ними свої боргові зобов'язання.

     Таким чином, емісія нових акцій на сучасному  етапі розвитку фондового ринку  в розвинених країнах дуже незначна і не завжди пов'язана з мобілізацією вільних грошових ресурсів для фінансування економіки. Це означає, що в розвинених країнах відбувається не тільки зменшення масштабів первинного фондового ринку, але паралельно йде зниження його ролі регулятора інвестицій і економіки в цілому.

     Розміщення  цінних паперів на первинному ринку  здійснюється у двох формах:

1. шляхом прямого звернення до інвесторів;
2. через посередників.

     Основними суб'єктами фондового ринку є:

• емітенти - особи або організації, що відчувають нестачу в грошових ресурсах і залучають їх на основі випуску цінних паперів;
• дилери та брокери (їх ще називають фінансовими посередниками), через яких здійснюється перерозподіл вільних грошових коштів від інвесторів до емітентів цінних паперів. Брокерська діяльність полягає в здійсненні операцій з цінними паперами в інтересах клієнта за договором доручення або договором комісії. За надання своїх послуг брокер отримує винагороду у вигляді комісійних. За договором доручення брокер укладає угоду від імені клієнта і за його рахунок. Головне завдання брокера - знайти для клієнта на ринку цінні папери, які його б влаштовували за ціною. Здійснюючи угоду за договором комісії, брокер діє як комісіонер і укладає угоду від свого імені, але за рахунок клієнта. Дилерська діяльність полягає в купівлі-продажу цінних паперів юридичною особою від свого імені і за свій рахунок шляхом публічного оголошення цін купівлі та (або) продажу із зобов'язанням виконання угод за цими цінними паперами за оголошеними цінами. Дохід дилера - різниця між курсами купівлі та продажу.

3. Проблеми  розвитку фондового  ринку в Україні  та можливі шляхи  їх вирішення.

     Розвиток  фондового ринку в Україні пов'язане з великою кількістю проблем. Найголовнішими з них визнаються низька ліквідність, залежність від зовнішніх майданчиків, «зарегульованість» ринку, погана технічна оснащеність і слабка поінформованість громадян про фондовий ринок. Найбільший денний оборот на «Українській біржі" склав 60 мільйонів гривень. На ПФТС (Перша фондова торгова система) денний обсяг складає в середньому 30-40 мільйонів гривень. У той час як на ММВБ (Московська міжбанківська валютна біржа) денний оборот торгівлі акціями становить 1 - 2 мільярди доларів, а на провідних світових майданчиках значно більше. Такий низький обсяг угод спричинений серйозним недоліком ліквідності. За найпопулярнішим українським акціям в день проходить у кращому разі 10-20 угод, у другому ешелоні цілком може бути і одна угода на тиждень. Серйозні інвестори не зацікавлені в такому малоліквідне ринку, тому основними гравцями вітчизняного ринку є спекулятивні зарубіжні фонди, націлені на швидке отримання прибутку, і українські фінансові компанії, що давно працюють на цьому ринку. Звичайні громадяни практично не мають доступу на фондовий ринок. Вони, звичайно, можуть віднести гроші в інститути спільного інвестування: компанії з управління активами та пайові інвестиційні фонди, але мало хто знає про цю можливість, а після кризи колишні інвестори серйозно побоюються вкладати свої гроші в інвестування, так як немає гарантій одержання прибутку. За статистикою на 2009 рік тільки 8% населення України знають, що таке фондовий ринок і що в нього можна вкладати гроші. Кількість громадян, що вклали гроші в акції просто дуже мало, за станом на 2009 рік в ІСІ (інститути спільного інвестування) фізичними та юридичними особами було вкладено 2 мільярди гривень, в той час як на банківські депозити - 160 мільярдів. Така ситуація викликана, в першу чергу, відсутністю реклами такого інструменту вкладення капіталу, і відсутністю державної програми розвитку фондового ринку. Українська держава тільки вводить різні заборони і податки, у той час як у розвинених країнах воно стимулює і сприяє розвитку фондового ринку.

     Доступ  на вітчизняний фондовий ринок обмежує  також його слабка технічна оснащеність. Тільки в цьому році українські компанії почали надавати послугу Інтернет-трейдингу своїм клієнтам. Ця послуга дуже поширена в усьому світі, вона дозволяє фізичній особі власноруч, через комп'ютерну програму, торгувати на фондових ринках, сплачуючи комісійні брокерові за скоєні угоди. Це економить час і кошти і дає клієнтові можливість бачити свої операції в реальному часі. В Україні кількість користувачів цієї послуги поки вимірюється сотнями, в світі ж таких користувачів вже мільйони.

     Через низьку ліквідність українського фондового  ринку головну роль у ньому  грають нерезиденти (іноземні учасники), які шляхом швидкого введення і виведення капіталу можуть піднімати і опускати український ринок. У вітчизняних гравців немає достатніх коштів для ефективних маніпуляцій на ринку та протистояння іноземному капіталу. Вони можуть тільки рухатися в руслі тенденцій, які задають іноземні біржові гравці. Основним драйвером для українського ринку є Американський, Європейський і Російський ринки, вітчизняний ж ринок часто повторює їх руху і тенденції.

     Таким чином, проблеми фондового ринку  в Україні полягають, в основному, у відсутності стабільних політичних умов його розвитку, надмірної залежності від тенденцій на світових фінансових ринках, відсутності достатньої законодавчої бази, що тягне за собою організаційні проблеми, без подолання яких неможливо стабільний розвиток і функціонування ринку цінних паперів. Отже фондовий ринок стає обмеженим, тобто змушений розвиватиметься у визначених рамках, встановлених державними податковими, фінансовими та організаційними обмеженнями. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

      Фондовий ринок України виник на етапі становлення незалежної української держави і отримав свій розвиток у міру зростання економіки країни та зміцнення її правової бази. Будучи невід'ємною частиною світового фінансового ринку, фондовий ринок України має свої специфічні риси (недостатня капіталізація, недосконалість правової, технологічної та організаційної бази, залежність від спекулятивного та іноземного капіталу, непрозорість), які склалися під впливом як економічних, так і політичних процесів, що відбуваються в країні. Незважаючи на великий відносне зростання, показаний українським фондовим ринком за останні роки, він як і раніше залишається відсталим і нерозвиненим в порівнянні з фондовими ринками європейських країн.

     У даній роботі розглянуто і визначено  сучасний стан інфраструктури фондового  ринку України. Використовуючи основні принципи фундаментального і технічного аналізу, проведено порівняння торгів на провідних фондових біржах України та визначено найбільш ліквідні акції українських підприємств. Аналіз зміни фондових індексів дозволив зробити висновок про те, що вони об'єктивно відображають динаміку фондового ринку і є основним індикатором його стану. Загальний аналіз ситуації на фондовому ринку України дозволяє зробити наступні висновки:

     - Не дивлячись на недосконалість  своєї структури, відставання  правової бази та обмеженість  фінансових інструментів, фондовий ринок України є невід'ємним інструментом перерозподілу внутрішніх фінансових потоків і, поряд з іншими складовими фінансового ринку, базою для реформування економіки.

     - Нинішня ситуація на фондовому  ринку характеризується тим, що зусилля державних структур та основних учасників ринку стратегічно збігаються, і спрямовані на створення таких можливостей, які повинні дозволити фондового ринку стати інструментом для залучення як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій, тобто зроблять реальним отримання доступу українськими підприємствами різних секторів економіки до міжнародних фондових ринків і фінансових ресурсів. Це, в кінцевому підсумку, повинно послужити каталізатором економічного зростання та підвищення рівня всіх сфер життя країни.

     Для розвитку і зміцнення позицій  українського фондового ринку необхідне  вдосконалення правової та організаційної бази функціонування фондового ринку України, підвищення його технологічності та прозорості, що дозволить зробити ринок інвестиційно привабливим як для великих іноземних компаній, так і для широкого спектру приватних інвесторів, що є найважливішою перспективним завданням його розвитку, яке може бути направлено на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональне використання і перерозподіл на основі конкуренції між підприємствами для більш швидкого економічного розвитку, оскільки обіг цінних паперів є необхідним і обов'язковим елементом ринкової економіки в розвинених країнах. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаних джерел