Фондові ринки

Зміст

Вступ

1. Історія розвитку фондового ринку
2. Визначення фондового ринку, його структура,учасники.
3. Проблеми розвитку фондового ринку в Україні та можливі шляхи їх вирішення.

     Висновки

     Список використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Фондовий ринок є важливою складовою частиною економіки будь-якої держави, в тому числі і Україна. Фондовий ринок - це сукупність механізмів і правил, які дозволяють здійснювати операції з купівлі - продажу цінних паперів. Фондовий ринок має свою інфраструктуру - сукупність систем, організацій і технологій, що дозволяють учаснику фондового ринку підвищити ефективність своєї діяльності та знизити ризики, пов'язані з операціями на ринку. Цінні папери, що є предметом торгів на фондовому ринку, - це документи, які засвідчують, з дотриманням встановленої форми і обов'язкових реквізитів, майнові права,здійснення або передача яких можливі тільки при їх пред'явленні. Організатором торгівлі цінними паперами є фондові біржі, предметом діяльності яких є забезпечення необхідних умов нормального обігу цінних паперів, визначення ринкових цін і поширення інформації про них. Складовим показником, що характеризує динаміку зміни вартості цінних паперів з певного набору - індексного кошика, є фондові індекси.

     Вивчення  основних етапів розвитку та становлення  фондового ринку необхідно для  правильного розуміння процесів, які сприяли його формуванню і функціонуванню саме в тому вигляді, в якому він знаходиться сьогодні. Аналіз сучасного стану фондового ринку, а саме - його інфраструктури, видів цінних паперів, що обертаються на ринку, використання методів фундаментального і технічного аналізу, вивчення біржових індексів, дозволяє отримати об'єктивну картину реального функціонування українського фондового ринку, виявити його основні особливості та проблеми, які потребують вирішення .Інформація, отримана в результаті проведеного аналізу, у поєднанні з розумінням загальних тенденцій розвитку економіки держави, повинна послужити основою для визначення шляхів розвитку фондового ринку України на найближчу перспективу.

     При написанні цієї роботи було проведено  аналіз сучасного стану ринку  цінних паперів в Україні та у  світі, вивчено основні тенденції, що визначають ситуацію на внутрішньому фондовому ринку України, і фактори, що визначають попит і пропозицію на ринку цінних паперів, а також інвестиційну привабливість українського фінансового ринку для зарубіжних підприємців. Об'єктом дослідження в даній роботі єфондовий ринок, предметом дослідження - основні проблеми його розвитку в Україні, а також причини та можливі шляхи вирішення існуючих проблем, розгляд яких і є головною метою роботи. При написанні роботи були використані різні види літературних джерел: закони та інші нормативно-правові акти України, що визначають принципи функціонування фондового ринку, книги і підручники вітчизняних та зарубіжних авторів, статті в періодичних виданнях, що висвітлюють дану тему і статистичні дані Держкомстату та інших організацій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Історія розвитку фондового ринку

     1992-1993 рр.. - Період появи перших українських акцій і перших торговців цінними паперами, а також Української фондової біржі (УФБ) (1991р.). До травня 1995 УФБ була єдиною офіційно зареєстрованою біржею цінних паперів в Україні, проте розвиток інфраструктури фондового ринку тривало за рахунок відкриття філій УФБ (в 1992 р. працювало 22 філії, 1994 р. - 27 філій, 2 регіональних центру). Учасниками торгівлі цінними паперами були фінансові посередники, які на фондовому ринку України представлені довірчими товариствами, інвестиційними фондами та компаніями, а також комерційними банками. Станом на початок 1995 р. в Україні функціонувало 228 комерційних банків, 500 довірчих товариств, і 500 інвестиційних компаній і фондів.

     Слід  зауважити, що перші цінні папери були виключно іменними, а всі операції з ними проводились у межах, окреслених емітентом. Фондові операції, як правило, не здійснювалися. Історія свідчить, що прибутковість окремих ощадних сертифікатів досягала 400% річних у той час, як річна норма доходу представляла всього 60%. На початковому етапі роботи фондового ринку обсяги операцій були незначні. У 1992 р. обсяг продажів акцій склав усього 33,6 млн. крб., У 1993р. - 3,4 млрд. крб. і в 1994 р. - 43 млрд. крб. Більш ніж тисячократним зростання вартості угод пояснюється не стільки збільшення масштабів, скільки пятісоткратним зростанням цін за 1993-1994 рр.. Можна вважати, що до 1995 р. фондовий ринок України перебував на початковому етапі свого формування.

     Виконавчою  владою в 1994 р. були прийняті заходи щодо істотного розширення структури  і ємності фінансового ринку. До найважливіших з них відносяться розробка «Концепції функціонування та розвитку фондового ринку України» та Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», а також рішення про випуск державних цінних паперів, емісія яких повинна була стати одним з дієвих важелів фінансування дефіциту державного бюджету.

     Таким чином, до кінця 1994 р., в основному були закладені основи організаційної і законодавчої діяльності фондового ринку України.

     Наступним етапом розвитку українського ринку цінних паперів є масова приватизація 1994-1996 рр.. Виходить Декрет Кабінету Міністрів "Про довірчі товариства" та Положення "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії''. Відповідно, для акумулювання приватизаційних сертифікатів створюється цілий ряд інвестиційних фондів і довірчих товариств. На кінець 1995 р. в Україні діяло 680 інвестиційних компаній і фондів, з яких 252 отримали дозволу Фонду державного майна України (ФДМУ) на комерційну діяльність; 900 довірчих товариств (з них 366 мали дозволу у ФДМУ на представницьку діяльність з приватизаційними паперами) і 203 комерційних банків. З'являються фондові біржі: Київська міжнародна фондова біржа, Донецька фондова біржа. Однак внаслідок організаційного становлення нових бірж операції проводилися практично тільки на УФБ.

     Також з'являються асоціації, які об'єднують  учасників ринку: Перша фондова  торговельна система (ПФТС), яка представляла собою електронну біржу цінних паперів України та охоплювала всі найбільші регіони України та підтримувала роботу національної електронної системи торгівлі цінними паперами в режимі «online», Українська асоціація інвестиційного бізнесу , Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв. Для депозитарно-клірингового обслуговування операторів ринку був створений Міжрегіональний фондовий союз.

     Важливим  кроком на шляху розвитку ринку цінних паперів в Україні стало створення в 1995 році Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), яка виконує функції координуючого органу, почала здійснення єдиної державної політики щодо регулювання складових національного ринку цінних паперів. І поява у 1996 р. Закону''Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні'', покликаний забезпечити проведення єдиної державної політики щодо розвитку фондового ринку України, його адаптації до міжнародних стандартів, координації діяльності центральних органів влади у сфері державного регулювання ринку цінних паперів . Державне регулювання дозволило певною мірою впорядкувати діяльність учасників ринку.

     У структурі національного фінансового  ринку найбільш динамічно розвивався фондовий ринок. В основному це було пов'язано з приватизацією державних підприємств, більш активним проведенням корпоратизації з наступною емісією цінних паперів новоствореними товариствами

     Характерною рисою розвитку ринку цінних паперів  в Україні в 1995 р. був стрімке  зростання обсягів емісії державних цінних паперів. Цей процес відбувався навіть динамічніше, ніж рух цінних паперів на фондовому ринку. Зокрема, в 1995 р. отримала початок практика випуску державних цінних для покриття дефіциту державного бюджету України.

     Етап  фактичного становлення ринку цінних паперів розпочався з 1997 року. Надходження іноземних інвестицій забезпечило розвиток вторинного ринку пінних паперів, що призвело до високих темпів зростання акцій українських емітентів та їх ліквідності. Загальний обсяг торгів на організаційно оформлених ринках склав 15,81% до рівня 1996р. Загальний обсяг емісії акцій зареєстрованих у 1997р., Склав 9970 млн. грн., Тобто близько 74% всіх випущених цінних паперів.

     Практично новим явищем для фондового ринку  України стало розширення емісій облігацій підприємств. Обсяг зареєстрованих емісій цих облігацій 1997р. склав 116,4 млн. грн., або в 151,2 рази більше, ніж за попередній рік. Але при настільки значному збільшенні розмірів емісії облігацій їх частка в загальній масі цінних паперів на ринку надзвичайно мала. У 1997р. емісії облігацій склала менше 0,9% від всієї емісії цінних паперів навіть без урахування ОВДП.

     Фінансова криза 1997 року привела до різкого зменшення іноземних інвестицій в українські цінні папери, внаслідок чого відбулося падіння курсу акцій. Продовжує розвиватися інфраструктура ринку цінних паперів. Через інтенсивність приватизаційних процесів і поява великої кількості акціонерних товариств збільшилась кількість договорів купівлі-продажу акцій. Це призвело до активізації реєстраторської діяльності.У 1997 році ДКЦПФР видала ліцензії 156 незалежним реєстраторам. Починають з'являтися інститути зберігачів і депозитаріїв. Було видано ліцензії 28 зберігачам і одному депозитарію. Збільшуються обсяги торгів на фондових біржах, однак на них проходять торги акціями тільки за участю Фонду державного майна і не здійснюються угоди вторинного ринку.

     Тривала робота з нормативно-правового забезпечення функціонування фондового ринку. Основна частина цієї роботи проводилася в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

     Розроблені  та затверджені Комісією в межах  її компетенції нормативно-правові та директивні документи стали підставою для регулювання наступних областей діяльності ринку цінних паперів:

     - Регулювання і контроль роботи емітентів;

     - Організація і контроль діяльності торговців;

     - Регулювання і контроль торгівлі;

     - Реєстраторська, депозитарна і розрахунково-клірингова  діяльність;

     - Надійний захист прав інвесторів;

     - Контроль і нагляд за дотриманням  законодавства на ринку;

     - Підготовка фахівців для роботи  на ринку цінних паперів.

     У 1997 році з'являються перші українські фондові індекси, їх розраховують, як правило, компанії-торговці цінними паперами. Ринок цінних паперів України за своїми параметрами в 1997 році, можна віднести до тих, що розвиваються. По-перше, це пояснюється низькою ліквідністю практично всіх цінних паперів, які обертаються на ринку. По-друге, капіталізація українського фондового ринку перебуває на дуже низькому рівні. Це можна пояснити низькою рентабельністю підприємств, їх великою заборгованістю, а також значною часткою держави у статутних капіталах більшості акціонерних товариств.

Дефіцит капіталу на українському ринку цінних паперів пояснюється як нестабільністю соціально-економічного життя країни, так і нерозвиненістю інфраструктури ринку.  
 

4. Визначення  фондового ринку, його структура,учасники.

     Фондові ринки розрізняють за географічною ознакою і суспільного визнання:

• Міжнародні та національні;
• Місцеві та регіональні (територіальні) ринки цінних паперів.