Фінансування загальної середньої освіти в Україні

     МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

     ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

     ТОРЕЗЬКИЙ КОЛЕДЖ 
 
 
 
 
 
 

     РЕФЕРАТ

     З дисципліни «БЮДЖЕТНА СИСТЕМА»

  На  тему:  Фінансування загальної середньої освіти в Україні 
 
 
 
 
 

     Виконала

     Студентка 4 курсу

     Група Фд-07-1

     Гуляр Юлія 
 
 
 
 
 

     Торез 2010

 

Зміст

 

Вступ

 

      Освіта XXI століття - це освіта для людини. Її стрижень - розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни. XXI століття - це час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, у якому якість людського потенціалу, рівень освіченості і культури всього населення набувають вирішального значення для економічного і соціального поступу країни. Інтеграція і глобалізація соціальних, економічних і культурних процесів, які відбуваються у світі, перспективи розвитку української держави на найближчі два десятиліття вимагають глибокого оновлення системи освіти, зумовлюють її випереджувальний характер.

      Соціально-економічне значення освіти полягає в її троїстій цінності: державній, суспільній та особистісній. Перші дві випливають із залежності рівня соціально-економічного розвитку, суспільного прогресу в усіх сферах діяльності від якості освіти, насиченості галузей економіки працівниками високого освітньо-кваліфікаційного рівня. Особистісна цінність освіти полягає у наданні можливостей кожній людині розвивати свої здібності, набувати нових знань, одержати фах, який дасть їм змогу реалізуватися у певній сфері професійної діяльності, набувати бажаного соціального статусу із забезпеченням відповідного рівня добробуту. Таким чином, освіта стає основним засобом розвитку гуманітарної сутності людини, формування її як провідної продуктивної сили.

      Виникнення  суспільної потреби в освічених  особистостях спричинене рухливістю економічної  системи та науково-технічним прогресом, які суттєво впливають на ринок праці: змінюється потреба в кадрах певного освітньо-кваліфікаційного та професійного рівня. У даному разі освіта виконує водночас соціальну та економічну функції. Соціальна функція полягає в соціальному захисті населення від безробіття шляхом надання освітніх послуг, що підвищують його конкурентність на ринку праці. За виконанням економічної функції освіта виступає як інститут для задоволення потреб галузей економіки в кадрах певної професійно-кваліфікаційної спрямованості. Головною цінністю освіти є її здатність відкрити, сформувати, розвинути здібності людини, прищепити їй прагнення до постійного самовдосконалення.

 

1. Освіта  в Україні та  фактори, що впливають  на її розвиток

 

      Без відтворення та розширення освітнього потенціалу кожної людини неможливо  досягти результативності всіх соціально-економічних  та духовних процесів суспільства. Право на освіту гарантується Конституцією України, Законом України «Про освіту» та іншими нормативними актами України. Відповідно до Конституції в Україні обов’язковою є загальна і середня освіта. Професійна освіта є бажаною та необхідною і здійснюється на базі повної загальної середньої освіти, а також на базі освіти в обсязі основної та спеціальної школи. Згідно із Законом України «Про освіту» — метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими працівниками, спеціалістами.

      За  функціональною класифікацією система  освіти складається з таких ланок:

• Дошкільне виховання;
• Загальна середня освіта;
• Заклади освіти для громадян, що потребують соціальної допомоги і реабілітації;
• Позашкільна освіта;
• Вища освіта;
• Післядипломна освіта;
• Інші заклади і заходи в галузі освіти.

      Основним  джерелом фінансування витрат на освіту є державний та місцевий бюджети. Система освіти в нашій країні є єдиним комплексом послідовно пов’язаних між собою ланок виховання і навчання: дошкільне виховання, загальна середня освіта, позашкільне виховання, професійно-технічне навчання, середня спеціальна і вища освіта.

      У сучасних умовах особлива увага приділяється вдосконаленню змісту освіти з урахуванням  нових соціально-політичних реалій суспільства, сучасного рівня науки і техніки.

      Важливим  елементом державної політики в  галузі освіти має стати визначення державних вимог до змісту, рівня  та обсягів освіти і на цій основі вжиття заходів для поліпшення якості навчально-виховного процесу, забезпечення рівня освіти, достатнього для технічного, економічного та соціального прогресу країни.

      При збереженні орієнтації в основному  на державне фінансування освіти навчальним закладам надано широкі можливості самостійно отримувати кошти на своє утримання. Наприклад, не бюджетне фінансування вищих навчальних закладів становить нині більш як 40% загальної суми фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні вузів. Основними джерелами позабюджетних коштів є надходження за виконані госпрозрахункові, науково-дослідні роботи, від курсових заходів, плати студентів за навчання, продажу машинного часу електронно-обчислювальної техніки, здавання в оренду на період літніх канікул гуртожитків тощо.

      Фінансування  установ, закладів та заходів освіти здійснюється на нормативній основі за рахунок коштів Державного та місцевого бюджетів, галузей економіки, підприємницьких структур, а також додаткових джерел фінансування.

      Обсяг видатків місцевих бюджетів на освіту здійснюється на підставі формул, затверджених постановою КМУ « Про затвердження Формули розподілу обсягу між бюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання і коштів, що передаються до Державного бюджету) між Державним бюджетом і місцевими бюджетами» від 5.09.2001 р. №1195.

      Розрахунковий показник обсягу видатків на освіту визначається залежно від загального обсягу ресурсів місцевих бюджетів на освіту, фінансового нормативу бюджетної забезпеченості на одного учня та кількості учнів різних типів загальноосвітніх навчальних закладів, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів.

      У разі одержання коштів з інших  джерел бюджетні асигнування навчально-виховних закладів, установ та заходів системи  освіти не зменшуються. Бюджетні асигнування  на освіту та позабюджетні кошти вилученню  не підлягають.

      До  загальноосвітніх навчальних закладів належать школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, санаторні школи, спеціальні школи, а також школи соціальної реабілітації. Загальноосвітні навчальні заклади  першого ступеня (початкова школа) забезпечують початкову загальну освіту, другого ступеня (основна школа) — неповну загальну середню освіту, третього ступеня (старша школа) — повну загальну середню освіту.

      На  обґрунтування стратегії розвитку освіти в Україні впливають такі фактори.

      1. Внутрішні:

• демографічні (прогноз чисельності, структури, демографічних характеристик населення);
• прогноз якості людських ресурсів та міграційних потоків;
• об’єктивні можливості фінансування середньої та вищої освіти;
• структура народного господарства та зовнішньоекономічних зв’язків, ступінь відкритості економіки, обсяги експорту послуг освіти;
• поточні тенденції та збалансування попиту і пропозиції на внутрішньому ринку праці за рівнем освіти та спеціальностях.

      2. Зовнішні:

• очікувані потужності міграційних потоків на Захід зі Сходу;
• тиск фактора глобалізації (інформаційний, культурний, шоу-бізнесовий, мовний);
• інформаційні, економічні та широкомасштабні електронні війни.

      Виходячи  з аналізу тенденцій, що існують, і майбутніх проблем розвитку освіти в Україні та її інноваційної ролі в економіці й суспільстві, стратегічну ціль розвитку освіти на довгостроковий період можна сформувати як забезпечення через освіту конкурентоспроможності та виживання українців як нації (осіб і країни в цілому) в умовах глобалізації та інформатизації.

 

2. Видатки бюджету на освіту

 

      Основну частину видатків бюджету на освіту складають видатки, спрямовані на фінансування загальноосвітніх шкіл.

      Фінансово-господарська діяльність загальноосвітніх шкіл здійснюється на основі єдиного кошторису доходів  і видатків.

      Джерелами формування кошторису є:

• кошти місцевого (Державного) бюджету за нормативами фінансування загальної освіти в обсязі державних стандартів освіти;
• кошти, одержані за підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів згідно з укладеними договорами;
• плата за надання додаткових освітніх послуг;
• кошти, одержані за науково-дослідні роботи;
• доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень;
• дотації місцевих Рад народних депутатів;
• кредити і позики банків;
• валютні надходження;
• добровільні грошові внески, матеріальні цінності, отримані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян.

      Видатки на загальноосвітні школи складаються  з поточних і капітальних.

      Поточні видатки включають:

• оплату праці працівників;
• нарахування на заробітну плату;
• придбання предметів постачання та матеріалів;
• інші.

      Капітальні  видатки включають:

• придбання основного капіталу;
• капітальні трансферти;
• придбання землі і нематеріальних активів;
• інше.

      В основі визначення фінансування загальноосвітніх закладів лежать два показники:

• вихідний - кількість учнів;
• похідний - кількість класів.

      Ці  показники відображаються у кошторисі  на дві дати: на 1 січня планового  року і 1 вересня.

      Кількість учнів на 1 січня планового року приймається на рівні контингенту  на 1 вересня поточного року. Кількість учнів на 1 вересня планового року визначається на основі плану прийому (перепису дітей в районі функціонування), повного переходу з класу в клас і випуску учнів.

      Кількість класів визначається на кожну дату, виходячи з нормативів наповнюваності одного класу, які встановлені на рівні:

• 35 учнів для 1-9 класів;
• 25 учнів для 10-12 класів.

      Оскільки  бюджетний рік не збігається з  навчальним, розраховуються середньорічні  показники за такою формулою:

      К = К1 • 8/12+ К2 • 4/12,е:

      К - середня кількість класів (учнів);

      К! - кількість класів (учнів) на початок  року;

      К2 - кількість класів (учнів) на кінець року.

 

3. Фінансування загальноосвітніх шкіл

      Розмір  витрат на утримання шкіл визначається кошторисом доходів і видатків. Вихідною базою для визначення розміру асигнувань за основними статтями кошторису школи є кількість учнів і класів (граничне наповнення 1-9 класів – 40 учнів, 10-11 – 35.